Справа № 161/11692/20
Провадження № 2/161/3011/20
У Х В А Л А
25 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань Міліщук І.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Мигальчук С.В.,
розглядаючи у підготовчому засіданні в м. Луцьку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Гіркополонківської сільської ради Луцького району, Служба у справах дітей Рожищенської районної державної адміністрації, про відібрання дитини,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася в суд з даним позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 передати малолітнього сина ОСОБА_5 , матері ОСОБА_4 .
Ухвалою від 30.07.2020 позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Справа на стадії підготовчого провадження.
16.11.2020 відповідачем подано заяву про зупинення провадження у справі до винесення рішення Верховним Судом в цивільній справі №161/7963/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 03.02.2020 та постанову Волинського апеляційного суду від 30.06.2020. Вимоги заяви мотивовані тим, що справа про визначення місця проживання дитини перебуває в провадженні касаційного суду, існує вірогідність того, що рішення суду першої інстанції та постанова Волинського апеляційного суду будуть скасовані та буде постановлено рішення на користь батька, або справу направлять на новий розгляд. Вважає недоцільним продовження розгляду справи за позовом ОСОБА_4 про відібрання дитини.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги заяви підтримали.
Представник позивача та представник третьої особи Гіркополонківської сільської ради заперечували проти задоволення заяви.
Представник третьої особи -- Служби у справах дітей Рожищенської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши доводи заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, в тому числі, і цивільного судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом позову ОСОБА_4 є відібрання дитини від батька та повернення малолітнього сина за місцем проживання матері, оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2020 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_4 . Постановою Волинського апеляційного суду від 30 червня 20202 року рішення суду першої інстанції залишене в силі.
Відповідно до ч. 8 ст.394 ЦПК України повноваження щодо зупинення виконання рішення суду або зупинення його дії належать до компетенції суду касаційної інстанції за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу.
Судом встановлено,що ухвалоюВерховного Судуу складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 09.09.2020 відкритокасаційне провадженняу справі№ 161/7693/19за скаргою ОСОБА_2 на вищевказані рішення судів.
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 при зверненні з касаційною скаргою подав клопотання, у якому просив зупинити виконання оскаржуваних судових рішеньдо закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановоюВолинського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача Верховний Суд вказував на те, що не було надано доказів примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2020.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2020, яке оскаржується відповідачем в касаційному порядку, в частині визначення місця проживання малолітньої дитини є конститутивним. Його значення полягає у його преюдиційному характері. Воно є самодостатнім, не вимагає постсудової діяльності, тягне за собою юридичні наслідки з моменту набрання ним законної вили. Якщо у подальшому виникають непорозуміння чи спірні питання, пов`язані з приписом такого рішення, може мати місце новий цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду та вирішенню відповідним юрисдикційним органом.
В даномувипадку,в зв`язкуз невиконаннямрішення судув частинівизначення місцяпроживання дитини,особами,яких воностосується,має місцеінший спір,який підлягаєрозгляду судом.
Чинний процесуальний закон визначає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вважає, що в матеріалах справи містяться докази, які дозволяють суду при вирішенні спору між сторонами про відібрання дитини, встановити та оцінити обставини (факти), на які покликаються сторони і які є предметом судового розгляду.
А тому, суд не вбачає підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст.251, 253, 260 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відібрання дитини -- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій
