Справа №339/143/20
68
2/339/105/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2020 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовною заявою та просить розірвати шлюб, укладений 27 січня 1990 року, в якому народився малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між ними на даний час немає взаємопорозуміння, поваги, в них різні погляди на сімейні відносини, ведення спільного господарства, виховання дитини, внаслідок чого і виникають сварки.
В результаті таких дій шлюбні стосунки між ними припинені, з лютого 2020 року проживають окремо, а тому немає наміру на подальше збереження сім`ї. Малолітня дитина- син ОСОБА_4 проживає з нею.
Вважає, що фактично шлюб є формальним, оскільки відносини між ними мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування, проживати у такому шлюбу вона не бажає, що і стало причиною для звернення до суду з вказаним позовом.
26 червня 2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і призначено перше судове засідання.
13липня 2020 року за клопотання відповідача надано сторонам по справі термін на примирення строком на 3 місяці та зупинено провадження по справі до 13 жовтня 2020 року.
13 жовтня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання з викликом сторін.
Відповідач своїмправом наподачу відзивуне скористався,відзив ненадав,а,відтак,згідно ч.2ст.191 ЦПКУкраїни, суд приймає рішення, на підставі наявних доказів у справі.
Заслухавши вступне слово позивача, відповідача та його представника, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, виходячи з наступного.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно вимог ст.77, 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.
Встановлено, що сторони уклали шлюб 27 січня 1990 року у Болехівській міській Раді народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6(а.с.4).
Від даного шлюбу народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2008 року народження (а.с.7), який проживає з матір"ю ОСОБА_1 .
Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин з лютого 2020року та не проживають разом, поновлювати наміру їх не мають.
Крім того, за клопотанням відповідача, судом вживались заходи для примирення, (а.с.39), які не дали результату.
Зокрема, позивач подала заяву, в якій зазначила, що термін на примирення результату не дав, вони з відповідачем не примирилися (а.с.43), наполягає на припиненні шлюбу.
Відповідач теж визнав в судовому засіданні про те, що вони не примирилися і не заперечував при таких обставинах щодо розірвання шлюбу.
Згідно з ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюбстворює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюбґрунтується навільній згоді жінкитачоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сімї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК).
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Шлюб припиняється внаслідокйого розірвання. Розірванняшлюбу засвідчує стійкий розладподружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу можебути пред`явлений однимізподружжя.
Позивачскориставсяданим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральноюосновоюшлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюбз відповідачем, яка теж наполягав на розірванні шлюбу, визнавши вимоги позивача про розірвання шлюбу .
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що як позивач, так і відповідач категорично заперечують проти збереження їх сім`ї та наполягають на розлученні, суд не може покласти на них обов`язок збереження сім`ї при наявності їх категоричного заперечення цього.
При таких обставинах, враховуючи інтереси кожного з подружжя, дитини, суд приходить до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати, малолітнього сина ОСОБА_4 залишити на проживанні з матір`ю.
Що стосується пояснень відповідача в судовому засіданні про те, що він заперечує в частині вимог про залишення дитини проживати з матір`ю ОСОБА_1 , яка на тривалий час їздить за кордон, то слід зазначити наступне.
Як встановив суд, на час розгляду справи сторони проживають окремо, син ОСОБА_4 проживає разом з матір"ю.
Суд зазначає, шо саме таку вимогу позивач зазначила в позовній заяві про розірвання шлюбу - про залишення на проживання малолітнього сина ОСОБА_4 із нею, тобто, вимогу про встановлення місця проживання неповнолітньої дитини позивач не заявляла.
Проживання дитини з матір`ю не позбавляє батька приймати участь у вихованні та розвитку дитини.
Згідно з частиною 1статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно достатті 19 СК України, під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою.Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
А тому, в даному позові під час розгляду цієї справи не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітній син ОСОБА_4 , суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами станом на час ухвалення рішення.
На даний час такого спору немає, відповідач, зокрема, з такими вимогами до суду не звертався. А з його пояснень в судовому засіданні, такий факт він пов"язує з випадком виїзду позивача за кордон у майбутньому.
Разом з тим, суд встановив, що на час розгляду справи, позивач проживає в Україні разом з малолітнім сином.
Відповідач не подавав до суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір`ю, доказів наявності спору щодо питання про залишення проживання дитини з матір`ю також не містить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 року справа №200/952/18 провадження № 61-14859св19.
Бажання позивача залишитись на прізвищі, яке вона обрала при укладенні шлюбу, не суперечить вимогам ст. 113 СК України, де зазначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Тому, за бажанням позивача суд залишає її прізвище взяте у шлюбі ОСОБА_6 .
Судові витрати за клопотанням позивача покласти на нього.
На підставі наведеного, ст.110-112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов задоволити .
Шлюб, зареєстрований 27 січня 1990 року у Болехівській міській Раді народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживання з матірю ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити за її бажанням прізвище ОСОБА_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Долинським МВ УМВС в Івано-Франківській області 29 вересня 1998 року, місце проживання АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Дата складання повного тексту рішення 04 грудня 2020 року.
Суддя Головенко О.С.
