ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2020 року

Київ

справа №640/2825/20

адміністративне провадження №К/9901/25041/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/2825/20

за позовом Ради профспілкових комітетів Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Міністерства юстиції України, Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправною бездіяльності

за касаційною скаргою Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, постановлену Клименчук Н.М. та

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Мельничука В.П., Собківа Я.М.

УСТАНОВИВ:

Суть спору.

1. У лютому 2020 року Рада профспілкових комітетів Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - позивач, Рада профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, МЮ України), Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач 2, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві) про:

1.1. визнання протиправними та скасування постанов про поновлення виконавчих дій від 28 січня 2020 року: ВП №46077052, ВП №46076607, ВП №46228131, ВП №46228188, ВП №46076837, ВП №46076666, ВП №46077194, ВП №46076912, ВП №789/10, ВП №46077201, ВП №46077188, ВП №46077177, ВП №46076961, ВП №46076849, ВП №46076864, ВП №46076874, ВП №46077043, ВП №46077003, ВП №46076945, ВП №46076920, ВП №46076395, ВП №46077096, ВП №46077067, ВП №46077211, ВП №46077260, ВП №46077020, ВП №46077078, ВП №46077028, ВП №46077124, ВП №46077238, ВП №46077523, ВП №46077461, ВП №46077462, ВП №46077446, ВП №46077458, ВП №46077449, ВП №46077453, ВП №46077484, ВП №46077477, ВП №46077171, ВП №46077233, ВП №46077241, ВП №46077243, ВП №1016/10, ВП №46077255, ВП №46077258, ВП №46077220, ВП №46077228, ВП №46077133, ВП №46077035, ВП №46077089, ВП №46077120, ВП №46077273, ВП №46077276, ВП №46077286, ВП №46077280, ВП №46077306, ВП №46077269, ВП №46077291, ВП №46235950, ВП №46077283, ВП №46077300, ВП №46077302, ВП №46077304, ВП №46077331, ВП №46077297, ВП №46077327, ВП №46077323, ВП №46077315, ВП №46077374, ВП №46077335, ВП №46077385, ВП №46077340, ВП №46077338, ВП №46077341, ВП №46077330, ВП №46077370, ВП №46228249, ВП №46077351, ВП №46077359, ВП №46077365, ВП №46077367, ВП №46077354, ВП №46077347, ВП №46077366, ВП №46077349, ВП №46077357, ВП №46077361, ВП №46077518, ВП №1082/10, ВП №1083/10, ВП №1078/10, ВП №1081/10, ВП №1080/10, ВП №46076895, ВП №46077371, ВП №1339/25, ВП №46228545, ВП №46077376, ВП №46077382, ВП №46077415, ВП №940/10, ВП №46077419, ВП №46077410, ВП №46077413, ВП №46077408, ВП №37957688, ВП №46077421, ВП №46077427, ВП №46077423, ВП №46077429, ВП №46077454, ВП №1004/10, ВП №46077469, ВП №46077481, ВП №46077496, ВП №46077498, ВП №46077507, ВП №46077492, ВП №46077471, ВП №46228832, ВП №46077503, ВП №46077515, ВП №46077522, ВП №46077513, ВП №46077510, ВП №46077511, ВП №46077506, ВП №46077501, ВП №46077519, ВП №46228373, ВП №46228417, ВП №46228471, ВП №1266/10, ВП №364/10, ВП №46228624, ВП №46228590, ВП №1294/10, ВП №681/10, ВП №682/10, ВП №683/10, ВП №1295/10, ВП №46228299, ВП №46228735, ВП №46228772, ВП №46235012, ВП №46228887, ВП №46235342, ВП №46235423, ВП №46235510, ВП №46235236, ВП №46235577, ВП №46235659, ВП №526/10, ВП №46235778, ВП №46236179, ВП №46236366, ВП №46236465, ВП №46238927, ВП №46238690, ВП №46239094, ВП №46077432, ВП №982/10, ВП №46239014, ВП №46228799, ВП №46239491, ВП №46077474, ВП №37139699, ВП №46243546, ВП №46235157, ВП №46077466, ВП №46243967, ВП №46077266, ВП №46077380, ВП №46077344, ВП №46077344, ВП №954/10, ВП №37035750, ВП №46077008, ВП №37033367, ВП №30930793, ВП №46243898, а також постанови про поновлення виконавчого провадження від 02 січня 2020 року: ВП №3244961, ВП №37985747, ВП №32633947, ВП №33421283, ВП №20916713, ВП №37898223, ВП №60443919, ВП №60444026, ВП №60444139;

1.2. визнання протиправною бездіяльності МЮ України, яка полягає у не здійсненні контролю за діяльністю старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м.Києві та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. Разом із позовом Рада профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» подала заяву про його забезпечення шляхом заборони Департаменту державної виконавчої служби МЮ України та будь-яким іншим органам державної виконавчої служби, в тому числі але не виключно, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Зміївському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Обухівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ):

2.1. вчиняти будь-які виконавчі дії, окрім зупинення та закінчення виконавчих проваджень, відносно ПАТ «Центренерго» (ідентифікаційний код: 22927045) до вирішення спору по суті по вищенаведеним виконавчим провадженням;

2.2. накладати арешт на майно та кошти, надсилати платіжні вимоги на примусове списання коштів, проводити перевірки майнового стану, описувати майно та стягувати грошові кошти відносно ПАТ «Центренерго» до вирішення спору по суті.

3. В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що процедура приватизації ПАТ «Центренерго» триває, а тому підстави для поновлення вчинення виконавчих дій відсутні. Також звертає увагу суду, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком вчинення в рамках численних виконавчих проваджень дій по списанню грошових коштів з рахунків товариства, а також по реалізації майна підприємства, яке фактично перебуває у процесі приватизації, що матиме наслідком необхідність вчинення численних дій по поверненню таких коштів і майна.

Короткий зміст рішень суддів попередніх інстанцій.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

4.1. Заборонено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яким іншим органам державної виконавчої служби, в тому числі але не виключно, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Зміївському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Обухівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти будь-які виконавчі дії, окрім зупинення та закінчення виконавчих проваджень, відносно ПАТ «Центренерго» до вирішення спору по суті по згаданим у заяві про забезпечення позову виконавчим провадженням.

5. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума одночасного стягнення за поновленими виконавчими провадженнями є значним фінансовим тягарем для ПАТ «Центренерго», яке буде нездатне виконувати свої обов`язки перед працівниками та контрагентами. Окрім того, ПАТ «Центренерго» є одним з найбільших енергогенеруючих компаній і відіграє вагому роль у забезпеченні життєдіяльності таких промислово-розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька та є важливою ланкою у підтримці енергетичного балансу України. Невжиття заходів забезпечення позову, на переконання суду, становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, зумовить ситуацію, при якій захист прав стане утрудненим або неможливим.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року апеляційні скарги МЮ України та Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково.

6.1. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року скасувати в частині заборони будь-яким органам державної виконавчої служби, в тому числі але не виключно, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Зміївському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Обухівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти будь-які виконавчі дії.

6.2. У задоволенні заяви Ради профспілкових комітетів Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про вжиття заходів забезпечення позову до Міністерства юстиції України, Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправною бездіяльності в частині заборони будь-яким органам державної виконавчої служби, в тому числі але не виключно, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Зміївському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Обухівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти будь-які виконавчі дії відмовлено.

6.3. У решті ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишено без змін.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у вищевказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заборона будь-яким органам державної виконавчої служби, в тому числі але не виключно, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Зміївському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Обухівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти будь-які виконавчі дії, звернув увагу, що зазначені органи державної виконавчої служби не є учасниками справи, до них позивачем не заявлені жодні вимоги, а отже заходи забезпечення позову в цій частині не охоплюються предметом розгляду цієї справи.

7.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» перелік дій виконавчої служби щодо виконання рішення не є вичерпним, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заборони вчиняти будь-які виконавчі дії по зазначеним виконавчим провадженням.

7.2. Також з аналізу норм статтей 10, 13, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження» суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на органи державної виконавчої служби покладено обов`язок по вчиненню у визначені Законом строки дій щодо виконання рішень. Тож з огляду на зазначене, а також те, що питання правомірності поновлення виконавчих провадження є предметом розгляду в суді, колегія суддів приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту прав позивача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

8. 02 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

9. У касаційній скарзі зазначено, що на виконанні у Шевченківському РВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 46267999 про стягнення з ПАТ "Центренерго" (код ЄДРПОУ 22927045), на користь юридичних осіб та держави коштів в розмірі 224 812 303,29 грн. До складу зведеного виконавчого провадження № 46267999 входять 159 виконавчих проваджень з виконання рішень судів та інших органів.

