ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/28877/20-а Головуючий у І інстанції - Бусик О.Л.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАМ № 2779509 від 07 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2779509 від 04 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (за відсутність переднього номерного знаку на транспортному засобі) прийнята неправомірно, оскільки, як вона пояснила працівникові поліції, встановлювати номерний знак на передньому бампері автомобіля технічно не можливо, адже на бампері відсутнє спеціально установлене місце для його встановлення (не передбачено виробником), а майже вся передня площа решітки бамперу конструктивно використовується для охолодження двигуна внутрішнього згорання даного виду транспортного засобу.

Також, зазначила, що на задньому бампері є номерний знак - НОМЕР_1 , а підпункт «в» пункту 2.9. ПДР передбачає, що водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий, тобто ПДР прямо забороняють керувати транспортним засобом у якого відсутній взагалі номерний знак або цей номерний знак (один) не відповідає, зокрема вимогам стандартів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві, та стосуються того, що підпункт «в» пункту 2.9 ПДР встановлює заборону керування транспортним засобом, зокрема, за відсутності жодного номерного знаку, або номерного знаку, закріпленого не в установленому місці, або якщо наявний номерний знак не відповідає вимогам ДСТУ 4278:2012 (типу, розміру, інформаційного змісту та ін.).

Водночас, ПДР визначено, що номерний знак має бути встановлено в спеціально визначеному місці, а в даному випадку встановлювати номерний знак на передньому бампері автомобіля, яким керувала Позивач, технічно неможливо, адже на бампері відсутнє спеціально обладнане місце для встановлення номерного знаку, а майже вся передня площа решітки бамперу конструктивно використовується для охолодження двигуна. А відтак, на переконання, Позивача встановлення номерного знаку в іншому місці, яке не передбачене для кріплення номерного знаку призведе до заборони керуванню транспортним засобом.

Відзиву Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2020 року на місці зупинки інспектором 3-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - лейтенантом поліції Суботою Д.С. винесено постанову серії ЕАМ № 2779509 від 04 липня 2020 року про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

У постанові зазначено про те, що 04.07.2020 року о 14 год. 55 хв. у м. Київ по вул. Площа Героїв Великої Вітчизняної Війни водій керував ТЗ без номерного знаку, чим порушив п. 2.9.в ПДР, та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Не погоджуючись із вищевказаними висновками та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Позивач звернулася з даним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач при прийнятті рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому прийняте рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для нього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. «в» п. 2.9 ПДР, затверджених Постановою від 10.10.2001 № 1306 водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Національний Стандарт України Дорожній транспорт знаки номерні транспортних засобів загальні вимоги Правила застосування ДСТУ 4278:2012 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування державних номерних знаків для: транспортних засобів усіх типів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та які підлягають державній реєстрації і обліку: автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів; транспортних засобів Збройних сил України; транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

Так, відповідно до розділу 4 даного стандарту кількість знаків на ДТЗ (дорожніх транспортних засобах) повинна становити, зокрема, на автотранспорті - два знаки.

Знаки на транспортні засоби встановлюються в передбачених конструкцією місцях, вказаних підприємством-виробником.

Суд першої інстанції вірно вказав, що з наданих доказів фактично неможливо встановити, чи передбачена заводом виробником спеціальна накладка на передній бампер, на яку кріпиться знак, а спеціальна технічна документація на автомобіль AUDI TTS у суду також відсутня.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт наявності лише одного номерного знаку на транспортному засобі Позивача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Колегія суддів відхиляє посилання Позивача в апеляційній скарзі на відсутність доказів порушення ПДР, позаяк самим Позивачем не спростовується факт відсутності переднього номерного знаку на транспортному засобі, а позов обгрунтовано тим, що конструкція переднього бамперу не передбачає можливості встановлення переднього номерного знаку, що на переконання, Позивача свідчить про недопущення порушення нею ПДР, та відсутності обов`язку щодо експлуатації транспортного засобу з переднім номерним знаком.

Більше того, в матеріалах справи наявне фото з транспортним засобом AUDI TT, задній номерний знак - НОМЕР_1 , яким керувала Позивач, з якого можливо встановити факт відсутності переднього номерного знаку на вказаному авто, що є додатковим свідченням порушення ОСОБА_1 вимог пп. «в» п. 2.9 ПДР.

Як вірно вказав суд першої інстанції, Позивач стверджує, що встановити номерний знак на передньому бампері її автомобіля технічно не можливо, адже на бампері відсутнє спеціально передбачене місце для його встановлення, а майже вся передня площа решітки бамперу конструктивно використовується для охолодження двигуна, а тому державний номерний знак є виключно на задньому бампері.

В той же час, доводи Позивача правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки вони не свідчать про відсутність обов`язку Позивача дотримуватись ПДР, а також вимог до технічного стану транспортних засобів, які були передбачені нормативно-правовими актами, чинними на момент складення спірної постанови.

Крім того, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги Позивача звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 ст.ст. 30, 31 Закону України «Про дорожній рух» передбачено основні вимоги до виробництва і торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери.

Конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, та має бути відображена в нормативно-технічній документації на транспортні засоби.

Транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.

Згідно з ст. 29, 33 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», якими передбачено підстави для заборони експлуатації транспортних засобів.

Так, забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.

Відтак, Позивач при експлуатації транспортного засобу зобов`язана забезпечити відповідність його технічного стану, зокрема, наявність номерних знаків у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а посилання останньої на те, що встановити номерний знак на передньому бампері автомобіля технічно неможливо, адже на бампері відсутнє спеціально обладнане місце для встановлення номерного знаку, критично оцінюються колегією суддів та свідчать про намагання ухилитися Позивача від виконання вищевказаного обов`язку щодо обладнання транспортного засобу номерними знаками у відповідності до вимог законодавства.

Оцінюючи доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі, які стосуються необхідності надання правового захисту та допомоги адвоката, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив зазначені твердження, вказавши наступне.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У частинах 4, 5 ст. 258 КУпАП закріплено, що у випадках, передбачених ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 КУпАП, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне поравопорушення.

Згідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, твердження Позивача про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення у випадку притягнення особи до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП не узгоджується з приписами ст. 258 КУпАП та п. 4 розділу 1 Інструкції № 1395, а тому є безпідставними.

Колегія суддів оцінюючи доводи Позивача стосовно допущення процедурних порушень посадовою особою Відповідача зазначає, що спірна постанова серії ЕАМ № 2779509 від 04 липня 2020 року винесена з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, та містить всі необхідні реквізити, що дає можливість встановити суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та не викликає сумнівів у допущенні порушення вимог пп. «в» п. 2.9 ПДР.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаного та не дають колегії суддів підстав вважати, що дії інспектора 3-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - лейтенанта поліції Суботи Д.С. при винесенні постанови серії ЕАМ № 2779509 від 04 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 такими, які були вчиненні з порушенням вимог чинних нормативно-правових актів.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання права на захист Позивачу, оскільки останньою жодним чином не обгрунтовано, яким чином можливість надання пояснень чи використання послуг адвоката могла вплинути на зміст прийнятої постанови. Крім того, зазначені посилання не спростовують факт допущення Позивачем порушення пп. «в» п. 2.9 ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки Відповідачем притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за наявності, передбачених законом підстав, що не спростовано Позивачем під час апеляційного розгляду справи.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко