Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

25.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (продавець) та Державним підприємством «Радіовимірювач» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 6 (далі - Договір), за умовами якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця радіотехнічні вироби, далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Найменування, асортимент, кількість, попередня ціна за одиницю, попередня загальна вартість, терміни та порядок оплати товару (окремої партії товару) узгоджується сторонами у рахунку-фактурі (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача товару здійснюється партіями. Найменування, асортимент, кількість, попередня ціна за одиницю, попередня загальна вартість, терміни передачі і порядок оплати певної партії товару визначаються у рахунку-фактурі, яке узгоджується сторонами на кожну партію товару, що передається (продається) на умовах даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору покупець здійснює оплату у розмірі 100% або 50% від загальної вартості партії товару не пізніше 3 (трьох) банківських днів від дати погодження сторонами вартості товару. Решта 50% сплачується впродовж 5 (п`яти) банківських днів після отримання партії товару, якщо інші строки не узгоджені сторонами окремо.

Пунктом 4.3. Договору сторони визначили, що відповідна партія товару передається представнику Покупця на підставі довіреності, виданої відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 4.4 Договору, датою передачі певної партії товару вважається дата підписання представником покупця відповідної накладної складеної продавцем.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.01.2019 позивачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000066 на суму 249 480 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-0000145 від 19.02.2019, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 192 456,00 грн., а саме СКТ225-2ДФ кл. 0.2 селсін № 5251130077, 5251130068, 5251130081 та СКТ225-2ДВ кл. 0.2 селсін № 5251130699, 7333220026, 7332240105, 7332140320, 5254410145, 5254410177.

У подальшому, відповідач 01.03.2019 засобами зв`язку ТОВ «Нова пошта» повернув позивачу поставлений за видатковою накладною № РН-0000145 від 19.02.2019 товар, що підтверджується експрес-накладною № 59000404060358 від 01.03.2019. Товар отримано позивачем 02.03.2019.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 57 від 05.03.2019, в якому просив повернути підписаний примірник видаткової накладної № РН-0000145 від 19.02.2019 та повідомити причини повернення товару, з урахуванням того, що товар був прийнятий за кількістю та якістю в присутності представника продавця та продавцю протягом двох днів не було заявлено жодних претензій щодо якості та кількості товару. Лист направлено відповідачу 05.03.2019, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 0199219 0119462 та описом вкладення у цінний лист від 05.03.2019.

07.03.2019 позивачем згідно з видатковою накладною № РН-0000233 від 07.03.2019, яка підписана відповідачем, поставлено відповідачу товар на суму 57 024,00 грн., а саме СКТ225-2ДФ кл. 02 селсін №7334210011, № 7332940056.

Цю партію товару відповідач також повернув позивачу засобами зв`язку ТОВ «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59000406558710 від 12.03.2019. Товар отримано позивачем 13.03.2019.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Радіовимірювач» про стягнення 258 347,91 грн, з яких 249 480,00 грн становить сума основного боргу за поставлений товар, 7 297,541 грн пені, 962,28 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 608,12 грн. За цим позовом Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/4144/19. Справа також розглядалась у порядку апеляційного провадження. Втім, розглядаючи спір, суди не знайшли підстав для задоволення позовних вимог Товариства. Відмовляючи у позові суди виходили з недоведеності Товариством факту перебування на час розгляду справи у суді поставленого товару (селсін) вартістю 249 480,00 грн у власності Підприємства, що, відповідно, виключає виникнення в останнього обов`язку оплатити цей товар, оскільки під час розгляду справи було встановлено обставини повернення Підприємством Товариству товару отриманого ним на виконання договору купівлі-продажу № 6 від 25.01.2017.

Відмова судів у задоволенні позову мала наслідком звернення Товариства до суду з новим позовом. Так, у справі, що розглядається предметом позовних вимог є зобов`язання Державного підприємства «Радіовимірювач» прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» на виконання умов договору купівлі-продажу № 6 від 25.01.2017 товари, а саме: СКТ225-2ДФ кл. 0.2 селсін № 5251130077, 5251130068, 5251130081; СКТ225-2ДВ кл. 0.2 селсін № 5251130699, 7333220026, 7332240105, 7332140320, 5254410145, 5254410177; СКТ225-2ДФ кл. 02 селсін №7334210011, №7332940056, як такі, що поставлені на виконання дійсного договору та які було безпідставно повернуто покупцем продавцю.

А також, стягнення штрафних санкцій, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з прийняття поставленого товару.

Переглядаючи спір у апеляційному порядку, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання покупця прийняти поставлений продавцем на виконання договору купівлі-продажу № 6 від 25.01.2017 товар.

Так, надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що такі правовідносини унормовані положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо поставки та купівлі-продажу, а також умовами договору.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як унормовано статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, умовами пункту 4.2 Договору сторони погодили, що у момент передачі певної партії товару Продавець надає Покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури на оплату партії товару; накладну на партію товару; податкову накладну на партію товару; копію сертифікату відповідності на товар, що передається у партії; сертифікат походження, на товар, який передається у партії.

Відповідно до частини першої статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. За частиною четвертою цієї статті, якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Вимоги щодо якості товару викладені сторонами у Розділі 5 Договору «Якість товару».

Так, якість товару, що продається, повинна відповідати вимогам ТУ, ГОСТ, ДСТУ (пункт 5.1. Договору).

Гарантійний термін експлуатації товару, що передається за цим Договором визначається згідно ТУ, ГОСТ, ДСТУ на товар (пункт 5.2. Договору).

Комплектуючі повинні бути в заводській упаковці з паспортом, етикеткою та сертифікатом відповідності (пункт 5.3. Договору).

Крім цього, умовами договору, вміщеними до інших розділів акцентовано увагу на якості поставленого товару.

Зокрема, за умовами пункту 4.7. Договору, упаковка і маркування певної партії товару, яка передається Покупцю повинні відповідати відповідним вимогам та забезпечити збереження партії товару при її транспортуванні. Товар і його упаковка повинні бути відповідно промарковані.

Також, пунктом 7.2. Договору визначено, що вся продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись сертифікатами якості, які підтверджують фірму-виробника, країну походження та містити кодоване маркування на продукції (при наявності маркування), рік випуску і відповідність якості продукції чинним стандартам. Продукція виробництва країн СНД повинна бути прийнята ПЗ і супроводжуватись паспортом та етикеткою зі штампом ВТК і ПЗ, що підтверджують якість продукції, що поставляється.

Пунктом 7.1. Договору продавець гарантує, що якість продукції, що поставляється повністю відповідає вимогам державних стандартів, а також технічним умовам, зазначеним у документації фірми-виробника (паспорт, етикетка, ярлик.).

Статтею 674 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як унормовано статтею 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 687 Цивільного кодексу України регламентовано, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Відповідно до пункту 4.5 Договору, партія товару приймається представником покупця: по якості - на вхідному контролі покупця згідно сертифікату якості на партію товару; по кількості - по фактичній кількості товару в партії, вказаній у видаткові накладній виписаної продавцем.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі відмови представника покупця від приймання партії товару з приводу його невідповідності по якості або кількості, представник покупця зобов`язаний скласти акт в двох примірниках, в якому мотивувати свої дії і передати на підпис продавцю. Продавець зобов`язаний впродовж 2 (двох) днів підписати цей акт і передати покупцю. У будь-яких інших випадках відмова представника покупця від одержання партії товару вважається порушенням умов даного договору покупцем.

Таким чином, сторони визначились як з вимогами щодо якості продукції, яким має відповідати поставлений за договором товар, так і з порядком прийняття такого товару по якості та кількості. Разом з цим, сторонами не визначено строк, протягом якого покупець має здійснити вхідний контроль. Пункт 4.5. Договору таких умов не містить. Вбачається, що вхідний контроль по якості продукції має бути проведений у розумний строк після отримання товару покупцем в силу вимог ст. 687 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє посилання позивача на положення статті 538 Цивільного кодексу України (зустрічне виконання зобов`язання) як і твердження про те, що після виконання продавцем обов`язку з передачі товару, у покупця одночасно з цим виник безумовний обов`язок прийняти товар. Незважаючи на те, що у порядку, визначеному пунктом 4.4 Договору позивач передав обумовлений у Специфікації №1 до Договору товар двома партіями у відповідача не виник безумовний обов`язок його прийняти, оскільки пунктом 4.5. Договору та положеннями статей 674, 675 та 687 Цивільного кодексу України покупцю надано право попередньо перевірити поставлений товар на відповідність його вимогам щодо якості, а отже можливості подальшого використання у господарській діяльності.