Справа № 521/8337/20

Номер провадження 2/521/2646/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

представників відповідача - Поліщук І.О. та Хлопка В.Ф.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дрозда А.О. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м. Одеса, вул. Довга, 88, корп. А) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2020 р. поштою до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_4 з позовною заявою, у якій просив: визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «МПРС») від 21.04.2020 р. № 223-к про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного інженера філії «Чорноморська філія» Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», поновити його на зазначеній посаді, стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.04.2020 р. до дати ухвалення рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказує про наступне.

ОСОБА_4 працював на посаді провідного інженера Чорноморської філії КП «МПРС». З 24.12.2020 р. на підприємстві відбулась зміна керівництва та поновлений директор ОСОБА_5 запропонував добровільно звільнитися до 26.12.2020 р. певному колу працівників, особливо тих, хто викрив розкрадання майна на підприємстві. Також станом на 24.12.2019 р. позивач був членом Профспілкового комітету ппрофспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби. 18.02.2020 р. видано наказ КП «МПРС» № 123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» КП «МПРС». Одночасно ОСОБА_4 проінформовано про скорочення його посади у зв`язку з діяльністю філії та наступне вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. 17.04.2020 р. позивачу запропоновані вакантні посади та він надав згоду на зайняття будь-якої із запропонованих. Усі вакантні посади, які були на підприємстві, ОСОБА_4 не пропонувались. Однак наказом від 21.04.2020 р. № 223-к позивача було звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_4 вважає звільнення незаконним за таких підстав. В порушення п. 5.1.5. Статуту КП «МПРС» припинення діяльності філії здійснено без погодження Уповноваженого органу управління - Державної служби морського та річкового транспорту. В порушення Положення про Чорноморську філію та Посадової інструкції провідного інженера Чорноморської філії позивача звільнено посадовою особою, яка не передбачена згідно порядку звільнення працівників філії, оскільки наказ підписаний директором КП «МПРС» ОСОБА_5 . В порушення ст.ст. 49-4 КЗпП України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та пунктів 5.2.1.6, 6.12 Статуту КП «МПРС» роботодавець не звертався до профспілки щодо проведення консультацій з питань скорочення чисельності або штату працівників, що мало відбутися не пізніше 3 місяців до намічуваних звільнень. Роботодавець порушив норми матеріального права під час звільнення згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за підставою, яка не передбачена чинним законодавством, а саме ліквідацією Чорноморської філії. Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України у постанові від 11.07.2012 р. у справі № 6-65цс12. В порушення ст. 49-2 КЗпП України роботодавцем не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві одночасно з попередженням та у подальшому. Позивачу відомо про посади: фахівець в Служби флоту; провідний інженер в Службі флоту; інспектор Відділу документального забезпечення та контролю; дві посади у Відділі економічного планування та прогнозування. Відповідачем згода на переведення була проігнорована. Роботодавцем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, незважаючи на безперервний стаж позивача 15 років. В порушення ч. 1 ст. 43 КЗпП України роботодавець не звертався з письмовим поданням до Профспілки працівників КП «МПРС» про розірвання трудового договору та звільнив позивача без попередньої згоди Профспілки. Листом від 17.02.2020 р. Професійна спілка працівників КП «МПРС» повідомила про створення профспілки. Роботодавець порушив норму статті 252 КЗпП України щодо заборони звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад. Так, ОСОБА_4 був обраний до складу Профспілкового комітету Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби на конференції 27.11.2019 р. згідно протоколу. При цьому, 13.02.2020 р. позивачем подана заява про вихід із Профспілки у зв`язку з обранням на посаду голови ОСОБА_6 , яка має пряме підпорядкування директору, що свідчить про конфлікт інтересів. 14.02.2020 р. ОСОБА_4 став членом новоутвореної Професійної спілки працівників КП «МПРС», його обрано членом Профспілкового комітету.

Згідно пояснень представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Дрозда А.О. зазначено, що 14.02.2020 р. утворена Професійна спілка працівників казенного підприємства «МПРС», головою якої призначено Дрозда А.О. і членом якої є ОСОБА_4 . Про утворення профспілки повідомлявся керівник КП ОСОБА_5 листом від 17.02.2020 р. вих. № 1. Обставини, що передували звільненню ОСОБА_4 визначені тим, що після поновлення на посаді директора КП ОСОБА_5 24.12.2019 р. ним проявлено агресивну поведінку по відношенню до колективу. Звільнено 35 працівників, що складає 10 % від загальної чисельності працівників, що є масовим звільненням. Після вручення ОСОБА_4 попередження, він звернувся до Профспілки за захистом своїх прав. Профспілка звернулась з листом до директора КП «МПРС» щодо порушення законодавства, однак відповіді не отримано. КП «МПРС» не подавало звітності про заплановане масове вивільнення. Відповідачем порушено ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». ОСОБА_4 не пропонувались інші вакантні посади на підприємстві та звільнено всупереч його згоди на переведення. У період з 18.02.2020 р. по 21.04.2020 р. здійснено прийом нових працівників, які відповідають кваліфікації позивача. Позивача звільнено через два місяці після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про закриття філії та наказ про звільнення підписано посадовою особою, яка не передбачена порядком звільнення працівників. Позивача звільнено без попередньої згоди профспілки. Крім того, роботодавцем порушено ст. 252 КЗпП України щодо заборони звільнення працівників, які обиралися до складу профспілкових органів протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача КП «МПРС» у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на наступне. За результатами державного фінансового аудиту діяльності КП «МПРС» проведеного Південним офісом Держаудитслужби складено Аудиторський звіт відповідно до якого рекомендовано з метою оптимізації організаційної структури та економії державних коштів розглянути необхідність функціонування Чорноморської філії КП «МПРС». Підприємством отримано згоду у повноваженого органу на ліквідацію філії, а тому наказом від 18.02.2020 р. № 123-н прийнято рішення припинити діяльність Філії шляхом ліквідації, про наступне вивільнення попереджено ОСОБА_4 17.04.2020 р. позивачу надано список вакантних посад, однак позивач не подав заяви про його переведення. 21.04.2020 р. ОСОБА_4 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та вручено трудову книжку. Переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад. Позивач попереджався про наступне вивільнення за 2 місяці. Зміна керівництва на підприємстві не відбувалась. Твердження про пропозицію ОСОБА_5 звільнитися не відповідає дійсності, ніяких розкрадань на підприємстві не було, посилання на мотиви звільнення є вигадкою. Ліквідація філії була погоджена. ОСОБА_4 звільнено керівником юридичної особи, оскільки довіреність керівнику Філії не видавалась. Листом КП «МПРС» повідомлено голову профспілки про заплановані заходи, в тому числі щодо скорочення штату працівників. На момент попередження про звільнення позивача у відповідача були відсутні вакансії, які можна б було запропонувати ОСОБА_4 згідно його освіти, кваліфікації та досвіду, а тому не було порушено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Посади, про які зазначає позивач, не могли бути ним зайняті та не були вакантними. На адресу КП не надходило жодного листа про членство ОСОБА_4 у інших профспілкових організаціях. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2020 р., серед іншого, визнано протокол конференції від 27.11.2019 р. протиправним. Крім того, у зв`язку з достроковим припиненням повноважень ОСОБА_4 , гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП не розповсюджуються. Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку є похідною, то у її задоволенні необхідно відмовити.

У наданій суду відповіді на відзив ОСОБА_4 вказав про наступне. Позивачу не були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві. Позивач погодився на переведення на будь-яку посаду, однак всупереч цьому його було звільнено. Переведення на іншу посаду можливе без відповідної форми заяви. При цьому прийнято ОСОБА_7 з 27.02.2020 р., ОСОБА_8 з 23.03.2020 р. та ОСОБА_9 з 08.04.2020 р. Позивач мав переважене право залишення на роботі. В порушення ч. 1 ст. 43 КЗпП України відповідач не звертався з письмовим поданням до Профспілки працівників КП «МПРС» про розірвання трудового договору та звільнив без попередньої згоди. Твердження про ненадходження документа про членства ОСОБА_4 в інших профспілкових організаціях не відповідають дійсності, оскільки наявне звернення на офіційну електронну адресу директора КП «МПРС» від 17.02.2020 р. В порушення ст.ст. 48, 50 Закону України «Про зайнятість населення» КП «МПРС» не надавало інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Твердження відповідача щодо перебування ОСОБА_5 керівником КП «МПРС» з дня утворення є недостовірним. Доводи відповідача щодо того, що філія ліквідована внаслідок проведеного аудиту спростовуються Протоколом розбіжностей до Аудиторського звіту та листом відповідача на адресу начальника Південного офісу Держаудитслужби ОСОБА_10 . Незаконне звільнення ускладнилось тим, що воно відбулось під час впровадження карантину.

Згідно заперечень на відповідь на відзив представник відповідача вказує про неможливість працевлаштування позивача на запропоновані йому посади, а також посади, на які прийнято інших працівників через відсутність у ОСОБА_4 відповідного досвіду, освіти та кваліфікації. Вивільнення не було масовим.

У наданих представником відповідача письмових поясненнях вказано про наступне. Щодо прийняття на посади 36 нових працівників, то ці посади не були вакантними. Серед 36 працівників, 31 це моряки, що входять у плавсклад, з якими переукладаються контракти. ОСОБА_11 прийнято 03.03.2020 р. на посаду інженера І категорії на період додаткової відпустки ОСОБА_12 . ОСОБА_7 прийнято до прийняття змін до штатного розпису на період відпустки основного працівника. ОСОБА_8 27.01.2020 р. направила заяву про її переведення на посаду інспектора відділу документального забезпечення та контролю. ОСОБА_9 прийнята на посаду економіста 10.02.2020 р. ОСОБА_13 прийнято на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки. ОСОБА_14 прийнято на посаду до прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису 07.02.2020 р. Всі вищевказані посади не були вакантними та не відповідали кваліфікаційним вимогам позивача.

У додаткових поясненнях представника відповідача КП «МПРС» зазначено, що на підприємстві діє єдина профспілка, а саме Професійна спілка працівників морської пошуково-рятувальної служби, яка є первинною. ОСОБА_15 вибула з її членів, відомосей про її прийняття до іншої профспілки не надходило. Відносно голови Профспілки працівників КП «МПРС» на розгляді у Київському районному суді м. Одеси перебуває кримінальне провадження у зв`язку з поданням недостовірних документів для державної реєстрації профспілки.

У запереченнях на пояснення третьої особи представник відповідача підтвердив неотримання листа профспілкової організації з посиланням на правовий висновок Верховного суду у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 568/879/17.

Позивачем надано додаткові письмові пояснення, які містять факти, викладені у попередніх заявах по суті справи. Крім того, ОСОБА_4 вказує про необхідність запропонувати працівникові іншу роботу, а не вакантну посаду, про що стверджується відповідачем.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.06.2020 р. клопотання позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено, витребувано від Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»:

1) повний перелік вакансій, які існували в КП «МПРС» з 17.01.2020 року по 21.04.2020 року;

2) відомості щодо кількості прийнятих, звільнених та переведених працівників з 10.01.2020 року по 21.04.2020 року в КП «МПРС», із зазначенням посад;

3) копію штатного розпису КП «МПРС» станом на 10.01.2020 року, 18.02.2020 року, 21.04.2020 року;

4) інформацію про всі посади, введені до штатного розпису КП «МПРС» за період з 10.01.2020 року по 21.04.2020 року, з наданням належним чином засвідчених копій відповідних наказів КП «МПРС»;

5) інформацію щодо запропонування ОСОБА_4 вакантних посад в КП «МПРС» в період з 18.02.2020 року по 21.04.2020 року;

6) інформацію щодо економічного обґрунтування скорочення штату працівників КП «МПРС», включаючи посаду начальника відділу з організації закупівель, з наданням належним чином засвідчених відповідних документів;

7) інформацію щодо середньомісячної заробітної плати ОСОБА_4 за останні два календарні місяці (лютий та березень 2020 року).

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

З диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 закінчив у 1998 р. Криворізьку філію Дніпропетроваського транспортно-економічного технікуму за спеціальністю «Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу залізниць» і здобув кваліфікацію техніка-електромеханіка. (т. 3 а.с. 6)

Відповідно до наказу від 13.09.2016 р. № 19-к ОСОБА_4 прийнято на посаду провідного інженера Філії «Чорноморська філія» КП «МПРС» за строковим трудовим договором № 1 від 14.09.2016 р. Згідно наказу від 21.10.2016 р. № 23-к його переведено на постійне місце роботи на тій самій посаді. Вказане підтверджується записом у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 . (т. 1 а.с. 40-44)

Відповідно до п. 2.1 Статуту КП «МПРС», Підприємство створене з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування на морі на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя на морі у відповідності з міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

Відповідно до п. 5.1.3 Статуту КП «МПРС» підприємство самостійно визначає до організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.

Діяльність казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» розповсюджується на пошуково-рятувальний район України у Чорному та Азовському морях і не обмежується державним кордоном, оскільки здійснюється за міжнародними договорами: Конвенції ООН з морського права 1982 року (UNCLOS), Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року (SOLAS), Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року (SAR), Угоди про співробітництво причорноморських держав з пошуку та рятування на Чорному морі 1998 року.

За результатами державного фінансового аудиту діяльності (далі - аудит) КП «МПРС» з 01.01.2016 по 31.10.2018. проведений Південним офісом Держаудитслужби складено Аудиторській звіт від 22.02.2019 № 05-14/3 зазначено, що з метою оптимізації організаційної структури та економії державних коштів розглянути необхідність функціонування відокремленого структурного підрозділу - «Чорноморська філія» КП «МПРС». (т. 1 а.с. 237-240)

Відповідно до вимог п. 5.1.4 Статуту КП «МПРС», підприємством отримано згоду Уповноваженого органу управління (Державна служба морського та і річкового транспорту України) на ліквідацію філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково- рятувальна служба», яка надана листом № 972/05/15-20 від 14.02.2020 р. (т. 1 а.с. 236)

Згідно наказу директора КП «МПРС» від 18.02.2020 р. № 123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», яким наказано припинити діяльність філії шляхом ліквідації, з попередженням персонально під підпис працівників філії про їх вивільнення у зв`язку з ліквідацією філії та забезпеченням дотримання їх соціальних гарантій згідно з вимогами законодавства про працю. (т. 1 а.с. 49-50, 154-155)

18.02.2020 року ОСОБА_4 надано попередження, згідно якому відповідно до наказу КП «МПРС» від 18.02.2020 р. № 123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», посада провідного інженера, яку він обіймає, скорочується і позивач підлягає вивільненню відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. (т. 1 а.с. 52)

17.04.2020 року ОСОБА_4 було надано список вакантних посад КП «МПРС», про отримання якого ним поставлено особистий підпис. Позивач на вказаному списку зазначив, що згоден на переведення на будь-яку із запропонованих вакансій. Серед запропонованих посад значиться посади: програміст системний (посада для особи з обмеженими можливостями), моторист 1 класу - матрос 1 класу, моторист 1 класу, начальник МРПЦ м. Бердянськ. (т. 1 а.с. 53)

21.04.2020 року відповідно до наказу КП «МПРС» № 223-к ОСОБА_4 було звільнено з посади провідного інженера філії «Чорноморська філія» КП «МПРС» у зв`язку ліквідацією філії, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення вказано наказ КП «МПРС» від 18.02.2020 р. № 123-н «Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» та попередження ОСОБА_4 від 18.02.2020 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнаня незаконним та скасування Наказу про звільнення ОСОБА_4 , поновлення його на займаній посаді, суд керувався наступним.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), пункти 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 та 3 статті 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Судом враховано, що обов`язок з доведення виконання вимог щодо порядку вивільнення зобов`язаний покладається саме роботодавця. Покладення такого обов`язку на працівника, як на слабшу у зазначених правовідносинах сторону, зокрема, й з врахуванням того, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечитиме принципам справедливості та верховенства права.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідно до положень статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

У висновку, викладеному в постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15 зроблено висновок, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Щодо видання наказу про скорочення штату та звільнення неповноважною особою.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Таким чином, прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права в тотожних правовідносинах викладена в Постанові КСЦ ВС від 08.04.2020 у справі № 756/10727/16, постанові КСЦ ВС від 07.08.2019 у справі № 367/3870/16-ц.

Порядок створення та функціонування філії, підстави, законність та правильність прийняття наказу КП «МПРС» від 18.02.2020 № 123-н ««Про припинення діяльності філії «Чорноморська філія» казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», враховуючи ту обставину, що листом Державної служби морського та річкового транспорту№ 972/05/15-20 від 14.02.2020 р. було погоджено ліквідацію філії, не є предметом спору у справі. (т. 1 а.с. 236)

Таким чином, суд не враховує пояснення ОСОБА_4 з питань підстав та передумов видання цього наказу, його обґрунтування, оскільки ці питання виходять за межі позовних вимог та не є предметом спору, а тому не потребують надання їм відповідної оцінки.

Так само не потребує надання оцінки питання утворення філії, історію її реорганізації, хронологія зайняття посади директора, посилання на факти розкрадання майна на підприємстві, оскільки вказане не стосуються предмета спору.

Конкретна процедура припинення діяльності відокремленого підрозділу законодавством не передбачена, але враховуючи специфіку реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо припинення діяльності відокремлених підрозділів, то повідомлення державного реєстратора про прийняття рішення було здійснено за аналогією закону протягом 5-х робочих днів з дня прийняття такого рішення про припинення діяльності відокремленого підрозділу.

Філія не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації, метою внесення відомостей щодо Філії є відображеннях таких відомостей про неї в реєстраційній картці підприємства КП «МПРС» та долучення цих відомостей до реєстраційної справи юридичної особи КП «МПРС».

Наявність запису про припинення з 24.02.2020 має суто формальний характер та не тотожно повній ліквідації відокремленого підрозділу. Також, вказаний запис жодним чином не впливає на правомірність звільнення позивача відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 5.1.4 Статуту КП «МПРС», підприємство має право за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати та ліквідовувати відокремлені підрозділи (Філії, представництва тощо), які не мають статусу юридичної особи, наділяються майном Підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставі положень, які затверджуються директором Підприємства.

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію (далі - Положення), філія є відокремленим підрозділом Підприємства який не має статусу юридичної особи. Філія здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.2 Положення, при здійсненні своєї діяльності Філія виконує функції, визначені ним Положенням та статутом Підприємства, керується Конституцією та законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади: наказами, розпорядженнями та іншими актами Директора Підприємства: наказами, розпорядженнями та іншими актами начальника Філії (далі - Начальник Філії»).

Згідно з п. 5.10 Положення, питання, пов`язані із управлінням Філією, а також розподіл повноважень з цього питання між Філією та структурними підрозділами і посадовими особами Підприємства визначаються розпорядчими документами Підприємства.

Згідно з п. 8.1 Положення, припинення діяльності Філії здійснюється шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням Директора Підприємства порядку, передбаченому законодавством України.

Таким чином, Філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства який не має статусу юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з ч. 4 ст. 64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України, сторонами трудового договору є працівник (фізична особа) і роботодавець (юридична або фізична особа).

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства України, роботодавцем ОСОБА_4 є саме юридична особа - КП «МПРС».

Отже, право на прийняття на роботу- та звільнення працівників має директор КП «МПРС».

Відповідно до п. 6.5 Статуту КП «МПРС», Директор Підприємства у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом: підписує фінансову та іншу звітність Підприємства, видає довіреності та інші документи, необхідні для провадження діяльності Підприємства.

Згідно з п. 5.10 Положення, питання, пов`язані із управлінням Філією, а також розподіл повноважень з цього питання між Філією та структурними підрозділами і посадовими особами Підприємства визначаються розпорядчими документами Підприємства.

Відповідно до п. 9.2 Положення, накази, розпорядження, інструкції, вказівки та інші доручення Директора Підприємства є обов`язковими до виконання для всіх працівників філії.

Відповідно до п. 5.2 Положення про Філію, Начальник Філії підпорядковується Директору Підприємства та діє на підставі довіреності на право вчинення дій, виданої Директором Підприємства, розпорядчих документів Підприємства та цього Положення.

Згідно з п. 5.3 Положення про Філію, обсяг повноважень начальника Філії при здійсненні ним від імені Підприємства дій, в тому числі укладенні договорів, визначається у довіреності.

Таким чином, саме Директор Підприємства має право уповноважити начальника Філії, шляхом надання довіреності на виконання певних дій від імені Підприємства.

Довіреність начальника Філії ОСОБА_22 втратила чинність 31.12.2019 р., а нову йому Директором Підприємства видано не було.