22-ц/804/3336/20

263/18986/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 263/18986/19

Номер провадження 22-ц/804/3336/20

25 листопада 2020 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є.

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

сторони:

позивач Маріупольська місцева прокуратура №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області

відповідачі державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Руслан Вікторович, ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2020 року, постановлену у складі судді Ікорської Є.С. у справі за позовом Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області до державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевича Руслана Вікторовича, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинення права власності,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2019 року заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що від голови Маріупольської міської ради Донецької області Бойченка В.С. на адресу прокуратури надійшло повідомлення від 23 січня 2019 року щодо випадків реєстрації права власності на кіоски, нежитлові будівлі, торгівельні павільйони на підставі документів, які викликають сумнів у їх справжності. Встановлено, що 10 липня 2018 року державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевичем Р.В. було прийнято рішення №41971650 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю А-1, площею 11,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1594147914123. Підставою для державної реєстрації права власності на новостворене майно стала заява ОСОБА_1 від 04 липня 2018 року. Однак, додане ОСОБА_1 до заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 13 листопада 2012 року №345 не приймалось, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не виділялась.

На підставі викладеного, просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевича Р.В. від 10 липня 2018 року №41971650, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна магазин, площею 11,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594147914123; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна магазин А-1, загальною площею 11,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1594147914123.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2020 року позовну заяву заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області залишено без розгляду.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Маріупольська місцева прокуратура №1 Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга мотивована тим, що висновки місцевого суду про те, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області Меюс В.С. не мав повноважень підписувати позовну заяву є помилковим, оскільки право подання позовної заяви належить, як керівнику місцевої прокуратури, так і його першому заступнику і заступникам, відповідно до наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави у суді та при виконанні судових рішень № 186 від 21 вересня 2018 року. Крім того, згідно з наказом керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 від 16 травня 2019 року №15 «Про розподіл службових обов`язків між працівниками Маріупольської місцевої прокуратури №1», тобто на час підписання позовної заяви, відповідальним за стан організації роботи з питань представництва інтересів держави в суді призначено ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Шутенко О.В., посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного суду представник прокуратури Плуталова О.Г. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Маріупольської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив задовольнити апеляційну скаргу та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 також до суду не з`явився, згідно заяви, просив провести розгляд справи без його участі.

Державний реєстратор Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевич Р. В. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Залишаючи без розгляду позовну заяву заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області, місцевий суд виходив з того, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюс В. не був уповноважений підписувати позовну заяву від імені прокуратури.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), окрім норм, визначених у пункті 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону №1697-VII, на прокуратуру покладається функція щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

В силу ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VII1, систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Розділу IІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №1697-VII керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Частиною третьою статті 13 Закону №1697-VII передбачено, що у разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частин першої та третьої статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва окружної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно (частина третя статті 11 Закону №1697-VII) .

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву Маріупольської місцевої прокуратури № 1 подано до суду та підписано від імені позивача заступником керівника прокуратури.

Системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та ЦПК України дає підстави для висновку, що заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 був уповноважений підписувати позовну заяву прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 та його першого заступника. Проте, доказів відсутності 28 грудня 2019 року керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 та його першого заступника позивачем не надано.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу наявності у заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Меюса В. С. повноважень підписувати позовні заяви від імені прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави у суді та при виконанні судових рішень № 186 від 21 вересня 2018 року та наказу керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 від 16 травня 2019 року №15 «Про розподіл службових обов`язків між працівниками Маріупольської місцевої прокуратури №1» з таких підстав.

Відповідно до абз. 1 п. 6.1. наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави у суді та при виконанні судових рішень № 186 від 21 вересня 2018 року, позови (заяви) надсилаються до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників (т. 1 а.с.205-206).

Разом з тим, згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Апеляційний суд наголошує, що Законом №1697-VII не передбачено можливості керівника місцевої прокуратури делегувати повноваження щодо представництва місцевої прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.

Тому, сама лише наявність відповідних повноважень заступника керівника у наказі Генерального прокурора України, не є самостійною підставою для підписання ним позовної заяви від імені місцевої прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону №1697-VII.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі №819/198/17 і від 27 травня 2020 року в справі 819/478/17.

Крім того, наказ керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 від 16 травня 2019 року №15 «Про розподіл службових обов`язків між працівниками Маріупольської місцевої прокуратури №1» (т. 1 а.с.197-203) взагалі не надає право заступнику керівника прокуратури Меюсу В.С. підписувати від імені прокуратури позовні заяви, а передбачає забезпечення останнім представництва прокурором інтересів держави у суді у виключних випадках.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява Маріупольської місцевої прокуратури № 1 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2.ч.1.ст. 257 ЦПК України, оскільки підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскарженого судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене, відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави України в особі Маріупольської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 27 листопада 2020 року.

Суддя: