Ухвала

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 564/2227/17

провадження № 61-39960св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України,

відповідачі: ОСОБА_1 , Львівський національний університет імені Івана Франка,

третя особа - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Львівського національного університету імені Івана Франка на постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів:

Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Львівського національного університету імені Івана Франка, третя особа: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», про визнання недійсним диплома та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2011 року ОСОБА_1 подав до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка письмову заяву про надання допуску до вступних випробувань до вищевказаного навчального закладу, а згодом наказом ректора від 26 вересня 2011 року № 3300 він був зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство» як особа, яка має базову та повну вищу освіту за кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 21 жовтня 2014 року у справі № 461/1224/14-к, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, за фактом підробки диплому Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_2 від 14 березня 1996 року, у зв`язку із закінченням строків давності та встановлено, що 28 липня 2011 року ОСОБА_1 достовірно знаючи, що диплом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії ЛД BE №006161 від 14 березня 1996 року є завідомо підробленим документом, оскільки фактично вказаним закладом не видавався, використав його нотаріально засвідчену копію під час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка.

Керівник Здолбунівської місцевої прокуратури просив визнати недійсним та скасувати:

- наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка

від 26 вересня 2011 року № 3300 в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство»;

- рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, оформлене протоколом від 20 березня 2015 року № 3/1, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство»;

- наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка

від 01 квітня 2015 року № 970 в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за; спеціальністю 7.03040101 - «правознавство»;

- визнати недійсним диплом про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24 березня 2015 року ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути диплом про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року до Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, для знищення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено частково.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано нечинним та скасовано наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 26 вересня 2011 року № 3300 в частині зарахування ОСОБА_1 слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство».

Визнано нечинним та скасовано рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, оформлене протоколом

від 20 березня 2015 року № 3/1, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство».

Визнано нечинним та скасовано наказ ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 01 квітня 2015 року № 970 в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації - «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство».

Визнано недійсним диплом про перепідготовку 12 ДСК №273350, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії

від 24 березня 2015 року ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та Львівського національного університету імені Івана Франка на користь прокуратури Рівненської області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 7 500,00 грн з кожного.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що укладений між Інститутом післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка та ОСОБА_1 договір не відповідає вимогам, встановленим частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки згідно статті 47 Закону України «Про освіту»в редакції, яка діяла на момент навчання ОСОБА_1 , післядипломна освіта забезпечує одержання нової класифікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти, а так як ОСОБА_1 станом на час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка не мав вищої освіти, а тому не мав пільг щодо навчання за скороченим терміном, не міг отримувати післядипломну освіту, укладати договір та отримувати на його підставі диплом, оскільки ним не було здобуто освіти, на основі якої він міг бути зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство».

Позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка, оформлене протоколом № 3/1 від 20 березня 2015 року, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство, визнання нечинним та скасування наказу ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка № 970 від 01 квітня 2015 року в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету

ім. Івана Франка за спеціальністю 7.03040101- правознавство; визнання недійсним диплому про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24 березня

2015 року ОСОБА_1 є похідними від основної позовної вимоги, а тому апеляційний суд зробив висновок, що вони також підлягають до задоволення як обґрунтовані та доведені належними й достовірними доказами.

Апеляційний суд встановив відсутність пропуску позивачем строку позовної давності, так як строк позовної давності при зверненні з даним позовом слід обраховувати з 03 липня 2017 року - з часу, коли прокуратурою Рівненської області було направлено на адресу Міністерства освіти і науки України звернення ОСОБА_2 за вих. № 05/1-702-17, тому при зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України прокурором було дотримано строки позовної давності.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Костопільського районного суду Рівненської області.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у позивача - Міністерства освіти і науки України, відсутні будь-які порушені або оспорювані цивільні права. До спірних відносин не можна застосовувати підстави визнання правочинів недійсними передбачені ЦК України. Прокурором пропущено строк позовної давності.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

Львівського національного університету ім. Івана Франка, у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня

2018 року в частині визнання Львівського національного університету ім. Івана Франка відповідачем у справі та ухвалити нове рішення, яким змінити процесуальний статус відповідача Львівського національного університету

ім. Іван Франка на процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивач; скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року в частині стягнення з Львівського національного університету ім. Івана Франка судових витрат по сплаті судового збору у сумі 7 500,00 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути суму судових витрат з ОСОБА_1 .

Касаційна скарга Львівського національного університету ім. Івана Франка мотивована тим, що Львівський національний університету ім. Івана Франка повинен бути третьою особою по справі, оскільки він не знав і не міг знати про факт подачі ОСОБА_1 завідомо підробленого диплому.

Доводи інших учасників справи

08 серпня 2018 року Львівський національний університет ім. Івана Франка через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області

від 12 червня 2018 року в частині визнання Львівського національного університету ім. Івана Франка відповідачем у справі та ухвалити нове рішення, яким змінити процесуальний статус відповідача Львівського національного університету ім. Іван Франка на процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивач; скасувати постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року в частині стягнення з Львівського національного університету ім. Івана Франка судових витрат по сплаті судового збору у сумі 7 500,00 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути суму судових витрат з ОСОБА_1

22 серпня 2018 року Здолбунівська місцева прокуратура через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Костопільського районного суду Рівненської області.

09 серпня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли о Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року визнано поважними підстави для поновлення процесуального строку та поновлено Львівському національному університету ім. Івана Франка процесуальний строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Рівненської області від 12 червня

2018 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівського національного університету ім. Івана Франка на постанову апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року у даній справі.

Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-39960св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

28 липня 2011 року ОСОБА_1 подав до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка письмову заяву про надання допуску до вступних випробувань до вищевказаного навчального закладу.

26 вересня 2011 року наказом ректора № 3300 ОСОБА_1 був зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство», таких осіб, які мають базову та повну вищу освіту за кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста, магістра.

13 жовтня 2011 року між Інститутом післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка та ОСОБА_1 було укладено двосторонній договір № 376 про надання освітньої послуги зі здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

20 березня 2015 року рішенням державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка, оформлене протоколом № 3/1 ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство.

01 квітня 2015 року на підставі наказу № 970 ректора Львівського національного університету імені Івана Франка, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «спеціаліст-юрист», із подальшою видачею диплому про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.03040101 - «правознавство».

17 квітня 2015 року ОСОБА_1 було видано диплом про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015.

Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 21 жовтня 2014 у справі № 461/1224/14-к, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, за фактом підробки диплому Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_2 від 14 березня 1996 року, у зв`язку із закінченням строків давності та встановлено, що 28 липня 2011 року ОСОБА_1 достовірно знаючи, що диплом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» серії НОМЕР_2 від 14 березня 1996 року є завідомо підробленим документом, оскільки фактично вказаним закладом не видавався, використав його нотаріально засвідчену копію під час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що укладений між Інститутом післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка та

ОСОБА_1 договір не відповідає вимогам, встановленим частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки згідно статті 47 Закону України «Про освіту» в редакції, яка діяла на момент навчання ОСОБА_1 , післядипломна освіта забезпечує одержання нової класифікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти, а так як ОСОБА_1 станом на час вступу на заочну форму навчання до Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка не мав вищої освіти, а тому не мав пільг щодо навчання за скороченим терміном, не міг отримувати післядипломну освіту, укладати договір та отримувати на його підставі диплом, оскільки ним не було здобуто освіти, на основі якої він міг бути зарахований слухачем першого курсу заочної форми навчання правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситецької підготовки Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю 7.060101 - «правознавство».

Позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення державної кваліфікаційної комісії Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка, оформлене протоколом № 3/1 від 20 березня 2015 року, про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікацію спеціаліста-юриста за спеціальністю 7.03040101- правознавство, визнання нечинним та скасування наказу ректора Львівського національного університету ім. Івана Франка № 970 від 01 квітня 2015 року в частині присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації «спеціаліст-юрист» та видачі диплома про закінчення правничого факультету Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету

ім. Івана Франка за спеціальністю 7.03040101- правознавство; визнання недійсним диплому про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року Інститутом післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки Львівського національного університету ім. Івана Франка на підставі рішення державної кваліфікаційної комісії від 24 березня

2015 року ОСОБА_1 є похідними від основної позовної вимоги, а тому апеляційний суд зробив висновок, що вони також підлягають до задоволення як обґрунтовані та доведені належними й достовірними доказами.

Апеляційний суд встановив відсутність пропуску позивачем строку позовної давності, так як строк позовної давності при зверненні з даним позовом слід обраховувати з 03 липня 2017 року - з часу, коли прокуратурою Рівненської області було направлено на адресу Міністерства освіти і науки України звернення ОСОБА_2 за вих. № 05/1-702-17, тому при зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України прокурором було дотримано строки позовної давності.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Такий висновок колегії суддів ґрунтується на наступному.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, тобто на момент зарахування ОСОБА_1 до Львівського національного університету ім. Івана Франка), вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади - встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про вищу освіту» вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про вищу освіту» встановлено такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями: диплом молодшого спеціаліста; диплом бакалавра; диплом спеціаліста; диплом магістра.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про освіту» основними напрямами діяльності вищого навчального закладу є: підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів; науково-дослідна робота; спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо-комерційна робота; здійснення зовнішніх зв`язків. Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 Закону України «Про освіту» та статті 10 Закону України «Про вищу освіту» післядипломна освіта - спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної освіти за погодженням із замовником.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про вищу освіту» післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає, зокрема, перепідготовку - отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого Постановою Кабінету міністрів України

від 20 січня 1998 року № 65 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правила прийому на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки фахівців з вищою освітою встановлюються вищим навчальним закладом відповідно до цього Положення та Типових умов прийому до вищих навчальних закладів, які розробляються і затверджуються Міносвіти в установленому порядку.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 183 від 11 березня 2002 року (чинним на час виникнення спірних відносин) було затверджено Типовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами.

Згідно з абзацом 5 пункту 3.12.3.5. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161 (чинний на час виникнення спірних відносин), рішення державної комісії про оцінку знань, виявлених при складанні державного екзамену, захисті дипломного проекту (роботи), а також про присвоєння студенту-випускнику відповідного освітнього рівня (кваліфікації) та видання йому державного документа про освіту (кваліфікацію) приймається державною комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, котрі брали участь в засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним.

Частина перша статті 29 Закону України «Про вищу освіту» встановлює принципи управління вищим навчальним закладом, які полягають окрема в автономії та самоврядуванні.

На виконання Наказу Міністерства освіти і науки України від 06 березня

2015 року № 249 затверджено Порядок надання доступу фізичним та юридичним особам до Реєстру документів про вищу освіту та Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - Порядок), який встановлює механізм замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту державного зразка за акредитованою освітньою програмою та у власних документах про вищу освіту, виданих вищими навчальними закладами за неакредитованою освітньою програмою (далі - документ про вищу освіту), а також обліку документів про вищу освіту та додатків до них (тут і далі Порядок застосовується у редакції Наказу Міністерства освіти і науки України

від 06 березня 2015 року № 249, яка діяла на час видачі спірного диплому).

Згідно абзацу 4 пункту 2 Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту та додатках до них (далі - Замовлення), - електронний документ, створений (сформований) вищими навчальними закладами в ЄДЕБО на основі верифікованих даних та збережений у ЄДЕБО.

Відповідно до пункту 3 Порядку замовлення створюються (формуються) відповідальною особою навчального закладу в ЄДЕБО в електронній формі з накладанням електронного цифрового підпису цієї особи, електронного цифрового підпису керівника навчального закладу та електронної печатки навчального закладу для осіб, яким до здобуття ступеня вищої освіти, спеціальності та спеціалізації залишається не більше тридцяти календарних днів, в межах ліцензованого обсягу, встановленого для навчального закладу.

Відповідальним за повноту, достовірність та актуальність інформації та даних, внесених вищим навчальним закладом (його відокремленим структурним підрозділом) до ЄДЕБО, на основі яких створюється інформація, що відтворюється в документах про вищу освіту та додатках до них, є керівник вищого навчального закладу (пункт 5 Порядку).

Пунктом 18 Порядку передбачено, що документ про вищу освіту може бути анульований навчальним закладом, який його видав, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно пункту 18 Порядку замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 06 березня 2015 року № 249

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 25 жовтня 2016 року

№ 1280) (далі - Порядок у поточній редакції), інформація про документ про вищу освіту, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі в Реєстрі, отримує статус «Анульовано» з моменту опрацювання Технічним адміністратором ЄДЕБО створеного (сформованого) відповідальною особою вищого навчального закладу (відокремленого структурного підрозділу) Замовлення на анулювання інформації про документ про вищу освіту, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі реєстраційного номера документа про вищу освіту, що створений (сформований) в ЄДЕБО (відокремленого структурного підрозділу).

Згідно абзацу 4 пункту 19 Порядку у поточній редакції,у разі відсутності правонаступника вищого навчального закладу та у випадку, коли вищий навчальний заклад не проводить освітню діяльність (анульовано ліцензію на здійснення освітньої діяльності, вищий навчальний заклад не переміщений з тимчасово окупованої території України або з населеного пункту, визначеного Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, наведеним у додатку 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року

№ 1276-р)), заява подається до Міністерства освіти і науки України, яке визначає вищий навчальний заклад, що видає особі дублікат документа про вищу освіту та додаток до нього.

Повертаючись до обставин справи, слід відзначити, що предметом позову, що розглядається судом, є визнання недійсним диплому про перепідготовку НОМЕР_1, реєстраційний номер 209/2015, виданий 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 , на тій підставі, що з огляду на відсутність у останнього вищої освіти у зв?язку із чим він не міг навчатися та отримувати післядипломну освіту, укладати відповідний договір та отримувати на його підставі диплом.

При цьому суд звертає увагу на те, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом із тим, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами. До таких документів, зокрема, слід відносити, документи, якими відповідне право оформлюється чи підтверджується (наприклад, свідоцтво про право власності на житло, про придбання майна з публічних торгів тощо). Так само вчинення дій з виконання правочину саме по собі правочином не є і не може визнаватися неправомірним з підстав, встановлених законом для визнання недійсними правочинів.

Отже, на підставі викладеного та з урахуванням наведених положень законодавства, Верховний Суд вважає, що диплом є лише документом, яким засвідчується факт здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем та підтверджується її здатність виконувати завдання та обов`язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. При цьому диплом не є правочином, на підставі якого у особи відповідне право виникає, змінюється або припиняється. Аналогічним чином не можуть визнаватися недійсними з підстав, передбачених законом для недійсності правочинів, і дії щодо видачі диплому як такі, що спрямовані на виконання укладеного між сторонами правочину.

У той же час, вирішуючи спір за подібних обставин, суд вищої інстанції прийняв інше за змістом судове рішення.

Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 522/13762/14-ц (провадження № 61-11996св18) за позовом заступника прокурора Одеської області до ОСОБА_3 про визнання недійсним диплому та зобов`язання вчинити певні дії, дійшов висновку про те, що визнання недійсним диплому про вищу освіту, виданого з порушенням законодавства, яке регулює правовідносини з набуття вищої освіти, є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав в судовому порядку.

Узагальнення мотивів Верховного Суду

За змістом частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі

№ 522/13762/14-ц (провадження № 61-1996св18).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові дійшла іншого висновку щодо наявності у інших осіб права на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними та скасування рішень, наказів та дипломів, виданих вищим навчальним закладом.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу для вирішення справ, що виникають з подібних правовідносин, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 564/2227/17, провадження № 61-39960св18, за позовом керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України до ОСОБА_1 , Львівського національного університету імені Івана Франка, третя особа: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», про визнання недійсним диплома та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Львівського національного університету імені Івана Франка на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун