Справа № 301/2317/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

при секретарі МІЦІ О.-Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 301/2317/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 4 лютого 2020 року, повний текст якого складено 4 лютого 2020 року, головуюча суддя Даруда І.А., -

встановив:

ТОВ «Українська факторингова компанія» у вересні 2019 року пред`явило зазначений позов до ОСОБА_1 мотивуючи наступним.

За кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» (у подальшому Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») надав ОСОБА_2 кредит у сумі 10000,00 дол. США зі сплатою процентів на передбачених договором умовах. Виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_2 було забезпечено заставою автомобіля «Chevrolet Niva» 21230, 2006 року випуску, колір сірий, д/н НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , про що 13.09.2006 був укладений договір застави. Предмет застави був оцінений сторонами у 66630,00 грн.

За договорами про відступлення прав вимоги від 24.07.2017 правонаступником кредитора послідовно були Публічне акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія».

Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.06.2019 і від 19.09.2019 підтверджується, що обтяження рухомого майна (легкового автомобіля «Chevrolet Niva», д/н НОМЕР_1 ) та відомості про звернення стягнення на предмет обтяження зареєстровані ТОВ «Українська факторингова компанія».

На момент набуття позивачем прав вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами борг позичальника ОСОБА_2 перед кредитором становив 10628,72 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 24.07.2017 становило 275071,27 грн.

У подальшому з`ясувалося, що ОСОБА_2 всупереч вимогам закону та умовам договору застави відчужив предмет застави без згоди заставодержателя. З 22.06.2013 автомобіль «Chevrolet Niva» з новим державним номерним знаком НОМЕР_3 зареєстрований за новим власником ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що грошове зобов`язання має виконуватись належним чином, боржник відповідальний за порушення зобов`язання, а кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, може їх задовольнити за рахунок предмета застави, яка зберігається при переході права власності на предмет застави, ґрунтуючись на положеннях ст.ст. 512, 514, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 19, 20, 27 Закону України «Про заставу», ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на інших нормах законодавства та на умовах договорів, позивач ТОВ «Українська факторингова компанія» просив:

звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок часткового погашення зобов`язань за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 за сумою основного боргу, яка становить 66630,00 грн.

Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням Іршавського районного суду від 04.02.2020 позов задоволено: звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок часткового погашення зобов`язань за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 за сумою основного боргу, яка становить 66630,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» 1921,00 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності підстав для звернення стягнення на предмет застави, оскільки договір застави та обтяження рухомого майна є чинними попри перехід без згоди заставодержателя права власності на предмет застави до відповідача, а борг перед кредитором залишається непогашеним.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване, посилається на таке.

ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника і не знав та не міг знати про те, що автомобіль перебуває в заставі.

Відповідно до ст. 28 ч. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет застави можливе лише якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження зобов`язання боржника залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження перебуває у володінні боржника, він на вимогу обтяжувача повинен негайно передати його у володіння обтяжувача. Однак, ніяких вимог обтяжувач відповідачу не надсилав.

Боржником за основним зобов`язанням залишається ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 відповідно до ст. 517 ч. 2 ЦК України може не виконувати обов`язку перед новим кредитором до надання доказів переходу до того права вимоги. ОСОБА_1 не був повідомлений про набуття права вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія», не виконував ніяких вимог попереднього чи нового кредитора, тому повинен бути звільнений від виконання зобов`язання.

Сторона просить рішення суду скасувати, в позові відмовити.

У відзиві на апеляцію позивач ТОВ «Українська факторингова компанія» вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на обставини, якими мотивувався позов. Крім того, зазначає, що посилання апелянта на необізнаність із фактом перебування в заставі автомобіля на момент його придбання не є підставою для скасування рішення суду та відмови в позові.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26.06.2020 у порядку ст. 365 ч. 1 п. 1 ЦПК України залучено ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Римик В.М., яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;при здійсненнісвоїх правособа зобов`язанаутримуватися віддій,які моглиб порушитиправа іншихосіб,завдати шкоди,зловживання цивільнимиі процесуальнимиправами недопускається;цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін,які насвій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України).

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Встановлено, що АППБ «Аваль» (у подальшому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на підставі кредитного договору від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 надав ОСОБА_2 кредит у сумі 10000,00 дол. США на строк з 13.09.2006 по 12.09.2013 зі сплатою процентів за користування коштами за ставкою 12% річних (а.с. 6-9).

Додатковою угодою від 03.04.2009 № 014/73/4043/29348-1 до кредитного договору сторони врегулювали питання погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, на період з 03.04.2009 до 03.04.2010 встановили кредитні канікули (зменшили розмір щомісячного платежу позичальника), встановили нові параметри подальшої сплати ануїтетних платежів тощо (а.с. 10).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено заставою належного ОСОБА_2 автомобіля «Chevrolet Niva» 21230, 2006 року випуску, колір сірий, д/н НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , про що 13.09.2006 був укладений договір застави транспортного засобу, що був посвідчений приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Рацином В.Ф. за реєстровим № 2613 (а.с. 11-14). За умовами договору:

предмет застави був оцінений сторонами у 66630,00 грн (п. 1.3.);

заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя (п. 2.10.);

відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця боргу, забезпеченого заставою (п. 2.11.);

у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 заставодавець управі звернути стягнення на предмет застави з метою погашення боргу (п.п. 2.12., 2.16., 2.19.);

застава виникає з моменту нотаріального посвідчення договору застави та зберігає силу в разі відступлення заставодержателем забезпеченої заставою вимоги та при передачі заставодавцем боргу, забезпеченого заставою (п.п. 2.1., 2.20.).

Довідкою-рахунком від 22.06.2013 серії ААВ № 086081, складеною ПП «МПП «Вибір»», підтверджується факт придбання ОСОБА_1 автомобіля «Chevrolet Niva», двигун № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_2 , за 61390,00 грн (а.с. 48).

За даними Реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, колір сірий, двигун № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_2 , який мав державний номерний знак НОМЕР_1 , був 22.06.2013 на підставі довідки-рахунку від 22.06.2013 серії ААВ № 086081 зареєстрований за власником ОСОБА_1 з видачею державного номерного знаку НОМЕР_3 (а.с. 30).

Таким чином, указаний автомобіль був відчужений заставодавцем ОСОБА_2 під час дії договору застави транспортного засобу від 13.09.2006 без згоди не це заставодержателя та без повідомлення останнього про відчуження заставленого майна. У силу положень ст. 586 ч. 2 ЦК України, ст. 17 ч. 2 Закону України «Про заставу» (Закон № 2654-XII), ст. 9 ч.ч. 1, 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Закон № 1255-IV), п.п. 2.10., 2.11. договору застави транспортного засобу від 13.09.2006 такі дії заставодавця ОСОБА_2 були неправомірними, він не мав права без згоди заставодержателя відчужувати предмет застави, законні майнові права та інтереси заставодержателя і кредитора цим були порушені.

24.07.2017 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (Первісний кредитор) уклало з ПАТ «Комерційний індустріальний банк» (Новим кредитором) договір відступлення права вимоги № 114/43, за яким відступило Новому кредитору серед інших і право вимоги від ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 (Преамбула, п.п. 2.1., 2.2., 2.3. та ін., реєстр боржників) (а.с. 15-22).

24.07.2017 ПАТ «Комерційний індустріальний банк» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «Українська факторингова компанія» (Новим кредитором) договір відступлення права вимоги № 114/43-УФК, за яким відступило Новому кредитору серед інших і право вимоги від ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 (Преамбула, п.п. 2.1., 2.2., 2.3. та ін., реєстр боржників) (а.с. 23-29).

З Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.06.2019 № 60072934 убачається, що 26.07.2017 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. посвідчив за реєстровим № 1023 договір про відступлення прав за договорами застави, на підставі якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло прав заставодержателя за договором застави транспортного засобу, що був посвідчений приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Рацином В.Ф. за реєстровим № 2613 (а.с. 31).

Станом на 24.07.2017 заборгованість позичальника за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 визначалася в розмірі 10628,72 дол. США, з яких 6979,63 дол. США борг за сумою кредиту, 1410,96 дол. США борг за відсотками, 2238,13 дол. США пеня.

Тож ТОВ «Українська факторингова компанія» у порядку, передбаченому ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202, 204, ст. 512 ч. 1 п. 1, ст. 514, ст. 516 ч. 1, ст. 517 ч. 1 ЦК України, ст. 27 ч. 2 Закону № 2654-XII, ст. 23 ч. 2 Закону № 1255-IV стало Новим кредитором за кредитним договором від 13.09.2006 № 014/73/4043/29348 та Новим заставодержателем за договором застави транспортного засобу від 13.09.2006.

Попри встановлення факту порушення законних майнових прав та інтересів заставодержателя і кредитора внаслідок відчуження предмета застави у контексті питання про можливість задоволення пред`явленого ТОВ «Українська факторингова компанія» позову та звернення стягнення на автомобіль «Chevrolet Niva», 2006 року випуску, д/н НОМЕР_3 , що з 22.06.2013 належить ОСОБА_1 , слід враховувати таке.

На час виникнення спірних правовідносин закон передбачав, що:

у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 572 ЦК України, ст. 1 ч. 2 Закону № 2654-XII);

застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна; моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ст. 577 ч.ч. 3, 4 ЦК України); застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону (ст. 15 ч. 1 Закону № 2654-XII);

обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом;

взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом;

реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом; у разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ст. 11, ст. 12 ч.ч. 1, 2 Закону № 1255-IV);

у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна; добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень;

обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків (ст. 10 ч.ч. 1, 3 Закону № 1255-IV);

Витяг з Державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність; у разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них (ст. 45 ч. 2 Закону № 1255-IV).

Так само ці питання регулювалися і регулюються законом на час відчуження предмета застави, набуття новим кредитором та заставодержателем відповідних майнових прав і на час пред`явлення позову та розгляду справи судом.

Витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.06.2019 № 60072934 зафіксовано, що приватне обтяження у вигляді застави рухомого майна легкового автомобіля «Chevrolet Niva» 21230, 2006 року випуску, номер об`єкта НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 , а також заборона відчуження автомобіля були на підставі договору застави транспортного засобу, посвідченого 13.09.2006 приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Рацином В.Ф. за реєстровим № 2613, зареєстровані вперше 23.02.2015. Тобто, обтяження були зареєстровані майже через дев`ять років після укладення договору застави і майже через два роки після продажу автомобіля ОСОБА_2 . У подальшому реєструвалися 28.07.2017 зміни щодо обтяжувачів, які відбувалися внаслідок послідовного укладення 26.07.2017 договорів про відступлення прав за договорами застави і останнім обтяжувачем зареєстровано ТОВ «Українська факторингова компанія». Докази протилежного в справі відсутні.

Діючи в цивільних відносинах вільно, на власний ризик і розсуд, ТОВ «Українська факторингова компанія» придбало права вимоги боргу від ОСОБА_2 і права заставодержателя за відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна даних про державну реєстрацію застави автомобіля «Chevrolet Niva», д/н НОМЕР_1 , і, відповідно, набуло майнові права в тому обсязі, який існував на момент їх переходу.

Достовірність даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна презюмується, особа вправі покладатися на ці дані. На момент продажу ОСОБА_2 автомобіля ОСОБА_1 його застава не була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що тягне наслідки, передбачені ст. 10 ч.ч. 1, 3 Закону № 1255-IV:

ОСОБА_1 як покупець автомобіля за чинним договором вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ч. 1 ЦК України і набув право власності на це рухоме майно без обтяжень;

обтяжувач, права якого порушені внаслідок наведених вище дій боржника, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

За цих умов положення частини 1 статті 27 Закону № 2654-XII не можуть застосовуватися, позаяк вони передбачають збереження застави якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно, що складає предмет застави, переходить у власність іншої особи (правомірний перехід прав), тоді як у випадку, що розглядається, предмет застави був відчужений неправомірно і застосуванню підлягають передбачені саме для такого випадку положення ст. 10 ч.ч. 1, 3 Закону № 1255-IV.

Те, що відповідач набув право власності на автомобіль за відплатним правочином від попереднього власника і не знав та не міг знати про перебування автомобіля в заставі є доводом апеляції, що знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як ТОВ «Українська факторингова компанія» у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , так і суд першої інстанції в рішенні посилалися на частину 1 статті 10 Закону № 1255-IV, проте, залишили поза увагою частину 3 цієї статті та не зробили з цих норм закону висновків, що в дійсності з них випливають і унеможливлюють за встановлених обставин та за наявних у справі доказів звернення стягнення на належний відповідачу автомобіль як на предмет застави. Спосіб захисту прав позивача як кредитора і обтяжувача прямо визначений частиною 2 статті 10 Закону № 1255-IV, утім, позивач цим способом не скористався, а пред`явив до ОСОБА_1 вимогу, яка в силу встановленого під час апеляційного розгляду справи не ґрунтується на законі і не підлягає задоволенню.

Право кредитора вимагати належного виконання зобов`язання, сплати боргу, в тому числі, за рахунок предмета застави, як це випливає з положень до ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 20 Закону № 2654-XII, ст.ст. 3, 24 Закону № 1255-IV, інших норм законодавства, умов договорів не заперечується як таке, що, однак, не звільняє його від обов`язку пред`явити позов із належних підстав та довести його в належний процесуальний спосіб.

Відтак, оскільки суд першої інстанції припустився помилки в застосуванні норм матеріального права апеляцію на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України слід задовольнити, рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 4, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити,рішення Іршавськогорайонного судувід 4лютого 2020року скасувати, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Стягнути з ТОВ «Українська факторингова компанія» на користь ОСОБА_1 2881,50 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору з апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 30 листопада 2020 року.

Судді