Справа № 127/22249/20

Провадження № 3/127/7908/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 26.09.2020 о 23.15 год. по вулиці Брацлавській, 1 в місті Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ваз 21099, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у лікаря-нарколога, за результатом огляду встановлено алкогольне сп`яніння - 2,04 ‰.

ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав. Щодо правового обґрунтування відсутності в його діях ознак правопорушення просив прийняти до уваги доводи його захисника.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Шибінський О.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Вважає, що матеріали справи були сфальсифіковані працівниками поліції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи його захисника, дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 26.09.2020 о 23.15 год. по вулиці Брацлавській, 1 в місті Вінниці ОСОБА_1 транспортним засобом Ваз 21099, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Тобто у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за фактом керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 суд враховує, що 01.07.2020 набрали чинності положення Закону України № 2617-VIII (від 22.11.2018) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон 2617-VIII).

Згідно з приписами підпункту 4 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 КпАП викладено в новій редакції, якою виключено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Натомість пунктом 171 розділу 2 Закону № 2617-VIII до Кримінального кодексу України (далі КК) внесені відповідні зміни, зі змісту яких випливає, що ОСОБА_2 доповнено статтею 286-1, якою встановлено кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

03.07.2020 набрав чинності Закон України № 720-IX (від 17.06.2020) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 720-IX). Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX підпункти 2-4, 7 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII виключено.

Суд вважає за доцільне зауважити, що розділом ІІ Закону № 720-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII. Як вже зазначив суд вище, Закон № 2617-VIII набув чинності 01.07.2020, а закон № 720-IX було опубліковано в офіційних друкованих виданнях «Голос України» від 03.07.2020 за № 110, а також «Офіційний вісник України» від 17.07.2020, № 55.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Саме тому датою набрання Законом № 720-IX є 03.07.2020, а не 01.07.2020 одночасно із Законом № 2617-VIII.

Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності (далі Комітет) надано роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень…» за № 720-IX від 17.06.2020 Зі змісту зазначеного роз`яснення випливає, що Комітет вважає, що з 03.07.2020 стаття 130 КпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК виключена.

Вирішуючи питання щодо правозастосування, а саме застосування відповідної норми, що встановлює адміністративну відповідальність суд враховує таке.

Указом Президента України № 468/96 від 27.06.1996 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» запроваджено такий реєстр, а 23.04.2001 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним». На виконання зазначених нормативно-правових актів Міністерством юстиції України наказом № 57/5 від 26.06.2002 затверджено Інструкцію про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за № 546/6834).

Зі змісту пункту 2.4 наведеної вище Інструкції випливає, що контрольний стан нормативно-правового акта стан нормативно-правового акта, при якому забезпечено наявність у цьому акті всіх змін і доповнень, унесення яких передбачено чинним законодавством.

Згідно з редакцією статті 130 КпАП, що міститься в Єдиному реєстрі нормативно-правових актів на час розгляду справи судом, встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає за доцільне зауважити, що зі змісту частини першої статті 139 Закону України № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі Закон № 1861-VI) випливає, що підписані Президентом України закони публікуються в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному вебсайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною.

Згідно з пунктом 3 Положення про вебресурси Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 699 від 19.05.2015 вебресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації ВРУ, що забезпечують висвітлення її діяльності, парламентських органів та Апарату ВРУ, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю. Однак, згідно із зазначеним Положенням база даних «Законодавство України» має інформаційний характер і не є офіційним друкованим виданням.

Разом з тим, необхідно мати на увазі, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України № 2782-XII «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі Закон № 2782-XII) в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до приписів частини першої статті 1 Закону України 3759-XII «Про телебачення і радіомовлення» аудіовізуальний (електронний) засіб масової інформації - організація, яка надає для масового приймання споживачами аудіовізуальну інформацію, передану у вигляді електричних сигналів і прийняту за допомогою побутових електронних пристроїв.

Враховуючи викладене, чинне законодавство розмежовує поняття публікації нормативно-правового акта в офіційному друкованому засобі масової інформації та розміщення на офіційному вебсайті Верховної Ради.

Окрім наведеного, суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 5 частини першої статті 140 Закону № 1861-VI після набрання чинності законом Апарат Верховної Ради разом з відповідним головним комітетом веде справу закону в електронній та паперовій формах, яка містить, зокрема, документи, відповідні остаточні редакції тексту закону, пов`язані із зміною, втратою чинності законом.

Отже, на офіційних джерелах (Міністерства юстиції України та Верховної Ради України) наявні різні редакції КпАП. Порядок ведення зазначених баз даних регламентований різними нормативно-правовими актами інструкцією та законом відповідно, які мають різну юридичну силу. Критерії розмежування актів за ознаками їх ієрархічної нормативності викладені у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, від: 03.10.1997 за №4-рп/97 (справа про набуття чинності Конституцією); 27.03.2000 за №3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум); 19.06.2001 за №9-рп/2001 (справа щодо стажу наукової роботи); 16.01.2003 за №1-рп/2003 (справа про Конституцію АРК); 14.03.2014 за №2-рп/2014 (справа про проведення місцевого референдуму в АРК) - й у висновку від 11.07.2001 за №3-в/2001 (справа про Римський статут).

Як суд вже зазначив вище, приписи пункту 2.4 Інструкції про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів при веденні зазначеного реєстру формуванні контрольного стану нормативно-правового акта зобов`язує його держателя (оператора) вносити зміни згідно з приписами чинного законодавства. Однак, суд вже зауважив, що чинне законодавство при посилання на набрання нормативно-правовим актом чинності оперує поняттям офіційного друкованого видання. Нормативного визначення джерела нормативно-правового акта чинне законодавство не містить. Саме тому питання кодифікації (внесення змін до норми права) має вирішуватись у правозастосовній діяльності з урахуванням вимог законодавства.

Разом з тим, необхідно зауважити, що Закон № 2617-VIII вичерпав свою дію шляхом його реалізації (імпелемнтації) його норм, зокрема, до КпАП та КК в частині встановлення юридичної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з урахуванням положень частини п`ятої статті 94 Конституції України, згідно з якими закон не може набрати чинності раніше дня його опублікування, положення частини шостої статті 3 КК, частини третьої статті 1 КПК, частини четвертої статті 2 КпАП, а також позицію Конституційного Суду України, викладену в низці його рішень, положення закону, яким до іншого закону вносяться зміни, після набрання ними чинності стають невід`ємною частиною закону, до якого вносяться зміни, і вичерпують свою дію. Тому з 01.07.2020 матеріальні норми, що стосуються зазначеної юридичної відповідальності, були імплементовані до особливої частини КпАП та КК відповідно. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з частиною четвертою статті 2 КпАП зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України.

Отже, положення Закону № 2617-VIII, як вже судом зазначено вище, вичерпали свою дію шляхом внесення відповідних змін до КпАП та КК. Саме тому внесення змін до КпАП мало відбутись з дотриманням приписів частини четвертій статті 2 КпАП. Натомість зазначеним вимогам приписи Закону № 720-IX не відповідають.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що у справі «Пухк проти Естонії» (рішення від 10.02.2004) Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) не обмежується забороною ретроспективного застосування кримінального законодавства на шкоду обвинуваченому; вона також втілює загалом принцип, що тільки закон може визначити кримінальне правопорушення та встановити покарання (nullum crime nulla poena sine lege), а також принцип, за яким кримінальне право не повинно надмірно тлумачитися на шкоду обвинуваченому. З цих принципів випливає, що правопорушення має бути чітко встановлено в законі. Ця вимога дотримується, якщо особа може дізнатися на основі формулювання відповідного положення та, у разі потреби, за допомогою його судового тлумачення, які дії чи бездіяльність є підставою для кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що у Рішенні у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (рішення від 08.06.1976) ЄСПЛ сформував критерії (тест Енгеля), які дозволяють поширити гарантії кримінального судочинства (процесуальні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаю, що тільки закон може визначити відповідальність за скоєння даного адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Принцип правової визначеності як один із елементів принципу верховенства права, вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (рішення Конституційного Суду України у справі №1-6/2018 від 27.02.2018).

Отже, наведена вище позиція Комітету не відповідає зазначеному принципу.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (далі Постанова від 01.11.1996) звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Потрібно зауважити, що у пункті 3 Постанови від 01.11.1996 зауважено, що суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в статті 150 Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Судом під час розгляду зазначеної справи питання щодо конституційності будь-якого законодавчого акту не вирішується, натомість вирішується питання правозастосування порядок застосування колізійної норми при здійсненні кодифікації. Застережень щодо неможливості здійснення такого правозастосування чинне законодавство не містить. При цьому, як вже судом зазначено вище, Міністерство юстиції України є держателем Єдиного реєстру нормативно-правових актів, однак наведені вище судом приписи нормативно-правових актів не містять посилання на те, що Міністерство юстиції України є уповноваженим органом на здійснення кодифікації нормативно-правових актів. Натомість приписи Інструкції про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів містять посилання на те, що контрольний стан нормативно-правового акта стан нормативно-правового акта, при якому забезпечено наявність у цьому акті всіх змін і доповнень, унесення яких передбачено чинним законодавством. Саме тому суд вважає, що вирішення питання щодо редакції чинної норми закону, що встановлює адміністративну відповідальність, має бути вирішене судом з урахуванням приписів наведених вище норм законодавства України.

Як вже суд зазначив вище, положення Закону № 720-IX вимогам, зазначеним у частині четвертій статті 2 КпАП, не відповідають. Крім того, на час розгляду адміністративних матеріалів розміщений згідно з приписами частини першої статті 139 Закону України № 1861-VI текс КпАП на офіційному сайті Верховної Ради України, зокрема, частина перша статті 130 КпАП, не передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Натомість така відповідальність встановлена за керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Суд у правозастосовній діяльності користується відомостями, опублікованими на офіційному сайті Верховної Ради України, оскільки саме на зазначеному ресурсі опубліковано текст нормативно-правового акту з дотриманням усіх наведених вище приписів законодавства з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 8 КпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Отже, як вже суд зазначив вище, станом на 26.09.2020, КпАП не встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а тому правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КпАП, відсутні. Натомість, як вже судом зазначено вище, за вчинення такого діяння встановлена кримінальна відповідальність. Тому суд приходить до переконання, що провадження у справі відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 247 КпАП необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, як суд зазначив вище, чинним законодавством за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлено саме кримінальну відповідальність. Зазначене кримінальне правопорушення, відповідно до приписів частини другої статті 12 КК є кримінальним проступком.

Відповідно до статті 253 КпАП у разі, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

Тому, суд приходить до переконання, що матеріали за фактом керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 274, пункту 3 частини першої статті 284, частини другої статті 284 КпАП необхідно направити прокурору для організації виконання вимог Глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Належним чином завірені копії матеріалів справи направити прокурору Вінницької місцевої прокуратури для прийняття відповідного процесуального рішення згідно з приписами Кримінального процесуального кодексу України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: