ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/303/15-г

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року (суддя проскуряков К.В.) у справі №908/303/15-г (скарга Акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України б/н б/д на дії та бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахтарське районне сільське комунальне підприємство (86251, Донецька область, Шахтарський район, селище Садове, вул. Первомайська)

про стягнення 13 255,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

24.03.2020 р. до Господарського суду Запорізької області від Акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України надійшла скарга б/н б/д на дії та бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі №908/303/15-г в задоволенні скарги Акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України б/н б/д на дії та бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено.

Ухвалу вмотивовано тим, що скаржником не надано доказів того, що після винесення Господарським судом ухвали 20.10.2015р., якою визнано незаконними дії ВДВС Шахтарського місьрайонного управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадженя від 31.08.2015р. та визнано незконою (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015р., ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звертався до ВДВС з відповідною заявою з наданням оригіналу наказу суду від 21.04.2015р. протягом стоку пред`явлення наказщу до виконання.

Скаржник звернувся до ВДВС із заявою від 20.02.2020 р. за вих. №14/5-1149-20 про відновлення виконавчого провадження з пропущенням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Також скаржником не надано належних та допустимих доказів звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку статті 329 ГПК України.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України», в якій Ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі № 908/303/15-г скасувати.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обгрунтовано:

- судом першої інстанції, не враховано, що ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 908/303/15-Г від 20.10.2015 рішення ВДВС Амвроіївського РУЮ про відмову у відкритті ВП скасовано, що в силу приписів ст. 12 ЗУ ПВП 1404 та ст. 23 ЗУ ПВП 606 свідчить про переривання строку;

- судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, чим порушено норми процесуального права;

- посилання органу ДВС на відсутність підстав для відновлення виконавчого провадження, не вказує на законність повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та не відповідає дійсності, адже питання викладене у зверненні від від 20.02.2020 р. за вих. №14/5-1149-20 полягало у повторному розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження з огляду на скасування постанови про відмову у відкритті ВП ухвалою господарського суду Запорізької області у справі № 908/303/15-Г від 20.10.2015, про що зазначає скаржник у своїх запереченнях на відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

- враховуючи обставини, що ускладнюють виконання рішень на тимчасово окупованій території Донецької області. 22.02.2016 року заступником начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ю.В.Могидьним була винесена постанова про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, якою покладено функцію на Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі проводити виконавчі дії за Шахтарського міськрайонного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);

- матеріали виконавчих проваджень від Шахтарського міськрайоиного ВДВС до Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі не передавались;

- 20.10.2015 ухвалою №908/303/15-г Господарського суду Запорізької області визнано незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 ВДВС Шахтарського РУК) Донецької області, а не постанову про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу;

- у державного виконавця були відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження, гак як визнано незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- державним виконавцем в межах його повноважень, при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.03.2020, дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі №908/303/15-г. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.11.2020 о 09:30 годин.

Представники у судове засідання не з`явилися. Про дату час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4900086468803 та №4900086468820.

19.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтарське районне сільське комунальне підприємство на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 8168,44 грн., 3% річних в сумі 1812,10 грн., інфляційні втрати в сумі 2565,74 грн. та 1729,25 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.03.2015 р. на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ, в якому зазначено, що «наказ дійсний для пред`явлення до 22 березня 2016 р.»

Наказ Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г був пред`явлений стягувачем до виконання виконавчій службі в порядку положень ст. 19 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 2015р.).

Постановою від 31.08.2015 р. в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області було відмовлено у прийнятті до примусового виконання наказу та відкритті виконавчого провадження з його виконання, а сам наказ повернуто стягувачу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі №908/303/15-г скаргу ПАТ „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України вих. № 14/2-1776в від 10.09.2015 р. на дії ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області задоволено. Визнано незаконними дії ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 р. з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г. Визнано незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 р. з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 р. у справі № 908/303/15-г.

АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою від 20.02.2020 р. за вих. №14/5-1149-20 про відновлення виконавчого провадження.

До цієї заяви додано оригінал наказу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. №908/303/15-г, копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р., копію доручення №14-182 від 13.05.2019 р.

Супровідним листом від 04.03.2020 р. за вих. №61423272/11 Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направив на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» повідомлення від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У вказаному повідомленні зазначено, що старшим державним виконавцем Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Болотіною Е.М. розглянуто заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. №908/303/15-г про стягнення з ТОВ Шахтарське районне сільське комунальне підприємство на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 8168,44 грн., 3% річних в сумі 1812,10 грн., інфляційні втрати в сумі 2565,74 грн. та 1729,25 грн. судового збору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України б/н б/д на дії та бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.03.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтарське районне сільське комунальне підприємство на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 8168,44 грн., 3% річних в сумі 1812,10 грн., інфляційні втрати в сумі 2565,74 грн. та 1729,25 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

21.03.2015р. на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ, в якому зазначено, що «наказ дійсний для пред`явлення до 22 березня 2016 р.»

Наказ Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г був пред`явлений стягувачем до виконання виконавчій службі в порядку положень ст. 19 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 2015р.).

Постановою від 31.08.2015 р. в. о. начальника Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області було відмовлено у прийнятті до примусового виконання наказу та відкритті виконавчого провадження з його виконання, а сам наказ повернуто стягувачу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі №908/303/15-г скаргу ПАТ „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України вих. № 14/2-1776в від 10.09.2015 р. на дії ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області задоволено. Визнано незаконними дії ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 р. з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г. Визнано незаконною (недійсною) постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 31.08.2015 р. з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2015 р. у справі № 908/303/15-г.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено перелік виконавчих документів за рішеннями на підставі яких здійснюється примусове виконання державною виконавчою службою.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для відкриття виконавчого провадження.

1. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

2. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

3. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

4. Під час пред`явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

В період часу з 20.10.2015р. по 20.02.2020р. набув чинності новий Закону України «Про виконавче провадження», статтею 26 якого, визначено порядок початку примусового виконання рішення.

1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

(через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті "Голос України" пункт 3 частини першої статті 26 буде викладено у новій редакції, передбаченій підпунктом "б" підпункту 11 пункту 24 § 1 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII)

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

(через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті "Голос України" пункт 4 частини першої статті 26 буде викладено у новій редакції, передбаченій підпунктом "б" підпункту 11 пункту 24 § 1 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII)

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

(через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті "Голос України" до пункту 5 частини першої статті 26 будуть внесені зміни, передбачені підпунктом "б" підпункту 11 пункту 24 § 1 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII)

(через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті "Голос України" частину першу статті 26 буде доповнено абзацом сьомим згідно з підпунктом "б" підпункту 11 пункту 24 § 1 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 р. N 2147-VIII)

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржником не наведено доводів з посиланням на відповідні докази, які б підтверджували, що в період з часу винесення ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі №908/303/15-г по 20.02.2020р. на виконання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надходив Наказ Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г

20.02.2020р. АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою вих. №14/5-1149-20 про відновлення виконавчого провадження.

До цієї заяви додано оригінал наказу Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. №908/303/15-г, копію ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р., копію доручення №14-182 від 13.05.2019 р.

Колегія суддів констатує, що основним принципом господарського судочинства були і залишаються принципи диспозитивності і змагальності, які надають сторонам як можливість вільно розпоряджатися своїми правами так і покладають на них обов`язок нести ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із вчиненням або не вчиненням ними певних процесуальних дій.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), на етапі якого також діють зазначені принципи, які з урахуванням вищенаведених положень Законів України «Про виконавче провадження» покладають обов`язок ініціювання відкриття виконавчого провадження шляхом надання відповідних звернень разом з виконавчими документами на сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції, яка діяла з 08.03.2015 р. на час видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції від 02.06.2016 р.) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції від 13.02.2020 р.) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В наказі Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. встановлено строк пред`явлення його до виконання до 22.03.2016 р., також враховуючи, положення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII, в якому зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років.

В якості підстав для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, старшим державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби в місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Болотіною Е.М. зазначено про пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Посилання скаржника на ту обставину, що заява про відкриття виконавчого провадження розглядалася 27.08.2015р. відхиляються з огляду на те, що скаржником не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що з часу прийняття ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 р. у справі №908/303/15-г в розпорядженні суб`єкта оскарження знаходився Наказ Господарського суду Запорізької області від 21.03.2015 р. у справі № 908/303/15-г. Відсутність виконавчого документу в розпорядженні суб`єкта оскарження виключає можливість відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням вищевиклденного, висновок місцевого господарського суду про пропуск заявником строку пред`явлення виконавчого документа до виконання відповідає фактичним обставинам справи.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції в частині того, що ним не надано належних та допустимих доказів звернення до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку статті 329 ГПК України.

Супровідним листом від 04.03.2020 р. за вих. №61423272/11 Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) направив на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» повідомлення від 04.03.2020 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції від 13.02.2020 р.) зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції, яка діяла з 06.06.2015 р. по 28.12.2015 р.) у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (в редакції від 13.02.2020 р.) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахуванням місцевим господарським судом правових позицій Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128-14ц,від 25.06.2019р. у справі № 924/1473/15, від 23.10.2019р. у справі 761/6144/15-ц, від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 як таких, що відображають загальні підходи касаційної інстанції до порядку розгляду спорів судами нижчих інстанції, які ухвалені за іншими фактичними обставинами, а тому не підлягаються обов`язквому відображенні в рішенні суду.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального права, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом апеляційної інстанції при перегляді ухвали суду першої інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, в зв`язку із чим, з урахуванням положень частин1,2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України б/н б/д на дії та бездіяльність Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в зв`язку із чим ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі №908/303/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на неї, відповідно, без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 102,00 грн. (т.2 а.с. 20-21) покладаються особу, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі №908/303/15-г залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.04.2020 року у справі №908/303/15-г залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 102,00 грн. покласти на Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2020

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік