ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» грудня 2020 року

м. Харків

справа № 635/4937/19-ц

провадження № 22ц/818/4741/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «АС» (Обласний авіаційний центр)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року в складі судді Пілюгіної О.М.

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 31 листопада 2011 року о 14-38 годині упав вертоліт, який від удару загорівся, у зв`язку з чим її батько ОСОБА_2 отримав 92% і більше опіків, від яких на наступний день помер.

Зазначила, що її батько уклав з відповідачем трудовий контракт № 11/11-58 від 01 липня 2011 року, згідно якого він працював в інженерно-авіаційній службі техніком по обслуговуванню повітряних суден.

Як вбачається з наказу від 28 листопада 2011 року № 55/2 президента Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) про відрядження працівників ОСОБА_2 направлений у відрядження разом з іншими працівниками для виконання авіаційних робіт з патрулювання газопроводу населеного пункту Гриценково Сумської області на вертольоті Мі-2 бортовий номер UR 14322 , який належав відповідачу

30 листопада 2011 року відповідно до завдання на політ, яке було підписано віце-президентом з авіаційної діяльності підприємства, командир повітряного судна вертольоту Мі-2 ОСОБА_3 зобов`язаний був здійснити переліт за маршрутом: населений пункт Олішевка Чернігівської області - населений пункт Гриценково Сумської області. На борту вертольоту у складі екіпажу знаходився технік ОСОБА_2 . При зльоті командир вертольоту ОСОБА_3 запросив Центр польотної інформації, від якого отримав відповідні дані про атмосферний тиск та температуру повітря, ввів їх на прибор висотоміру вертольоту. В процесі виконання польоту біля населеного пункту Жовтневе Конотопського району Сумської області трапилося падіння вертольоту Мі-2 бортовий номер UR 14322 , що призвело до його руйнування. При цьому зруйнований вертоліт загорівся.

Вказала, що як встановлено спеціальним розслідуванням, проведеним спеціальним підрозділом Міністерства надзвичайних ситуацій України, затвердженого 21 лютого 2012 року Головою Державної авіаційної служби України, авіаційна катастрофа сталася внаслідок організаційної та адміністративної недбалості керівництва Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр). Рівень професійної підготовки пілота не відповідав допуску його до польотів у складних умовах. Польотно-інформаційне обслуговування повітряних суден здійснювалося з відхиленням від вимог пункту 4.7.5 Правил польотів, затверджених наказом Мінтрансу України від 16 квітня 2003 року № 293. Спеціальним розслідуванням катастрофи встановлені відповідальні особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: директор льотної служби Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) ОСОБА_5, президент Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) ОСОБА_4 , командир вертольоту Мі-2 ОСОБА_3 .

Посилалася на те, що винним в смерті її батька є Приватне акціонерне товариство «АС» (Обласний авіаційний центр), що підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 22 листопада 2012 року, рішеннями Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2014 року, Апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року, які набрали законної сили.

Вважала, що у зв`язку зі смертю батька вона має постійні душевні страждання, чим спричинена моральна шкода, яку оцінює в розмірі 200 000,00 грн.

Просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) на її користь моральну шкоду у зв`язку зі смертю її батька в сумі одноразово 200 000,00 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватне акціонерне товариство «АС» (Обласний авіаційний центр) подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, а саме, не повідомив товариство про участь у справі, не відвів суддю першої інстанції від розгляду справи, не залучив до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Вказав, що позивачкою не надано жодного доказу відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що загибель ОСОБА_2 сталася саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому суд зобов`язаний був встановити саме обставини загибелі особи в контексті дії цього джерела підвищеної небезпеки, зібрати та дослідити належні докази, які характеризують ці обставини та дають змогу зробити висновки щодо наявності неправомірних дій конкретних осіб, наявність та ступінь їхньої вини, а також дають змогу встановити відповідальну особу. Вказав, що обставини нещасного випадку були взяті саме з матеріалів спеціального розслідування Державної авіаційної служби України від 21 лютого2012 року, тому не могли використовуватися під час складання акта про нещасний випадок від 22 листопада 2012 року, оскільки їх використання прямо заборонено законом, у зв`язку з чим зазначений акт не міг братися судом до уваги, так як він є недопустимим. При цьому зазначив, що акт спеціального розслідування складено 21 лютого 2012 року комісією Державної авіаційної служби України, повноваження якої діяли до 1 січня 2012 року, а передбачену Повітряним кодексом України експертну установу утворено 21 березня 2012 року, вже після складання зазначеного акту спеціального розслідування. Тобто, вказана обставина взагалі ставить під сумнів результати спеціального розслідування від 21 лютого 2012 року. Вважав, що в складанні акту від 22 листопада 2012 року не приймали участь фахівці в сфері розслідування авіаційних подій, що не дозволяє напевно стверджувати про відповідність зазначених в ньому обставин. В даному випадку, на його думку, товариство було виконавцем (підрядником), а замовником виконання обстежень газопроводу - Дочірнє підприємство «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Тому, належним відповідачем мав би бути саме замовник.

06 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначила, що незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляли самостійні вимоги щодо предмету спору, не є підставою для скасування рішення та відмови у позові. Вказала, що на її вимогу позовна давність не розповсюджується і вона має право пред`явити такий позов до відповідача у будь-який час. Зазначила, що повітряне судно належало відповідачу, що встановлено рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2014 року у справі № 635/661/14-ц, а також зазначено у пункті 6 акту про нещасний випадок від 22 листопада 2012 року. Вказала, що на підтвердження своїх доводів відповідач не надав відповідного договору підряду.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи.

Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що обставини, викладені в позові, знайшли своє документальне підтвердження; встановлено факт спричинення позивачці моральної шкоди; розмір моральної шкоди відповідає тим стражданням і переживанням, які позивачка зазнала протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 листопада 2011 року о 14:38 біля населеного пункту Жовтневе Конотопського району Сумської області відбулося падіння вертольоту Мі-2 бортовий номер UR-14322, який належав Приватному акціонерному товариству «АС» (Обласний авіаційний центр), про що свідчать дані акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 22 листопада 2012 року.

З вказаного акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 22 листопада 2012 року вбачається, що нещасний випадок стався за таких обставин: 30 листопада 2011 року згідно наказу № 55/2 від 28 листопада 2011 року Президента Приватного акціонерного товариства «АС» Бадрудінова О.К. «Про відрядження працівників» та завдання на політ, яке підписано віце-президентом з авіаційній діяльності підприємства ОСОБА_6 , командир повітряного судна вертольоту Мі-2 ОСОБА_3 зобов`язаний був здійснити переліт за маршрутом: населений пункт Олішевка Чернігівської області - населений пункт Гриценково Сумської області. Вертоліт Мі-2 бортовий номер UR 14322 Приватного акціонерного товариства «АС» направлявся для виконання авіаційних робіт з патрулювання газопроводу населеного пункту Гриценково Сумської області згідно контракту з Дочірнім підприємством «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 02 вересня 2011 року № 1109011008. На борту вертольоту знаходився технік ОСОБА_2 . Після зльоту командир вертольоту ОСОБА_3 запросив диспетчера Центру польотної інформації і отримав відповідні дані про атмосферний тиск та температуру повітря, ввів їх на прибор висотоміру вертольоту. В 14:38 години біля населеного пункту Жовтневе Конотопського району Сумської області трапилося падіння вертольоту Мі-2 бортовий номер UR 14322 .

Спеціальним розслідуванням, проведеним спеціальним підрозділом Міністерства надзвичайних ситуацій встановлено, що вертоліт потрапив в зону сильного туману і командир повітряного судна ОСОБА_3 прийняв рішення здійснити посадку на майданчик, який він вибрав з повітря. Під час зниження вертоліт зіткнувся з землею, що призвело до його руйнування і пожежі.

Комісією зі спеціального розслідування встановлені причини авіаційної катастрофи: порушення правил безпеки польотів, а саме: виконання посадки повітряного судна на майданчик підібраний з повітря в умовах короткочасної втрати візуального контролю з земною поверхнею; невиконання посадових обов`язків, а саме: рівень професійної підготовки пілота не відповідав допуску його до польотів у складних метеорологічних умовах, не враховано погодні умови перед вильотом, польотно-інформаційне обслуговування здійснювалося з відхиленням від вимог нормативних актів; не забезпечено функціонування системи управління охороною праці на підприємстві, що підтверджується актом розслідування про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 22 листопада 2012 року.

В результаті вказаної авіаційної катастрофи ОСОБА_2 отримав опіки полум`ям ІІІ АБ-ІV ступеню, площа 94% голови, шиї тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, промежин ОДШ ІІ-ІІІ ступеню. Опіковий шок вкрай тяжкого ступеню. Рання поліорганна недостатність. Закритий скалковий перелом головки, хірургічної шийки правого плеча зі зміщенням (а.с.5-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.14).

ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 (а.с.4).

01 липня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «АС» та ОСОБА_2 укладено контракт на трудову діяльність з працівником № 11/11-58 відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийнятий на роботу в інженерно-авіаційну службу за посадою технік по обслуговуванню повітряних суден Мі-2 (а.с.15-17).

За наказом Приватного акціонерного товариства «АС» № 31/1К від 01 листопада 2011 року прийнято на роботу за контрактом авіаційних спеціалістів, а саме ОСОБА_2 в інженерно-авіаційну службу на посаду техніка по обслуговуванню повітряних суден Мі-2 на умовах укладеного з ним контракту від 01 листопада 2011 року та ОСОБА_3 - у льотну службу підприємства на посаду командира ПС МІ-2 на умовах укладеного з ним контракту від 01 листопада 2011 року (а.с.33).

Наказом Приватного акціонерного товариства «АС» № 18-к від 01 червня 2011 року прийнято на роботу ОСОБА_5 на посаду директора льотної служби з 01 червня 2011 року на місяць (а.с.34).

Відповідно до договору ОАСЕ№ 09/11 з обов`язкового страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу від листопада 2011 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та Приватним акціонерним товариством «АС» ОСОБА_2 входить до переліку співробітників Приватного акціонерного товариства «АС» , які вважаються застрахованими згідно цього договору (а.с.46-57).

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який законом передбачене таке покарання. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили: a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства; b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою; c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання».

Зобов`язання за статтею 2 Конвенції із забезпечення захисту життя означає, що навіть у складних, з точки зору безпеки, умовах, мають бути вжиті всі необхідні заходи для проведення ефективного, незалежного розслідування стверджуваних порушень права на життя (рішення ЄСПЛ «Аль - Скейні та інші проти Сполученого Королівства» (заява №55721/07) від 07 липня 2011 року).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди закріплено, зокрема, в статті 56 Конституції України та Кодексі цивільного захисту України.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України.

Так, частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Аналізуючи наведені норми права слід зазначити, що до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 , який був техніком по обслуговуванню повітряних суден Мі-2 та знаходився на борту, загинув при авіакатастрофі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким на момент катастрофи на законних підставах володіло Приватне акціонерне товариство «АС» (Обласний авіаційний центр), який не довів про існування підстав для відмови у відшкодуванні шкоди, задіяної джерелом підвищеної небезпеки та винність ОСОБА_2 у навмисних діях або грубої необережності, що привели до катастрофи вертольоту.

У зв`язку з чим, саме Приватне акціонерне товариство «АС» (Обласний авіаційний центр) зобов`язане відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю батька, незалежно від своєї вини.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 520/11029/14-ц (провадження № 61-14658св19), від 05 червня 2019 року (провадження № 61-43717св18).

Оцінивши в сукупності всі докази у цій справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним факт спричинення відповідачем позивачці моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв`язок між смертю ОСОБА_2 та моральною шкодою, завданою позивачці.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування спричиненої моральної шкоди судом першої інстанції враховано обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачці моральних страждань, характер та об`єм душевних, психічних страждань в зв`язку зі смертю близької людини, виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Вони стосуються не спростування відшкодування моральної шкоди, а незгоди Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) з проведеним розслідуванням авіакатастрофи, що не було предметом цього спору в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АС» (Обласний авіаційний центр) - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.