провадження №2/216/570/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бутенко М. В.

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів,-

Виклад позиції позивачів:

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 між позивачами по справі та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений типовий договір постачання природного газу споживачам.

Відповідно до п. 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Доказом факту приєднання всіх Споживачів до Типового договору розподілу природного газу є щомісячне споживанням ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. У зв`язку з цим, слід констатувати, що права та обов`язки споживачів виникли з однієї підстави та, що предметом даного спору є однорідні права та обов`язки.

Права та обов`язки Споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу Споживачам, а саме Розділом IV. Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, Розділом V. Права та обов`язки Споживача та Розділом VІ. Права і обов`язки Постачальника. Зміст типового договору, викладений постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обов`язки для всіх Споживачів є ідентичними.

В серпні 2017 року Споживачами будинку АДРЕСА_1 були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. З метою забезпечення раціонального використання природних ресурсів та забезпечення оплати кожним Споживачем фактично спожитого об`єму газу на даних зборах було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Листом ПАТ «Криворіжгаз» від 25.09.2017 року № Кд 01.3.1-ЛВ-16928-0917 Споживачів було повідомлено, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 .

Даний лист є документальним підтвердженням порушення ПАТ «Криворіжгаз» прав Споживачів на забезпечення та встановлення споживачам в квартирах індивідуальних газових лічильників до 01.01.2018 року. ПАТ «Криворіжгаз» фактично визнано, що забезпечувати Споживачів природного газу індивідуальними газовими лічильниками в термін до 01.01.2018 року підприємство не збирається.

Дана правова позиція працівників ПАТ «Криворіжгаз» є неправомірною, оскільки побутовим споживачам було відмовлено у забезпеченні та встановленні індивідуальними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу», суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

- комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року;

- для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року;

- тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу» з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території було зобов`язано вжити заходи до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу: до 01.01.2016 року - якщо природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; до 01.01.2018 року, - якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування роздільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз». ПАТ «Криворіжгаз» на протязі 2011-2017 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання Споживачам.

Таким чином, забезпечити комерційний облік природного газу кожному Споживачу будинку АДРЕСА_1 зобов`язане газорозподільне підприємство - ПАТ «Криворіжгаз» в термін до 01.01.2018 року.

При цьому, Закон відокремлює категорії споживачів за видами споживання та не передбачає обов`язку встановлювати загальнобудинковий лічильник замість індивідуальних лічильників газу в квартирах кожного споживача газу. Крім того, будь-яких пільг для визначення черговості встановлення газових лічильників чинне законодавство не передбачає.

Слід відзначити, що ПАТ «Криворіжгаз» є суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Центрально-Міського району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для Споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» в період з 2011 року по теперішній час закладається встановлення квартирних лічильників газу, як це передбачено статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз».

Даний факт підтверджується постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг з додатками від 28.12.2011 року № 150, від 28.03.2013 року № 311, від 27.06.2013 року № 776, від 30.12.2013 року № 1817, від 27.11.2014 року № 405, від 24.09.2015 року № 2400, від 29.12.2015 року № 3175, від 15.12.2016 року № 2294.

Під час розгляду Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу цивільної справи № 214/2435/17 за позовом побутових споживачів природного газу, що проживають в будинку АДРЕСА_2 , про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів представником ПАТ «Криворіжгаз» ОСОБА_5 був визнаний факт включення в тариф на газопостачання для побутових споживачів природного газу плати за встановлення індивідуальних лічильників газу.

Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 24 Конституції України Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язків для виконання сторонами. Згідно із вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. ст. 662 та 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у встановлений у договорі строк. Нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій; забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Зважаючи на численні порушення ПАТ «Криворіжгаз» прав, Споживачі будинку АДРЕСА_1 вимушені звернутись до суду з даною позовною заявою в порядку захисту прав споживачів.

Просять суд винести рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Просять суд винести рішення, яким визнати право за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ) на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» зобов`язано за свій рахунок в термін до 01.01.2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Виклад позиції відповідача:

Вимога позивачів щодо визнання права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» та зобов`язання в термін до 01.01.2018 року здійснити за власний рахунок забезпечення та установку індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам, вважаємо необґрунтованими і безпідставними та відповідно такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів, у тому числі позивачів, здійснюється виключно на підставі спеціальних законодавчих і нормативних актів, зокрема, постанов Державного регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 32 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»), а саме: Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Закону України «Про ринок природного газу», глави 5 розділу 9, глави 5 розділу 11 кодексу газорозподільних систем, постанови НКРЕКП №547 від 31.03.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону ( в редакції, що була діючою до 19.01.2018 року) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

В ч. 1 ст. 6 Закону не зазначено право абонента на індивідуальний лічильник газу, мова йде саме про обов`язок оператора ГРМ забезпечити встановлення як індивідуальних, так і загально будинкових лічильників газу, що забезпечить 100% облік спожитого газу населенням.

При цьому Відповідач хоче звернути увагу, що вищезазначений обов`язок на встановлення лічильнику газу трактується Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лише з технічної точки зору як виконання робіт і не включає в себе поняття повного фінансування таких робіт за кошти ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:

-коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;

-коштів відповідного бюджету

-інших джерел не заборонених законодавством.

Ст. 4 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначає Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу суб`єкта господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території та суб`єкта господарювання, який отримав відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу. Таким чином, у ПАТ «Криворіжгаз» виникає право, а не обов`язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, у споживача - обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування.

На сьогодні фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення підвищення тарифів на розподіл природного газу, ліцензіатами з 01.10.2015 проводяться заходи щодо забезпечення споживачів обліком природного газу, зокрема, в частині запровадження масштабного встановлення будинкового обліку природного газу, що потребує значно менших коштів.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 31.03.2016 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно з додатком.

Згідно І розділу Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно з пп. 1 п.6 Положення про НКРЕКП, затвердженого указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій.

Відповідно до абз. 2 та 3 п. 13 вищевказаного Положення рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті в межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Таким чином, ПАТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП від 31.03.2016 №547.

Пунктом 4 постанови КМУ від 16.05.2002 №620 передбачена можливість об`єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу. Рішення про необхідність об`єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Згідно глави 5 розділу 9 кодексу ГРСза ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Постановою КМУ від 16.05.2002 №620 (згідно Постанови КМУ від 27.01.2016 №46) «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків)»передбачено, що у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

По-друге, позивачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та в їх квартирах природний газ використовується виключно для приготування їжі, а тому суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані в термін до 01.01.2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу.

При цьому, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 гл. 4 розділу 9 Кодексу ГРС якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим) не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.

Таким чином, права позивачів, які здійснюють оплату за природний газ згідно норм споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, та які не забезпечені лічильником газу не порушені та після 01.01.2018 року також не будуть порушені, так як у разі не встановлення лічильника газу з вини оператора ГРМ, такий споживач не може бути відключений, а нарахування відповідно залишаться на рівні встановлені постановою КМУ від 23.03.2016 року №203.

Обов`язок забезпечення саме індивідуальними лічильниками газу не було передбачено ні Законом, ні умовами Типового договору розподілу природного газу, укладеного з позивачами.

Такої ж позиції дотримується Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі №214/2435/17.

По-третє, 21 грудня 2017 року N 2260-VIII було внесено зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які набрали чинності 19.01.2018.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:

1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується:

тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року;

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:

1) забезпечити встановлення лічильників газу:

а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується:

тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України;

У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб`єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу індивідуальними лічильниками газу, а строк забезпечення встановлення лічильників газу встановлено до 01.01.2021 року.

Таким чином, з 19.01.2018 набули чинності зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», у зв`язку з чим предмет спору, з яким звернулись позивачі на теперішній час відсутній, а позов у зв`язку із змінами до Закону є передчасним, та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, вимоги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» у порядку захисту прав споживачів не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених Цивільним кодексом, а також Законом України «Про захист прав споживачів» виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 21 ЗУ Про захист прав споживачів вiд 12.05.1991 року № 1023-XII:

Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6)споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано споживачу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, вимоги позивачів не відповідають способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України, а позивачі не обґрунтовують свої вимоги та не вказують які саме норми матеріального права на їх думку порушено.

Позивачами у свої позовній заяві не вказано, якою саме нормою Закону передбачено встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ саме конкретному позивачу.

Просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

08.11.2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ПАТ «Криворіжгаз», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

10.11.2017 року ухвалою судді було відкрито провадження по справі.

12.04.2018 року представником по справі було подано відзив на позовну заяву.

06.12.2018 року, згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Подгородньої І.В. № 2673 від 06.12.2018 року, цивільна справа, відповідно до п. 2.3.50 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", шляхом повторного перерозподілу, передана судді Бондаревій О.І., та ухвалою судді від 06.12.2018 року прийнята до свого провадження.

12.04.2019 року загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» Статут товариства був затверджений в новій редакції, відповідно до якого були внесені зміни до повного та скороченого найменування Товариства та визначено, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (індефікаційний код 03341397) є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» та є правонаступником всіх його прав і обов`язків. Відповідні зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.05.2019 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру ЮОФОПГФ від 14.05.2019 року.

29.07.2019 року, згідно розпорядження заступника керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Подгородньої І.В. № 570 від 29.07.2019 року, цивільна справа, відповідно до п. 2.3.50 "Положення про автоматизовану систему документообігу суду", шляхом повторного перерозподілу, передана судді Бутенко М.В., та ухвалою судді від 29.07.2019 року прийнята до свого провадження.

01.11.2019 року судом зроблено запит, а 27.11.2019 року отримано відповідь, що позивач по справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 1074 від 24.09.2019 року.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, що передбачено ч.1 ст.42 ЦПК України.

За змістом ст.ст.46, 47ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи, а також здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Тобто, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Частиною 4 статті 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

В частині 1 статті 55 ЦПК України вказано, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

Позовні вимоги, з якими звернувся позивач до суду є його особистими немайновими правами як споживача, а тому припиняються разом з його смертю.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Оскільки позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , термін для прийняття спадщини після його смерті згідно закону встановлено 24.03.2020 року, але жоден з потенційних спадкоємців не звернувся до суду з заявами про призупинення справи за для прийняття спадщини та вступу в справу як позивач після смерті позивача ОСОБА_2 , а тому виходячи, з вищезазначеного, суд вважає за необхідне виключити позивача ОСОБА_2 зі складу позивачів по справі.

Інші позивачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав на адресу суду заяву, у який просить суд розглядати справу за його відсутності, відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Ст. 13 ЦПК України, проголошено - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Ст. 12 ЦПК України, закріплено - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 14 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі у справі є власниками житлових квартир у будинку АДРЕСА_1 .

Приписи ст.6 Закону № 3533-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюють: суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі не встановлення населенню у зазначені строки, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Зміст статті 6 Закону № 3533-VI свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу,як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові № 14-347цс18 від 07 листопада 2018 року (справа № 214/2435/17).

Окрім цього, згідно з п.5.4 глава 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (в редакції, чинній на момент виникнення спору) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620.

Відповідно до п.5.5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 року №620 (в редакції чинній на момент виникнення спору) встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показниками будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Як вбачається із матеріалів справи загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених уквартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та Відповідачем.

Договори між окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) та відповідачами, зокрема щодо встановлення загальнобудинкового лічильника та проведення оплати за показниками такого лічильника, також не укладалися.

За таких обставин встановлення загальнобудинкового лічильника із позивачами у житловому будинку не погоджувалось та відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» у відповідності до вимог статті 6 Закону № 3533-VI не забезпечив встановлення саме індивідуального лічильнику газу, тому дії Відповідача із встановлення загальнобудинкового лічильника газу підлягають визнанню незаконними.

Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Разом з тим, відповідно до постанови НКРЕКП № 653 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії з постачання природного газу, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року зазначено, що операторГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.

Згідно Кодексу ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановоюНКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 рокуоператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу ( споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ.

Звернувшись до суду із позовом, позивачі вважали свої права як споживачів послуг ПАТ «Криворіжгаз» порушеними, внаслідок незаконної відмови встановлення кожному індивідуального лічильнику газу, у зв`язку із чим просили зобов`язати відповідача виконати ці дії у строк до 01.01.2018 року, посилаючись на положеннямст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Суд враховує, що відповідачем у наданих поясненнях не заперечується свій обов`язок щодо встановлення індивідуальних газових лічильників позивачам, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у строк до 1 січня 2021 року як для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи позовні вимоги щодо визнання права за позивачами на встановлення у квартирах індивідуальних газових лічильників та зобов`язання відповідача встановити позивачам індивідуальні газові лічильники в строк до 01.01.2018 року, суд виходить з наступного.

Ч.1ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», проголошує держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідност.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Ч.1ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», встановлює що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Вимогами ч.ч.1, 2ст.20 цього Закону, закріплено - споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

У Гл.1 розд.1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ зазначено - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Як встановлено судом, позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, що є у загальному доступі на офіційному сайті ПАТ «Криворіжгаз», цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст.633, 634,641та642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

За змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані:забезпечити встановлення лічильників газу, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року.

Статтею 2 ЦПК України, проголошено: завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Водночас ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує права на надбання майна (див. рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» та «Копеський проти Словаччини»).

За наслідками розгляду справи, судом встановлено, що права позивачів на встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку та терміни, встановлені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідачем жодним чином не порушене та не оспорене, строки виконання відповідачем обов`язку по встановленню лічильників на час звернення до суду та на час розгляду справи не сплинули, при цьому діючим законодавством непередбаченого можливості судового захисту права особи від можливих порушень або посягань на майбутнє.

Крім того, право позивачів як побутових споживачів газу на встановлення індивідуальних газових лічильників за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» прямо передбачене в редакції ч. 1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а отже додаткового визнання таке право в судовому порядку не потребує, а отже вимоги позивачів, щодо визнання за ними права на встановлення індивідуальних газових лічильників за рахунок відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.3 ЦПК України та ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямист.5 ЦПК України передбачено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Ч.1ст.8 Конституції України проголошено - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, суддя, здійснюючи правосуддя, має керуватися принципом верховенством права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року, справа № 6-951цс16).

19 січня 2018 року набрав чинності Закон України №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким були внесені зміни до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу. Зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2021 року індивідуальних лічильників.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, а також діючої на час звернення до суду із вказаним позовом редакціїст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка не змінилась і на час ухвалення судом рішення, а також керуючись принципом верховенства права, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача забезпечити позивачів індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками у строк до 01 січня 2018 року, оскільки даний строк вже минув, і таке забезпечення передбачено законом у строк до 01 січня 2021 року.

Ч.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», код ЄДРПОУ 03341397 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1920,00 грн., враховуючи обставину, що судом задоволено позовні вимоги трьох позивачів (640,00 грн. х 3 = 1920,00 грн.) відносно відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», щодо права на забезпечення позивачів індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.3,4, 13, 16ЦК України, ст.ст.5,21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст.12,13,19,23,77,78,141,263-265,268,273,280-284,354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (індефікаційний код 03341397) (раніше ПАТ «Криворіжгаз») про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів - задовольнити частково.

Визнати право за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ) на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (індефікаційний код 03341397) (раніше ПАТ «Криворіжгаз»).

Визнати, що Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (індефікаційний код 03341397) (раніше ПАТ «Криворіжгаз») відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» зобов`язано за свій рахунок в термін до 01.01.2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз`на користь держави судовий збір у розмірі 1920,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СТОРОНИ ПО СПРАВІ:

Позивачі:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ),

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ),

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», місцезнаходження: пр. Металургів, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50051; код ЄДРПОУ 03341397.

Суддя М. В. Бутенко