ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/16717/15

адміністративне провадження № К/9901/10247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016 (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 (судді - Епель О.В., Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Еліт Інвест Проект" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У серпні 2015 року ПАТ "Еліт Інвест Проект" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2015 №1232 «Щодо зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Еліт Інвест Проект" на будь-якій фондовій біржі».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Еліт Інвест Проект» є емітентом цінних паперів, торгівля якими здійснюється на біржах.

Статутний капітал позивача складає 72 000 000,00 грн.

Відповідно до звітності емітента за 2014 рік, товариство здійснило випуск дисконтних облігацій на суму 210 000 000,00 грн., станом на кінець звітного року мало непогашені зобов`язання у розмірі 180 509 000,00 грн., відношення суми дебіторської заборгованості та фінансових інвестицій з векселями до активів 99,99%, прибуток, порівняно з аналогічним періодом склав 543 000,00 грн., капіталізація за результатами торгів акціями 1 362 240 000,00 грн.

06.08.2015 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було прийнято рішення №1232 «Щодо зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ «Еліт Інвест Проект» на будь-якій фондовій біржі», яким зупинено торгівлю ПАТ «Еліт Інвест Проект» цінними паперами на будь-якій фондовій біржі на період з 07.08.2015 по 06.12.2015 з метою захисту інвесторів у цінні папери та держави на підставі п. 16 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

Вважаючи зазначене рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Еліт Інвест Проект" здійснене за відсутності правових підстав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2016 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2015 №1232 "Щодо зупинення торгівлі цінними паперами ПАТ "Еліт Інвест Проект" на будь-якій фондовій біржі".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2016 в частині обґрунтування висновків для задоволення адміністративного позову, а в іншій частині залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні ознаки маніпулювання позивачем цінами на фондовому ринку та докази допущення позивачем інших порушень на фондовому ринку, а також не підтверджено необхідність захисту інтересів інвесторів та держави.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині обгрунтування висновків задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що правовою підставою для вжиття Комісією запобіжних заходів з метою захисту прав інвесторів та держави, зокрема зупинення торгівлі емітента цінними паперами на будь-якій фондовій біржі, є наявність реальної загрози правам інвесторів та/або держави, що має бути встановлено в рішеннях Комісії про зупинення торгівлі емітента цінними паперами на будь-якій фондовій біржі.

Разом з тим, у спірному рішенні не зазначено, у чому ж полягає загроза діяльності позивача інтересам інвесторів та/або держави, яке саме правопорушення було вчинено позивачем на ринку цінних паперів та чи вчинялось таке взагалі, і не наведено жодного обґрунтування необхідності застосування до товариства такого запобіжного заходу. Відсутні такі обґрунтування й в інших документах, поданих відповідачем, а саме: службовій записці від 30.07.2015 №13/03/870, протоколах від 04.08.2015 №30, від 05.08.2015 №31, протоколі від 06.08.2015№ 53.

Також апеляційний суд виходив з того, що зі звіту позивача за 2014 рік, на показники якого посилається відповідач, як на підставу застосування вказаного вище запобіжного заходу, не вбачається факту невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань на ринку цінних паперів. В свою чергу саме по собі зниження рівня доходу, жодним чином не вказує на наявність ознак будь-яких правопорушень у діяльності товариства.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, однак дійшов висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було неповно досліджено обставини справи, що призвело до порушенням ч. 3 ст. 86 КАС України та помилкового обґрунтування його висновків щодо задоволення позовних вимог шляхом встановлення відсутності в діях позивача правопорушення з маніпулювання цінами на ринку цінних паперів, оскільки Комісією такий склад правопорушення не був встановлений, а лише припускалася можливість його існування, що, як відзначалось вище, не підтверджується жодними доказами.

При цьому, судом апеляційної інстанції не взято до уваги наявну в матеріалах справи аналітичну довідку, на яку відповідач посилався як на доказ обгрунтованості оскаржуваного рішення, з посиланням на її неналежне оформлення.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Повноваження Національної комісія з цінних паперів та фондового ринку у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 №448/96-ВР (тут і далі - Закон №448/96-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема: створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку.

Відповідно до ст. 3 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, у формі регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов`язків учасників ринку цінних паперів; реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів (ст. 7 Закону №448/96-ВР ).

Відповідно до пункту 37-1 2 статті 7 Закону №448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань встановлює наявність ознак маніпулювання на фондовому ринку.

Згідно п. 16 ч. 1 ст. 8 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право призначати тимчасово (до двох місяців) керівників фондових бірж, депозитаріїв та інших установ інфраструктури фондового ринку, зупиняти або припиняти допуск цінних паперів на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі, зупиняти кліринг та укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах на певний термін для захисту держави, інвесторів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» маніпулюванням цінами на фондовому ринку є здійснення або намагання здійснити операції чи надання заявки на купівлю або продаж фінансових інструментів, які надають або можуть надавати уявлення щодо поставки, придбання або ціни фінансового інструменту, що не відповідають дійсності, та вчиняються одноосібно або за попередньою змовою групою осіб і призводять до встановлення інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій або заявок.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Нацкомісія є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати рішення, спрямовані на захист інтересів держави та інвесторів, зокрема, у разі встановлення наявності ознак маніпулювання на фондовому ринку, зупиняти торгівлю цінними паперами на будь-якій фондовій біржі саме для захисту держави, інвесторів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених у постановах від 24.07.2018 у справі №826/27667/15, від 12.12.2019 у справі №826/16558/15, від 19.12.2019 у справі №826/17827/15, від 22.01.2020 у справі №826/24384/15, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, відповідно до яких, маніпулювання цінами на фондовому ринку, встановлення ознак якого належить до завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, є підставою для зупинення торгівлі цінними паперами на фондовій біржі, оскільки здійснюється для захисту держави, інвесторів.

Зокрема, у цих справах Верховний Суд погодився з висновками Нацкомісії, що здійснення операцій, в тому числі купівля-продаж фінансових інструментів, зокрема, цінних паперів, які надають уявлення щодо поставки, придбання або ціни цінного паперу, що не відповідає дійсності, і призводять до встановлення на ринку інших цін, ніж ті, що існували б за відсутності таких операцій, є маніпулюванням цінами на фондовому ринку.

Як зазначає відповідач, оскаржуване рішення Нацкомісії прийнято з метою захисту інвесторів у цінні папери та держави, у зв`язку із встановленням ознак маніпулювання на фондовому ринку цінними паперами позивача.

Отже, перевіряючи обґрунтованість оскарженого рішення, судам необхідно було перевірити, чи узгоджується воно з метою захисту держави, інвесторів, а також з`ясувати, чи були відповідачем встановлені такі факти.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення вимог статті 159 КАС України (в редакції до 15.12.2017) щодо законності і обґрунтованості судового рішення та статті 11 цього кодексу щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи, не дослідили наявні в матеріалах докази, не витребували додаткові докази, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Зокрема, суд першої інстанції не дослідив, а суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив надану відповідачем аналітичну довідку щодо операцій з цінними паперами ПАТ «Еліт Інвест Проект» та додані до неї матеріали на 22 аркушах, які відповідач надав на підтвердження наявності ознак маніпулювання позивачем на ринку цінних паперів, вважаючи її неналежним чином оформленою.

В свою чергу, саме такими доказами відповідач обгрунтовував наявність ознак маніпулювання позивачем на ринку цінних паперів і дослідження таких має суттєве значення для вирішення питання про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відхиляючи в якості доказу аналітичну довідку апеляційний суд не обгрунтував у чому саме вона не відповідає вимогам статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, чи містить вона інформацію щодо предмета доказування у цій справі, чи отримана вона з дотриманням порядку, встановленого законом та чи може вона підтверджувати обставини справи, яка розглядається.

При цьому, сама собою відсутність дати складання аналітичної довідки та її не завірення не може свідчити про її неналежність та недопустимість як доказу, оскільки викладені у ній факти грунтуються на доданих до неї на 22 аркушах матеріалах, які також судами не було досліджено.

Крім того, у разі наявності у суду сумнівів щодо належності наданих сторонами доказів, суд не позбавлений можливості запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 341 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, не дослідження всіх наявних в справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою недотримання судами в процесі ухвалення рішення норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук