Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/2222/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
03 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (м. Хмельницький, 22 травня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в переведенні, призначенні й виплаті для позивача пенсії по інвалідності 2-ї групи державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (3723-XII); зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати для позивача до стажу державної служби періоди служби з 1 квітня 2006 року по 07.11.2017 на посаді сільського голови Сасанівської сільської ради Полонського району Хмельницької області, з 08.11.2017 по 27.11.2017 виконувача обов`язків старости сіл Сасанівка, Крачанівка Полонського району Хмельницької області, з 28 листопада 2017 року по 31.01.2019 на посаді першого заступника селищного голови, з 31.01.2019 по 31.12.2019 заступника селищного голови Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької; перевести, призначити, здійснити нарахування й виплату позивачу з 20 листопада 2019 року пенсію державного службовця відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку заступника селищного голови Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позов задоволено частково: визнати у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області С-2072-П-02.26-04 від 12.12.2019 протиправним висновок щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу; визнати протиправним вирішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заяви позивача від 21.01.2020 листом від 26.02.2020 № 775-536/С-03/08-2200/20, а також висновок щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу; визнати протиправним не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області періодів роботи позивача з 20.04.2006 по 31.12.2019 в органах місцевого самоврядування на відповідних посадах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи позивача з 20.04.2006 по 31.12.2019 в органах місцевого самоврядування на відповідних посадах до стажу державної служби; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 21.01.2020 (вх. №536/С-2200-20 від 28.01.2020) про призначення (переведення) пенсії державного службовця, після подання позивачем довідки про суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка подається для призначення пенсії державними службовцями, та прийняти відповідне рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0038521 від 01.02.2019 підтверджено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності на строк до 01.02.2022.
22.11.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із зверненням від 20.11.2019, в якому просив "надати мені правовий висновок такого змісту: Чи маю я право на пенсію державного службовця по інвалідності 2 - ї групи відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України « Про державну службу « в редакції від 16 грудня 1993 року та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в зразковій справі за № 822/524/18 при умові звільнення з державної служби.".
Листом від 22.12.2019 № С-2072-П-02.26-04 відповідач повідомив позивача, що підстави для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889 відсутні. Повідомлено, що за документами пенсійної справи страховий стаж становить 41 рік 14 днів. Тривалість повного стажу складає: 19 років 7 місяців 24 дні (враховано по 31.07.2019 рік) - напрацьований страховий стаж роботи в тому числі на посадах осіб місцевого самоврядування та 21 рік 4 місяці 20 днів додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності і до досягнення пенсійного віку згідно ст. 24 Закону №1058). До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, не зараховується період роботи в органах місцевого самоврядування. Звернуто увагу, що постанова Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №822/524/18 прийнята по конкретній особі, і не зобов`язує головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснювати переведення на пенсію по інвалідності інших осіб.
28.01.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 21.01.2020, в якій просив для переведення з пенсії призначеної як інваліду ІІ групи згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію державного службовця по 2-гій групі інвалідності згідно ст. 37 Закону України Про державну службу. Також просив зарахувати до стажу державного службовця строк перебування на службі в органах місцевого самоврядування з 01.04.2006 по 31.12.2019.
Листом від 26.02.2020 № 775-536/С-03/08-2200/20 відповідач повідомив позивача, що розглянуто заяву про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням періодів перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Зазначено, що підстави для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 відсутні. Додатково повідомлено, що статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії державних службовців нових посад провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Службовцям, які займали посади, віднесені до категорій посад державної служби, встановлювався відповідний ранг. Законом України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», який набрав чинності 04.07.2001, посади селищних і сільських голів та секретарів виконкомів селищних і сільських Рад народних депутатів віднесено до посад органів місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, стосовно вимоги позивача зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 1 квітня 2006 року по 07.11.2017 на посаді сільського голови Сасанівської сільської ради Полонського району Хмельницької області, з 08.11.2017 по 27.11.2017 виконувача обов`язків старости сіл Сасанівка, Крачанівка Полонського району Хмельницької області, з 28 листопада 2017 року по 31.01.2019 на посаді першого заступника селищного голови, з 31.01.2019 по 31.12.2019 заступника селищного голови Грицівської селищної ради Шепетівського району Хмельницької, слід зазначити наступне.
Відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи позивача в органах місцевого самоврядування, а саме з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2019 року на відповідних посадах.
Записом №8 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 01.07.1999 стверджено обрання сільським головою Сасанівської сільської ради з 20.04.2006. Записом №16 від 08.11.2017 стверджено, що повноваження сільського голови Сасанівської сільської ради завершилися. З 09.11.2017 на позивача покладено виконання обов`язків старости у селах Сасанівка, Крачанівка Грицівської селищної ради до обрання на перших виборах старости у селах Сасанівка, Крачанівка Грицівської селищної ради у зв`язку з обранням на посаду (запис №18). Записом №19 від 27.11.2017 стверджено припинення виконання обов`язків старости сіл Сасанівка, Крачанівка у зв`язку з обранням на іншу посаду. З 28.11.2017 позивача затверджено на посаду першого заступника селищного голови Грицівської селищної ради (запис №20), а з 31.01.2019 переведено на посаду заступника селищного голови.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII), дата набрання чинності: 01.05.2016.
Згідно з п. 8 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено "Порядком обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час проходження позивачем служби в період по 01 травня 2016 року.
За змістом п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
В силу ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
У відповідності до п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок №229), який чинний на час проходження позивачем служби з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Враховуючи наведене, періоди роботи позивача з 20.04.2006 по 31.12.2019 в органах місцевого самоврядування на відповідних посадах слід зарахувати до стажу державної служби, у зв`язку з чим дії відповідача щодо не зарахування цих періодів до стажу державної служби є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 735/939/17 (адміністративне провадження №К/9901/2444/17).
При цьому, слід врахувати, що позивач помилково вказує початком періоду роботи в органах місцевого самоврядування 01.04.2006, адже сільським головою Сасанівської сільської ради його обрано з 20.04.2006, що стверджено записом №8 трудової книжки позивача.
Згідно з п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Положеннями ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Так встановлено, що трудовий стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016, який, як встановлено судом у цій справі, слід зарахувати до спеціального стажу позивача, складає понад 10 років (з 20.04.2006 по 01.05.2016). Також, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відтак, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Відносно аргументів відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) (провадження № 11-555заі18), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Абзацом 1 п. 1.7. Порядку визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
За змістом п. 2.24 Порядку № 22-1, при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.
При цьому, суд першої інстанції вірно погодився з висновком пенсійного органу в частині розгляду звернення позивача від 20.11.2019 (поступило 22.11.2019), в якому позивач просив "надати мені правовий висновок такого змісту: Чи маю я право на пенсію державного службовця по інвалідності 2 - ї групи відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу"..." відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, адже таке звернення дійсно подано з метою одержання інформації.
В свою чергу, є безпідставним висновок відповідача щодо заяви позивача від 21.01.2020 (вх. №536/С-2200-20 від 28.01.2020), оскільки зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті (з прийняттям відповідного рішення), відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №748/696/17 (адміністративне провадження № К/9901/16284/18).
Так як рішення суду у частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення (переведення) пенсії державного службовця і відмову допустити рішення до негайного виконання та встановити судовий контроль, позивачем не оскаржено, колегія суддів, діючи у межах апеляційних вимог - ст. 308 КАС України, цю частину судового рішення не переглядає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.
