КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2187/20

Провадження № 2/552/854/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2020 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Шаповал Т.В.,

секретаря судового засідання Дубовик І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частки домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна та позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок, третя особа Київська районна у м. Полтаві рада ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частки домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна.

В поданій до суду позовній заяві посилається на те, що вона являється власником 6/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Оціночна вартість 6/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та господарських споруд 130060,66 грн.. За час користування своєю часткою будинку з метою покращення житлових умов, нею було здійснено самочинне будівництво наступних приміщень: 1-6 коридор пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімната пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімната пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухня пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридор пл..3,3 кв.м., 1-12 коридор пл..2,3 кв.м.. Відповідно до експертного будівельно - технічного дослідження №105, встановлено, що конструктивне, об`ємно - планувальне рішення, санітарно - гігієнічні умови, пожежна небезпека та інженерне обладнання прибудови до житлового приміщення літ.А-1 у складі приміщення 1-6 коридор пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімната пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімната пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухня пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридор пл..3,3 кв.м., 1-12 коридор пл..2,3 кв.м. - відповідають будівельно - технічним вимогам, що діють на території України та висуваються до житлових будинків. Також експертом встановлено, що ринкова вартість самочинної прибудови становить 165 300 грн..

Також посилалась на те, що вона неодноразово пропонувала відповідачам поділити домоволодіння на окремі одиниці, однак відповідачі не допускають нікого на свою частину будинку та земельну ділянку. Вона також зверталась до відповідачів з метою проведення виділу в натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності та припинення спільної часткової власності, однак відповідачі не погодились.

У подальшому вона звернулась до виконкому Київської районної у м. Полтаві ради із заявою щодо узаконення прибудови, виділення в окремий об`єкт нерухомого майна та надання у власність земельної ділянки за вказаною адресою, однак їй було повідомлено, що такі дії не належать до повноважень виконкому Київської районної у м. Полтаві ради.

Просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння ОСОБА_1 та по фактичному користуванню земельною ділянкою, а саме по варіанту визначеному висновком за результатами проведення земельно - технічної та будівельно - технічної експертизи №66, складеної 05 серпня 2020 року експертом ОСОБА_7 ..

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинну прибудову до житлового літ.А-1 у складі приміщень: коридору 1-б пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузла пл..6,5 кв.м., кімнати 1-8 пл.10,7 кв.м., кімнати 1-9 пл. 15,6 кв.м., кухні 1-10 пл.9,8 кв.м., коридору 1-11 пл.3,3 кв.м., коридору 1-12 пл.2,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на частку житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за нею право власності на частку житлового будинку літ. А-1 за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: 1-2 передпокій пл..15 кв.м., 1-5 - кімната пл..9,8 кв.м., 1-6 - коридор пл..5,6 кв.м., 107 санвузол пл..6,5 кв.м., 1-8 кімната пл..10,7 кв.м., 1-9 - кімната пл..15,6 кв.м., 1-10- кухня пл..9,8 кв.м., 1-11- коридор пл..3,3 кв.м., 1-12 коридор пл..2,3 кв.м., когріб літ «а10».- як окремий об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 травня 2020 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.

15.06.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , дана квартира належить йому на праві приватної власності, яка являється окремою одиницею, окремим нерухомим майном. Також зазначив, що позивач жодного разу не зверталась до нього із питанням про поділ домоволодіння на окремі одиниці. Також посилався на те,що так як його квартира являється окремим нерухомим майном, а тому він не має відношення до виділу в окрему одиницю майна позивача, а тому він є неналежним відповідачем. З приводу позовних вимог позивача про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зазначив, що варіант запропонований експертом ОСОБА_8 у земельно - технічному дослідженні №3 від 15.01.2020 року, не відповідає фактичному порядку користування земельною ділянкою, а тому у задоволенні даної позовної вимоги просив суд відмовити.

23.06.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 , дана квартира належить їй на праві приватної власності, яка являється окремою одиницею, окремим нерухомим майном. Також зазначила, що позивач жодного разу не зверталась до неї із питанням про поділ домоволодіння на окремі одиниці. У зв`язку з тим, що квартира являється окремим нерухомим майном, а тому вона не має відношення до виділу в окрему одиницю майна позивача, а тому вона є неналежним відповідачем.

ОСОБА_3 11 вересня 2020 року звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , яка належить йому на праві приватної власності, яка є окремим нерухомим майном. Він має на меті перевести статус квартири в житловий будинок садибного типу. Також зазначив, що у результаті проведеного дослідження експерт зробив висновок, що конструктивні та об`ємно - планувальні рішення перепланування та зміни призначення квартири в житловому будинку в житловий будинок садибного типу відповідають правилам проектування, будівельним - технічним нормам. Посилався на те, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна є відокремлений, має окремий вихід і може бути виділений в натурі, та можливе використання новоствореного об`єкта, як самостійний об`єкт нерухомого майна. Він неодноразово пропонував ОСОБА_5 , ОСОБА_9 перевести квартири будинку у окремі домоволодіння, як житловий будинок садибного типу, адже у кожного на території фактичного користування земельною ділянкою розташовані допоміжні будівлі, територія огорожена парканом, мається окремий вхід та вихід, однак отримував відмови.

В позовній заяві просить визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить : Житловий будинок літ. «А-1», заг.пл.55,1 кв.м., житл.пл.30.8 кв.м., сарай літ. «Б», сарай літ. «Б1», погріб літ. «б», вбиральня літ. «В», вигрібна яма №1, огорожа №2, ворота №3,хвіртка №4, ворота №5, хвіртка №6, огорожа№7.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.09.2020 року цивільну справу №552/4273/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок об`єднано в одне провадження з цивільною справою №552/2187/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частки домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Щодо позовних вимог ОСОБА_3 не заперечували.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заперечував.

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи.

Третя особа, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи в судове засідання свого представника не направила, надавши суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 6/25 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 24 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дробітько В.В.. Вартість даної частини становить 130060,00 грн../т.1 а.с.20-21/

6/25 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 складаються з: кухні 1-2 пл.8.2 кв.м., коридор 1-3 пл.2.5 кв.м., кладова 1-4 пл.2.8 кв.м., кімната 1-5 пл.9.9 кв.м..

Також, встановлено, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 збудовано самовільно: 1-6 коридор пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімната пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімната пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухня пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридор пл..3,3 кв.м., 1-12 коридору пл..2,3 кв.м., що відображено в технічному паспорті./т.1 а.с.49-52/

Відповідно до експертного будівельно - технічного дослідження №105, встановлено, що конструктивне, об`ємно - планувальне рішення, санітарно - гігієнічні умови, пожежна небезпека та інженерне обладнання прибудови до житлового літ.А-1 у складі приміщення 1-6 коридор пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімната пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімната пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухня пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридор пл..3,3 кв.м., 1-12 коридор пл..2,3 кв.м. - відповідають будівельно - технічним вимогам, що діють на території України та висуваються до житлових будинків./ т.1 а.с.23-32/

Також, згідно з висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, встановлено, що за технічними показниками 6/25 частин об`єкту є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі, як об`єкт нерухомого майна - квартира, за умови узаконення самочинного будівництва згідно чинного законодавства./т.1 а.с.33-34/

Власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 48,3 кв.м., житлова площа 31,2 кв.м. є ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 29.06.2018 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно./т.1 а.с.106-107/

Власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,1 кв.м., яка складається з : 1 кімната 13,7 кв.м., 3 коридор 6,3 кв.м., 4 кімната 17,5 кв.м., 5 кухня 9,6 кв.м., 6 вання 3,0 кв.м., ІІ тамбур 2,0 кв.м., сарай 16 кв.м. є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.07.2010 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно /т.2 а.с.5-7/

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Таким чином, в порядку, визначеному ст. 376 ЦК України, самочинним вважається: а) будівництво нерухомого майна, якщо збудовано на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; б) відведена не для цієї мети; в) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; г) з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що будівництво 1-6 коридору пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімнати пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімнати пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухні пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридору пл..3,3 кв.м., 1-12 коридору пл..2,3 кв.м є самовільними, здійснено без відповідних документів, який дає право виконувати будівельні роботи, належно затвердженого проекту .

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 самовільно без відповідних дозвільних документів здійснив будівництво житлового будинку літ. «А-1», заг.пл.55,1 кв.м., житл.пл.30.8 кв.м., сарай літ. «Б», сарай літ. «Б1», погріб літ. «б», вбиральня літ. «В», вигрібна яма №1, огорожа №2, ворота №3,хвіртка №4, ворота №5, хвіртка №6, огорожа№7

Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому в силу норм ст. 331 ЦК України, яка визначає набуття права власності на новостворене майно, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

При цьому обов`язковими умовами для визнання права власності на таке майно в порядку, визначеному ч. 5 ст. 376 ЦК України є відсутність порушень прав інших власників.

Крім того, Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12. Постанови від 30 березня 2012 року N 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз`яснив, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 зверталась до ДАБІ у Полтавській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт, але її повідомлення 07.06.2019 року було залишено без розгляду та надано відповідні роз`яснення, отже фактично відсутня відмова компетентного органу в прийнятті вищевказаних споруд в експлуатацію.

ОСОБА_3 не надав суду жодного підтвердження того, що він звертався до компетентних органів щодо початку здійснення будівельних робіт чи прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію.

Прийняття в експлуатацію цих об`єктів нерухомості (крім закінчених будівництвом до 05.08.92 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) має здійснюватися відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати на себе повноваження органу, до компетенції якого віднесено прийняття відповідного рішення та складення відповідного документа.

Тому суд, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне будівництво та позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності та про відмову в їх задоволенні в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення спільної часткової власності на частку житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.

Статтею 367 ЦК України передбачено право співвласників поділити в натурі між ними майно, що перебуває в спільній частковій власності.

Відповідно до ч.2 ст.367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ст. 364 ЦК України власник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З метою реалізації такого права позивач ОСОБА_1 звернулась з відповідними позовними вимогами до суду.

Заявляючи про наявність технічної можливості виділити належну їй частку із спільного майна, позивач в заяві посилається на дані висновку №3 будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15 січня 2020 року, виконаної експертом Федоровим Д.Ф.

Звертаючись до суду з позовом про виділ їй 6/25 частин жилого будинку з частиною надвірних побудов у складі наведених споруд та приміщень, позивач та її представник не надали жодного доказу, з якого б вбачалось чи справді всі вказані приміщення і споруди, які позивач просить їй виділити, складають собою 6/25 частини будинковолодіння. Якщо фактичний порядок користування будинком та господарськими спорудами не відповідає ідеальним часткам співвласників, якою часткою реально користується кожен співвласник, як мають відбутися розрахунки між співвласниками, якому розмірі та ким зі співвласників має бути виплачена компенсація.

Той факт, що існує технічна можливість виділити позивачу частину будинку та господарських споруд за фактичним користуванням, не є підставою для неврахування часток співвласників при вирішенні цього питання.

Порядок (процедура) здійснення розподілу спільного майна чи виділу частки передбачено Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 №55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за №774/14041 (надалі в тексті рішення - Інструкція).

Частиною 1.2. Інструкції передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2.3.Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Судом встановлено, що у вказаному будинковолодінні позивачем самочинно, тобто без одержання необхідних дозволів та виготовлення проекту було здійснено добудову 1-6 коридору пл..5,6 кв.м., 1-7 - санвузол п.л., 6,5 кв.м., 1-8 - кімнати пл.. 10,7 кв.м., 1-9 - кімнати пл..15,6 кв.м, 1-10 - кухні пл.. 9,8 кв.м., 1-11 коридору пл..3,3 кв.м., 1-12 коридору пл..2,3 кв.м

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 самочинно здійснив будівництво житлового будинку літ. «А-1», заг.пл.55,1 кв.м., житл.пл.30.8 кв.м., сарай літ. «Б», сарай літ. «Б1», погріб літ. «б», вбиральня літ. «В», вигрібна яма №1, огорожа №2, ворота №3,хвіртка №4, ворота №5, хвіртка №6, огорожа№7

Наявність в наведеному будинковолодінні об`єктів самочинного будівництва є підставою для відмови виділу частки позивача в окремий об`єкт права власності.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно з висновком експерта щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, встановлено, що за технічними показниками 6/25 частин об`єкту є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені в натурі, як об`єкт нерухомого майна - квартира, за умови узаконення самочинного будівництва згідно чинного законодавства.

На підставі викладеного в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про виділ частки в одиницю, припинення права спільної власності на неї та про визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна необхідно відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Верховний Суд України в постанові від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в п. 25 звернути увагу на те, що сторони зобов`язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема, у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце;

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визначення порядку користування земельною ділянкою, позивач документів, які б підтверджували її право користування даною земельною ділянкою не надала. Підтвердження державної реєстрації земельної ділянки не гадано, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж даних земельних ділянок в натурі (на місцевості) відсутня.

Встановивши дані обставини, враховуючи відсутність державної реєстрації права на спірну земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо встановлення порядку користування нею заявлено безпідставно та не підлягають задоволенню

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачами судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частки домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання права власності на самочинне будівництво, визнання права власності на окремий об`єкт нерухомого майна відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок відмовити.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код не встановлено;

відповідач - ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код не встановлено;

третя особа - Київська районна у м. Полтаві рада, місцезнаходження: м. Полтава, вул. М.Бірюзова, Ѕ.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2020 року.

Суддя Т.В. Шаповал