ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/1273/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Принцевської Н.М.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.
за участю представників сторін:
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - Рахнянська С.В., довіреність № 1237, від 25.09.20;
Представник учасник судового процесу від Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" у судове засіданння не з`явився.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020
по справі №916/1273/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 326 318,03 грн.,
(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 17.08.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
В С Т А Н О В И В :
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі ТОВ СП «Нібулон») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця»), в якому просило суд стягнути з останнього 326318,03 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором перевезення вантажів на особливих умовах за розкладом руху маршрутних поїздів від 10.11.2019 в редакції № 2 та порушенням відповідачем п. 116 Статуту залізниць України в частині своєчасної доставки вантажу.
Позивач зазначає, що у випадку прострочення доставки вантажу, який відправляється на особливих умовах, залізниця повинна нести відповідальність як за законодавством (п. 116 Статуту залізниць України), так і за вказаним договором (п. 6.1. договору). Одночасне стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу за договором і за Статутом залізниць України не може вважатись подвійним застосуванням штрафних санкцій за допущене порушення.
Заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення 261 032,53 грн. штрафу, АТ «Українська залізниця» зазначило, що п. 5.1. договору встановлений особливий порядок сплати перевізником штрафу (сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особливому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг), тобто не передбачено безпосереднє стягнення. Позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо сплати штрафу, не намагався отримати від відповідача сплату штрафних санкцій у спосіб, визначений договором. Відповідач не відмовляв позивачу у задоволенні вимоги про сплату штрафних санкцій у спосіб, визначений договором.
Крім того, у деяких розрахунках позивача завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки.
Також позивач безпідставно розрахував суму штрафу за прострочення терміну доставки вантажу від проїзної плати з ПДВ.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 147.08.2020 у справі № 916/1273/20 (суддя Волков Р.В.) позов ТОВ СП «Нібулон» задоволено частково, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на його користь 152565,30 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 2288,48 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, господарський суд з посиланням на норми ст. 11, 14, ч.1 ст.202, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 628, 908, п.1, 2, 3 ст. 909, 916, 919, 920 ЦК України, ст. 230, 307, 313 ГК України, ст. ст. 6, 41, 116, 129, 130 Статуту залізниць України, Правила обчислення термінів доставки вантажів, Правила оформлення перевізних документів, п. 8 Правил видачі вантажів зазначив, що державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначенні вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами статей 307, 311 ГК України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317. Приписами пункту 116 Статуту залізниць встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався отримати від відповідача сплату штрафних санкцій у спосіб, що визначений договором та у задоволенні такої вимоги йому було відмовлено. Позивач наділений правом отримати задоволення своїх вимог про сплату відповідачем штрафу у порядку, що визначений п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р., але при цьому позивач не довів суду наявність порушення, оспорювання або невизнання такого права з боку відповідача та безпосередньо звернення до останнього з такими вимогами. Одночасно, спосіб захисту права, передбаченого п.5.1. договору має полягати у примушенні відповідача вчинити дії, про які сторони домовились у ньому, тобто, виконати обов`язок в натурі. Не довів позивач суду також неможливість реалізувати захист такого права у судовому порядку у спосіб, що визначений у п.5.1. договору.
За таких обставин, суд відмовив позивачу у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 143 239,68 грн. штрафу, нарахованого по п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р.
Також судом самостійно здійснено перерахунок штрафу по накладним та встановлено, що сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача складає 152 565,30 грн.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % до розміру 32 642,75 грн., господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, з огляду на що відмовлено у його задоволенні.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ СП «Нібулон» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі в розмірі 326318,03 грн., стягнути їх та усі судові витрати з відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ СП «Нібулон» зазначає наступне:
- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним способом захисту, вимога стягнути грошові кошти є більш ефективним способом захисту порушеного права, ніж передбачено у п. 5.1. Договору, а сам факт наявності додаткового способу захисту порушеного права, який сторони обумовили в договорі, не виключає можливості використовувати інші законні способи захисту порушеного права. Більш того, п.5.1. Договору говорить виключно про самостійну та добровільну поведінку залізниці, яка не могла не знати про прострочення строку доставки вантажу та повинна була, не чекаючи претензії, виконати вказаний пункт договору. З пункту 5.1. Договору не вбачається обов`язку позивача звертатися до залізниці з вимогою про стягнення штрафу. Суд першої інстанції не зазначив у чому саме полягає незаконність та неефективність обраного ТОВ СП Нібулон способу захисту порушеного права стягнути суму грошових коштів (штрафу);
- відмовляючи у стягненні штрафних санкцій позивача, розрахованих з урахуванням ПДВ, господарський суд не врахував положення ст. 194.1.1. Податкового кодексу, що призвело до необґрунтованого зменшення суми штрафних санкцій. Посилання суду на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020р. У справі №916/1524/19 є безпідставним, оскільки вказана постанова стосується виключно визначення бази нарахування штрафних санкцій відносно питання чи враховувати штрафні санкції з розміру провізної плати, зазначеної в графі 31 накладної, чи в графі 34 накладної - суми стягнутих провізних платежів , що включають в себе суми вказані в графах 31,36,37 накладної. Вказана постанова не містить висновків щодо питання врахування ПДВ.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1273/20, призначено розгляд справи №916/1273/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 на: 09.11.2020 року о 10-30 год.
Крім того, не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1273/20 та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у частині стягнення у стягненні з АТ "Українська залізниця" 87 279,80 грн.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, внаслідок чого зроблено невірні висновки.
Так, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не врахував норми спеціального законодавства, що визначає порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницею і надані нею послуги, пов`язані з перевезенням, а саме: ст. 116 Статуту залізниць України, Правила обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту та не надав жодної оцінки контррозрахунку штрафу відповідача.
Так, скаржник вважає, що якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менше, як на дві доби (не більше 48 годин), підстави для нарахування штрафу, передбаченого ст.116 Статуту залізниць України, відсутні.
Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин) - 10%, на три доби (більше ніж на 72 години) - 20% і на чотири доби (більше ніж на 96 годин) - 30%.
В апеляційній скарзі, апелянтом наведено власний розрахунок суми штрафу за прострочення в доставці вантажу у справі №916/1273/20, відповідно до якого загальна сума на яку зменшується штраф становить 87 279,80 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 по справі №916/1273/20, призначено розгляд справи №916/1273/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 на: 09.11.2020 року о 10-30 год.
01.10.2020 від ТОВ СП «Нібулон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначив, що розрахунок, наведений в позовній заяві здійснений з урахуванням договірних правовідносин, а отже, є правильним та законним. Вказані обставини були належним чином досліджені судом першої інстанції та в оскаржуваній частині відповідачем рішення є законними та обґрунтованими. З урахуванням вказаного, ТОВ СП «Нібулон» вважає рішення суду першої інстанції по даній справі (в оскаржуваній відповідачем частині) таким, що ухвалено у повній відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/1273/20 до 08.12.2020 року до 10-30 год.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово. Представник позивача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявою про приєднання (акцепт) (а.с.31-32) до договору про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів ТОВ «СП «Нібулон» підтвердило, що в повній мірі ознайомлено з оприлюдненим АТ «Укрзалізниця» на сторінці http://uz-cargo.com/contractprojects.html договором про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів станом на день подання цієї заяви, ознайомлено з всією інформацією, необхідною для виконання договору, та визнає всі умови договору; виражає волевиявлення укласти договір шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України.
Відповідно п. 1.1. договору в редакції № 2 від 10.11.2019 (далі договір) перевізник надає замовнику послуги з організації перевезень вантажів за погодженими сторонами розкладами руху вантажних маршрутних поїздів на особливих умовах з погодженим скороченим терміном доставки за одним маршрутом та визначенням пріоритетними: замовлень на перевезення вантажів, планів перевезень вантажів маршрутами (далі разом - замовлення на перевезення), заявок на подачу вагонів, забезпечення перевезень рухомим складом та самих перевезень.
Згідно з п. 1.2. договору в частині, не урегульованій цим договором, сторони керуються укладеними між ними договорами про надання послуг зі здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (далі - основний договір про надання послуг).
Редакція № 2 договору від 10.11.2019 набуває чинності: з 01.11.2019 в частині п.п. 3.1. - 3.4., 3.6. договору щодо замовлення послуг на грудень 2019 року та з 10.11.2019 в частині розділу 4 договору щодо плати за надання послуг відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України; в частині решти умов - з 03.12.2019 відповідно до умов розділу «Порядок укладення, внесення змін та припинення договору» договору. За наявності заперечень щодо впровадження нової редакції договору в строки відмінні від визначених в розділі «Порядок укладення, внесення змін та припинення договору» договору в редакції від 26.09.2019 замовник має право сповістити перевізника про такі заперечення, в такому випадку нова редакція буде впроваджена в повному обсязі з 01.12.2019 у відносинах з ним. Заперечення замовника не приймаються, якщо він вчинив дії на виконання редакції № 2 договору (п. 1.3. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що замовник на кожен календарний місяць завчасно надає перевізнику через АС Клієнт УЗ із застосуванням кваліфікованих електронних підписів замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу на особливих умовах - за РРМП (далі - замовлення на РРМП) у вагонах перевізника не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, а у вагонах замовника - не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати відправлення поїзду за РРМП.
За умовами п. 3.2. договору на основі наданого замовником замовлення на РРМП, перевізник визначає можливість або неможливість погодження РРМП, про що сповіщає замовника: щодо замовлень у вагонах перевізника не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому здійснюватиметься перевезення; щодо замовлень у вагонах замовника, які надано не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю, в якому здійснюватиметься перевезення, в строк визначений п.3.2.1.; щодо замовлень у вагонах замовника, які надано після 10 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, в строк до 5 календарних днів від дня отримання такого замовлення.
Курсування вагонів, під час перевезення навантажених вагонів перевізника та / або замовника та порожніх вагонів замовника за РРМП, здійснюється маршрутними поїздами між погодженими станціями навантаження та/або відправлення та вивантаження та / або призначення (п. 3.8 договору).
Згідно з п.4.1. договору плата при наданні послуг з організації перевезень маршрутними поїздами за РРМП розраховується і стягується відповідно до розділу 3 Основного договору про надання послуг з підвищенням розміру інфраструктурної складової плати - тарифу визначеного для власного вагону (Івл) на 20%, відповідно до п.23 Розд. II Збірника тарифів (далі - інфраструктурна складова тарифу).
Відповідно до п.5.1. договору перевізник, у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїзду сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому вантажу до перевезення, у розмірі 1%, але разом не більше ніж 20%, від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину-порушення строків починаючи з 5 години запізнення.
Сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг.
Відповідно до п.п.7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/contractprojects.html. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору. Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні повідомлення з накладенням: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акценту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення та номер договору. Договір є укладеним з дати оформлення перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору.
Згідно з п.8.1. договору в редакції № 2 від 10.11.2019 він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію - 26.09.2019, та діє до його припинення. А редакція № 2 договору - відповідно до п. 1.3. договору.
На умовах договору в редакції № 2 від 10.11.2019 ТОВ «СП «Нібулон» залізницею відправило у режимі «РРМП» зі скороченим терміном доставки товар за накладними:
- №53198131 від 01.01.2020 (досильна накладна №47411756 від 03.01.2020);
- №53227575 від 04.01.2020 (досильна накладна №47498472 від 06.01.2020);
- №53254447 від 07.01.2020 (досильна накладна №47573514 від 09.01.2020);
- №53276754 від 09.01.2020 (досильна накладна №47636477 від 11.01.2020);
- №53307922 від 12.01.2020 (досильна накладна №47713862 від 14.01.2020);
- №53344008 від 15.01.2020 (досильна накладна №47801352 від 17.01.2020);
- №53381554 від 18.01.2020 (досильна накладна №47879580 від 20.01.2020);
- №53407573 від 20.01.2020 (досильна накладна №47938642 від 22.01.2020);
- №53434544 від 22.01.2020 (досильна накладна №47999925 від 24.01.2020);
- №53474714 від 25.01.2020 (досильна накладна №450808276 від 27.01.2020);
- №53522421 від 28.01.2020 (досильна накладна №45172756 від 30.01.2020).
За накладною №53198131 від 01.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 5 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47411756 від 03.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.38) поїзд мав прибути на станцію призначення 03.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95654018, 95523361, 95446811, 95615050, 95526364 не прибув в установлений час за РРМП - 03.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 09.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53227575 від 04.01.2020 було здійснено відправлення 54 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 5 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною № 47498472 від 06.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.44) поїзд мав прибути на станцію призначення 06.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах№№95752358, 58567702, 95387429, 95833075, 95641304 не прибув в установлений час за РРМП - 06.01.2020 о 16 год. 30 хв.. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 10.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною № 53254447 від 07.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 5 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47573514 від 09.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.50) поїзд мав прибути на станцію призначення 09.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95529657, 95512786, 95760260, 95796165, 95681318 не прибув в установлений час за РРМП - 09.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 15.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53276754 від 09.01.2020 було здійснено відправлення 54 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 6 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною № 47636477 від 11.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.56) поїзд мав прибути на станцію призначення 11.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95641379, 95752663, 95693586, 95649604, 95712584, 95525267 не прибув в установлений час за РРМП - 11.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 13.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53307922 від 12.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 5 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною № 47713862 від 14.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.62) поїзд мав прибути на станцію призначення 14.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95793543, 95713541, 95752754, 95452124, 95796330 не прибув в установлений час за РРМП - 14.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 22.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53344008 від 15.01.2020 було здійснено відправлення 54 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 6 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47801352 від 17.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.68) поїзд мав прибути на станцію призначення 17.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95641601, 95539078, 95532255, 95616033, 95525143, 95713558 не прибув в установлений час за РРМП - 17.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли на станцію призначення 21.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53381554 від 18.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 5 вагонів надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47879580 від 20.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.74) поїзд мав прибути на станцію призначення 20.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95644027, 95530747, 95319869, 95660180, 95587663 не прибув в установлений час за РРМП - 20.01.2020 о 16 год. 30 хв.. Вагони №№ 95525424, 95452587, 95614806, 95537809 надійшли 26.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53407573 від 20.01.2020 було здійснено відправлення 54 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 4 вагона надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47938642 від 22.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.80) поїзд мав прибути на станцію призначення 22.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах не прибув в установлений час за РРМП - 22.01.2020 о 16 год. 30 хв.. Вагони №№ 95525424, 95452587, 95614806, 95537809 надійшли 26.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною №53434544 від 22.01.2020 було здійснено відправлення 54 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 4 вагони надійшли на станцію призначення за досильною накладною №47999925 від 24.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.86) поїзд мав прибути на станцію призначення 24.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95811071, 95635504, 95794707, 95453783 не прибув в установлений час за РРМП - 24.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли 27.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною № 53474714 від 25.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 2 вагони надійшли на станцію призначення за досильною накладною №450808276 від 27.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.91) поїзд мав прибути на станцію призначення 27.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95652483, 95492732 не прибув в установлений час за РРМП - 27.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли 29.01.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
За накладною № 53522421 від 28.01.2020 було здійснено відправлення 53 вагонів на особливих умовах за РРМП (зі скороченим терміном доставки). 3 вагони надійшли на станцію призначення за досильною накладною №45172756 від 30.01.2020. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт (а.с.97) поїзд мав прибути на станцію призначення 30.01.2020 о 16:30 год. У графі 49 накладної здійснено відмітку про те, що вантаж у вагонах №№95695813, 95372413, 58562349 не прибув в установлений час за РРМП - 30.01.2020 о 16 год. 30 хв. Вищезазначені вагони надійшли 02.02.2020, що підтверджується відмітками у досильній накладній (графи 51, 52).
Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ СП «Нібулон» про стягнення з АТ «Українська залізниця» 326318,03 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
Згідно з частинами 1-3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 ст. 919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частин 3, 5 ст. 307 ГК України вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.
Частиною 1 ст. 313 ГК України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 63 Статуту залізниць України передбачено, що перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Разом з тим, відповідачем не доведено відсутність вини у затриманні доставки вантажів, не наведено інших, незалежних від залізниці, обставин, які призвели до порушення строків доставки вантажів, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції про наявність підстав для стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ СП «Нібулон» штрафу за порушення строків доставки вантажу.
Фактично спір між сторонами виник з приводу порядку нарахування штрафних санкцій.
Як вже зазначалось раніше, ТОВ СП «Нібулон» нарахувало до стягнення з АТ «Українська залізниця» штраф у загальному розмірі 326318,03 грн. одночасно на підставі п. 5.1. договору та п. 116 Статуту залізниць України.
Щодо штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 5.1. договору, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 5.1. договору сторони врегулювали між собою додаткову відповідальність, порядок її нарахування. А також визначили, що сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг.
Фактично, пунктом 5.1. договору передбачено зарахування вимог, про яке сторони домовились наперед.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався отримати від відповідача перерахунок штрафу у такий спосіб, а також докази того, що йому було відмовлено у цьому.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Колегія суддів зазначає, що позивач наділений правом отримати задоволення своїх вимог про сплату відповідачем штрафу у порядку, що визначений п. 5.1. договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку спосіб захисту права, передбачений п.5.1. договору, має полягати у примушенні відповідача вчинити дії, про які сторони домовились у ньому, тобто, виконати обов`язок в натурі.
Щодо доводів ТОВ СП «Нібулон» про те, що вимога стягнути кошти є більш ефективним способом захисту порушеного права, ніж передбачено у п. 5.1. договору, колегія суддів зазначає, що у договорі сторонами передбачено конкретний спосіб нарахування штрафних санкцій та їх реалізацію на користь замовника.
Щодо штрафу, нарахованого позивачем на підставі п. 116 Статуту залізниць України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом здійснено перерахунок розміру штрафу по накладних №53198131, №53227575, №53254447, №53276754, №53307922, №53344008, №53381554, №53407573, №53434544, №53474714, №53522421 у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу, та із виключенням із розрахунку 20 % ПДВ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, здійснюючи розрахунки, враховує провізні платежі із урахуванням ПДВ.
Додатком № 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 за № 138), визначено форму накладної, як перевізного документа, на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком № 2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів.
До накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).
Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.
Отже, державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначенні вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами статей 307, 311 ГК України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.
Приписами п.116 Статуту залізниць України встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата, як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори.
Тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення.
Отже, розрахунок штрафу в порядку п.116 Статуту залізниць України здійснюється у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/1524/19.
Доводи ТОВ СП «Нібулон» про те, що у даному випадку Верховний Суд не досліджував питання нарахування ПДВ колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.
Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
За таких обставин судова колегія зазначає, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Вказаний висновок узгоджується з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/20
Дослідивши здійснений місцевим господарським судом перерахунок розміру штрафу за накладними №53198131, №53227575, №53254447, №53276754, №53307922, №53344008, №53381554, №53407573, №53434544, №53474714, №53522421, який в сукупності складає 152 565,30 грн., колегія суддів погоджується з ним.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що загальний розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на підставі п. 116 Статуту залізниць України складає 152 565,30 грн.
При цьому, колегією суддів відхиляються розрахунки Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", які здійснені ним в апеляційній скарзі з огляду на те, що Правила обчислення термінів доставки вантажів у даному випадку суперечать умовам Договору, яким сторони погодили скорочені терміни доставки вантажу за особливими правилами, що відображено у накладній.
Застосування термінів доставки вантажів, встановлених Правилами, у даному випадку, поза межами розумного сумніву, суперечитиме вимогам справедливості та свободі договору.
Більше того, вказані скорочені терміни доставки вантажів сплачуються за відповідною ціною: з підвищенням розміру інфраструктурної складової плати - тарифу визначеного для власного вагону (Івл) на 20%.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 п.58).
З огляду на зазначене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, оскаржуване рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для його скасування, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020 року у справі № 916/1273/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-286 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. у справі №916/1273/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2020 року.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді Г.І. Діброва
А.І. Ярош
