ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 815/5044/16

адміністративне провадження № К/9901/18026/18, К/9901/18029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого наказом Міністра оборони України № 428 від 13.05.2016 р. (п. 3), стягнення грошових коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (головуючий суддя Самойлюк Г.П., судді Потоцька Н.В., Єфіменко К.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (головуючий суддя Димерлій О.О., судді Єщенко О.В., Вербицька Н.В.) у справі №815/5044/16, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністра оборони України, оформлене наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 (п. 3);

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити капітану І рангу ОСОБА_2 грошове забезпечення, визначене ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по займаній ним посаді в Командуванні ВМС ЗС України за період з 26.06.2016 по дату набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військове звання; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за 46 календарних днів щорічної основної відпустки за 2016 рік (з 18.07.2016 по 01.09.2016), до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача грошові кошти на відшкодування завданої йому протиправним рішенням Міністра оборони України моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача грошові кошти на відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди у вигляді витрат, понесених ним та членами його сім`ї при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його та членів його сім`ї внаслідок протиправного рішення Міністра оборони України, що станом на 20.10.2016 складає 1440,31 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 31 коп.), з яких транспортні витрати 640,31 грн. (шістсот сорок гривень 31 коп.), витрати на найм житлового приміщення під час перебування у м.Києві 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.)(т.1, а.с. 4-7; 71).

Під час судового розгляду до участі у справі залучено в якості відповідачів військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05.03.2015 його поновлено на військовій службі з 08.10.2009 та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. 25.07.2014 Одеським апеляційним адміністративним судом винесено постанову в адміністративній справі №2а-6803/09/1570, якою з урахуванням вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплату грошового забезпечення за 13 років безперервної військової служби в період з 30.10.2002 по 20.05.2015 включно. 13.05.2016 Міністром оборони України видано наказ №428 (по особовому складу) про звільнення позивача у відставку, однак відповідачами не вжито всіх заходів, спрямованих на його реалізацію, з метою повного забезпечення позивача грошовим та матеріальним забезпеченням на день виключення зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Позивач зазначає, що наказ Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 є нереалізованим до того часу, поки позивачу не виплачено всі належні йому виплати згідно законодавства. Також позивач вказав, що з 26.06.2016 йому припинено виплату грошового забезпечення по займаній ним посаді, що спричиняє зменшення розміру його пенсії за вислугу років.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого наказом Міністра оборони України №428 від 13.05.2016 (п.3), стягнення грошових коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, задоволено частково.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити капітану І рангу ОСОБА_2 грошове забезпечення, визначене ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по займаній ним посаді в Командуванні ВМС ВС України за період з 26.06.2016 по 14.11.2016 у розмірі 48059,93 грн (сорок вісім тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 93 коп.) до виплати.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 на користь позивача грошові кошти на відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 5000 (п`ять) тисяч гривень солідарно.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою для видання наказу Міністра оборони України №428 від 13.05.2016 (п. 3) послугували документи на звільнення, направлені Командуванням ВМС України (військова частина НОМЕР_2 ) на адресу Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 04.05.2016, а саме: рапорт на звільнення з військової служби за станом здоров`я, написаний ОСОБА_1 , аркуш бесіди підписаний позивачем, подання на звільнення, свідоцтво про хворобу №889 та розрахунок вислуги років у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що вказаний наказ прийнято з підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України та іншими нормативно-правовими актами, а відтак відсутні правові підстави для його скасування. Суди врахували, що розрахунки з позивачем відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008, здійснюються військовою частиною, в якій позивач проходить службу та перебуває на фінансовому забезпеченні, тоді як оскаржуваний наказ є підставою для нарахування та проведення всіх виплат, передбачених чинним законодавством у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у відставку. Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити капітану І рангу ОСОБА_2 грошове забезпечення, визначене ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» по займаній ним посаді в Командуванні ВМС ВС України за період з 26.06.2016 по дату набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 суди врахували, що позивач не надавав згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини, та зазначили, що наказ Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 надійшов до військової частини НОМЕР_2 25.05.2016, виплата грошового забезпечення позивачу не здійснювалась з 26.06.2016, протилежного не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачами. Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за 46 календарних днів щорічної основної відпустки за 2016 рік суди дійшли висновку, що при вирішенні питання про зобов`язання військових частин нарахувати та виплатити грошове забезпечення у розмірі 48059,93 грн враховано в тому числі грошове забезпечення за 46 календарних днів щорічної основної відпустки за 2016 рік (з 18.07.2016 по 01.09.2016). Стосовно позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача грошових коштів на відшкодування завданої йому протиправним рішенням Міністра оборони України моральної шкоди суд визнав їх обґрунтованими та такими, що частково підлягають задоволенню у розмірі 5000 (п`ять) тисяч гривень. Такого висновку суди дійшли , зважаючи на характер правовідносин, тривалість спору та тяжкості моральних страждань і переживань позивача, членів його сім`ї та з урахуванням не вчинення у встановлені строки зазначеними відповідачами покладених на них чинним законодавством алгоритму дій щодо звільнення позивача та здійснення йому належних при цьому виплат. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача грошових коштів на відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди, адже надані позивачем в якості доказів на підтвердження вищевказаних позовних вимог копії відповідних документів жодним чином не доводять обставин, на які посилається позивач, щодо понесення ним та членами його сім`ї витрат при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його та членів його сім`ї внаслідок протиправного рішення Міністра оборони України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі скаржник 1) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 вказує, що Міністром оборони України не виконано судове рішення від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570, що призвело до порушення його прав та законних інтересів в частині поновлення на службі та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Вказує, що у зв`язку з присудженням на його користь виплати за час вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015 на момент нарахування та виплати цих коштів він повинен мати статус військовослужбовця. Вказує, що Міністр оборони України не мав права приймати наказ №428 від 13.05.2016 без прийняття рішення щодо виплати належного позивачу грошового і матеріального забезпечення. Вважає належним способом захисту своїх порушених прав саме визнання судом протиправним та скасування наказу №428 від 13.05.2016.

10 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_2 (далі скаржник-2) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-2 вказує, що висновки судів про те, що позивачу в період з 25.05.2016 по 09.11.2016 не сплачувалось грошове забезпечення є безпідставними, оскільки 09.11.2016 відповідачем видано наказ №227 (по стройовій частині), відповідно до якого позивачу визначено строк здачі справ та посади. Враховуючи те, що позивач ніколи не знаходився на забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , ця військова частина не могла і не може здійснювати будь-яких нарахувань та виплат позивачеві. Також вважає помилковими висновки судів в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, адже вважає, що вказані позовні вимоги направлені до Міністерства оборони України, а не до військових частин.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05.03.2015, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014, скасовано, зокрема, наказ Міністра оборони України від 17.08.2009 №666 про звільнення з військової служби у запас за п. "в" (за віком) ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_1 , поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009 та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (т.1, а.с. 11, 42).

Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 позивача з 14.05.2015 зараховано до списків Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_3 та фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 (т.1, а.с.130).

Згідно з наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 позивач вважався таким, що 20.05.2015 прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов`язків (т.1, а.с. 131).

Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №85 (по стройовій частині) від 29.04.2016 позивач вибув у чергову відпустку за 2015 рік терміном 46 діб (з урахуванням святкових днів) з 04.05.2016 по 18.06.2016 (т.1, а.с. 133).

Відповідно до наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №141 (по стройовій частині) від 16.07.2016 позивач вибув у чергову відпустку за 2016 рік терміном 46 діб (з урахуванням святкових днів) з 18.07.2016 по 01.09.2016 (т.1, а.с. 132).

Наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 відповідно до ч. 7 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті капітана І рангу ОСОБА_1 , начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п. «б» (за станом здоров`я) (п. 3 наказу) (а.с.79).

Судом встановлено, що наказ Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 надійшов до військової частини НОМЕР_2 25.05.2016, виплата грошового забезпечення позивачу не здійснювалась з 26.06.2016 протилежного не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачами.

У період з 25.05.2016 по 09.11.2016 військовою частиною не приймалось наказу по стройовій частині на виконання наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 з метою передачі позивачем справ та посади.

09.11.2016 Військовою частиною НОМЕР_2 видано наказ №227 (по стройовій частині) на виконання наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016, яким позивачу надано дві доби з 10.11.2016 для здачі справ та посади (т.2, а.с.39).

14.11.2016 наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №230 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси (т.2, а.с. 37).

Згідно довідок-розрахунків про грошове забезпечення та інші доходи ОСОБА_1 від 12.12.2016 (вих. №139/630), наданих до суду військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 розмір грошового забезпечення та інших виплат за період з липня 2016 по 14.11.2016 становить 48059,93 грн до виплати (т. 2, а.с. 22, 38).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. «б» ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Згідно з ч. 9 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.12.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170), звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008).

Згідно п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом ч.2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлюються, зокрема, такі військові звання (корабельні): старший офіцерський склад: капітан 3 рангу, капітан 2 рангу, капітан 1 рангу; вищий офіцерський склад: контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал.

Пунктом 225 Положення №1153/2008, зокрема, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами шостою і сьомою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно за всіма підставами Міністром оборони України.

Згідно підпункту 14 п.10 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.11.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. №730), Міністр призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку військовослужбовців.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 (далі Інструкція №260), визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Згідно п.37.1.1 Інструкції №260 особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції). У межах установлених цим підпунктом строків, зазначеним військовослужбовцям, які не здали справи і не склали обов`язки за посадою до дня одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення, грошове забезпечення виплачується за період здавання справ і обов`язків за посадою.

Згідно абзацу 3 п. 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо правомірності прийняття відповідачем наказу №428 від 13.05.2016 колегія суддів зазначає наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для видання наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 (п. 3) послугували документи на звільнення, направлені Командуванням ВМС України (військова частина НОМЕР_2 ) на адресу Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 04.05.2016 (вих. №154115/1/1323), а саме: рапорт на звільнення з військової служби за станом здоров`я, написаний ОСОБА_1 , аркуш бесіди підписаний позивачем, подання на звільнення, свідоцтво про хворобу №889 та розрахунок вислуги років.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що зазначений наказ прийнято з підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України та іншими нормативно-правовими актами, відтак відсутні правові підстави для його скасування.

При цьому, судами правомірно визнано безпідставними посилання позивача на протиправність винесення відповідачем вказаного наказу через обставини невиконання ним судового рішення від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570. оскільки вказані обставини не є такими, що могли б перешкодити прийняттю Міністром оборони України наказу №428 (по особовому складу) від 13.05.2016. Так, судами обґрунтовано звернуто увагу на те, що розрахунки з позивачем відповідно до Інструкції №260 здійснюються військовою частиною, в якій позивач проходить службу та перебуває на фінансовому забезпеченні, тоді як оскаржуваний наказ є підставою для нарахування та проведення всіх виплат, передбачених чинним законодавством у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у відставку.

Також колегія суддів вважає такими, що не стосуються предмету розгляду цієї справи посилання скаржника на те, що у зв`язку з присудженням на його користь виплати за час вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015 на момент нарахування та виплати цих коштів він повинен мати статус військовослужбовця, оскільки вказані посилання не узгоджуються зі змістом сформованих позивачем позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача грошових коштів на відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди Суд зазначає, що судами обґрунтовано відмовлено в їх задоволенні, адже з наданих позивачем в якості доказів на підтвердження вищевказаних позовних вимог копій проїзних документів №№411819, 553423, оформлених на ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4 ), та квитанції до прибуткового ордера №498 від 04.10.2016 вбачається, що вказана особа прямувала з Одеси до Києва та повернулась до Одеси, проживаючи у період з 02.10.2016 по 04.10.2016 у Києві (т.1, а.с. 252), однак жодним чином не доводять обставин, на які посилається позивач, щодо понесення ним та членами його сім`ї витрат при захисті в адміністративному порядку прав та законних інтересів його та членів його сім`ї внаслідок протиправного рішення Міністра оборони України.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника-2 про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачу в період з 25.05.2016 по 09.11.2016 не сплачувалось грошове забезпечення.

Як встановлено судом першої інстанції, наказ Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 надійшов до військової частини НОМЕР_2 25.05.2016, виплата грошового забезпечення позивачу не здійснювалась з 26.06.2016, при цьому протилежного не доведено та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачами.

Посилання скаржника-2 на те, що лише 09.11.2016 ним видано наказ №227 (по стройовій частині), відповідно до якого позивачу визначено строк здачі справ та посади не спростовує вищенаведених обставин, встановлених судом першої інстанції.

Також колегія суддів критично оцінює твердження скаржника-2 про те, що позивач ніколи не знаходився на забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , адже довідки-розрахунки про грошове забезпечення та інші доходи ОСОБА_1 від 12.12.2016 №139/630 були надані військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 .

З урахуванням наведеного, обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити капітану І рангу ОСОБА_2 грошове забезпечення, визначене ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обґрунтованим.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди колегія суддів також погоджує висновки суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині у розмірі 5000 гривень шляхом стягнення їх на користь позивача з військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 солідарно, суд дійшов такого висновку зважаючи на характер правовідносин, тривалість спору та тяжкості моральних страждань і переживань позивача, членів його сім`ї та з врахуванням невчинення у встановлені строки зазначеними відповідачами покладених на них чинним законодавством дій щодо звільнення позивача та здійснення з ним належного розрахунку. При цьому, враховуючи те, що при розгляді цієї справи судами не встановлено обставин протиправності винесення наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016, натомість доведено факт нездійснення належного розрахунку з позивачем при звільненні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення цієї суми саме з військових частин.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 815/5044/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова