ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року Справа № 923/608/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Житлово-експлуатаційної контори №1 Суворовського району, м. Херсон, код ЄДРПОУ 14114233

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз", м. Херсон, код ЄДРПОУ 39500143

до відповідача-2 : Акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон, код ЄДРПОУ 03355353

про визнання нарахованої заборгованості неправомірною та зобов`язання здійснити перерахунок.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - адвокат Предместнікова Д.О., довіреність № 200102/L/01 від 02.01.20;

від відповідача-2 - юрисконсульт Лук`янов О.В., наказ №1257-К від 11.11.2016.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

22 липня 2019 року Житлово-експлуатаційна контора №1 Суворовського району звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Акціонерного товариства "Херсонгаз", в якій просить визнати нараховану заборгованість за спожитий природний газ Житлово-експлуатаційній конторі №1 Суворовського району за період січень-лютий 2019 неправомірною та зобов`язати відповідачів зробити перерахунок за спожитий газ за нормою 5,39 куб. метрів у період січень - лютий 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачами порядку здійснення нарахувань за поставлений природний газ.

За твердженням заявника, ТОВ "Херсонрегіонгаз" при нарахуванні вартості оплати послуг з газопостачання здійснило невірне застосування норм чинного законодавства, якими визначено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, як наслідок позивачу нараховано заборгованість у розмірі 537033,20 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 23 липня 2019 року суд задовольнив заяву Житлово-експлуатаційної контори №1 Суворовського району про забезпечення позову та заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" та Акціонерному товариству "Херсонгаз" здійснювати дії з припинення газопостачання об`єктів Житлово-експлуатаційної контори №1 Суворовського району.

Ухвалою від 24 липня 2019 року суд залишив позовну заяву Житлово-експлуатаційної контору №1 Суворовського району без руху та надав позивачу час для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 12 серпня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/608/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував у встановлені судом строки відповідачам надіслати до суду відзив на позовну заяву, позивачу відповідь на відзив відповідачів.

Ухвалою від 04 вересня 2019 року суд залишив без руху позовну заяву у справі № 923/608/19 та встановив позивачу строк для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків - доказів направлення відповідачам у справі копій доданих до позовної заяви документів, з описом вкладення та документом, що підтверджує надання поштових послуг.

09 вересня 2020 року до суду від відповідача-2 у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем-2 позовні вимоги не визнаються у повному обсязі та просить суд відмовити позивачу у задоволені позову. Зокрема, відповідач-2 посилається на ті обставини, що Акціонерне товариство „Херсонгаз є Оператором газорозподільної системи і здійснює розподіл природного газу в місті Херсоні та області згідно з ліцензією затвердженою постановою № 846 від 29.06.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Вказує, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу за формою Типового договору розподілу природного газу. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників. Також визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 залишено без змін. За твердженням відповідача-2, при визнанні протиправною та не чинною Постанови № 203 та п. 1 Постанови № 204, залишаються чинними норми споживання природного газу споживачами, необладнаними індивідуальними лічильниками, які затверджені Постановою № 619 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996. Отже, на думку відповідача-2 обґрунтування позивача щодо застосування норми 5,39 куб.м за січень - лютий 2019 посилаючись на постанову № 143 КМУ, яка почала діяти з 06.03.2019 є безпідставним. Даний відзив відповідача-2 прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

10 вересня 2020 року до суду від позивача у справі надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 11 вересня 2019 року суд продовжив розгляд справи № 923/608/19 за правилами загального позовного провадження та відклав підготовче засідання у справі.

26 вересня 2019 року до суду від відповідача-1 у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд визнати поважними причини пропуску строку для надання відзиву на позовну заяву та відмовити позивачу у задоволені позову. Судом поновлено відповідачу-1 строк для надання відзиву, наданий відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 10 жовтня 2019 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/608/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 13 листопада 2019 року суд задовольнив клопотання Акціонерного товариства "Херсонгаз" про зупинення провадження у справі № 923/608/19 та зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/13591/19, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.

Ухвалою від 24 червня 20 року суд поновив провадження у справі № 923/608/19, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/608/19 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив підготовче засідання у справі.

У підготовчому засіданні 02 вересня 2020 року представником відповідача-1 супровідним листом додано до матеріалів справи додаткові докази, надані документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, у підготовчому засіданні 02.09.2020 оголошено перерву до 15:30 год. 17 вересня 2020 року, представники сторін повідомлені під розписку про місце, дату та час проведення наступного підготовчого засідання.

17 вересня 2020 року до суду від позивача у справі надійшли пояснення по суті позовних вимог, зазначені пояснення прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 17 вересня 2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/608/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020.

Протокольною ухвалою від 15 жовтня 2020 року суд продовжив строк розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та оголосив перерву у засіданні суду до 11:00 год. 23.10.2020

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 19.10.2020 по 23.10.2020, призначене на 23.10.2020 судове засідання у справі не відбулось.

Ухвалою від 27.10.2020 суд призначив у справі судове засідання на 24.11.2020.

24 листопада 2020 року на електронну адресу Господарського суду Херсонської області від позивача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При досліджені вказаного клопотання судом встановлено, що воно не скріплено електронним цифровим підписом, про що канцелярією Господарського суду Херсонської області складено відповідну довідку.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про електронний документ та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Стаття 6 Закону передбачає можливість використання електронного підпису, але не встановлено його обов`язковості.

Водночас, у ст. 7 вказаного Закону встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Що за своїм змістом відносить електронний підпис до обов`язкових реквізитів електронного документа.

Відповідно до приписів Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до ч.8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України усі документи, які подаються до суду в електронній формі, повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

З урахуванням викладеного, оскільки клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 24.11.2020 не скріплено електронним цифровим підписом, що підтверджується відповідною довідкою складеною канцелярією Господарського суду Херсонської області, а тому вказаний документ не має статусу офіційного документу, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для розгляду станом на 24.11.2020 року зазначеного клопотання. З урахуванням викладеного, суд залишає без розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що явка представника позивача не була визнана судом обов`язковою, позивач був обізнаний про дату та час проведення судового засідання у справі, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника позивача.

Представники відповідачів у судовому засіданні 24.11.2020 позовні вимоги не визнали та у задоволенні позову просили відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзивах на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено присутніх представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд -

в с т а н о в и в :

Рішенням Херсонського виконкому №266 від 18.12.1986 створено підприємство Житлово-експлуатаційна контора №1 Суворовського району.

Відповідно до наказу № 271 від 06.08.2018 Херсонської міської ради, вказане підприємство є утримувачем гуртожитків та багатоквартирних будинків згідно з дислокацією.

Матеріали справи свідчать, що 30.12.2016 між Житлово-експлуатаційною конторою №1 Суворовського району (надалі - позивач або Споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (надалі - Постачальник або відповідач) був укладений договір №1-6151В-РГ постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних (п. 1.3. Додатку №1) для споживача підтверджених об`ємах (обсягах), в свою чергу на споживача покладено зобов`язання своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Доказів про відмову від договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Акціонерне товариство „Херсонгаз є Оператором газорозподільної системи і здійснює розподіл природного газу в місті Херсоні та області згідно з ліцензією затвердженою постановою № 846 від 29.06.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Починаючи з 01 липня 2015 року функції розподілу природного газу на території міста Херсон здійснює газорозподільне підприємство АТ Херсонгаз, а функції постачання природного газу на відповідній території Херсонської області здійснює ТОВ Херсонрегіонгаз.

АТ Херсонгаз є оператором газорозподільних систем, підприємством, яке виконує функцію розподілу газу, відповідає за належне утримання мереж та устаткування, забезпечення оптимального тиску у розподільних мережах, ведення обліку використаних обсягів газу, підключення та відключення споживачів.

Відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2018 року № 867, ТОВ "Херсонрегіонгаз" є суб`єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу АТ "Херсонгаз .

Відповідно до вимог частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу, облік природного газу до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Позивач вказує, що зв`язку з визнанням протиправною та не чинною постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204 «Про внесення зміни до пункту З постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 № 826/2507/18; постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018), нарахування обсягів фактично спожитого природного газу споживачам, у разі відсутності лічильників газу, здійснювалось газорозподільними підприємствами за нормами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 (перша редакція), а саме:

- Плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання 9.8 куб. метрів на людину на місяць;

- Плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача - 18,3 куб. метрів на людину на місяць;

- Плита газова та водонагрівач - 23,6 куб. метрів на людину на місяць.

Наразі, з метою встановлення обґрунтованих норм споживання природного газу для населення, помешкання яких не обладнані лічильниками природного газу 27.02.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 143 «Питання споживання природного газу» (надалі - постанова № 143), якою встановлено такі норми споживання природного газу:

- Плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води 3,28 куб. метрів природного газу на одну особу;

- Плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,39 куб. метрів природного газу на одну особу;

- Плита газова та водонагрівач - 10,49 куб. метрів природного газу на одну особу.

Згідно з пунктом 2 цієї постанови застосування норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників здійснюється з 09.08.2018.

Пунктом 2 постанови № 143 також установлено недопущення нарахування і облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», та від 23.03.2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Позивач вказує, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Тобто, застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у відсутності нейтралізованого постачання гарячої води з 9 серпня 2018 року встановлюється 5,39 куб., метра на людину на місяць.

Незважаючи на це, відповідач-1 виставляє норму споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у відсутності централізованого постачання гарячої води та водонагрівача у період за січень та лютий 2019 року - 18,3 куб. метрів на одну особу що є порушенням норм чинного законодавства.

На неодноразові письмові звернення позивача до відповідача-1 щодо проведення перерахунку у період за січень та лютий 2019 року за нормою 5,39 куб., метра на людину на місяць, останній відмовляється і навпаки відповідач-2 виставляє борг у сумі 537003,20 грн. та направляє повідомлення про припинення газопостачання у разі несплати заборгованості.

Зазначений борг утворився за червень 2019 року у розмірі 96024,37 грн. та за січень - лютий 2019 року у розмірі 440978,83 грн. Борг за червень 2019 року сплачено позивачем у повному розмірі. Борг за січень-лютий 2019 року нараховується через неправильне застосування відповідачами норм споживання природного газу.

Позивач стверджує, що через неправильне застосування ТОВ «Херсонрегіонгаз» норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у відсутності централізованого постачання гарячої води та водонагрівача утворився борг у розмірі 440978,83 грн., через який може бути припинено постачання природного газу більшості гуртожитків міста Херсона.

Згідно з вимогам положень Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, газопостачальне підприємство має право контролювати правильність знятих споживачем показань лічильника газу та оформлення споживачем платіжних документів. При цьому розрахунок за використаний природний газ має здійснюватися на основі фактичних показників лічильника. У разі, якщо газопостачальним підприємством не було проконтрольовано правильність знятих споживачем показань лічильника газу, то розрахунок за використаний природний газ має здійснюватися на основі показників лічильника газу, вказаних споживачем у платіжних документах.

У разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання на газ. Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року, відповідно до якої норма споживання природного газу для населення на одну особу залежить від виду споживання, та, зокрема, становить - плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,39 куб. метрів природного газу. Застосування такої норми відповідно до зазначеної постанови здійснюється з 9 серпня 2018 року.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Житлово-експлуатаційна контора №1 Суворовського району не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так, умовами укладеного між сторонами Договору встановлено, що постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. На момент укладання договору та ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758. Ціна за 1 куб.м. природного газу за цим договором становить 6,879 грн.

Відповідно до пункту 3.9. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.10 Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

Взаємовідносини між Постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між Постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку не повернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим Споживачем за обсягом та вартістю.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Провавідносини, що складися між учасниками справи регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно ст.1 Закону України «Про ринок природного газу»: «оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» визначено: «З метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання».

Акціонерне товариство "Херсонгаз" є Оператором газорозподільної системи і здійснює розподіл природного газу в місті Херсоні та області згідно з ліцензією затвердженою постановою № 846 від 29.06.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання вимог ст. 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" Акціонерним товариством "Херсонгаз" проведено відокремлення функцій розподілу та постачання природного газу.

Починаючи з 01 липня 2015 року функції розподілу природного газу на території міста Херсон здійснює газорозподільне підприємство АТ Херсонгаз, а функції постачання природного газу на відповідній території Херсонської області здійснює ТОВ Херсонрегіонгаз.

АТ "Херсонгаз" є оператором газорозподільних систем, підприємством, яке виконує функцію розподілу газу, відповідає за належне утримання мереж та устаткування, забезпечення оптимального тиску у розподільних мережах, ведення обліку використаних обсягів газу, підключення та відключення споживачів.

Відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2018 року № 867, ТОВ "Херсонрегіонгаз" є суб`єктом ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу AT "Херсонгаз".

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Виходячи зі змісту норм Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем відносини з розподілу природного газу є важливою та невід`ємною складовою нафтогазової галузі України. Належне функціонування нафтогазової галузі України є головною умовою забезпечення енергетичної безпеки держави, що підкреслює загальнодержавне значення галузі.

Відповідачі надаючи послуги з розподілу природного газу, здійснює підприємницьку діяльність, яка має на меті отримання прибутку за рахунок коштів замовників таких послуг, які останні зобов`язані сплачувати за отримані послуги.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник природного газу суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила).

Відповідно до п. 13 Правил, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об`єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до п. 3.10. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу у розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до Кодексу ГРМ/ГТС.

ТОВ Херсонрегіонгаз керуючись абз. 2 п. 3.10. Договору на підставі даних отриманих від Оператора ГТС надано Позивачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період та в подальшому рахунок на оплату.

Відповідно до наказу № 271 від 06.08.2018 Херсонської міської ради, Позивач являється утримувачем гуртожитків та багатоквартирних будинків згідно з дислокацією.

Позивач щомісяця повідомляє Оператора ГРМ про кількість мешканців в гуртожитках згідно дислокації. Відповідні листи надійшли до Оператора ГРМ за січень- лютий 2019 року. Враховуючи кількість мешканців у гуртожитках Оператор ГРМ формує об`єми природного газу, що розподілені.

Об`єми природного газу що спожиті за лічильниками газу приводяться до стандартних умов відповідно до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що затверджені наказом Міністерства палива та енергетики № 116 від 26.02.2004.

Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9,8 куб.м (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 18,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова та газовий водонагрівач - 23,6 куб.м. (людино-місяць).

У подальшому Кабінетом Міністрів України було затверджено інші норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 р. "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014-2018 рр. та втратили чинність.

Так, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 237 від 29.04.2015 р. було внесено до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 р. № 619, такі зміни: у графі "Норма споживання" цифри "6", "9" і "18" замінено, відповідно, цифрами "3", "4,5" і "9"; в абзаці першому пункту 5 приміток до норм цифру "9" замінено цифрами "4,5".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 р., дану постанову Кабінету Міністрів України визнано було незаконною та нечинною.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було затверджено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників згідно з додатком до неї, а саме: плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 3,3 куб.м. (людино-місяць); плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача - 5,4 куб.м. (людино-місяць); плита газова та водонагрівач - 10,5 куб.м. (людино-місяць).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 р. та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 р., постанову Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. було визнано протиправною та нечинною.

27 листопада 2018 року постановою Верховного Суду по справі № 826/2507/18 вирішено залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 визнано протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Також визнано протиправним та не чинним пункт 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 204.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2018 залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний та касаційний суд, виходив з того, що оскільки Постанова № 203 є регуляторним актом у розумінні статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, відтак, не дотримання встановлених цим Законом правил прийняття регуляторного акта дає підстави для визнання його протиправним та нечинним. Стосовно визнання нечинним пункту 1 переліку, затвердженого Постановою № 204, суди дійшли висновку, що втрата чинності даним пунктом зумовлена необхідністю відновлення дії постанови Уряду, яка діяла до прийняття Постанови № 203.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 є такою, що прийнята в розріз вимог чинного законодавства, то такий акт не є підставою для виникнення обов`язків, передбачених ним. Суд першої та апеляційної інстанції підтвердив факт неправомірності та протиправності зазначеної постанови з моменту їх прийняття.

При визнанні протиправною та нечинною Постанови № 203 та п. 1 Постанови № 204, залишаються чинними норми споживання природного газу споживачами, необладнаними індивідуальними лічильниками, які затверджені Постановою № 619 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р., а саме:

- для споживачів, що використовують плиту газову за наявності централізованого гарячого водопостачання встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 9,8 куб.м.

- для споживачів, що використовують плиту газову у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 18,3 куб.м.

- для споживачів, що використовують плиту газову за наявності плити газової та водонагрівача встановлена норма споживання газу на одну особу на місяць на рівні 23,6 куб.м.

Оскільки відповідно до постанови № 204 від 23.03.2016 втратили чинність постанови № 822 від 08.06.1998, № 670 від 21.06.2001, № 1632 від 29.10.2002, № 409 від 06.08.2014, № 237 від 29.04.2015.

Таким чином, невиконання нормативного акту, визнаного рішенням суду протиправним, незаконним внаслідок невідповідності його нормам Конституції, законів та іншого чинного законодавства України, порядку та процедурам його прийняття, не може бути визнане порушенням такого акту, оскільки прийнятий протизаконно акт не є підставою для виникнення, зокрема, обов`язків, ним передбачених.

Отже норма споживання природного газу побутовим споживачам у січні-лютому 2019 року у разі відсутності лічильника газу та за відсутності централізованого гарячого водопостачання обґрунтовано складає 18,3 куб.м на 1 особу.

Щодо посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України Питання споживання природного газу від 27 лютого 2019 року № 143 (надалі Постанова № 143), якою було затверджено норми споживання природного газу для побутових споживачів, які не мають газових лічильників з застосування норми 5,39 куб.м. за січень - лютий 2019, судом встановлено наступне.

Абзацом 1 пункту 2 Постанови № 143 передбачено, що застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 09 серпня 2018 року, при цьому акцентую увагу, що сама Постанова № 143 прийнята 27 лютого 2019 року.

Постанова Уряду від 27.02.2019 р. № 143 була офіційно опублікована 07.03.2019 р. в газеті «Урядовий кур`єр», а тому в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 р. № 794-VII вважається такою, що набрала чинності з 07.03.2019р.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1 -рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів також закріплений в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 тільки підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно з п. 1.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17 грудня 2013 року №14, на підставі частини третьої ст. 5, ст. 525, 526 та 629 ЦКУ грошове зобов`язання, передбачене договором, не може бути припинене у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовим актом, згідно з яким було проведено нарахування розміру такого зобов`язання за договором, якщо відповідний нормативно-правовий акт був чинним на момент укладення договору й виникнення у сторін прав та обов`язків.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, (п. 3 ст. 5 ЦКУ).

Слід зазначити, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 р. № 143 норми не містять обов`язку коригування вартості газу чи зміни прав за договорами постачання газу за періоди до набрання її чинності.

Разом з тим судом враховано, що згідно доданих до відзиву ТОВ Херсонрегіонгаз листів, ТОВ Херсонрегіонгаз у березні 2019 року було направлено Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропозицію щодо коригування вказаної заборгованості. У відповідь отримано в лист НАК Нафтогаз Уукраїни яким в коригуванні вартості заборгованості, штрафних санкцій відмовлено в зв`язку з тим, що Постановою № 143 не визначено механізму коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу.

Крім того, ТОВ Херсонрегіонгаз 08 травня 2019 року та 29 травня 2019 року звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням якнайшвидше розробити та затвердити правовий механізм коригування використаних побутовими споживачами обсягів природного газу.

02 липня 2019 року на адресу ТОВ Херсонрегіонгаз відповідно до резолюції Секретаріату Кабінету Міністрів України надійшов лист від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відсутність потреби в розробці додаткового (дублюючого) механізму/порядку.

У даному випадку судом враховано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №640/1359/19 адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задоволено та визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу» та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №640/1359/19 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року залишено без змін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписом частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано в тому числі статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності і вірогідності доказів.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя С.В. Нікітенко