9.1. Протягом тривалого часу виконавчі провадження з примусового виконання рішень судів та інших органів про стягнення коштів з ПАТ "Центренерго" були зупинені у зв`язку із перебуванням боржника в процедурі банкрутства. Ухвалою Господарського суду міста Києві від 19 серпня 2019 року у справі № 15/76-6-43/624-6 задоволено клопотання Фонду державного майна України про припинення провадження у справі; закрито провадження у справі № 15/76-6-43/624-6 про банкрутство ПАТ "Центренерго"; дію мораторію припинено. Враховуючи викладене, державним виконавцем винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій.

9.2. Оскільки ПАТ "Центренерго", розмір частки державної власності у статному капіталі якого становить 78,289 відсотків, було включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р та від 16 січня 2019 року № 36-р., державним виконавцем, керуючись пунктом 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

9.3. Станом на 28 січня 2020 року інформація щодо затвердження переліку об`єктів великої приватизації на 2020 рік, як того вимагають приписи частин першої, п`ятої та десятої статті 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» відсутня, тому керуючись частиною 5 статті 35 Закону України «Про зиконавче провадження», 28 січня 2020 року державним виконавцем винесено постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях про стягнення коштів з ПАТ "Центренерго".

9.4. Скаржник указує на те, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову перешкоджають виконанню судових рішень, які є обов`язковими до виконання, що порушує положення Конституції та законів України, права сторін виконавчого провадження - стягувачів. Наголошує на тому, що в порушення вимог КАС України, оскаржувані ухвали не містять переліку дій, які заборонено вчиняти, а також суб`єктів, яким заборонено вчиняти дії. Зазначає, що забезпечення позову не може полягати у забороні вчинити будь-які, без конкретизації чітко визначених певних дій, що в свою чергу позбавляє можливості надати оцінку співмірності негативних наслідків, які можуть привезти такі заходи забезпечення позову. Крім того, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. 23 листопада 2020 року від Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує на те, що 15 січня 2020 року Фондом державного майна України забезпечено публікацію Переліка об`єктів великої приватизації державної власності, яким ПАТ «Центренерго» включено до об`єктів, що підлягають приватизації. Також Фондом державного майна України застережено, що розпорядження Кабінету Міністрів України є актом, для якого не встановлений кінцевий строк його дії, тобто розпорядження від 16 січня 2019 року № 36-р залишається актуальним і у 2020 році.

12.1. Акцентує увагу на тому, що згідно з інформацією картки Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів Міністерства юстиції України зазначене розпорядження перебуває у статусі «чинний», а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року до нього внесено зміни, що також підтверджує чинність останнього. Більше того, у вказане розпорядження № 36-р, Кабінет Міністрів України вносить у 2020 році змін, зокрема розпорядження № 204-р від 03 березня 2020 року та № 1329-р від 21 жовтня 2020 року, що знову ж таки підтверджує факт актуальності даного розпорядження.

13. Від відповідача 1 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

15. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

16. Колегія суддів зазначає, що вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

17. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

18. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

19. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

20. Відповідно до частин 1, 3 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

21. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

22. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

23. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

24. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

25. У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

26. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

28. Звертаючись до суду із цією заявою про забезпечення позову Раду профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго" вказує, що кінцевою метою заявника є скасування, на його думку, протиправних постанов про поновлення виконавчих проваджень відносно ПАТ "Центренерго" та захист прав працівників цього товариства, оскільки одночасне поновлення усіх виконавчих проваджень та проведення по ним виконавчих дій, у тому числі надсилання платіжних вимог на примусове списання грошових коштів призведе до скрутного матеріального становища ПАТ "Центренерго" (де частка держави становить 78,288996% акцій) та унеможливить виконання ним своїх обов`язків у повному обсязі, як перед контрагентами, так і перед власними працівниками та акціонерами.

29. Матеріали відокремленого провадження свідчать про те, що Рада профспілкових комітетів ПАТ "Центренерго" не є стороною жодного із 159 виконавчих проваджень з виконання рішень судів та інших органів, об`єднаних у зведене виконавче провадження № 46267999, постанови державного виконавця про поновлення проваджень у яких позивачем оскаржено у цій справі.

30. Боржником у зведеному виконавчому провадженні № 46267999 є ПАТ "Центренерго", який наділений адміністративною право та дієздатністю і не позбавлений права самостійно захищати свої права чи інтереси, якщо вважатиме, що ці права чи інтереси порушуються органом державної виконавчої служби чи його посадовою особою. У свою чергу Рада профспілкових комітетів ПАТ "Центренерго" не наділена правом виступати від імені ПАТ "Центренерго" або представляти її інтереси в адміністративному суді.

31. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем указано, що Рада профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго" є громадською організацією створеною відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

32. Позивач посилається як на підставу звернення до суду із цією заявою про забезпечення позову.на пункт 2.1 Положення про Раду профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго", відповідно до якого рада здійснює представництво й захист трудових і соціально-економічних прав і інтересів працівників Товариства з Дирекцією, органами влади, місцевого самоврядування та в суді.

33. Права та обов`язки профспілок та їх об`єднань визначаються Розділом ІІ Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Так за приписами частин першої та четвертої статті 19 цього Закону профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян, а також мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних установ.

34. Із змісту цих норм слідує, що повноваження профспілок чи їх об`єднань на представництво інтересів своїх членів при реалізації ними конституційних прав на звернення за захистом своїх до судових органів стосуються індивідуальних трудових спорів членів профспілок (їх об`єднань) та пов`язаних з ними соцально-економічних прав. Водночас у цьому провадженні об`єднанням профспілок індивідуально не визначено членів профспілок, права яких потребували б захисту суду у спосіб, про який просить позивач.

35. Щодо права профспілки представляти інтереси усього трудового колективу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/9010/17 сформувала правову позицію, відповідно до якої трудовий колектив не має статусу юридичної особи і не може виступати самостійним учасником господарського або цивільного процесу. Відповідно, профспілка чи їх об`єднання не може виступати представником трудового колективу у судах, адже не можна представляти в суді довірителя, який не наділений процесуальною правоздатністю.

36. Натомість, у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду указано, що при зверненні з позовом в інтересах трудового колективу профспілка (їх об`єднання) має вважатись такою, що діє від власного імені. Водночас Рада профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго" не обґрунтовує заяву про забезпечення позову неможливістю (або ускладненістю) реалізації своїх прав, визначених Розділом ІІ Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

37. За наведених вище обставин, Верховний Суд вважає передчасними висновки суду першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову становитиме очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, зумовить ситуацію, при якій захист прав стане утрудненим або неможливим, позаяк судом не встановлено у чиїх конкретно інтересах звертається до суду Рада профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго", а відтак чиї права та які саме права чи інтереси порушуються оскаржуваними постановами державного виконавця.

38. Можливість виконання держаним виконавцем обов`язків по вчиненню виконавчих дій у виконавчому провадженні, передбачених нормами статтей 10, 13, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із незгодою особи, яка не є учасником виконавчого провадження, не створює безумовних підстав для застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову.

39. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що наведені заявником доводи щодо наявності ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.

40. Необхідно враховувати, що за приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

41. Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

42. За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є, зокрема, завершальною стадією судового провадження.

43. Як зазначено у пункті 7 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи, метою судового рішення є не тільки вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності, а часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію.

44. У пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» Суд підкреслив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

45. Тож при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову за заявою Ради профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго" шляхом заборони органам державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії на реальне вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 46267999, до складу якого входить 159 виконавчих проваджень з виконання рішень судів та інших органів, суд при оцінці співмірності мав співвідносити негативні наслідки від вжиття обраних заходів забезпечення позову для безпосередніх учасників цього зведеного виконавчого провадження, зокрема 159 стягувачів, які не були залучені до участі у цій справі, з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав чи інтересів позивача як особи, яка не є строною цього виконавчого провадження (див. пункти 28-37 цієї постанови).

46. Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що судом не було здійснено реальної спроби здійснити таке співвідношення, що призвело до вирішення питання про права та інтереси осіб які не були залучені до участі у цьому провадженні (сторін зведеного виконавчого провадження № 46267999).

47. Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку, що викладені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не давали судам підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України, а тому має місце порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

48. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

49. З огляду на встановлені судом касаційної інстанції порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви Ради профспілкових комітетів ПАТ "Центроенерго" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

50. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 640/2825/20 - скасувати.

3. У задоволенні заяви Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду