КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/5930/19 Головуючий 1 інстанція -Кошель Л.М.

Провадження № 22-ц/824/10413/2020 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сержанюка А.С., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Ковтун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року у справі за позовом Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіз позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі.

У серпні 2019 року відповідач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської областііз зустрічним позовом до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі.

Позивач за первісним позовом мотивував свій позовом тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області.

Зазнчив, що 21.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПОП «Агрофірма Узинська» було укладено договір оренди землі №95, за яким ОСОБА_1 передав в оренду свою земельну ділянку строком на 10 років.

18 квітня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду №1. Державним реєстратором Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. було внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2017 року № 35002707 та від 24.04.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №20208861 на земельну ділянку за ПОП «Агрофірма Узинська».

Орендодавець отримував орендну плату, а орендар відкрито використовував земельну ділянку за призначенням.

Вказав, що 20.06.2017 року Міністерством юстиції було прийнято наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого, того ж дня, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 35776855 від 20.06.2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 було скасовано запис про інше речове право № 20208861 від 24.04.2017 року.

Однак, 27.04.2019 року ОСОБА_1 уклав договір оренди №б/н з ТОВ «РОЗА -Л», предметом якого є його та ж сама земельна ділянка площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради. Державним реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. 04.05.2019 року було зареєстровано даний договір оренди, що позивач ПОП «Агрофірма Узинська» вважає такі дії відповідача протиправним.

просив визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 27.04.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка полощею 3,7501 га, з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована на території Розаліївської сіслької ради Білоцерківського району Київської області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31443124 від 04.05.2019 року та припинити право оренди товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024; стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л» на користь ПОП «Агрофірма Узинська» судові витрати.

Ухвалою суду від 31 травня 2019 року задоволено заяву ПОП «Агрофірма Узинська» про забезпечення позову, вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо земельної ділянки площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зустрічна позовна заява відповідача мотивована тим, що про існування вказаного договору він не знав, орендну плату не отримував, а сам договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року позов Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Перевага» Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 27.04.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка полощею 3,7501 га, з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована на території Розаліївської сілької ради, Білоцерківського району, Київської області

Скасувано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31443124 від 04.05.2019 року та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» судові витрати по справі в розмірі 1 440 грн. 75 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗА-Л» на користь Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» судові витрати по справі в розмірі 1 440 грн. 75 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , 25 червня 2020 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що договором оренди земельної ділянки в порушення норми ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» належним чином не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, оскільки у договорі відсутні положення про форму здійснення грошових розрахунків за таким договором та щодо порядку проведення тких розрахунків.

Окрім того, вважає, що наявність зареєстрованого договору оренди землі між ним та ПОП «Агрофірма Узинська» про укладення якого його не було відомо, порушує зміст його прав на власність в частині використання земельної ділянки на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області (а.с 42-47 т.1)

Також встановлено, що 21.11.2012 року між ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 укладено договір оренди №95 земельної ділянки площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області. 18.04.2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1.

Встановлено, що Державним реєстратором Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. було внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2017 року № 35002707 та від 24.04.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №20208861 на земельну ділянку площею 3,7501, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:001:0024, за ПОП «Агрофірма Узинська» строком на 10 років. (а.с. 9., 11., 10., 12 т.1)

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що державним реєстратором Хоцінською А.М. Комунального підприємства «Перевага» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, 04.05.2019 року було здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі Договору оренди землі № б/н від 27.04.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», індексний номер рішення 46751556 від 07.05.2019 року, номер запису про інше речове право 31443124, предметом якого є одна і та ж земельна ділянка, кадастровий номер 3220485800:03:001:0024, яка розташована на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області та яка була раніше передана в оренду ПОП «Агрофірма Узинська».

Задовольняючи позовні вимоги первісного позивача Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі та відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив того, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ТОВ «РОЗА-Л» ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився., а тому вимоги ПОП «Агрофірма Узинська» підтвердженні належними доказами тоді, як заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 належними доказами не підтверджені, а обмежені формальними посиланням на норми цивільного законодавства та Закону України «Про оренду землі».

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» «По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди).

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;{Частину першу статті 31 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008};набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України..

За ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того, відповідно до до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та кріплення підписом письмового документа.

Таким чинок, колегією судді встановлено, що сторони при підписанні договору від 21.11.2012 року між ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 за №95 земельної ділянки площею 3,7501 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0024, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, досягли згоди щодо істотних умов договору оренди та скріпили його своїми підписами, що є моментом укладення договору оренди.( а.с.9 т.1)

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ТОВ «РОЗА-Л» ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача за первісним позовом на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційній інстанції, ставиться критично до твердження відповідача - апелянта ОСОБА_1 з приводу не виконання орендарем ПОП «Агрофірма Узинська» умов договору оренди № 95, яке не підтверджено жодним належним доказом та щодо його необізнаності про право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» у відповідності до умов укладеного договору.

Натомість, колегія суддів, вважає, що відповідно до положень п. «в» ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний позивачем договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря ПОП «Агрофірма Узинська».

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Тому, доводи апеляційної скарги, апелянта не наводять жодних аргументів та не дають жодного доказу на підтвердження того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: А.С. Сержанюк

В.В. Гуль