ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3842/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року (повний текст складено 10 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року позивач, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 23 квітня 2020 року № 0004364405.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що позивачем подавались до Офісу великих платників податків розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та декларації за такі періоди: розрахунок частини чистого прибутку(доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за IV квартла 2019 року.

Контролюючим органом була реалізована компетенція на проведення камеральної перевірки, за наслідком якої відповідач, на його думку, обґрунтовано та правомірно викладено висновок щодо заниження позивачем суми чистого прибутку (доходу) за IV квартал 2019 року на суму 74975755,00 грн.

Апелянт вказує, що 27 квітня 2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №363, якою внесені зміни до пункту 1 Порядку №138 та збільшено норматив відрахування до бюджету чистого прибутку з 40% до 90%, а тому позивач при визначенні основного зобов`язання зі сплати чистого прибутку (доходу) за підсумками ІV кварталу 2019 року повинен був враховувати ці зміни, що ним зроблено не було.

09 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції. Позивач вважає, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті державним унітарним підприємством не може бути визначений контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення. Також, позивач вказує, що сплата ним до державного бюджету частини чистого прибутку у розмірі 40% від прибутку підприємства за IV квартал 2019 року передбачена фінансовим планом Державного підприємства Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік, а збільшення відрахувань до рівня 90% відповідний план не передбачає.

30 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного суду по справі № 640/19757/19 та врахування викладеного в ній правового висновку.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20572069, місцезнаходження: 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7) зареєстровано як юридична особа 23 березня 1993 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 06.10.2017 №340, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (а.с.38-58).

25 березня 2020 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби (далі - ДПС) було проведено камеральну перевірку з питань правильності обчислення та повноти нарахування Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» частини чистого прибутку за IV квартал 2019 року - показників Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2019 рік, за результатами якої складено акт від 25.03.2020 №563/28-10-44-05/20572069 (а.с.17-22).

У вказаному акті відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 11-1 Закону №185 та пункту 1 Порядку №138, в результаті чого занижено основне зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за IV квартал 2019 року на загальну суму 74 975 775,00 грн.

Так, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач в порушення пункту 1 Порядку №138 при визначенні основного зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) за IV квартал 2019 року застосував норматив відрахування частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 40% замість 90%, оскільки не врахував зміни, внесені до Порядку №138 Постановою КМУ від 24.04.2019 №363, що і призвело до заниження основного зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 25.03.2020 №563/28-10-44-05/20572069, позивачем були подані до Офісу великих платників податків заперечення до акта (а.с.23-30), за результатом розгляду яких відповідач листом від 17.04.2020 №15515/10/28-10-44-05-11 повідомив позивачу про відповідність висновків акта перевірки 25.03.2020 №563/28-10-44-05/20572069 вимогам чинного законодавства (а.с.31-35).

На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 №0004364405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» за IV квартал 2019 року на 74 975 755,00 грн. (а.с.36-37).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що частина чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов`язанням платника податків, контролюючий орган взагалі не мав права збільшувати позивачу суму грошового зобов`язання з цього платежу на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Р», оскільки така форма податкового повідомлення-рішення складається тільки у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків, яким частина чистого прибутку не є.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час нарахування позивачу частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за четвертий квартал 2019 року, відповідно до Порядку №138 та затвердженого Кабінетом Міністрів України фінансового плану ДП «МА «Бориспіль», позивач був зобов`язаний сплатити чистий прибуток (дохід) в розмірі 40%, і цей обов`язок був ним повністю виконаний, тому порушення статті 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 (зі змінами) відсутнє.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до частини першої статті 11-1 Закону України № 185-V від 21 вересня 2006 року «Про управління об`єктами державної власності», державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі - Порядок № 138).

Відповідно до абзацу першого пункту першого 1 Порядку № 138 (в редакції станом на 01 січня 2019 року) згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 259, яка набрала чинності 13 квітня 2018 року, було установлено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до державного бюджету за відповідний період, визначається у розмірі 40 відсотків за умови спрямування 35 відсотків чистого прибутку (доходу) на виконання міжнародних зобов`язань та здійснення капітальних інвестицій. Використання 35 відсотків чистого прибутку (доходу) підлягає обов`язковому щорічному державному фінансовому аудиту.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 363 (далі - Постанова № 363), яка набрала чинності 27 квітня 2019 року, внесено зміни до пункту 1 Порядку № 138, замінивши в абзаці першому слова і цифри «у розмірі 75 відсотків» словами і цифрами «за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 року у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків - інших підприємств».

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 363 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 259.

Таким чином, як було вірно встановлено судом першої інстанції, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 363 (27 квітня 2019 року), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до державного бюджету за відповідний період, була визначена на рівні 90%.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком (п. 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2020 року позивачем через «Електронний кабінет платника» було подано контролюючому органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, за 2019 рік, в якому відображено, що чистий прибуток за звітний період (2019 рік) складає 1 532 861 047 грн.; норматив відрахування - 40%; сума чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету - 613 144 419,00 грн., з яких 553 163 799 грн. - частина чистого прибутку (доходу), нарахована за попередній звітний період поточного року; частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті - 59 980 620 (т. 1, а.с. 79-81).

Сплата позивачем частини чистого прибутку (доходу) за 4 квартал 2019 року у розмірі 59 980 620 грн. підтверджується платіжним дорученням від 10 березня 2020 року № 314 (т. 1, а. с. 85).

В подальшому, 25 березня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС було проведено камеральну перевірку з питань правильності обчислення та повноти нарахування Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» частини чистого прибутку за IV квартал 2019 року - показників Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2019 рік, за результатами якої складено акт від 25.03.2020 №563/28-10-44-05/20572069 (а.с.17-22).

На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 №0004364405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань)» за IV квартал 2019 року на 74 975 755,00 грн. (а.с.36-37).

Аналізуючи наявність у податкового органу повноважень з адміністрування сплати частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтями 9 та 10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як частина чистого прибутку (доходу).

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що відповідач збільшив позивачу грошове зобов`язання згідно з пунктами 54.3 статті 54, 58.1 статті 58 ПК України.

Пунктом 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Враховуючи вищевикладені визначення понять «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання», встановлені підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, статтею 36 ПК України, перелік податків і зборів, колегія суддів наголошує, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Аналогічний підхід до розуміння правової природи частини чистого прибутку висловлено у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18 та ін.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що відповідач має право, зокрема, збільшувати суми грошових зобов`язань виключно щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Оскільки, як було визначено вище, частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, то застосування до позивача положень пунктів 54.3 статті 54, 58.1 статті 58 ПК України та збільшення суми зобов`язання щодо сплати частини чистого прибутку не відповідає змісту вищевказаних норм.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» встановлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на податковий орган покладено контроль, що у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» віднесений до платежу «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету» (21010000).

Податковий контроль згідно з пунктом 61.1. статті 61 ПК України - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В той же час, відповідно до підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами статтею 19-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) станом на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 23 квітня 2020 року відсутня функція, яка б визначала обов`язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача Демченко Д.В. також підтвердив, що станом на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковий орган був наділений лише функцією з контролю, однак функції адміністрування частини чистого прибутку не мав.

Так, колегія суддів звертає увагу, що лише Законом України № 466-IX від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, стаття 19-1 доповнена підпунктом 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.

Крім того, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (пункт 46.1 статті 46 ПК України в редакції Закону № 466-IX).

Пунктом 1-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України (в редакції Закону № 466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Тобто, законодавцем лише у травні 2020 року усунуто неузгодженості у податковому законодавстві, в тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/19757/19.

Враховуючи викладене, відповідач на час виникнення спірних правовідносин не мав повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з платежу частина чистого прибутку та, відповідно, приймати спірне податкове повідомлення-рішення.

Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що підставою складення контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення за формою «Р», є виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків та за наслідками таких перевірок, передбачених Кодексом, штрафних (фінансових) санкцій, пов`язаних з таким заниженням (завищенням) податкових зобов`язань (крім грошових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень).

Однак, оскільки частина чистого прибутку (доходу) не є податковим зобов`язанням платника податків, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зібльшення позивачу суму грошового зобов`язання з цього платежу на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Р», оскільки така форма податкового повідомлення-рішення складається тільки у разі виявлення за результатами перевірок завищення або заниження податкових зобов`язань платника податків, яким частина чистого прибутку не є.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені колегією суддів обставини свідчать про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам пункту 1 частини другої статті 2 КАС України та наявність підстав відповідно до частини другої статті 245 КАС України для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 23 квітня 2020 року № 0004364405 як такого, що винесено поза межами законодавчо наданих податковому органу повноважень.

При цьому, щодо внесення змін до фінансового плану Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік задля збільшення суми коштів для відрахування частини чистого прибутку (доходу) у відповідності з нормативами постанови Кабінету Міністрів України № 363 від 24 квітня 2019 року, апеляційний суд вважає необхідним вказати наступне.

У розумінні положень абзаців першого, другого частини другої статті 75 Господарського кодексу України, основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом:

- підприємств, що є суб`єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;

- інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського кодексу України, форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 75 Господарського кодексу України, розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Частиною 10 вищезазначеної статті Господарського кодексу України передбачено, що в фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Як було встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 994-р від 12 грудня 2018 року «Про затвердження фінансового плану державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік» затверджено фінансовий план Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік (т. 1, а.с. 60-78).

Фінансовий план Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік розміщено на офіційному веб-сайті уповноваженого органу управління Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - Міністерства інфраструктури України (https://mtu.gov.ua/news/30530.html).

Відповідно до вищевказаного Фінансового плану (код рядка 2011 та код рядка 1200), затверджено відрахування за підсумками 2019 року 40% чистого прибутку позивача до державного бюджету.

При цьому, 35 % чистого прибутку згідно з Фінансовим планом позивача на 2019 рік мають бути спрямовані на виконання міжнародних зобов`язань та здійснення капітальних інвестицій підприємства.

Таким чином, вищевказані відсотки відрахувань, передбачені Фінансовим планом позивача на 2019 рік, повністю відповідали положенням чинної на момент затвердження відповідного Фінансового плану постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 259, якою було передбачено відрахування державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до державного бюджету частини чистого прибутку у розмірі 40 відсотків за умови спрямування 35 відсотків на виконання міжнародних зобов`язань та здійснення капітальних інвестицій.

Так, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 259 та Порядку № 138, а також відповідно до приписів Фінансового плану Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік, позивачем 10 березня 2020 року було здійснено сплату 59 980 620,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 314 (т. 1, а. с. 85).

Отже, позивачем належним чином виконувався відповідний Фінансовий план на 2019 рік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 994-р від 12 грудня 2018 року шляхом відрахування 40 відсотків частини чистого прибутку до бюджету та 35% на виконання міжнародних зобов`язань та капітальні інвестиції.

В той же час, як уже було зазначено колегією суддів, в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 363, внесено зміни до пункту 1 Порядку № 138, замінивши в абзаці першому слова і цифри «у розмірі 75 відсотків» словами і цифрами «за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 року у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків - інших підприємств» та визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 року № 259.

Отже, з 27 квітня 2019 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 363, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до державного бюджету за відповідний період, була визначена Кабінетом Міністрів України на рівні 90%.

Процедура складання, затвердження (погодження) та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) прямо чи опосередковано належить державі, визначена Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 березня 2015 року № 205 (далі - Порядок № 205).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 205, суб`єкти управління у строк, що становить не більш як 10 робочих днів з дня надходження проекту фінансового плану підприємства, здійснюють аналіз зазначеного проекту з обов`язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення про затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення.

Суб`єкти управління подають у паперовому та електронному вигляді Мінфіну до 15 липня року, що передує плановому, для врахування під час формування державного бюджету зведені основні фінансові показники підприємств, зазначені в додатку 1 до цього Порядку, з відміткою «Розглянуто», за винятком підприємств, що є суб`єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, та підприємств, суб`єктом управління яких є Кабінет Міністрів України.

Суб`єкти управління затверджують фінансовий план підприємства до 01 вересня року, що передує плановому, та в паперовому вигляді подають до Мінекономрозвитку, Мінфіну і ДФС завізовані зведені основні фінансові показники за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, а в електронному вигляді - фінансові плани щодо кожного підприємства в повному обсязі.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 205 фінансові плани підприємств, що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, та підприємств, суб`єктом управління яких є Кабінет Міністрів України, підлягають затвердженню шляхом прийняття відповідних рішень Кабінетом Міністрів України.

Підприємством, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, вважається суб`єкт господарювання державного сектору економіки, який за показником «Чистий фінансовий результат» (прибуток) (далі - чистий прибуток) планує отримати в плановому році 50 мільйонів гривень і більше.

Суб`єкти управління, до сфери управління яких належать підприємства, що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, та підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, подають до 01 липня року, що передує плановому, на погодження до Мінекономрозвитку і Мінфіну в електронному та паперовому вигляді проект рішення Кабінету Міністрів України з пояснювальною запискою, до якого додається проект фінансового плану підприємства за формою згідно з додатком 1, підписаний керівником підприємства, з пронумерованими та прошнурованими сторінками у двох примірниках (у тому числі по одному непрошнурованому примірнику) з відміткою «Розглянуто» із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові та дати його розгляду разом з пояснювальною запискою в порядку, визначеному абзацами першим і другим пункту 4 цього Порядку.

Проекти фінансових планів підприємств, суб`єктом управління яких є Кабінет Міністрів України, подаються до 01 червня року, що передує плановому, на погодження до Мінекономрозвитку в порядку, визначеному абзацом третім пункту 4 цього Порядку.

Суб`єкти управління, до сфери управління яких належать підприємства електроенергетики (що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках та/або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень), ліцензована діяльність яких регулюється шляхом затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та які складають фінансові плани з урахуванням затвердженої цією Комісією структури тарифів на електричну і теплову енергію, подають до 01 листопада року, що передує плановому, на погодження до Мінекономрозвитку і Мінфіну в електронному та паперовому вигляді проект рішення Кабінету Міністрів України з пояснювальною запискою, до якого додається проект фінансового плану підприємства за формою згідно з додатком 1, підписаний керівником підприємства, з пронумерованими та прошнурованими сторінками у двох примірниках (у тому числі по одному непрошнурованому примірнику) з відміткою «Розглянуто» із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові та дати його розгляду разом з пояснювальною запискою в порядку, визначеному абзацами першим і другим пункту 4 цього Порядку.

Питання щодо внесення змін до фінансового плану врегульовано пунктами 8, 9 Порядку № 205.

Зміни до затвердженого фінансового плану підприємства можуть уноситись не більше двох разів протягом календарного року.

Зміни до фінансового плану підприємства не можуть уноситись у періоди, календарний строк яких закінчився.

Обов`язковому перегляду підлягають фінансові плани підприємств, які запланували чистого прибутку менше ніж 50 мільйонів гривень, але за результатами останнього звітного періоду (рік, квартал) фактично отримали та/або за прогнозними розрахунками мають отримати чистого прибутку 50 мільйонів гривень і більше.

Суб`єкти управління після прийняття рішення щодо внесення змін до фінансового плану підприємства подають зведені показники фінансових планів з урахуванням унесених змін до Мінекономрозвитку, Мінфіну і ДФС згідно з вимогами, передбаченими пунктом 5 цього Порядку, із зазначенням підстав унесення змін.

Суб`єкти управління, до сфери управління яких належать підприємства, що є суб`єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, та підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, подають завізований проект рішення Кабінету Міністрів України разом з проектом зміненого фінансового плану таких підприємств на погодження до Мінекономрозвитку і Мінфіну, а підприємства, суб`єктом управління яких є Кабінет Міністрів України,- до Мінекономрозвитку згідно з пунктом 6 цього Порядку.

Проект рішення Кабінету Міністрів України погоджується згідно з пунктом 7 цього Порядку. На проекті фінансового плану підприємства ставиться відмітка «Змінений» та зазначається дата його затвердження або погодження.

Також, пунктом 10 Порядку № 205 визначено, що контроль за своєчасним складанням фінансових планів підприємств та виконанням показників затверджених фінансових планів підприємств здійснюють суб`єкти управління.

Як вірно вказав суд першої інстанції, законодавством визначено чіткий порядок складання, затвердження (погодження), внесення змін та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) прямо чи опосередковано належить державі.

Так, колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 205 не визначає ні права, ні тим більше обов`язку позивача ініціювати питання щодо внесення змін до затвердженого фінансового плану.

Приписи Порядку № 205 чітко регламентують, що ініціатором внесення змін до затвердженого фінансового плану може бути виключно суб`єкт управління, яким у межах спірних правовідносин є Міністерство інфраструктури України.

Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460).

Відповідно до абзацу першого пункту 9 Положення № 460, Мінінфраструктури очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України.

Перелік обов`язків та повноважень Міністра інфраструктури України визначено пунктом 10 вищевказаногол Положення, серед яких, зокрема, спрямування і координація здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінінфраструктури; визначення пріоритетів роботи Мінінфраструктури та шляхів виконання покладених на нього завдань, затвердження планів роботи Міністерства, звітів про їх виконання; представлення Мінінфраструктури у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами; скликання і проведення наради з питань, що належать до його компетенції; призначення на посади за погодженням з головами місцевих держадміністрацій та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, укладення (переукладання, продовження) та розірвання відповідно до законодавства з ними контрактів; здійснення інших повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України № 794-VII від 27 лютого 2014 року «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон 794-VII), Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України № 794-VII, до складу Кабінету Міністрів України входять Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри та міністри України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49 Закону № 794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим (частина перша статті 51 Закону № 794-VII).

З системного аналізу вищенаведених законодавчих положень, колегія суддів наголошує, що Міністерство інфраструктури України та особисто Міністр інфраструктури України як член Кабінету Міністрів України не міг не бути обізнаним із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 363 від 24 квітня 2019 року, якою було підвищено відсоток відрахування державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до державного бюджету частини чистого прибутку до рівня 90%, на заміну 40% до державного бюджету та 35% на міжнародні зобов`язання й інвестиції.

Більше того, в матеріалах справи наявний лист Офісу великих платників податків ДПС від 26 вересня 2019 року № 325/9/28-10-44-05-09, адресований особисто Міністру інфраструктури України В.А. Криклію, в якому Офіс великих платників податків ДПС повідомляє Мініфраструктури про те, що фінансовим планом ДП «МА «Бориспіль» на 2019 рік встановлено розмір відрахувань частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 40% від прибутку підприємства, та просить Мініфраструктури переглянути фінансовий план ДП «МА «Бориспіль» в частині збільшення суми коштів для відрахування частини чистого прибутку (доходу) та посприяти у забезпеченні повноти декларування та сплати частини чистого прибутку (доходу) у відповідності з нормативами Постанови № 363 (т. 1, а.с.90-91).

Вищевказаним листом вкотре підтверджується обізнаність Міністра інфраструктури України В.А. Криклія з необхідністю внесення змін до фінансового плану ДП «МА «Бориспіль» в частині збільшення суми коштів для відрахування частини чистого прибутку (доходу) у відповідності з нормативами Постанови № 363.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що листом № 36716/0/7-19 від 01 жовтня 2019 року Мінінфраструктури всього лиш переадресувало вищевказаний лист Офісу великих платників податків ДПС від 26 вересня 2019 року № 325/9/28-10-44-05-09 до ДП «МА «Бориспіль», всупереч положенням Порядку № 205, яким передбачено, що саме суб`єкт управління - Мінінфраструктури може ініціювати внесення змін до фінансового плану.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача Приходько Я.М. зазначив, що зміни до фінансового плану Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік з метою приведення у відповідність останнього до положень постанови Кабінету Міністрів України № 363 від 24 квітня 2019 року, так і не були ініційовані суб`єктом управління позивача Мінінфраструктури.

Вищевказане свідчить про відверте ігнорування та свідоме ухилення Міністерством інфраструктури України та особисто Міністром інфраструктури України В.А. Криклієм від необхідності ініціювання внесення змін до фінансового плану Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік з метою реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України № 363 від 24 квітня 2019 року.

В свою чергу, відсутність змін до фінансового плану Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на 2019 рік для приведення такого фінансового плану у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України № 363 від 24 квітня 2019 року спричинила недоотримання Державним бюджетом України частини чистого прибутку Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» лише тільки за IV квартал 2019 року у сумі 74 975 775 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» надано визначено принципу «належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 04 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма