ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/23124/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС в м. Києві (відповідач, ГУ ДПС в м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032914203 від 26.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032984203 від 26.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032924203 від 26.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0032934203 від 26.04.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032664203 від 25.04.2019;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про недотримання відповідачем порядку проведення перевірки, з огляду на що, останнім не враховано істотних обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

За висновком позивача, запит про надання інформації надісланий контролюючим органом без належного обґрунтування, з огляду на що, відмова у наданні документів правомірна, натомість, підстав для проведення перевірки не було.

Під час проведення перевірки, оскільки позивачем не отримано відповідного наказу та направлення, контролюючий орган не мав первинних документів та зробив висновок про їх відсутність, що призвело до виявлення неіснуючих порушень.

По суті виявлених в акті порушень позивач звертає увагу на документи, що підтверджують витрати, які, на думку відповідача, безпідставно задекларовані та призвели до заниження доходу. З приводу ПДВ зазначає про використання придбаного пального у власній діяльності, на що не звернув увагу контролюючий орган під час перевірки та визначив сформовану суму податкового кредиту безпідставною.

Відповідачем подано відзив, в якому наголошує на дотриманні порядку листування з платником податку. Неотримання останнім документів не створює наслідків протиправності перевірки та оскаржуваних рішень, за умови надсилання таких за податковою адресою позивача. По суті виявлених порушень зміст відзиву дублює акт перевірки.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу позивача запит від 08.11.2019 про надання роз`яснення та підтверджуючих документів (том 1, а. с. 22- 23). Згаданий лист отримано позивачем за адресою АДРЕСА_1 - 14.01.2019 (том 1, а. с. 24).

У відповідь ФОП ОСОБА_1 листом від 19.12.2018 відхилила згаданий запит з підстав порушення п. 73.3 ст. 73 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з огляду на відсутність у запиті зазначення конкретного виявленого порушення та доказів, на підставі яких контролюючий орган дійшов відповідного висновку (том 1 а. с. 25- 28).

У подальшому ГУ ДПС у м. Києві наказом № 1595 від 08.02.2019 призначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (том 1 а. с. 29), та виписано повідомлення від 11.02.2019 про проведення відповідної перевірки (том 1 а. с. 30), яке направлено на адресу АДРЕСА_1 , про що свідчить копія поштового листа (том 1 а. с. 31).

За результатами проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 05.03.2019, в якому описані виявлені порушення стосовно справляння позивачем ПДФО, Військового збору, ЄСВ, ПДВ та стосовно своєчасності сплати єдиного податку.

Згаданий акт також направлено за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить копія поштового листа (том 1, а. с. 54).

На підставі виявлених в акті порушень, відповідачем складено наступні рішення:

- ППР № 0032984203 від 26.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 144 988,75 грн, з яких 115 991,00 грн - податкове зобов`язання, 28 997,75 грн - штрафна санкція (том 1 а. с. 55);

- ППР № 0032914203 від 26.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на 164 671,29 грн, з яких 131 737,03 грн - податкове зобов`язання, 32 934,26 грн - штрафна санкція (том 1 а. с. 57);

- ППР № 0032924203 від 26.04.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 13 722,50 грн, з яких 10 978,00 - податкове зобов`язання, 2744,50 - штрафна санкція (том 1 а. с. 59);

- ППР № 0032664203 від 25.04.2019, яким за затримку на 1 календарний день сплати єдиного податку застосовано штраф у розмірі 2417,44 грн (том 1 а. с. 64);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26.04.2019, якою визначено, що заборгованість зі сплати ЄСВ становить 29 920,47 грн (том 1 а. с. 61);

- у подальшому, на підставі документальної позапланової перевірки від 05.03.2019, якою виявлено несвоєчасне нарахування та сплати ЄСВ, контролюючим органом прийнято рішення № 0032934203 від 26.04.2019, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 2992,05 грн (том 1 а. с. 62).

Не погоджуючись зі згаданими рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (ПК України), у редакції, що діяла на час перебігу спірних правовідносин.

Щодо підстав проведення відповідачем перевірки дотримання податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

За змістом пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав отримання податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;

5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених таким міжнародним договором;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З аналізу наведених норм убачається, що однією з підстав проведення документальної перевірки є ненадання платником податків відповіді на письмовий запит контролюючого органу протягом 15 днів з дати його отримання. До такого запиту застосовуються вимоги, визначені п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Як вже зазначалось, на податкову адресу позивача направлено запит про надання інформації від 19.12.2018 (том 1 а. с. 22) який отримано позивачем 14.01.2019, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення (том 1 а. с. 24).

За змістом запиту від 19.12.2018 убачається, що ГУ ДФС у м. Києві у зв`язку з наявною інформацією, що свідчить про придбання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 у 2018 році палива для реактивних двигунів та відповідно до зареєстрованих в державному реєстрі податкових накладних, сформовано висновок про необхідність перевірки первинних документів для встановлення реальності операцій з ТОВ «О.С.А.КАРТ».

За висновком суду, даний запит містить самостійну підставу його надсилання - виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, а їх наявність пояснена відсутністю первинних документів по господарським операціям, про що свідчать зареєстровані контрагентом позивача податкові накладні.

Не зважаючи на це, листом від 29.01.2019 позивач надав відповідь, за змістом якої відмовляється надати документи на запит від 19.12.2018, з огляду на безпідставність його надсилання (том 1 а. с. 25- 28).

Згаданий лист, згідно з відміткою про отримання, поданий до ГУ ДФС у м. Києві 01.02.2019, тобто, з порушенням п`ятнадцятиденного строку з дати отримання, оскільки останнім днем було 29.01.2019.

Таким чином, поданий відповідачем запит від 19.12.2018 містив достатні підстави для його надсилання, що виключає правомірність відмови позивача у наданні запитуваних документів, більш того, така відповідь надана з порушенням 15-денного строку, що у сукупності дає підстави для застосування пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, як підставу проведення документальної перевірки.

У позовній заяві позивач зазначає, що вся супровідна документація до оскаржуваних рішень отримана нею у відповідь на адвокатський запит лише 14.11.2019. Позивачем проаналізовано інформацію на офіційному сайті «Укрпошта», за пошуком по штрихкоду з листа зазначено про відсутність даних про відправлення.

Суд критично оцінює відомості про відсутність зареєстрованого відправлення з офіційного сайту «Укрпошта», як доказ факту не направлення відповідачем наказу та повідомлення про проведення перевірки, оскільки така інформація не є допустимим доказом у розумінні КАС України.

Додатково слід зазначити, що на веб-сайті «Укрпошта» відомості про відправлення зберігаються протягом шести місяців. Оскільки датою відправлення на фіскальному чеку (том 1 а. с. 30) про сплату поштових послуг зазначено 11.02.2019, а позивач здійснював пошук не раніше отримання відповіді на адвокатський запит - 14.11.2019, тобто, через більше ніж півроку з дати відправлення, відсутність відомостей на веб-сайті не свідчить про порушення відповідачем порядку листування з платником податків.

Окрім того, відповідачем надано копію конверту відправлення з штрих кодом (том. 2 а. с. 80), який співпадає із зазначеним на фіскальному чеку, та з проставленою відміткою про повернення.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів визначений ст. 42 ПК України.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

За змістом п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (п. 65.1 ст. 65 ПК України).

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 визначено АДРЕСА_2 .

Згадана обставина не заперечується позивачем, у той же час, всі докази направлення наказу та повідомлення про проведення перевірки, акту перевірки та податкових повідомлень-рішень містять зазначення згаданої адреси, тобто, місцезнаходження та податкової адреси позивача.

У розумінні ст. 42 ПК України, направлення контролюючим органом документів на податкову адресу є належним способом повідомлення платника податків, незалежно від того, чи отриманий такий лист або повернутий відправнику.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про те, що позивач був належним чином повідомлений як про проведення перевірки, так і про її результати.

Стосовно наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 08.02.2019 (том 1 а. с. 29), позивач зазначає, що доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб не є належною підставою.

У той же час, згаданий наказ містить іншу підставу, передбачену пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Звичайно, доповідна записка є документом внутрішнього користування та не є підставою, передбаченою ПК України, про що слушно зазначає позивач, водночас, згадка норми податкового законодавства, передбаченої пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України є належною та прямою підставою для винесення відповідного наказу. При цьому, зазначення одночасно двох підстав, одна з яких є належною, не створює наслідків у вигляді необґрунтованості такого наказу.

Таким чином, судом встановлено, що документальна перевірка позивача призначена через ненадання платником податків документів на письмовий запит контролюючого органу, оформлена відповідним наказом та направлена на податкову адресу платника.

Результати проведеної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 оформлені актом від 05.03.2019 (том 1 а. с. 31), в якому описані порушення:

- несвоєчасна сплата єдиного податку;

- занижено ПДФО у сумі 131 737,03 грн за 2018 рік;

- не сплачено військового збору за 2018 рік у розмірі 10 978,09 грн;

- не нараховано та не сплачено єдиний внесок за 2018 рік у розмірі 29 920,47 грн;

- занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 115 991,00 грн (том. 1 а. с. 50).

Перевіряючи правильність нарахування витрат за 2018 рік, контролюючий орган зазначив про відсутність документів, які б підтверджували такі у розмірі 731 872,38 грн, натомість, зроблено висновки про безпідставне віднесення згаданих сум до витрат у деклараціях.

На згадану суму контролюючим органом донараховано 18 % ПДФО, 1,5 % військового збору за 2018 рік, а також збільшено дохід за жовтень-грудень 2018 року, який є базою нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування (ПДФО) є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 166.1.1, 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Зважаючи на відсутність у контролюючого органу первинних документів на підтвердження витрат позивача за 2018 рік в сумі 731 872,38 грн, відповідачем зроблено висновок про безпідставне їх зазначення в декларації в розділі «витрати» та відсутність права позивача на отримання податкової знижки.

На підтвердження правомірності віднесення згаданої суми до податкової знижки та витрат у податковій декларації, позивачем надано копії первинних документів, зокрема, договори, акти надання послуг, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Серед документально підтверджених витрат за наданими позивачем документами, судом встановлено про наявність у 2018 році наступних:

- на користь ТОВ «Арма Транс Логістик» за послуги самоскида - 17600,00 грн за платіжним дорученням № 199 від 07.12.2018 (том 1 а. с. 103а), 6600,00 грн за платіжним дорученням № 201 від 10.12.2018 (том 1 а. с. 103б), 30800,00 грн за платіжним дорученням № 203 від 13.12.2018 (том 1 а. с. 103в), 2200,00 грн за платіжним дорученням № 213 від 20.12.2018 (том 1 а. с. 103г);

- на користь ТОВ «БМК-Логістик» за послуги самоскида - 26 400,00 грн за платіжним дорученням № 211 від 18.12.2018 (том 1 а. с. 109);

- на користь ФОП ОСОБА_2 - 4284,58 грн за платіжним дорученням № 210 від 18.12.2018 (том 1 а. с. 111);

- на користь ТОВ «Орбіта Запчастина» - 2536,08 грн за платіжним дорученням № 206 від 14.12.2019 (том 1, а. с. 115);

- на користь ПП «Автопромпідшипник» - 826,00 грн за платіжним дорученням № 207 від 14.12.2018 (том 1 а. с. 121а);

- на користь ТОВ «Гідрохаус» - 12279,17 грн за платіжним дорученням № 209 від 18.12.2018 (том 1 а. с. 123);

- на користь ТОВ «Манго-Груп» - 41670.00 грн за платіжним дорученням № 200 від 10.12.2018 (том 1 а. с. 126);

- на користь ТОВ «Смарт Парк» - 26800,00 грн за платіжним дорученням № 205 від 13.12.2018 (том 1 а. с. 136);

- на користь ТОВ «Трейд Синерджи» - 121 500,00 грн за платіжним дорученням № 212 від 20.12.2018 (том 1 а. с. 140), 151 308,00 грн за платіжним дорученням № 202 від 12.12.2018 (том 1 а. с. 141а);

- на користь ТОВ «Золоті Крила» - 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 215 від 22.12.2018, 33 305,50 грн за платіжним дорученням № 214 від 20.12.2018, по 20 000,00 грн за платіжними дорученнями № 208 від 18.12.2018, № 204 від 13.12.2018, № 219 від 29.12.2018, 119 000,00 грн за платіжним дорученням № 2018 від 28.12.2018, 60 000,00 грн за платіжним дорученням № 217 від 28.12.2018, 54 092,50 грн за платіжним дорученням № 216 від 28.12.2018 (том 1 а. с. 149, 150).

Всього позивачем документально підтверджено витрат за 2018 рік на суму 778 200,75 грн. Таким чином, висновок відповідача про безпідставне віднесення суми в розмірі 731 872,38 грн до витрат за 2018 рік є безпідставним.

Оскільки базою оподаткування ПДФО є загальний оподатковуваний дохід, а у разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року (п. 164.1 ст. 164 ПК України), ГУ ДФС у м. Києві безпідставно донараховано суму ПДФО, виходячи із розрахунку 731 872,38 грн * 18 %.

Згідно з п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено 731 872,38 грн до витрат за 2018 рік, з метою визначення об`єкта оподаткування ПДФО та військового збору, слід врахувати його зменшення на суму документально підтверджених витрат.

Таким чином, збільшення зобов`язання зі сплати військового збору із розрахунку 731 872,38 грн * 1,5 % також є безпідставним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Таким чином, база нарахування єдиного внеску тотожна базі оподаткування ПДФО, яку, як вже встановлено судом, контролюючим органом безпідставно завищено на суму підтверджених витрат.

У той же час, слід зазначити, що порядок нарахування та сплати ЄСВ відрізняється від порядку сплати ПДФО та Військового збору, зокрема, періодом.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

ГУ ДФС у м. Києві у зведених таблицях акту перевірки (том 1 а. с. 44, 45) зазначило про те, що різниці між сплаченою та належною до сплати суми ЄСВ виникли за жовтень-грудень, тобто, за четвертий квартал 2018 року.

У розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначення бази нарахування ЄСВ та визначення 22 % ставки ЄСВ позивач мав розрахувати на кінець кварталу та сплатити не пізніше 20.01.2019.

У той же час, як убачається із наданих платіжних доручень, перелік яких викладено вище, витрати позивача здійснені у грудні 2018 року, відтак, в останній місяць звітного кварталу відбулись юридичні дії, які призвели до правомірного зменшення бази нарахування ЄСВ.

Оскільки під час проведення перевірки контролюючим органом не враховані витрати позивача, які безпосередньо впливають на визначення бази нарахування ЄСВ, висновок про не нарахування та не сплату ФОП ОСОБА_1 29 920,47 грн за відповідним платежем є передчасним, а його правомірність спростовується наявними в матеріалах справи документами.

З урахуванням викладеного, донарахування грошових зобов`язань зі сплати ПДФО у розмірі 131 737,03 грн, військового збору у розмірі 10978,00 грн та ЄСВ у розмірі 29920,47 грн є протиправним.

Щодо податкових повідомлень-рішень, якими здійснені наведені донарахування та податкової вимоги, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Керуючись згаданою нормою ГУ ДФС у м. Києві застосувало штрафні санкції у ППР з ПДФО та ППР з військового збору.

Оскільки підставою для нарахування штрафної санкції є самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, зважаючи на те, що під час такого визначення останнім не взято до уваги істотні обставини, які призвели до протиправного збільшення податкового зобов`язання, відповідно, протиправними слід визнати ППР № 0032914203 від 26.04.2019 та ППР № 0032924203 від 26.04.2019.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26.04.2019, якою визначено, що заборгованість зі сплати ЄСВ становить 29 920,47 грн також слід визнати протиправною та скасувати, оскільки надіслана позивачу на підставі спростованих судом обставин.

Відповідно до п 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Керуючись наведеною нормою, рішенням № 0032934203 від 26.04.2019 на суму вимоги № Ф-147 від 26.04.2019 застосовано штраф у розмірі 10 % - 2992,05 грн. Зважаючи на те, що дане рішення нерозривно пов`язане з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26.04.2019, скасування останньої має наслідком усунення підстави для нарахування штрафу за п 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, рішення № 0032934203 від 26.04.2019 також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням № 0032984203 від 26.04.2019.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За висновком ГУ ДФС у м. Києві, у порушення згаданої норми, ФОП ОСОБА_1 не нарахувала податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування товару (паливо для реактивних двигунів марки ТС-1), який не пов`язаний з господарською діяльністю на загальну суму ПДВ 115 877 грн.

Із пояснень позивача убачається, що зазначене відповідачем в акті перевірки паливо (том 1 а. с. 46, 47) використовувалось нею для заправки спеціалізованого вантажного транспорту, який перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується технічними паспортами та свідоцтвами про реєстрацію ТЗ (том 1 а. с. 178- 195).

Дана обставина жодним чином не перевірялась контролюючим органом, оскільки паливо, використане для заправки власного транспорту для надання послуг (оренда власного транспорту), передбачених видами економічної діяльності позивача, є операційними витратами, які впливають на визначення бази оподаткування ПДВ.

Відомості про виконані власним автомобільним транспортом позивача роботи зазначені у звітах роботи та відомостях про заправки (том 1 а. с. 154- 177).

Суд не надає оцінку реальності наданих послуг, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки дане питання не вирішувалось. У той же час, згадані обставини є істотними для вирішення питання бази ПДВ та для нарахування відповідних сум грошового зобов`язання, тож неврахування таких відомостей є порушенням принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та самостійною підставою для його скасування.

Таким чином, донарахування грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 115 877,00 грн здійснено без з`ясування всіх обставин, що мають значення та є протиправним.

ППР № 0032984203 від 26.04.2019 збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 115 991,00 грн, відтак, виникає різниця у розмірі 114,00 грн (115 991,00 грн - 115 877,00 грн). У той же час, розрахунки ГУ ДФС у м. Києві, викладені в акті перевірки (том 1 а. с. 49) позбавляють суд можливості встановити підставу нарахування згаданих 114,00 грн.

Оскільки визначити частину, в якій ППР № 0032984203 від 26.04.2019 правомірне, з наявних матеріалів неможливо, згадане рішення підлягає скасуванню як в частині донарахування податкового зобов`язання у розмірі 115 991,00 грн, так і штрафних санкцій у розмірі 28 997,75 грн, тобто повністю.

Щодо ППР № 0032664203 від 25.04.2019, яким за затримку на 1 календарний день сплати єдиного податку застосовано штраф у розмірі 2417,44 грн, слід зазначити, що єдиною підставою для його скасування, позивачем заявлено порушення ГУ ДФС у м. Києві порядку листування та проведення перевірки.

Оскільки згадані доводи відхилені судом та встановлено дотримання вимог ПК України у згаданих частинах, інші підстави для скасування ППР № 0032664203 від 25.04.2019 відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Зважаючи на доведення позивачем фактів понесених витрат, з огляду на залишення поза увагою істотних обставин зі сторони ГУ ДФС у м. Києві під час проведення перевірки, з огляду на що, судом встановлені недоліки в обгрунтуванні на користь нарахування грошових зобов`язань позивачу, звертаючи увагу на недоведеність позивачем протиправності нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати єдиного податку, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання позовної заяви позивачем сплачено 3 828,87 грн судового збору відповідно до платіжного документа № 20114 від 22.11.2019.

Загалом позивачем заявлено майнових вимог на суму 358 712,50 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою-підприємцем, сплаті підлягає 1 % ціни позову.

Відтак, належною до сплати сумою судового збору за подання даного позову є 3587,12 грн. Оскільки задоволенню підлягають майнові вимоги на суму 356 295,06 грн (358 712,50 грн - 2417,44 грн), відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 3562,95 грн.

У той же час, 241,75 грн (3 828,87 грн - 3 587,12 грн) є надміру сплаченою сумою судового збору та підлягає поверненню у встановленому спеціальним НПА порядку.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032914203 від 26.04.2019

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032984203 від 26.04.2019

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032924203 від 26.04.2019

5. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0032934203 від 26.04.2019

6. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147 від 26.04.2019

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 3562,95 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) гривні 95 копійок.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко