Справа № 428/8265/20
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря - Корнєвої Ю.П.,
представника позивача - Тавадяна Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (збитків), -
ВСТАНОВИВ:
1. Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (збитків), посилаючись на наступне.
Відповідач перебувала у трудових відносинах з позивачем та відповідно до наказу №71-к від 29.03.2016 була призначена на посаду молодшого спеціаліста зі збуту за сумісництвом відокремленого підрозділу «Центральної районної аптеки № 123» аптеки № 158, а наказом позивача № 218-к від 31.10.2018 була звільнена на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. У період з 02.03.2020 по 28.05.2020 Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період 01.01.2017 по 31.12.2019, а також з питання погашення кредиторської заборгованості з 02.10.2015 по 31.12.2019. За підсумками ревізії складено акт за № 06-05/1 від 28.05.2020. Ревізією встановлено, що відповідач - молодший менеджер зі збуту, яка працювала у ревізійному періоді, як зовнішній сумісник в аптеці № 158 Відокремленого підрозділу «Центральна районна аптека № 123» КП «Луганська обласна «Фармація Північ», за основним місцем роботи знаходилась у трудових відносинах з Комунальною установою «Попаснянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» та перебувала у щорічній відпустці у січні, червні, липні 2017 року та квітні, травні 2018 року. У той же час ОСОБА_1 , в табелях обліку робочого часу аптеки № 158 у відповідні періоди відображено робочі дні, що є порушенням ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та вимог ст. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій» від 03.04.1993 № 245, яке призвело до зайвого нарахування заробітної плати відповідачу у сумі 6275,30 грн., та як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 1380,57 грн. Отже, внаслідок противоправних дій відповідача, які направлені на власне збагачення та з корисливого мотиву, відповідач завдав позивачу матеріальну шкоду (збитки) у вигляді зайво нарахованої та сплаченої заробітної плати у сумі 6275,30 грн. На адресу позивача від Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області надійшов лист від 16.07.2020 № 20-12-06-25-14/3108-2020 «Про усунення порушень законодавства», в якому встановлено вимогу щодо забезпечення відповідно до норм ст.ст. 130-136 КЗпП України відшкодування на користь позивача спричиненої матеріальної шкоди (збитків). З метою добровільної сплати шкоди позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про відшкодування шкоди № 01-32/265 від 31.07.2020, але відповідач жодних дій щодо сплати матеріальної шкоди не здійснив, вимогу позивача проігнорував, жодних заперечень не надав. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду (збитки) у сумі 6275,30 грн. та судовий збір в сумі 2102 грн.
1.2. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з тих підстав, які викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник позивач не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Відповідно до п. 1.2. статуту Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ», затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №166 від 28.02.2019, Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» є комунальним унітарним підприємством та об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює обласна рада або уповноважений нею орган.
Згідно з копією наказу Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» Луганської обласної ради №71-к від 29.03.2016 ОСОБА_1 прийнята на роботу за сумісництвом з 04.04.2016 молодшим менеджером зі збуту Відокремленого підрозділу «Центральна районна аптека № 123» аптека № 158 на 0,5 ставки. Оклад (тарифна ставка) становить 2044 грн.
Відповідно до табелів обліку робочого часу Відокремленого підрозділу «Центральна районна аптека № 123» аптека № 158 Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» за січень, червень, липень 2017 року та квітень, травень 2018 року ОСОБА_1 - молодшим менеджером зі збуту відпрацьовано відповідно 20, 20, 21, 19, 21 робочих днів та 79,5, 79,5, 84, 76, 83 робочих годин.
Згідно з копією наказу Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» Луганської обласної ради №218-к від 31.10.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади молодшого менеджера зі збуту за сумісництвом аптеки № 158 відокремленого підрозділу «Центральна районна аптека № 123» Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» з 01.11.2018 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Також, ОСОБА_1 слід виплатити компенсацію за щорічну основну відпустку, за період роботи з 04.04.2016 по 03.04.2017 у кількості 24 календарних днів; щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, за період роботи з 04.04.2016 по 03.04.2017 у кількості 2 календарних днів; щорічну основну відпустку за період роботи з 04.04.2017 по 03.04.2018 у кількості 24 календарних днів; щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, за період роботи з 04.04.2017 по 03.04.2018 у кількості 2 календарних днів; щорічну основну відпустку, за період роботи з 04.04.2018 по 01.11.2018 у кількості 14 календарних днів; щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, за період роботи з 04.04.2018 по 01.11.2018 у кількості 1 календарний день.
Відповідно до листа Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області №20-12-06-25-14/3108-2020 від 16.07.2020, зокрема, ревізією дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці сумісників встановлено, що ОСОБА_1 молодший менеджер зі збуту, яка працювала у ревізуємому періоду, як зовнішній сумісник в аптеці № 158 ВП «Центральна районна аптека № 123», за основним місцем роботи у комунальній установі «Попаснянський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» перебувала у січні, червні, липні 2017 року та квітні, травні 2018 року у щорічній відпустці та у грудні 2018 року у відпустці для складання сесії. У той же час ОСОБА_1 , в табелях обліку робочого часу Аптека № 158 ВП «Центральна районна аптека №123» КП «ЛО «Фармація Північ» у відповідному періоді було відображено робочі дні, що є порушенням статті 94 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII та статті 1 Закону №108/95-ВР та вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 (із змінами) та призвело до зайвого нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у сумі 6275,30 грн. та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 1380,57 грн. Внаслідок допущених порушень КП «ЛО «Фармація Північ» завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 7655,87 грн. Управління вимагає забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України на користь КП «ЛО «Фармація Північ» шкоди (збитків), заподіяної внаслідок неправильного нарахування заробітної плати та інших виплат.
2.2. Зміст заявленого позивачем позову та спірних правовідносин зводиться до того, що на думку позивача, з колишнього працівника комунального підприємства слід стягнути шкоду, завдану внаслідок виплати заробітної плати за час роботи працівника за сумісництвом в той період, коли за основним місцем роботи працівник знаходився у відпустці.
3. Релевантні джерела права
3.1. Статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У статті 94 КЗпП України зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 138 КЗпП України визначено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
3.2. Відповідно до статті 19 Закону України «Про оплату праці» працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
3.3. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» № 245 від 03.04.1993 зі змінами та доповненнями,відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що ані, КЗпП України, ані Закони України «Про оплату праці» або «Про відпустки» не встановлюють обов`язку працівника виходити у відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Навпаки, зі змісту п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» вбачається, що суміснику лише за його бажанням надається відпустка на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи. В разі якщо сумісник немає бажання виходити у відпустку за місцем роботи за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, то сумісник може продовжувати працювати за сумісництвом, знаходячись у відпустці за основним місцем роботи.
Посилання на пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» № 245 від 03.04.1993 є неспроможними. По-перше, вказана постанова стосується працівників державних підприємств, установ і організацій, а не працівників комунальних підприємств. По-друге, пункт 3 вказаної постанови не зобов`язує працівника виходити у відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, а лише передбачає таку можливість у разі у разі наявності бажання у працівника.
4.2. Таким чином, у задоволенні позову Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди (збитків) належить відмовити.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку із чим судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» (код ЄДРПОУ 40045927, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, буд. 5) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної шкоди (збитків).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.Б. Баронін
