-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
номер провадження справи 32/31/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2020 Справа № 908/479/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., розглянувши матеріали, при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг", (61002, м. Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, ЄДРПОУ 37764130)
До Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (код ЄДРПОУ 09804119, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.30).
про стягнення 1 528 945,91грн,
за зустріним позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", (72250, Запорізька область, Веселівський район, вул. Центральна, буд 1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг" (61002, м.Харків, вул. Донця-Закаржевського, 6/8)
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № ФЛ - 2017/03-14 від 14.03.2017
За участю представників:
Від позивача: Дідик С.Є., посвідчення адвоката № 000877 від 19.09.2017
Від відповідача : Димитрашко Д.В., ордер № 1009046 від 16.03.2020
Від третьої особи: Виговська А.В., довіреність № 13-52/19д від 24.12.2019
СУТЬ СПОРУ
25.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг" про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України 82796,89 заборгованості за лізинговими платежами в частині фінансового доходу, 726316,66 штрафу, 176779,45 пені, 543052,91 витрат за користування кредитними коштами.
Ухвалою суду від 02.03.2020 позовна заява прийнята до розгляду, підготовче засідання призначено 26.03.2020. Ухвалою суду від 26.03.2020 підготовче засідання відкладалось до 22.04.2020 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (код ЄДРПОУ 09804119, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд.30).
25.03.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява (у справі № 908/479/20 за вих. від 23.03.2020) Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №ФЛ - 2017/03-14 від 14.03.2017.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду зустрічну позовну заяву визначено до розгляду судді Колодій Н.А. в рамках справи №908/479/20.
Ухвалою від 22.04.2020 зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом.
Підготовче засідання відкладалось до 08.07.2020, 25.08.2020, 14.09.2020. Ухвалою від 14.09.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.10.2020.
Судом розпочато розгляд справи по суті в судовому засіданні 15.10.2020. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2020.
В судове засідання 03.11.2020 представник відповідача за первісним позовом не з`явився.
З технічних причин відео конференція призначена на 03.11.2020 не відбулась.
Спір розглянуто 03.11.2020 за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Клопотання та заяви, що подані учасниками в процесі розгляду даної справи.
25.03.2020 від відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про роз`єднання позовів. Клопотання судом прийнято та розглянуто 21.05.2020, про що винесено відповідну ухвалу суду. 15.10.2020 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Заява судом прийнята до розгляду.
Обґрунтовуючи первісну позовну заяву вказує на те, що між сторонами були укладені: договір фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 та договір фінансового лізингу №ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017. Внаслідок неналежного виконання умов вказаних договорів позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №ФЛ-2016/12-16 (без урахування несплаченої суми відшкодування вартості предмету лізингу), станом на 01.02.2020: за лізинговими платежами в частині фінансового доходу - 81 453,56 грн, суму штрафу - 724 682,32 грн, суму пені - 176 280,01 грн та заборгованість договором №ФЛ-2017/03-14 (без урахування несплаченої суми відшкодування вартості предмету лізингу), станом на 01.02.2020 за лізинговими платежами в частині фінансового доходу - 1343,33 грн., суму штрафу - 1634,34 грн, суму пені - 499,44грн. Крім того, в межах даного позову, у відповідності до п. 8.5.1 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати в сумі 535854,03грн за користування кредитними коштами за весь період прострочення, що були отримані на придбання предмету лізингу відповідно до умов кредитного договору № 20-82/2016 укладеного між ТОВ "М-ЛІЗИНГ" та АТ "Мегабанк" 19.12.2016 та понесені витрати в сумі 7198,88грн за користування кредитними коштами за весь період прострочення відповідно до умов кредитного договору № 20-05/2017 укладеного між ТОВ "М-ЛІЗИНГ" та АТ "Мегабанк" 28.02.2017.
В якості доказів на підтвердження викладених в позові обставин позивач (за первісним позовом) посилається, зокрема, на договір фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016, договір фінансового лізингу №ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017, кредитний договір № 20-82/2016 від 19.12.2016, кредитний договір № 20-05/2017 від 28.02.2017.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву позивач посилається на те, що зустрічний позов взаємопов`язаний із первісним позовом у справі і їх спільний розгляд є доцільним. Позивач вважає що підставами для визнання договору фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 недійсним є: відсутність відповідної ліцензії та недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору.
Аргументи учасників.
Державне підприємство «Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії агарних наук України - відповідач (за первісним позовом) позов не визнав. Відповідач не заперечує про наявність заборгованості за укладеними договорами фінансового лізингу №ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 та № ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016. Але, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в відзиві на позовну заяву. Вважає, що штрафні санкції передбачені договором є подвійним нарахуванням за одне і те саме правопорушення. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій та застосувати строк позовної давності, відповідно п. 6 ст. 232 ГК України, а також зменшити пред`явлену до стягнення суму правничої допомоги.
ТОВ "М-Лізинг" - відповідач (за зустрічним позовом) позов не визнав, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з підстав викладених в відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відзиви відповідачів та додаткові письмові пояснення долучені до матеріалів справи.
21.04.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву, які АТ "МЕГАБАНК" просить суд врахувати при розгляді справи по суті та задовольнити позовні вимоги ТОВ "М-Лізінг".
А також, 22.05.2020 надійшли письмові пояснення щодо зустрічних позовних вимог, банк вважає їх безпідставними та просить суд врахувати позицію банку при розгляді зустрічної позовної заяви. В письмових поясненнях банк вказує на те, що позивачем за зустрічною позовною заявою пропущено строк позовної давності.
Судовий процес, за клопотанням представника позивача (за первісним позовом) та третьої особи проводився в режимі відео конференції, за виключенням судового засідання 03.11.2020, що не відбулось з технічних причин.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -
ВСТАНОВИВ:
16.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг", (надалі Лізінгодавець, або позивач) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Ізвєстія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії агарних наук України, (змінено найменування 30.01.2017 на Державне підприємство «Дослідне господарство "Широке"Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії агарних наук України, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 02.02.2020, (надалі лізингоодержувач, або ДП «ДГ «ШИРОКЕ» ДДСДС НААН») укладено договір фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 (надалі, з усіма змінами, додатками та доповненнями - договір №ФЛ-2016/12-16).
Відповідно до п. 1.1.договору №ФЛ-2016/12-16, лізингодавець приймає на себе зобов`язання придбати у власність майно від продавця/постачальника, що визначене лізипгоодержувачем (надалі предмет лізингу/транспортний засіб) та наведене у специфікації (додаток 1 до даного договору) і передає у платне користування лізингоодержувачу в порядку та на умовах визначених цим договором, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі і інші платежі, передбачені даним договором.
Придбання предмету лізингу здійснюється лізингодавцем за договором поставки/купівлі-продажу у відповідності з погодженою лізингодержателем специфікацією (ями) та подальшої передачі предмету лізингу лізингоодержувачу у належному технічному стані, який дозволяє його використовувати за цільовим призначенням (п.2.1. договору №ФЛ-2016/12-16).
Відповідно до специфікації:
- Найменування предмету лізингу: Комбайн «TORUM -750»;
- Комплектація: Комбайн РСМ-181 «TORUM -750» з двигуном MTU навісним подрібнювачем - розкидувачем, кабіною Comfort Cab ІІ, повітряним компресором, електроприводом решет, ЭСКРП, торцевою вигрузкою, єдиним гидрораз`ємом, кольорова схема ВVІ; Жатка 9,0 м уніфікована ЭСКРП, ПЛ, ЕГР; Комплект стеблепод`ємників до жатки 9м; Тележка для транспортування жаток 9м.
- Ціна без ПДВ - 4 836 141,75 грн.;
- Ціна з ПДВ - 5 803 370,10 грн.
Лізингодавець надає лізингоодержувачу предмет лізингу у користування на строк до "30" листопада 2020 року включно. Строк обчислюється з моменту підписання Акта приймання-передавання предмету лізингу (надалі - Акт приймання - передавання) (додаток №3 до даного договору) у користування, (п.п. 1.2. 1.3 договору).
Відповідно до п.2.8 після підписання Акта приймання-передачі предмета лізингу, предмет лізингу зараховується на баланс лізингоодержувача з дати його передачі із зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг.
Предмет лізингу обтяжений ПАТ «Мегабанк» (п.2.13 договору).
Розділом 5 договору врегульовано питання ціни товару.
Згідно з п.5.1 договору, ціна договору становить 8 348 850,07 гривень (вісім мільйонів триста сорок вісім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 07 копійок) втому числі ПДВ 967 228.35 гривень (дев`ятсот шістдесят сім тисяч двісті двадцять вісім гривень 35 копійок). До ціни договору входять:
- Ціна предмету лізингу - 5 803 370,10 гривень (п`ять мільйонів вісімсот три тисячі триста сімдесят гривень 10 копійок) в тому числі ПДВ 967 228,35 гривень (дев`ятсот шістдесят сім тисяч двісті двадцять вісім гривень 35 копійок).
- Сума фінансового доходу - 2 487 446,27 гривень (два мільйони чотириста вісімдесят сім тисяч чотириста сорок шість гривень 27 копійок).
- Сума одноразової комісії за поставку предмета лізингу 58 033,70 гривень (п`ятдесят вісім тисяч тридцять три гривні 70 копійок)
Всі розрахунки по дійсному договору здійснюються виключно в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п.п. 5.2 договору).
Оплата вартості предмета договору здійснюється лізингоодсржувачем самостійно шляхом перерахування лізингових платежів, передбачених Графіком внесення лізингових платежів (додаток №2 до договору) не пізніше 20 числа місяця, за який перераховується лізинговий платіж, на рахунок лізингодавця суму грошових коштів в гривні, визначені у графіку внесення лізингових платежів (п.п. 5.3 договору).
Датою оплати належного лізингового платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п.п. 5.5 договору).
Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати платежі згідно умов цього договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі, відповідно до «Графіку внесення платежів» не залежно від наявності обмежень або неможливості фактичного користування предметом лізингу внаслідок часткового пошкодження, повного знищення або внаслідок технічних, юридичних або інших причин, надзвичайних подій, обставин непереборної сили. (п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору).
Так, за невиконання обов`язків за цим договором або неналежне виконання обов`язків сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором (п.п. 8.1 договору).
У разі невиконання лізингоодсржувачем умов, передбачених п.п. 3.1.9. 3.1.10, 3.1.18., 4.7., 6.1 даного договору або надання лізингодавцю недостовірної інформації, лізингоодержувач зобов`язується сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 10% від вартості предмета лізингу, зазначеної в п.5.1 договору, що не звільняє лізингоодержувача від виконання своїх зобов`язань за даним договором в повному обсязі (п.п. 8.2 договору).
У п.6.1 договору передбачено, що протягом всього строку дії договору лізингоодержувач страхує предмет лізингу в Страховій компанії (надалі - «Страховик») за вибором лізипгодавця та на погоджених з лізингодавцем умовах на випадок пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу внаслідок викрадення, дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), стихійного лиха, пожежі, удару блискавки, вибуху в транспортному засобі (надалі - ТЗ), падіння на транспортний засіб будь-яких предметів та протиправних дій третіх осіб. Вигодонабувачем по всіх страхових ризиках є ПАТ «МЕГАБАНК». Лізингоодержувач зобов`язується забезпечити страхування предмету лізингу й вчасно подовжувати страхування предмета лізингу та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов`язань за цим договором.
Відповідно до п.8.5 договору у разі прострочення сплати лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення та відшкодовує інші витрати, понесені лізингодавцем внаслідок такого прострочення та/або пов`язані зі стягненням лізингового платежу, а за прострочення платежу більш чим на десять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми.
У випадку неперерахування або несвоєчасного перерахування лізингових платежів та/або невідшкодування або несвоєчасного відшкодування інших витрат лізингодавця. лізингоодержувач повинен відшкодувати лізингодавцю у повному обсязі всі понесені витрати, у тому числі проценти за користування кредитними коштами за весь період прострочення, що були отримані на придбання та утримання предмету лізингу та витрати на придбання іноземної валюти, (п.п. 8.5.1 договору).
Лізингодавець виконав свої зобов`язання за договором та 27.12.2016 передав лізингоодержувачу предмет лізингу за договором лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016.
Відповідно до акту перевірки майна від 11.02.2020 за договором лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 майно знаходиться за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с.Широке, вул. Центральна (попередня назва Комсомольська), буд 1. В результаті перевірки встановлено майно в наявності, стан задовільний.
Лізингоодержувач свої зобов`язання за договором не виконує та не забезпечує подовження страхування предмета лізингу.
Позивач вкажу, що станом на 01 лютого 2020 р. в порушення п. 3.1.3. договору відповідачем не було сплачено лізингові платежі відповідно до «Графіку внесення платежів» на загальну суму 1 443 453,56 грн. (надалі - прострочена сума), а саме:
- Відшкодування вартості предмета лізингу за грудень 2018 р. у сумі 303 000,00 грн.;
- Відшкодування вартості предмета лізингу за жовтень 2019 р. у сумі 353 000.00 гри.:
- Відшкодування вартості предмета лізингу за листопад 2019 р. у сумі 353 000.00 грн. та фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 32 955,87 грн. Усього - 385 955.87 грн.:
- Відшкодування вартості предмета лізингу за грудень 2019 р. у сумі 353 000.00 грн. та фінансовий дохід за грудень 2019 р. у сумі 26 602,18 грн. Усього - 379 602.18 гри.:
- Фінансовий дохід за січень 2020 р. у сумі 21 895.51 грн.
Частка несплаченого фінансового доходу у простроченій сумі складає 81 453,56 грн, а саме:
- фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 32 955.87 гри.:
- фінансовий дохід за грудень 2019 р. у сумі 26 602.18 гри.;
- фінансовий дохід за січень 2020 р. у сумі 21 895.51 грн.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Отже, заборгованість за договором №ФЛ-2016/12-16 (без урахування несплаченої суми відшкодування вартості предмету лізингу), станом на 01.02.2020 складає: за лізинговими платежами в частині фінансового доходу - 81 453,56 грн та пред`явлена позивачем до стягнення.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу, що пред`явлені позивачем відповідно до п. 8.5 договору, складають 144 345,32 грн зокрема - за прострочення платежу більш чим на десять календарних днів - штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми:
20.12.2018 - 30 300,00 грн;
20.10.2019 - 35 300.00 грн;
20.11.2019 - 38 595.56 грн;
20.12.2019 - 37 960.21 грн;
20.01.2020 - 2 189.55 грн.
Штраф, відповідно до п. 8.2 договору, складає 580 337,00 грн, зокрема - за не забезпечення подовжувати страхування предмета лізингу - штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми від вартості предмета лізингу, зазначеної в п.5.1 договору - 5803370.10 грн.
Пеня, відповідно до п. 8.5 договору, складає 176 280,01 грн, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення:
20.12.2018 -113 271.19 грн;
20.10.2019- 29 186.62 грн:
20.11.2019- 21 665,13 грн;
20.12.2019 - 11 969,22 грн;
20.01.2020- 187,85 грн.
Враховуючи викладене, на день пред`явлення позовної заяви до суду сума штрафу складає 724 682,32 грн, а сума пені -176 280,01 грн.
4.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг". код ЄДРПОУ 37764130, (надалі - лізингодавець, або позивач за первісним позовом) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії агарних наук України, (надалі лізингоодержувач, або відповідач за первісним позовом) укладено договір фінансового лізингу №ФЛ-2017/03-14
Відповідно до п.п. 1.1. договору № ФЛ-2017/03-14 сторони погодили наступний предметом договору. - лізингодавець приймає на себе зобов`язання придбати у власність майно від продавця/постачальника, що визначене лізингоодержувачем (надалі предмет лізингу/транспортний засіб) та наведене у специфікації (додаток 1 до даного договору) і передає у платне користування лізингоодержувачу в порядку та на умовах визначених цим договором, а лізингоодсржувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі і інші платежі, передбачені даним договором.
Придбання предмету лізингу здійснюється лізингодавцем за договором поставки/купівлі-продажу у відповідності з погодженою (йми) лізингодержатклем специфікацією (ями) та подальшої передачі предмету лізингу лізингоодержувачу у належному технічному стані, який дозволяє його використовувати за цільовим призначенням (п.2.1. договору № ФЛ-2017/03-14).
Відповідно до Специфікації: найменування предмету лізингу - Трактор «Беларус-892»;
Рік випуску: 2017р.:
Кількість: 1 шт.;
Ціна предмета лізингу, з ПДВ: 525 000,00 грн.;
В тому числі ПДВ: 87 500,00 грн.
Лізингодавець надає лізингоодержувачу предмет лізингу у користування на строк до "13" березня 2020 року включно.
Строк обчислюється з моменту підписання акта приймання - передавання предмета лізингу (надалі - акт приймання - передавання) (додаток №3 доданого договору) у користування, (п.п. 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п.2.8 після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу. Предмет лізингу зараховується на баланс лізингоодержувача з дати його передачі із зазначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг.
Предмет лізингу обтяжений ПАТ «Мегабанк» (п.2.13 договору).
Відповідно до акту перевірки майна від 11.02.2020 за договором лізингу №ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 майно знаходиться за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с.Широке, вул. Центральна (попередня назва Комсомольська), буд.1. В результаті перевірки встановлено майно в наявності, стан задовільний.
Розділом 5 договору врегульовано питання ціни товару. За п 5.1 договору, ціна договору становить 665 019,00 гривень (шістсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 87 500,00 гривень (вісімдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). До ціни договору входять:
- Ціна предмету лізингу 525 000.00 гривень (п`ятсот двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 87 500.00 гривень (вісімдесят сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).
- Сума фінансового доходу - 114 019,00 гривень (сто чотирнадцять тисяч дев`ятнадцять гривень 00 копійок).
- Сума комісії за поставку предмета лізингу - 26 000.00 гривень (двадцять шість тисяч гривень 00 копійок)
Всі розрахунки по договору здійснюються виключно в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. (п.п. 5.2 договору). Оплата вартості предмета договору здійснюється лізингоодержувачем самостійно шляхом перерахування лізингових платежів, передбачених Графіком внесення лізингових платежів (додаток №2 до договору) не пізніше 20 числа місяця, за який перераховується лізинговий платіж, на рахунок лізингодавця суму грошових коштів в гривні, визначені у Графіку внесення лізингових платежів, (п.п. 5.3 Договору).
Датою оплати належного лізингового платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.п. 5.5 договору).
Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати платежі згідно умов цього договору, а також своєчасно сплачувати лізингові платежі, відповідно до «Графіку внесення платежів» не залежно від наявності обмежень або неможливості фактичного користування предметом лізингу внаслідок часткового пошкодження, повного знищення або внаслідок технічних, юридичних або інших причин, надзвичайних подій, обставин непереборної сили. (п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору).
Розділом 8 договору передбачено відповідальність сторін.
Так, за невиконання обов`язків за цим Договором або неналежне виконання обов`язків сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним договором (п.п. 8.1 договору).
Відповідно до п.8.5 договору у разі прострочення сплати лізингових платежів. лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення та відшкодовує інші виграти, понесені лізингодавцем внаслідок такого прострочення та/або пов`язані зі стягненням лізингового платежу, а за прострочення платежу більш чим на десять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми.
У випадку неперерахування або несвоєчасного перерахування лізингових платежів та/або невідшкодування або несвоєчасного відшкодування інших витрат лізингодавця. Лізингоодержувач повинен відшкодувати лізингодавцю у повному обсязі всі понесені витрати, у тому числі проценти за користування кредитними коштами за весь період прострочення, що були отримані на придбання та утримання предмету лізингу та витрати на придбання іноземної валюти, (п.п. 8.5.1 договору).
Позивач виконав свої зобов`язання за договором та 30 березня 2017 року передав відповідачу предмет лізингу.
Відповідач в порушення п. 3.1.3. договору не сплачував лізингові платежі відповідно до «Графіку внесення платежів» на загальну суму 16343,33 грн. (надалі - прострочена сума), а саме:
- відшкодування вартості предмета лізингу за листопад 2019р. у сумі 15 000,00грн.;
- фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 839,58 грн.
- фінансовий дохід за грудень 2020 р. у сумі 503,75 грн.
Частка несплаченого фінансового доходу у простроченій сумі складає 1343,33 грн.. а саме:
- фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 839,58 грн.;
- фінансовий дохід за грудень 2020 р. у сумі 503,75 грн.
Крім того, сума штрафу, відповідно до п.8.5 договору, що пред`явлена позивачем до стягнення складає 1634,34 грн, зокрема - за прострочення платежу більш чим на десять календарних днів - штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми.
Сума пені, відповідно до п.8.5 договору, складає 499,44 грн, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Враховуючи викладене, заборгованість за договором №ФЛ-2017/03-14, що пред`явлена позивачем до стягнення складає: за лізинговими платежами в частині фінансового доходу - 1343,33 грн, штраф - 1 634,34грн, пеня -499,44грн.
В межах даного позову позивач, у відповідності до п.8.5.1. договору, просить суд стягнути з відповідача понесені витрати за користування кредитними коштами за весь період прострочення, що були отримані на придбання та утримання предмету лізингу.
Так, 19.12.2016р. між АТ «Мегабанк» (надалі кредитодавець) та ТОВ «М-ЛІЗИНГ» (позивач, або позичальник) був укладений кредитний договір №20-82/2016. Відповідно до п.1.1 якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває невідновлювану кредитну лінію) (надалі - кредит) позичальнику в розмірі 4 200 000,00 гривень (чотири мільйони двісті тисяч гривень 00 копійок) в строк з 19 грудня 2016р. по 30 листопада 2020р., на придбання сільськогосподарської техніки, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 23% річних, на умовах, передбачених договором. Тип процентної ставки за цим договором - фіксована процентна ставка.
Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком повернення кредиту, зазначеним у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (п.2.4 кредитного договору №20-82/2016).
Відповідно до п.5.1 кредитного договору №20-82/2016 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п.1.1 договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. (Метод визначення днів для нарахування процентів (факт/360 днів).
У п.5.2 кредитного договору №20-82/2016 (в редакції додаткових угод №1, №2 від 26.04.2019, 31.05.2019) сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту. Сплата позичальником процентів за користування кредитними коштами у квітні-травні 2019 року здійснюється в строк до 30.06.2019.
Отже, за період з грудня 2018 року по січень 2020 року, по кредитному договору №20-82/2016 було нараховано та сплачено процентів за користування кредитом на загальну суму 535 854,03 грн.
28.02.2017р. між АТ «Мегабанк» (надалі кредитодавець) та ТОВ «М-ЛІЗИНГ» (позивач, або позичальник) був укладений кредитний договір №20-05/2017. Відповідно до п.1.1 якого кредитодавець надає грошові кошти (відкриває невідновлювану кредитну лінію) (падалі - кредит) Позичальнику в розмірі 2 400 000.00 гривень (два мільйони чотириста тисяч гривень 00 копійок) - за позичковим рахунком № UІА963 5162900000000002063 82050 в строк з 28 лютого 2017р. по 27 лютого 2020р., на придбання сільськогосподарської техніки, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 22% (двадцять два проценти) річних, на умовах, передбачених договором. Тип процентної ставки за цим договором фіксована процентна ставка.
Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком повернення кредиту, зазначеним у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (п.2.4 кредитного договору №20-05/2017)
Відповідно до п.5.1 кредитного договору №20-05/2017 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п.1.1 договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. (Метод визначення днів для нарахування процентів (факт/360 днів).
У п.5.2 кредитного договору №20-05/2017 сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту.
За грудень 2019 року по кредитному договору №20-05/2017 було нараховано та сплачено процентів за користування кредитом на загальну суму 3 599,44 грн., за січень 2020 року нараховано та сплачено процентів за користування кредитом на загальну суму 3 599, 44 грн., усього - 7 198,88 грн.
Отже, загальна заборгованість, що пред`явлена позивачем до стягнення за договорами фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 та №ФЛ-2017/03, станом на день подачі позову складає 1 528 945,91 грн., в тому числі:
Лізингові платежі в частині фінансового доходу - 82 796,89 грн.
Штраф -726 316,66 грн;
Пеня - 176 779,45 грн;
Витрати за користування кредитними коштами 543 052,91 грн.
Оцінивши представлені докази за первісним позовом, суд дійшов наступних висновків:
Між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, правовідносини по яким регулюється Цивільним, Господарським кодексом і Законом України «Про фінансовий лізинг) від 16.12.1997 №723/97-ВР (із змінами і доповненнями, надалі Закон № 723).
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору може бути річ, яка має індивідуальні ознаки та зберігає свій первісний вигляд при багаторазовому використанні. Аналогічне визначення є у Господарському кодексі: за договором оренди орендодавець передає орендарю на певний строк майно за плату для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), яке не втрачає у процесі використання споживчої якості (ст. 283 Господарської кодексу). Також визначено, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо це передбачено договором оренди (п. 1 ст. 289 цього Кодексу).
У п. 2 ст. 1 Закону № 723 наведено визначення договору фінансового лізингу: це договір, згідно з яким лізингодавець зобов`язується придбати у власність у продавця (постачальника) річ відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і передати її лізингоотримувачу в користування на певний строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем пред`явлена до стягнення сума заборгованості за договорами фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.20016 та №ФЛ-2017/03 від 14.03.2017, що складається з лізингових платежів в частині фінансового доходу - 82 796,89 грн., штрафу -726 316.66 грн, пеня - 176 779,45 грн, а також витрат в сумі 543 052.91 грн за користування кредитними коштами за весь період прострочення, що були отримані на придбання та утримання предмету лізингу.
25.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач визнав суму заборгованості за договорами фінансового лізингу, а також вказує на те, що в процесі розгляду даної справи між сторонами була досягнута домовленість щодо врегулювання заборгованості за вказаними вище договорами фінансового лізингу, шляхом сплати ДП «ДГ «Широке»:
за договором фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 р. в наступному порядку та розмірі:
- відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 37 500,00 грн. в строк до 07.07.2020 р. включно;
- оплата фінансового доходу в сумі 2 822,08 грн. в строк до 07.07.2020 включно.
За договором фінансового лізингу № ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 в наступному порядку та розмірі:
- відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 656 000,00 грн. в строк до 25.07.2020. включно;
- оплата фінансового доходу в сумі 188 105,88 грн. в строк до 25.07.2020 включно;
- оплата судових витрат в сумі 44 510,00 грн до 25.07.2020;
- відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 706 000.00 грн. в строк до 20.08.2020 включно;
- оплата судових витрат в сумі 44 263,00 грн до 20.08.2020.
А позивач, в свою чергу листом від 21.07.2020 гарантував, зокрема, зарахувати вищезазначені платежі в рахунок погашення лізингових платежів та відшкодування судових витрат та після належного виконання ДП «ДГ «Широке» вищевказаних умов по здійсненню оплати в обумовлений строк - анулювати (не стягувати) нараховані штрафні санкції (пеню, штрафи) та проценти за кредитними договорами.
На виконання вказаних домовленостей, ДП «ДГ «Широке» було сплачено:
- 37 500,00 грн. платіжне доручення від 02.07.2020 р. № 4288;
- 2822,08 грн. платіжне доручення від 02.07.2020 р. № 4287:
- 656 000,00 грн. платіжне доручення від 21.07.2020 р. № 4366;
- 188 105,88 грн. платіжне доручення від 10.07.2020 р. № 4336;
- 44 510,00 грн. платіжне доручення від 21.07.2020 р. № 4367; (копії платіжних доручень додаються).
Але, відповідач не провів повну оплату та не відшкодував позивачу вартість предмету лізингу в розмірі 706000,00 грн в строк до 20.08.2020, вказуючи на наявність арешту на рахунках відповідача.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі зазначивши, що дійсно станом на 21.10.2020 відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання, сплативши позивачу у липні 2020 року : 846105,88грн, що складається з 656000,00 грн відшкодування вартості предмету лізингу та 188105,88 грн оплати фінансового доходу за договором ФЛ-2016/12-16.
Натомість, залишається не сплаченою сума фінансового доходу, що заявлена у позові в сумі 81 453,56 грн, а саме:
- фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 32 955,87 грн.;
- фінансовий дохід за грудень 2019 р. у сумі 26 602,18 грн.:
- фінансовий дохід за січень 2020 р. у сумі 21 895,51 грн.
А також, не сплачена частка сума фінансового доходу за строком 30 листопада 2020 року у сумі 254,04 грн.
Отже, заборгованість за договором №ФЛ-2016/12-16 складає: за лізинговими платежами в частині фінансового доходу - 81 707,60 грн. (що на 1089,29 грн менше від суми заявленої у позові).
Проаналізувавши фактичні обставини справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог по договору №ФЛ-2016/12-16 за лізинговими платежами в частині фінансового доходу та стягнути з відповідача 81707,60 грн. В частині стягнення пред`явленої до стягнення суми лізингових платежів в розмірі 1089,89грн. провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Також в своїх письмових поясненнях позивача вказує, що відповідачем у липні 2020 року за договором №ФЛ-2017/03-14, самостійно сплачено 40322,08 грн за наступними платежами: лізингові платежі відповідно до «Графіку внесення платежів» на загальну суму 37500,00 грн, а саме:
Відшкодування вартості предмета лізингу за листопад 2019 р. у сумі 15 000,00 грн.
Відшкодування вартості предмета лізингу за березень 2020 р. у сумі 22500,00грн.
- Фінансовий дохід у сумі 2822,08 грн, а саме:
фінансовий дохід за листопад 2019 р. у сумі 812,50 грн;
фінансовий дохід за грудень 2019 р. у сумі 839,58 грн;
фінансовий дохід за лютий 2020 р. у сумі 471,25грн;
фінансовий дохід за березень 2020р. у сумі 195,00грн;
Заборгованість за договором № ФЛ-2017/03-04 станом на день розгляду спору по суті складається з суми штрафу в розмірі 1634,34 грн та суми пені в розмірі 499,44грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України, вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування штрафу у розмірі 10% та 25% від вартості предмета лізингу, вказаної в п.5.1 договору, а також 10% від простроченої суми, сторони узгодили в пунктах 8.2. 8.4, 8.5. договору.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення та відшкодовує інші витрати, понесені лізингодавцем внаслідок такого прострочення та/або пов`язані зі стягненням лізингового платежу , а за прострочення платежу більш чим на десять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі десяти процентів від простроченої суми.
Розрахунок пені, наданий позивачем до матеріалів справи судом перевірено.
Позовні вимоги в частині стягнення суми пені, що пред`явлена позивачем до стягнення на підставі п.8.5. договору фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 в розмірі 176280,01грн. та договору фінансового лізингу №ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 в розмірі в розмірі 499,44грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
У разі невиконання лізингоодержувачем умов, передбачених п.п. 3.1.9, 3.1.10. 3.1.18. 4.7, 6.1 договору фінансового лізингу №ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 або надання лізингодавцю недостовірної інформації, лізингоодержувач зобов`язується сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 10% від вартості Предмета лізингу, зазначеної в п.5.1 договору, що не звільняє лізингоодержувача від виконання своїх зобов`язань заданим договором в повному обсязі, (п.п. 8.2 договору).
У п.6.1 договору передбачено, що протягом всього строку дії договору лізингоодержувач страхує предмет лізингу в Страховій компанії (надалі - «Страховик») за вибором лізингодавця га на погоджених з лізингодавцем умовах на випадок пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу внаслідок викрадення, дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), стихійного лиха, пожежі, удару блискавки, вибуху в транспортному засобі (надалі - ТЗ), падіння на транспортний засіб будь-яких предметів та протиправних дій третіх осіб. Вигодонабувачем по всіх страхових ризиках є ПАТ «МЕГАБАНК». Лізингоодержувач зобов`язується забезпечити страхування предмету лізингу й вчасно подовжувати страхування предмета лізингу та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов`язань за цим договором.
Враховуючи невиконання відповідачем п. 6.1 договору, позивачем на підставі п. 8.2 договору пред`явлена вимога про стягнення 10% штрафу від вартості предмета лізингу в сумі 580 337,00грн.
Відповідач заперечив проти пред`явленої до стягнення суми штрафу, посилаючись на пропуск строків позовної давності та просить суд застосувати строк позовної давності до вимог по стягненню 580 337,00грн. 10% штрафу, передбаченого п. 8. 2 договору.
Перевіривши законність нарахування спірної суми штрафу, судом встановлено що дані вимог пред`явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафів пред`явлених на підставі пунктів 8.2, 8.4, 8.5. договорів №ФЛ-2016/12-16 та № ФЛ-2017/03-14 в сумі 726 316,66грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Надані позивачем розрахунки судом перевірені.
Але, беручи до уваги заперечення відповідача та заяву про застосування строків позовної давності до вимог пред`явлених на підставі п. 8.2 договору, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Тобто, позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Згідно з ч. 2 п.1 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 261 названого Кодексу за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи те, що пунктом 6.1 договору № ФЛ-2016/12-16 від 16.12.2016 передбачено страхування лізінгоодержувачем (відповідач) предмету лізингу протягом всього строку дії договору, то порушення відповідачем даного пункту договору розпочалось на наступний день після його укладення, тобто з 17.12.2016.
Враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється з через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також те, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, суд дійшов висновків про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу нарахованого на підставі п. 8.2 договору.
В відзиві на позовну заяву відповідач (за первісним позовом) просить суд зменшити розмір належить до стягнення штрафних санкцій на 50% .
Беручи до уваги заперечення відповідача, перевіривши надані суду розрахунки, ступінь вини, а також враховуючи розмір несплачених відповідачем лізингових зобов`язань та розмір пред`явлених до стягнення сум штрафних санкцій, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо їх зменшення.
Відповідно до п. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 ПІК України, визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України докази повинні бути належні, допустимі, достовірні та достатніми.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заяву відповідача щодо закриття провадження у справі слід задовольнити частково, закрити провадження у справі в частині стягнення в сумі 1089, 29 грн.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом.
Також, позивачем пред`явлена до стягнення сума понесених витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заявленої суми позивач повідомляє, що розмір гонорару за надання професійної правової допомоги розраховано з урахуванням Рішення №17 Розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018р.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: копію договору №3/02/20 про надання правової допомоги від 03.02.2020р.; копію додаткової угоди №1 від 03.02.2020 до договору №3/20/20 про надання правової допомоги від 03.02.2020р.; копію ордера; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Роздруківку детальної інформації про юридичну особу - АО «Тауер».
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 575,50 грн. (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривень 50 копійок).
Відповідач заперечив проти заявленої суми, просить суд зменшити її розмір до 5000,00коп.
Заперечення щодо необґрунтованості пред`явленої до стягнення суми судом до уваги не приймаються. Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21575,50 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, в частині задоволених позовних вимог покласти на відповідача за первісним позовом.
Розглянувши зустрічну позовну заяву та оцінивши представлені докази за зустрічним позовом суд дійшов наступних висновків:
14.03.2017 між ТОВ «М-Лізинг» та ДП «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України» було укладено договір фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву позивач вважає, що договір лізингу від 14.03.2017 є недійсним в зв`язку з відсутністю у ТОВ «М-Лізинг» відповідної ліцензії на діяльність з надання послуг фінансового лізингу, крім того договір фінансового лізингу не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів фінансової діяльності», суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування певних видів фінансової діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).
Згідно ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів фінансової діяльності», Ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.
07.12.2016 Кабінетом Міністрів України в порядку було затверджено постанову №913 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», якою було затверджено ліцензійні умови щодо надання фінансових послуг, в тому числі з надання послуг фінансового лізингу.
Пунктом 4 вказаних Умов №913 зазначається, що відповідно до цих Ліцензійних умов орган ліцензування видає ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (далі - ліцензія), а саме на: надання послуг з фінансового лізингу.
Частиною 3 статті 91 ЦК України зазначається, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Статтею 227 ЦК України зазначається, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, відповідно до вимог законодавства, юридична особа, що надає послуги з надання фінансового лізингу зобов`язана мати відповідну ліцензію. Відсутність такої ліцензії свідчить про нікчемність договорів фінансового лізингу.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи.
Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:
1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;
3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги;
4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги;
5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги;
6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів;
7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Позивачу перед укладенням договору фінансового лізингу не було надано інформацію, що передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що свідчить про порушення прав позивача на отримання інформації щодо умов договору лізингу.
Підставою для визнання недійсним договору фінансового лізингу позивач зазначає наступне:
Стаття 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно з ч. 1 ч. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату.
Нормами ст.ст. 203, 627 ЦК України, закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасник є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, п обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ч. 628 Ч. Україна
Згідно з ч. 1 ч. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній форі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вид а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 1.1. договору, лізингоодержувач отримує предмет лізингу, зазначений цьому договорі, у володіння та користування на умовах фінансового лізингу та зобов`язуєте сплачувати лізингові платежі на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до змісту ст. 1,2 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансової лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язуєте набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу в визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на яки лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмірі лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ч. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом т законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природо* договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договір; купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ч. 628 ЦІ України.
Згідно з ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу підлягає нотаріальному посвідченню.
Таким чином, позивач вважає, що договір фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-04 укладений між сторонами у даній справі, предметом якого є рухоме майно, всупереч положень ст. 799 ЦК України, було укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а тому він, в силу положень ч. 220 ЦК України, є нікчемним.
Оцінивши представлені докази за зустрічним позовом, суд дійшов наступних висновків:
Щодо недійсності договору з підстав відсутності у ТОВ «М-Лізинг» ліцензії на надання послуг з фінансового лізингу слід зазначити, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 3320 від 27.07.2017 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 1 ч. 2 ст. 6 та ч. 7. 8 12 ст. 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пп. 9 та 12 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 913 постановлено видати ТОВ «М-Лізинг» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг фінансового лізингу. Відповідна інформація внесена до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (надалі - Закон про фінансові послуги) фінансова установа -юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінансові послуги).
За змістом частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги фінансовий лізинг є фінансовою послугою.
У статті 34 вказаного Закону про фінансові послуги передбачений вичерпний перелік фінансових послуг, які підлягають ліцензуванню, у який фінансові послуги з фінансового лізингу не входять.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону про фінансові послуги можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Згідно ст. 20 Закону про фінансові послуги державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється, зокрема, шляхом: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
Пунктом 2.1. Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21 визначено, що юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності, зокрема, довідки про взяття на облік юридичної особи виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфіниослуг.
19.12.2013 відповідачу за зустрічним позовом Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видана довідка ФЛ №521 про взяття па облік юридичної особи, згідно якої визначено, що ТОВ «М-Лізинг» має право надавати послуги з фінансового лізингу.
07.12.2016 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 913 «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (надалі - Постанова), згідно якої надання послуг фінансового лізингу підлягає ліцензуванню.
Згідно пункту 2 зазначеної Постанови установлено, що ліцензійні умови у частині, що стосується суб`єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою.
Постанова КМУ набула чинності 10.12.2016, а отже вимоги щодо ліцензування діяльності з надання послуг фінансового лізингу застосовуються лише з 10.06.2017.
Договір лізингу, що оскаржується позивачем за зустрічним позовом, укладений 14.03.2017, тобто до застосування ліцензійних умов у частині, що стосується суб`єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу згідно з постановою КМУ.
Таким чином, з наведеного вбачається, що фінансова послуга з фінансового лізингу на момент укладення договору фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017, згідно Закону про фінансові послуги та Постанови, не підлягала обов`язковому ліцензуванню, компетентним органом прийнято рішення про можливість надання такої фінансової послуги Відповідачу за зустрічним позовом (довідка Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ФЛ №521), тому доводи Позивача за зустрічним позовом щодо нікчемності Договору лізингу через відсутність ліцензії на надання не містять правових підстав та не відповідають дійсності.
Щодо нікчемності договору лізингу з підстав відсутності його нотаріального посвідчення, слід зазначити наступне:
Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин може бути визнаний недійсним виключно з підстав, передбачених законом.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги, які передбаченні ст. 203 ЦК України, виконані сторонами Договору лізингу в повному обсязі.
Відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Тобто законодавцем визначено необхідність нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу лише за участю фізичної особи.
Як підтверджується умовами самого договору лізингу, який позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним, сторонами (учасниками) договору фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 є дві юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Лізинг» (лізингодавець) та Державне підприємство «Дослідне господарство «Широке» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.
Тобто договір лізингу не укладався за участю фізичної особи, його сторонами є юридичні особи, а отже він не потребує нотаріального посвідчення.
Отже, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних належних, допустимих достовірних, належних та достатніх доказів, які б свідчили про те, що укладення договору фінансового лізингу № ФЛ-2017/03-14 від 14.03.2017 тягне за собою порушення його прав.
Суд погоджується з запереченнями відповідача за зустрічним позовом та третьої особи, що твердження, викладені у зустрічному позові не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства України.
Таким чином, взявши до уваги надані суду докази та врахувавши позиції сторін у справі, суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної вимоги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати за подачу зустрічної позовної слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 46, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької Державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 00853317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг", (61002, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, ЄДРПОУ 37764130) заборгованості за договорами № ФЛ-2016/12-16 та № ФЛ - 2017/03-14, а саме:
- 81707 (вісімдесят одна тисяча сімсот сім) грн 60коп. суму лізингових платежів в частині фінансового доходу ;
- 145979 (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 66 коп суму штрафу;
- 176779 (сто сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 45коп. суму пені;
- 543052 (п`ятсот сорок три тисячі п`ятдесят дві) грн 91 коп. витрати за користування кредитними коштами;
- 14212 (чотирнадцять тисяч двісті дванадцять) грн.79коп. суму судового збору;
- 21575 (двадцять одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн 50коп суму правничої допомоги.
Видати наказ.
В частині позовних вимог про стягнення 1089 грн 29коп. закрити провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В частині стягнення суми штрафу в розмірі 580337грн. 00коп. відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1, ЄДРПОУ 00853317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Лізинг", (61002, м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, ЄДРПОУ 37764130 про визнання недійсним договору фінансового лізингу №ФЛ - 2017/03-14 від 14.03.2017 відмовити.
Повний текст рішення оформлено і підписано «26» листопада 2020.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій
скопійовано
-
скопійовано
-
