-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УХВАЛА
24 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 344/13462/16-а
адміністративне провадження № К/9901/29999/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
перевірив касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №344/13462/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 14 липня 2014 року Д/с №23 та від 06 серпня 2014 року Д/с №23/12 з огляду на порушення відповідачем норми статей 3, 33, частини 1 статті 36, частин 1, 2 статті 38, частин 2, 4 статті 40 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", підпунктів 6.1.2., 6.4.1. Регламенту Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року за №77. Позивач стверджував, що перед вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження члени Дисциплінарної палати для отримання письмового пояснення по суті порушених питань не зверталися, а також не повідомили його про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в результаті чого, розгляд дисциплінарної справи відбувся за відсутності позивача та за відсутності доказів завчасного повідомлення останнього про місце, день і час засідання, та як наслідок з порушенням процедури змагальності.
29 травня 2020 року рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області від 14 липня 2014 року Д/с №23 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та від 06 серпня 2014 року Д/с №23/12 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 102,40 гривень (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).
09 червня 2020 року додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 від 01 червня 2020 року про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №344/13462/16-а задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі №344/13462/16-а.
Стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20546114) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) та витрати на переїзд до іншого населеного пункту в загальному розмірі 277,90 гривень (двісті сімдесят сім гривень дев`яносто копійок).
У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 від 01 червня 2020 року про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №344/13462/16-а відмовлено.
06 жовтня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасовано додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №344/13462/16-а та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3966 (три тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 80 коп. та витрати на переїзд до іншого населеного пункту в загальному розмірі 277 (двісті сімдесят сім гривень дев`яносто копійок) гривень 90 коп.
13 жовтня 2020 року додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту в розмірі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 70 коп.
На вказані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і постанову та додаткову постанову апеляційного суду Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Івано-франківської області подала касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 листопада 2020 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення ухвалені у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, за позовом ОСОБА_1 , не підлягають касаційному оскарженню.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що провадження цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, з огляду на існування ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, яка набрала законної сили, про закриття провадження у справі №344/12227/14-а за позовом ОСОБА_1 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування її рішень від 14 липня 2014 року д/с № 23 та від 06 серпня2014 року д/с 23/12.
На переконання відповідача, оскільки спірні правовідносини у межах справ №344/12227/14-а і №344/13462/16-а виникли з тих самих підстав, між тими самими сторонами, про той самий предмет, тому відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України провадження у даній адміністративній справі слід закрити.
Проте, суди попередніх інстанцій відхилили зазначені твердження відповідача з огляду на те, що Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 26 лютого 2019 року, ухваленій у цій справі №344/13462/16-а вказано на те, що справа №344/12227/14-а та справа №344/13462/16-а не є ідентичними, позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 в межах таких справ місять різний за змістом виклад обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги, різні підстави позову, а тому, провадження у справі з огляду на ці обставини закриттю не підлягає. Відтак, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2018 року про закриття провадження у справі №344/13462/16-а скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказана постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 26 лютого 2019 року, на момент розгляду судом даної адміністративної справи є чинною, у встановленому законом порядку не скасованою тому, відповідно до вимог частини першої статті 370 КАС України, висновки суду апеляційної інстанції викладені у вказаній постанові є обов`язковими для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб.
Суд першої інстанції зауважив, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі доводів, оцінку яким уже надано судом апеляційної інстанції, в результаті чого вказано на їх необґрунтованість та безпідставність, - задоволенню не підлягає.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №344/13462/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська
скопійовано
-
скопійовано
-
