ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 рокуСправа № 380/3936/20 пров. № А/857/11523/20Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (суддя Лунь З.І., м.Львів) у справі за його позовом до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» про визнання протиправними дій, скасування висновку та постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» (далі ДУ) в якому просив:

визнати висновок розслідування за фактом порушення режиму утримання 04.03.2020 ув`язненим ОСОБА_1 , 1978 року народження, за пунктами 1, 5 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі КК) від 11.03.2020 (далі Висновок) протиправним та скасувати його;

визнати постанову про накладення дисциплінарного стягнення від 12.03.2020 протиправною та скасувати її.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги, з посиланням на окремі обставини справи вказує, що йому не було забезпечено права на участь захисника під час ознайомлення з матеріалами службового розслідування та проведення 12.03.2020 засідання дисциплінарної комісії без участі захисника позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності та підставності висновків дисциплінарної комісії щодо притягнення позивача до відповідальності у вигляді догани за порушення правил внутрішнього розпорядку у слідчому ізоляторі.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 утримується під вартою у ДУ.

11.03.2020 відповідачем проведено розслідування за фактом порушення позивачем режиму утримання 04.03.2020, за результатами якого складено Висновок.

У Висновку зафіксовано, що під час проведення розслідування, вивчення особової справи, рапортів та пояснень встановлено:, що 04.03.2020 приблизно о 10:30 год під час виведення з камери №82, що на 8 пості, до збірного відділення (пост №15), з метою подальшого відправлення до суду ув`язнений ОСОБА_1 , звернувся до начальника медичної частини для надання медичної допомоги. Під час розмови ОСОБА_1 , агресивно себе поводив: розмахував руками, розмовляв на високих тонах та висловлював своє невдоволення, при цьому вживав нецензурну лайку та погрожував фізичною розправою. Даний випадок був зафіксований на портативний відео-реєстратор (а.с.6).

На підставі вказаного Висновку відповідачем була прийнята Постанова, якою на ув`язненого ОСОБА_1 , за порушення режиму накладено догану (а.с.23).

Відповідно до частини дев`ятої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

За змістом пункту 13-1 частини першої статті 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (далі Закон № 3352-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення: попередження або догану.

Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Порядок й умови перебування у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, та окремих категорій засуджених регулюється «Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджених наказом Міністерства юстиції України (далі МЮУ) 14.06.2019 №1769/5 (зареєстровано в МЮУ 18.06.2019 за № 633/33604; далі Правила; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу І Правил ув`язнені та засуджені зобов`язані: додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО; бути ввічливими між собою, а також з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО; не вступати в суперечки з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, не принижувати їх гідність, не перешкоджати виконанню ними своїх обов`язків.

Ув`язненим і засудженим забороняється порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою (підпункт 3 пункту 4 розділу І Правил).

Пунктом 6 розділу VIII Правил регламентовано порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув`язнених і засуджених.

Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув`язнених та засуджених визначається статтями 14, 15 Закону №3352-XII та статтями 54, 67-69, 130-135 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК).

Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються, на основі об`єктивної оцінки додержання ними встановлених правил поведінки.

Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув`язнених та засуджених (за винятком переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери)) користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов`язки.

Перед накладенням стягнення питання про доцільність застосування стягнення до ув`язнених та засуджених вирішується на засіданні дисциплінарної комісії СІЗО, яка діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Ув`язнений чи засуджений має бути письмово повідомлений про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За письмовою заявою ув`язненого чи засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби (підпункти 1, 2, 3, 4 пункту 6 розділу VIII Правил).

Як видно з матеріалів справи позивач-апелянт 10.03.2020 повідомлений про засідання дисциплінарної комісії, на якому розглядатиметься питання про притягнення його до відповідальності, що підтверджується відповідною розпискою від цієї ж дати (а.с.45-46).

Відповідно до підпункту 4 пункту 6 розділу VIII Правил ув`язнений чи засуджений під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії має право користуватися послугами захисника, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, за власним вибором, який представлятиме його інтереси під час засідання комісії. Якщо ув`язнений або засуджений не має доступу до цих осіб, адміністрація СІЗО зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Ув`язнений і засуджений та/або їх представники мають право:

отримати інформацію про притягнення до відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідає на засіданні дисциплінарної комісії начальник відділення соціально-психологічної служби або особа, яка ініціювала притягнення до відповідальності, у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення ув`язненого чи засудженого та його представника, свідків, інших осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, адміністрації СІЗО, особи, яка ініціювала притягнення до відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Зі змісту розписки від 10.03.2020 вбачається, що позивач апелянт вказав, що буде користуватись послугою надання юридичної допомоги адвокатом Гуменицьким І.І., також бажає, щоб його адвокат був присутнім під час підготовки справи про притягнення до відповідальності та під час засідання дисциплінарної комісії.

Відповідно до пояснення ОСОБА_1 , начальнику ДУ Кутовому В.А., апелянт вказав, що не відмовляється давати пояснення, користуючись своїм законним правом мати адвоката, при якому надасть письмові пояснення 10-11.03.2020. В цьому поясненні також просив надати йому та його представнику всі матеріали справи на підставі якої відносно нього розпочате розслідування (а.с.47).

Необхідно зауважити, що ОСОБА_2 05.03.2020 звертався до відповідача із адвокатським запитом надати копію відео з нагрудних камер відео спостереження щодо інциденту, який мав місце 04.03.2020 (а.с.95).

На вказаний запит ДУ надала відповідь від 10.03.2020 №2/1898 згідно якого повідомила адвоката ОСОБА_2 про те, що записи відео реєстратора йому буде надано у будь-який час на протязі робочого дня при наявності USB-накопичувача. Також повідомлено, що засідання дисциплінарної комісії, на якому буде розглянуто інцидент, який мав місце 04.03.2020 відбудеться 12.03.2020 о 10:00 год (а.с.96).

Вказану відповідь ОСОБА_2 отримав 11.03.2020.

Крім того, як видно із журналу обліку осіб, які перебувають на території установи та документів прийнятих від них 11.03.2020 адвокат позивача о 10:02 год та о 13:10 год перебував на території установи, однак так і не звертався для отримання копії відео реєстратора про яку просив у адвокатському запиті, а також про ознайомлення з матеріалами справи щодо притягнення його довірителя до відповідальності за порушення режиму утримання (а.с.98-99).

До того ж, незважаючи на присутність адвоката 11.03.2020 у ДУ ОСОБА_1 , так і не було надано письмових пояснень щодо обставин, які стали причиною службового розслідування.

Крім того, наведеним вище спростовуються і доводи позивача-апелянта про те, що захисник не був належним чином повідомлений про засідання дисциплінарної комісії, а також те, що він утримуючись під вартою в установі закритого типу був обмежений в доступі до будь-якого зв`язку з адвокатом, оскільки як встановлено вище адвокат позивача був завчасно обізнаний про те, що стосовно його підзахисного готується проведення розслідування за фактом інциденту 04.03.2020 про що свідчить відповідний адвокатський запит та факт перебування захисника в ДУ 11.03.2020, проте від якого у зазначений час не поступало до відповідача жодних заяв про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 .

Щодо посилань апелянта про те, що судом не враховано те, що відповідачем не забезпечено його адвокатом з безоплатної правової допомоги, то необхідно вказати, що адміністрація СІЗО зобов`язана надати можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги якщо ув`язнений або засуджений не має доступу до цих осіб, а так як позивач був забезпечений адвокатом Гуменицьким І.І., який представляв його інтереси за його дорученням, то відповідно і не було підстав для забезпечення адвокатом з безоплатної правової допомоги.

Відносно доводів позивача-апелянта про те, що він не був обізнаний із наявністю у нього права подавати заяву про продовження терміну службового розслідування, оскільки не отримав належної правової допомоги, то необхідно вказати, що зі змісту розписки від 10.03.2020, яку останній підписав власноручно у ній зазначені положення про те, що за письмовою заявою ув`язненого чи засудженого термін службового розслідування може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Натомість як видно із матеріалів справи, 12.03.2020 адвокатом позивача Гуменецьким І.І. було подано заяву щодо надання йому зібраних матеріалів щодо службового розслідування по факту порушення ОСОБА_1 режиму. У цій же заяві адвокат ОСОБА_2 просить відкласти службове розслідування у зв`язку з його участю в цей же день і час у кримінальному провадженні в Шевченківському суді м. Львова (а.с.47).

Суд додатково зазначає, що законодавством, що регулює відносини у сфері внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДУ передбачено застосування «службового розслідування» та «засідання дисциплінарної комісії». Водночас, як видно з матеріалів справи, Висновок був затверджений 11.03.2020. Отже, станом на день звернення адвоката позивача із заявою про продовження терміну розслідування, таке було завершене.

Крім того, апеляційний суд з огляду на викладене вище, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не може нести відповідальність за неможливість чи небажання ув`язненого чи його представника ознайомитись із матеріалами чи взяти участь в засіданні дисциплінарної комісії у термін, чітко визначений законодавством.

Разом з тим, сам позивач був присутній на засіданні дисциплінарної комісії.

Щодо протиправності поведінки позивача 04.03.2020, то як видно із копії запису відео реєстратора позивач наголошує на тому, що до такої поведінки призвели дії начальника медичної частини, які, на його думку, є катуванням. Позивач стверджує, що він, 04.03.2020, вимагав виміряти йому артеріальний тиск, не заперечуючи, що відмовився від вимірювання тиску на механічному тонометрі та від консультації терапевта, натомість бажав пройти вимірювання тиску на апараті «Телемедицина», вважаючи покази апарату «Телемедицина» точнішими (а.с.51 зворот).

Відповідно частини четвертої статті 11 Закону №3352-XII медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Із наданого відео видно, що працівники медичної частини пропонували позивачу виміряти артеріальний тиск спочатку механічним тонометром, а після того на апараті «Телемедицина», проте той категорично відмовився, що супроводжувалось агресивною поведінкою та розмовою на підвищених тонах.

Вимірювання артеріального тиску в установі (слідчому ізоляторі) здійснюється за допомогою спеціального приладу - сфігмоманометру (тонометр). Мобільний діагностичний комплекс IDIS7500 (про вимірювання артеріального тиску на якому наполягає позивач) не є тонометром. Цей діагностичний комплекс призначений для комплексної діагностики функцій та періодичному нагляду за пацієнтом в процесі лікування та реабілітації (згідно з інструкцією до цього комплексу).

Позивач не вправі визначати собі чи вказувати лікарському персоналу про застосування тих чи інших засобів діагностики.

Чинним законодавством не передбачені обставини, які можуть виправдовувати порушення Правил ув`язненими особами.

З урахуванням цього, покликання позивача, що його протиправні дії були спровоковані небажанням працівників медчастини установи виміряти йому артеріальний тиск іншим, ніж механічний тонометр, пристроєм, є безпідставним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 4 грудня 2020 року.