КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/14871/17

Провадження № 2/947/231/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.,

за участю секретарів - Шевчук В.О., Ратовської А.С.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Соловйов Д.І., діючий на підставі ордеру та угоди про надання правової допомоги,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви (т. 1 а.с. 45-59) просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на її - ОСОБА_1 користь майнову шкоду у розмірі 10 965,83 грн., моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилається на те, що у серпні 2014 року вона підібрала на вулиці кошеня і принесла його додому. На той час у неї вдома вже перебував дорослий кіт по клички « Кузя ».

Позивач вказує, що кошеня, як виявилося, було хворе на ринотрахеїт, при цьому, вірус подіяв на дорослого кота, внаслідок чого він став себе погано почувати вночі з 17 на 18 серпня 2014 року, у зв`язку з чим, 19 серпня 2014 року вона звернулася до належного відповідачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Центру ветеринарних послуг «Айболит» у м. Одеса, у якому, її з твариною - котом по клички « Кузя » направили до ветеринарного лікаря ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що за клінічними ознаками коту по клички «Кузя» був поставлений діагноз «трахеїт», тобто інфекційний ринотрахеїт захворювання верхніх дихальних шляхів, збудником якого є герпесвірус кошек 1-го типу. Кіт «Кузя» заразився інфекційною респіраторною хворобою - ринотрахеїтом від вуличного кошеня, інфекція потрапила орально через котячу іграшку. У кота не було ні чхання, ні запалення слизової оболонки очей, із зовнішніх ознак хвороби був тільки кашель. Інфекція потрапила у глотку тварини. Далі по шляху глотка-гортань-трахея-середостіння попала у плевральну порожнину.

Позивач стверджує, що діагноз ринотрахеїт був поставлений лікаремОСОБА_4 тільки по зовнішнім ознакам даної хвороби, лабораторних досліджень по пошуку збудника не проводилося.

Як стверджує позивач, після лікування ветеринарним антибіотиком Сінулокс, рівень ШОЕ в загальному аналізі крові був високий, що вказувало на наявність запального процесу у організмі.

На думку позивача, лікар повинен був встановити збудника інфекції лабораторними методами дослідження, контролювати перебіг хвороби по показнику ШОЕ у крові тварини. Якщо показник ШОЕ не прийшов до норми, то необхідно було проводити подальші клінічні та лабораторні дослідження для з`ясування остаточного діагнозу тварини. Нормалізацію показника ШОЕ можна перевірити виключно повторним лабораторним дослідженням крові . За зовнішнім станом тварини визначити показник швидкості осідання еритроцитів неможливо.

В листопаді 2014 року, як зазначає позивач, у тварини з`явилися ускладення у формі плеврального випоту, оскільки у серпні 2014 року не проводилося жодних інструментальних та лабораторних досліджень по виявленню збудника респіраторного захворювання; лікар не контролював значення ШОЕ у крові тварини, яке свідчило про наявність запального процесу, не виявив вогнище запалення та не проводив подальше лікування тварини; лікування тварини Сінулоксом (ін`єкції) не змогло зупинити розвитокпневмококової інфекції, яка в подальшому була виявлена у бактеріологічному посіві.

Позивач стверджує, що в серпні 2014 року потрібно було виявити збудника інфекції лабораторними методами дослідження, зробити рентгендіагностику чи комп`ютерну томографію органів дихання, змінити антибіотик Сінулокс на інший, який би подолав розвиток пневмококової інфекції, та продовжити лікування тварини. Також для стимуляції клітинного імунітету необхідно було застосування імуномодуляторів: інтерферон, іммунофан, фоспреніл та інші, спеціфічні біопрепарати - Вітафел та Вітафел-С. Для подальшої стабілізації здоров`я тварини та укріплення її імунітету необхідно було застосувати ветеринарні гомеопатичні препарати.

Позивач вказує, що її коту «Кузі» не вистачило власного імунітету для подолання бактеріальної інфекції, а лікар ОСОБА_4 йому в цьому не допоміг.

Огляд епікризу по випискам з амбулаторного журналу: 29.11.2014 року жорстке дихання, черевна стінка м`яка; 01.12.2014 року набряк легенів інтерстиціальний - це гостра легенева недостатність, патологічний стан, при якому вміст рідини у легеневому інтерстиції перевищує нормальний рівень та порушується газообмін у легенях, черевна стінка м`яка; 02.12.-09.12.14 - набряк легенів інтерстиціальний; 27.12.14-29.14.14 - набряк легенів інтерстиціальний, черевна стінка м`яка; 03.01.15 - набряк легенів інтерстиціальний, ціаноз слизових оболонок ротової порожнини, серце не аускультується; 04.01.15 - набряк легенів інтерстиціальний; 05.01.15 - набряк легенів інтерстиціальний, з грудної порожнини виділяється значна кількість гною. Запис зробила лікар ОСОБА_6 .

Позивач зазначає, що 06.01.2015 року лікар ОСОБА_4 також записує у картку: з грудної порожнини виділяється значна кількість гною, тобто тільки через 35 днів з початку лікування лікар визначив характер випоту. При цьому, лікар не записав у карточку тварини результати бактеріологічного дослідження, в якому був виявлений збудник інфекції - пневмокок. Виходячи із записів у картці видно, що стан тварини був важкий. Такий стан передбачає екстрену госпіталізацію тварини у стаціонар госпіталю.

В грудні 2014 року, як вказує позивач, лікар їй цього не запропонував, життя тварини знаходилось під смертельною загрозою, практично висіло на волосині, тому що при лікуванні органів дихання обов`язковою умовою одужання є дотримання певного температурного режиму утримання тварини.

Крім того, позивач зазначає, що в період з грудня 2014 року по січень 2015 року клініка не мала дозвільних документів на роботу ренгенівського кабінету та його обладнання, а саме: санітарний паспорт на право експлуатації рентгенівського кабінету (наказ МОЗ №294 від 04.06.2007р.); технічний паспорт рентгенівського кабінету (наказ МОЗ №294 від 04.06.2007р.); ліцензію на право роботи з ДІВ (джерело іонізуючого випромінювання - рентгенівського обладнання) - постанова КМУ №1718 від 16.11.2000р., що підтверджується листом Державної інспекції ядерного врегулювання України №36-13/11565-12482 від 16.10.2020р.

У котів плевральна порожнина ділиться на дві: праву та ліву, у зв`язку з чим, при проведенні рентгендіагностиці тварину необхідно класти на правий та на лівий бік, співробітники рентгенкабінету чомусь клали кота Кузю тільки на правий бік.Інформація про проведення ренгендіагностикі не внесена у картку тварини.

Також не оформлено та не внесено у картку висновок ренгенологічних досліджень з формулюванням патологічного процесу і виявленням специфічних ознак можливого захворювання.

При захворюванні органів дихання перш за все робиться рентгенологічне дослідження. Зробили аж 10 знімків. Діагноз не встановили, окрім наявності вільної рідини у плевральній порожнині, але це не є захворюванням, це синдром, який виникає на тлі запалення або інших системних захворювань у організмі.

Також, позивач стверджує, що невідомо, який серологічний метод дослідження використовувала клініка.

Однак, постановка діагноза ІПК має бути комплексною. Багато здорових котів, з іншими захворюваннями можуть мати антитіла до коронавірусу. Виявлення тільки антитіл до коронавірусу не є діагностичним критерієм ІПК, якщо інші параметри діагностики ІПК не встановлені.

При цьому, позивач вказує, що такі важливі лабораторні аналізи як цитологічне дослідження та бактеріологічне дослідження випоту були зроблені не за призначенням лікаря, а на її прохання. Фахівці клініки не володіють базовими знаннями в діагностиці інфекційних захворювань. Діагноз ІПК не підтверджений жодним інструментальним дослідженням чи лабораторними аналізами, а зниження імунітету тварини на тлі інфекції верхніх дихальних шляхів спровокувало поширення інфекції на нижні дихальні шляхи та початок хвороби, збудником якої стала бактерія пневмокок.

Крім того, позивач зазначає, що перед оперативним втручанням жодних аналізів та обстежень тварини не було призначено. При цьому, замість одного заявленого оперативного втручання, на котре вона давала письмову згоду, тварині їх було зроблено три.

В порушення всіх заборон лікар використовував антибіотики для лікування людей, які завдали непоправної шкоди здоров`ю тварини.

Позивач стверджує, що в грудні 2014 року лікар ОСОБА_4 , не зважаючи на побічні дії препарату Левомецітину , назначає його прийом. В січні 2015р. він повторно назначає прийом Левомецітину , а якщо тварина приймала повторно ін`єкції Левомецітина , вона померла на місяць раніше. Позивач вважає, що лікар ОСОБА_4 повинен був в обов`язковому порядку контролювати стан печінки на нирок у тварини. Дози та кратність застосування призначалися як для лікування дорослої людини при вазі тварини 5 кг. Дози, які були призначені, лікарем: цефотаксим- 1г.х 2 рази на добу-7днів (разова норма для людини-1г.); левомецітин - 1г. х 2 - 5 днів, (разова норма для людини 0,5- 1г.), і це тільки по 2-м препаратам. Сталася підостра інтоксикація, яка розвивається в результаті безперервної або перервної у часі дії токсиканту тривалістю до 90 днів. Токсичний процес відбувався по пороговому принципу.

Причинно-наслідковий зв`язок між фактом дії речовин і розвитком процесу має незаперечний характер: при дії речовин у дозах нижче певних рівнів токсичний процес не розвивається: при досягненні певної дози процес розвивається неодмінно. Залежність "доза-ефект" простежується на рівні кожного окремого організму, при цьому, чим більше доза, тим значніше прояв токсичного процесу. На інтоксикацію вказує наявність слинотечі, блювання, діарея, ураження печінки та нирок, порушення функції кровотворення, альбумінурія, гематурія, ураження слухового нерву. Підозру на інтоксикацію також може викликати зміна кольору та консистенції крові.

Таким чином, у зв`язку з тим, що внаслідок лікування у тварини постраждала функція печінки, нирок, кишечника, був вкрай порушений кровообіг, а в такому стані тварина нежиттєздатна, її прийшлось приспати.

З урахуванням викладеного, вважаючи, що тварина померла від непрофесійних дій та халатного відношення до своїх обов`язків лікаря ОСОБА_4 , неякісного надання ветеринарних послуг та ставлення хибного діагнозу тварині, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Літвіновій І.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 18.12.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центра ветеринарних послуг «Айболит» про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди було залишено без руху.

23.01.2018 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди (т. 1 а.с. 45-59).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 02.02.2018року було прийнято позовну до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

21.02.2018 року від представника відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування наданих заперечень представник відповідача посилається на те, що позовна заява ОСОБА_1 складена з відсутністю посилань на чинне законодавство України, ґрунтується лише на припущеннях позивача, та не підкріплена належними доказами про те, що тварина померла від нібито непрофесійних дій та халатного відношення до своїх обов`язків лікаря ОСОБА_4 , неякісного надання ветеринарних послуг, та ставлення хибного діагнозу тварині в грудні 2014 року.

Представник відповідача вказує, що ветеринарний лікар госпіталю ветеринарної медицини «Айболит» ОСОБА_4 належним чином виконував свої посадові обов`язки під час звернення ОСОБА_1 за ветеринарною допомогою, та всіляко сприяв наданню кваліфікованої медичної допомоги хворому коту по кличці « Кузя », і такі дії лікаря не перебувають у причинному зв`язку з настанням загибелі тварини.

При повторному огляді кота « Кузі » у грудні 2014 року, на підставі проведених досліджень, ветеринарним лікарем ОСОБА_4 було з`ясовано, що кіт був інфекований токсоплазмозом, короно вірусом, а також були всі ознаки вірусного перитоніту.

Після цього, як стверджує представник відповідача, лікар ветеринарної медицини ОСОБА_4 невідкладно повідомив ОСОБА_1 , що всі реанімаційні заходи, що проводяться для порятунку життя кота « Кузі », можуть бути марні, та, що дане захворювання не лікується, проте, усвідомлюючи цей факт, позивач все одно наполягала на призначенні подальшого підтримуючого лікування, що підтверджується відповідною довідкою.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивач безвідповідально поставився до лікування своєї тварини, постійно порушував рекомендації лікаря ОСОБА_4 , неодноразово припиняв призначене лікування на невідомий час, не відвідував госпіталь

ветеринарної медицини «Айболит» у призначені лікарем дні, а також звертався до інших центрів ветеринарних послуг, постійно змінюючи лікарів, а також призначений лікувальний курс.

Також, у своїй позовній заяві, ОСОБА_1 власноруч зазначила, що

02.02.2015 року вона приспала свою тварину, та є єдиною відповідальною за це особою.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що лікар ветеринарної медицини ОСОБА_4 діяв професійно і без порушень, а також інформував ОСОБА_1 про вартість послуг і процедур, а позивач вказує неправдиву інформацію, та без жодних законних на те підстав намагається стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду.

На думку представника відповідача, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди, у зв`язку із не доведенням причино-наслідкового зв`язку між діями ветеринарного лікаря ОСОБА_4 та смертю тварини.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 26.02.2018року було змінено порядок проведення розгляду справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Літвінової І.А. від 05.03.2018року було змінено порядок проведення розгляду справи з спрощеного провадження з викликом сторін на розгляд в порядку загального позовного провадження.

16.03.2018 року від позивача ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.04.2018 року спір між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди призначено до врегулювання за участю судді.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.05.2018року було припинено врегулювання спору за участю судді між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди. Поновлено провадження у цивільній справі № 520/14871/17. Справу передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 24.05.2018 року було прийнято до розглядуцивільну справу №520/14871/17 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2018 року, за клопотанням позивача, у зазначеній справі було призначено судово-ветеринарну експертизу, а провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до Київського районного суду м. Одеси.

01.10.2019 року до Київського районного суду м. Одеси від Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького надійшов висновок експертної комісії.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.10.2019 року провадження у справі №520/14871/17 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди було поновлено. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 18.11.2019 року судом було частково задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків, ухвалено викликати та допитати в якості свідка лікаря ветеринарної медицини ОСОБА_4 , який лікував тварину.

У підготовчому засіданні 11.12.2019 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит експерта, який проводив експертизу, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит спеціалістів в галузі ветеринарної медицини.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2019 року у зазначеній справі було призначено додаткову судово-ветеринарну експертизу, а провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до Київського районного суду м. Одеси.

20.08.2020 року до Київського районного суду м. Одеси від Харківської державної зооветеринарної академії надійшов висновок від 04.08.2020 року за №02-2020 за результатами додаткової судово-ветеринарної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2020 року було поновлено провадження у справі №520/14871/17 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче засідання.

06.08.2020 року від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2020 року було залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 06.10.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.11.2020 року від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшли письмові коментарі до судових дебатів.

У судовому засіданні 18.11.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 18.11.2020 року представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, зазначених у запереченнях.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідка, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за реєстр. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 була власницею кота по клички «Кузя».

У серпні 2014 року ОСОБА_1 підібрала на вулиці кошеня та принесла його додому, де в неї вже перебував кіт по клички « Кузя », який, у подальшому, захворів від кошеня.

19 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до госпіталю ветеринарної медицини «Айболит» з приводу захворювання кота по клички « Кузя », якому, лікуючим лікарем ОСОБА_4 було поставлено діагноз «ринотрахеит», «панлейкопенія котів».

Лікування проходило у період з 19 серпня 2014 року по 23 серпня 2014 року, під час лікування були призначені такі ліки: риботан, синулокс, катозал, но-шпа, рингер, здійснені внутрішньом`язові ін`єкції, було проведено аналіз крові.

Під час прийому 23.08.2014 року лікуючий лікар попередив власника кота по клички «Кузя» ОСОБА_1 про необхідність з`явитись на прийом до лікуючого лікаря.

Вказані обставини підтверджуються випискою з амбулаторного журналугоспіталю ветеринарної медицини «Айболит» (т. 1 а.с. 160-196).

Наступне відвідування госпіталю ветеринарної медицини «Айболит» ОСОБА_1 разом зкотом по клички « Кузя » відбулося 27.11.2014 року, лікуючий лікар ОСОБА_4 , поставлено діагноз «ринотрахеит», «панлейкопенія котів», також поставлено діагноз «хронічна ниркова недостатність», «токсоплазма», «коронавірус», всі ознаки «вірусного перитоніту кішок».

Лікування проходило у період з 27 листопада 2014 року по 17 січня 2015 року, під час лікування було зроблено клінічний аналіз сечі, аналіз крові, цифрова рентгенографія, підшкірне краплинне введення лікарських препаратів, також були призначені лікарські препарати, також коту по клички «Кузя» було зроблено декілька операцій.

Крім того, з виписки з амбулаторного журналугоспіталю ветеринарної медицини «Айболит» вбачається, що 02.12.2014 року ОСОБА_1 було повідомлено, щостан кота по клички « Кузя » несприятливий, однак вона звернулася з проханням про продовження лікування.

Так, в матеріалах справи міститься копія прохання про продовження лікування від 02.12.2014 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , отримала повну інформацію від лікуючого лікаря ОСОБА_4 про стан здоров`я її тварини та дізнавшись про несприятливий прогноз перебігу захворювання, просить співробітників ФОП ОСОБА_2 продовжувати все можливе для порятунку життя її тварини та надає згоду на проведення всіх необхідних лікувальних та діагностичних заходів. Розуміє, що проведене лікування може не привести до позитивних наслідків та її тварина, незважаючи на всі зусилля лікарів, може загинути (т. 1 а.с. 127).

Останнє відвідування госпіталю ветеринарної медицини «Айболит» ОСОБА_1 разом зкотом по клички « Кузя » відбулося 17.01.2015 року, кіт по клички « Кузя » не одужав.

При цьому, 16.01.2015 року ОСОБА_1 надала письмову відмову від необхідних досліджувань, в якій зазначила, що отримала повну інформацію від лікуючого лікаря ОСОБА_4 про стан здоров`я її тварини кота « Кузі » та необхідність проведення додаткових, спеціальних методів дослідження, вона відмовляється від запропонованих діагностичних заходів по відомим їй причинам. Розуміє, що проведене без цих спеціальних досліджень лікування може бути неадекватним та неповним та погоджується, що відповідальність за наслідки такого лікування покладена повністю тільки на неї (т. 1 а.с. 126).

Як вказує позивач у позовній заяві, після того, як вона забрала тварину з госпіталю ветеринарної медицини «Айболит», 9.01.2015 року вона звернулася до ветеринарної клініки «Аіст», а 02.02.2015 року, у зв`язку з тим, що її тварина кіт по клички « Кузя » був у дуже тяжкому стані, вона вирішила його приспати.

З урахуванням викладеного, вважаючи, що тварина померла від непрофесійних дій та халатного відношення до своїх обов`язків лікаря ОСОБА_4 , неякісного надання ветеринарних послуг та ставлення хибного діагнозу тварині, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2018 року, за клопотанням позивача, у зазначеній справі було призначено судово-ветеринарну експертизу.

01.10.2019 року до Київського районного суду м. Одеси від Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького надійшов висновок експертної комісії (т. 2 а.с. 5 -14).

Так, експертна комісія дійшла наступних висновків.

Питання №1: Визначити показники швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) в крові, що він позначає, та що означає збільшення цього показника. Після семиденного лікування ринотрахеїту антибіотиками в крові тварини, показник ШОЕ був на рівні 35 одиниць при нормі (0-13), що могло означати таке значення ШОЕ? Які дії повинен був зробити лікар ветеринарної медицини для приведення цього показника до норми і його подальшого контролю? Зазначити рецидиви, які можуть виникнути після перенесеного тваринами вірусного ринотрахеїту.

Відповідь на питання №1: ШОЕ показник, а не сукупність показників ШОЕ. І означає здатність еритроцитів осідати на дні посудини в цільній крові. Це неспецифічний лабораторний показник, що змінюється при якісній і кількісній перебудові білків плазми крові. Збільшується ШОЕ за всіх форм анемій, при інфекційних і інвазійних захворюваннях, при запальних і особливо гнійних процесах та неоплазіях. Після семидобового лікування ринотрахеїту антибіотиками в крові тварини, показник ШОЕ був на рівні 35 одиниць при нормі (0-13), що могло означати таке значення ШОЕ? У процесі лікування, високий показник ШОЕ відображає наявність в плазмі високодисперсних білків, які утворюються при запаленнях. ШОЕ не потребує специфічної корекції, нормалізується при усуненні причини, яка призвела до його зростання. Які дії повинен був зробити лікар ветеринарної медицини для приведення цього показника в норму і його подальшого контролю? Дія лікаря полягає у застосуванні методів етіотропної терапії. Зазначити рецидиви, які можуть виникнути після перенесеного тваринами вірусного ринотрахеїту. Рецидиви після перенесеного інфекційного ринотрахеїту можуть виявлятись у вигляді колік, кон`юнктивіту.

Питання № 2: Чи мав право лікар ставити діагноз - інфекційний перитоніт кішок на підставі трьох проведених досліджень: рентгенологічного дослідження, аналізу крові на титри антитіл до коронавірус з відповіддю «результат-позитивний» та проби Рівальта з відповіддю «результат-позитивний»?

Відповідь на питання №2: ІПК (інфекційний перитоніт котів) захворювання, яке не має специфічної діагностики. Діагноз ставиться комплексно з врахуванням симптомів, даних Rt досліджень, позитивної реакції на коронавірус та виявлення ексудату - проби Рівальта. Лікар мав право ставити діагноз ІПК. FIP (Feline infectious peritonitis), ІПК (інфекційний перитоніт котів) надзвичайно поширене вірусне захворювання в популяціях кішок і зазвичай протікає у трьох формах - ексудативній (вологій), проліферативній (сухій), а у 75% котів в прихованій (безсимптомній) формі. Встановлено, що вірус наявний в організмі 75% - 100% особин, які перебувають у місцях великого скупчення котів: розплідниках та домогосподарствах. На даний час не розроблено специфічного лікування інфекційного перитоніту і лікування зводиться до симптоматичної терапії.

Питання №3: При яких захворюваннях у тварин призначається проведення аналізу - проба Рівальта, яке визначення даного дослідження, що означає позитивна відповідь? При яких захворюваннях у тварини, крім інфекційного перитоніту кішок, проба Рівальта може дати позитивний результат. Чи є проба Рівальта специфічним методом діагностики тільки інфекційного перитоніту кішок?

Відповідь на питання №3: Проба Рівальта проводиться при патології, що супроводжується випотами (нагромадженням рідини) в грудну або черевну порожнину. Проба Рівальта - це біохімічний тест для диференціації ексудату від трансудату. Позитивна проба Рівальта вказує на вміст ексудату в грудній або черевній порожнинах, тобто розвиток запального процесу. Окрім ІПК, проба може давати позитивний результат при перитонітах, перфорації кишечнику, гепатитах. Проба Рівальта - не є специфічним методом діагностики ІПК.

Питання №4: Який рівень титрів антитіл до коронавірусу повинен бути в крові тварини, щоб діагностувати інфекційний перитоніт кішок? Чи повинна бути розглянута динаміка цього показника або достатньо одноразового аналізу?

Відповідь на питання №4: Наявність антитіл вказує на те, що кішка була інфікована коронавірусом. При вологій формі ІПК рівень антитіл виключно і високий (1: 1280 і вище). У випадках, коли антитіла не виявлені, це свідчить про те, що у кішки немає інфекційного перитоніту (звичайно, якщо інші ознаки - дозволяють підозрювати ІПК у кішки з нульовим титром антитіл, то в такій ситуації необхідно проводити інші дослідження, наприклад ПЛР-діагностику на виявлення РНК коронавірусу в зразках асцитної рідини). Титр антитіл до коронавірусу при сухій формі перитоніту зазвичай еквівалентний або перевищує 1:640. Нульовий та нижче 160 титр антитіл майже завжди дозволяє виключити сухий ІПК. Багато здорових котів з іншими захворюваннями можуть мати антитіла до коронавірусу. Виявлення тільки антитіл до коронавірусу не є діагностичним критерієм ІПК, якщо інші параметри діагностики ІПК не встановлені.

Питання №5: Які найнеобхідніші лабораторні дослідження випітної рідини повинні бути призначені лікарем для встановлення діагнозу при виїмці гнійного випоту в грудній порожнині? При яких захворюваннях у тварини може бути гнійний випіт у грудну порожнину?

Відповідь на питання №5: При аспіруванні гнійного ексудату з грудної порожнини необхідно провести бактеріологічні дослідження та посів на живильні середовища, для визначення збудника бактеріального зараження та І провести дослідження на чутливість до антибіотиків. Гнійний ексудат може накопичуватись при гнійних плевритах, при стафіло- та стрептококах.

Питання №6: Який попередній діагноз можна встановити тварині за загальним аналізом крові, цитологічному дослідженні випітної рідини і рентгенівським знімками?

Відповідь на питання №6: Вважаємо питання не коректним, не конкретизованим.

Питання №7: Для чого призначається цитологічне дослідження випітної рідини і яке має значення це дослідження у діагностиці?

Відповідь на питання №7: Цитологічне дослідження випітної рідини дає

можливість виявляти клітинний склад, з метою постановки діагнозу та

диференціальної діагностики (запальний процес чи порушення водно-сольового

обміну).

Питання №8: Чи повинно цитологічне дослідження випоту містити

інформацію про наявність бактерій (у бактеріальному дослідженні випітної

рідини була знайдена бактерія Пневмокок Streptococcus pneumoniae)?

Відповідь на питання №8: Під час проведення цитологічного дослідження

мазків можна виявити присутність бактерії, окремі з яких можна визначити за

морфологічними ознаками. При цьому додатково потрібно проводити бактеріоскопічні дослідження препаратів, забарвлених за Грамом і бактеріологію - посів патологічного матеріалу на поживні середовища.

Питання №9: На які захворювання вказують показники випітної рідини з грудної порожнини - гній, в бактеріальному посіві випітної рідини Пневмокок Streptococcus pneumoniae: характеристика збудника, методи їх виявлення, які хвороби можуть бути викликані цією бактерією.

Відповідь на питання №9: Для мікробіологічної діагностики бактерійних інфекцій можна використовувати всі мікробіологічні методи досліджень або лише частину з них. Вибір того чи іншого методу залежить від біологічних особливостей збудника, його локалізації в організмі тварини, періоду захворювання та інших чинників. Проте, у будь-якому випадку найдостовірнішим є бактеріологічний метод, за допомогою якого проводиться виділення чистої культури збудника та його ідентифікація. Лабораторне дослідження представленого матеріалу включає: мікроскопію препаратів; посів на живильні середовища для виділення чистої культури збудника та його ідентифікації; постановку біологічної проби. Одночасне виявлення антитіл до виділеного мікроорганізму, встановлене за допомогою серологічного дослідження, підтверджує бактеріологічний діагноз. Пневмонійний стрептокок - S. Pneumoniae (Diplococcus septicus) - грам позитивний, нерухомий диплокок або короткий диплострептокок, форма І окремих коків овальна, іноді ланцетоподібна (кінцеві частини клітин злегка видовжені, тому даний стрептокок раніше називали ланцетоподібним стрептококом) В організмі збудник утворює капсулу, яка при мікроскопії препаратів забарвлених за Романовським - Гімза , візуалізується у вигляді блідо-рожевого обрамлення. Пневмонійний стрептокок постійно знаходиться на слизових оболонках респіраторних шляхів, шлунково-кишковому тракті. За зниження захисних сил організму, особливо у молодих тварин, збудник може спричиняти розвиток пневмоній та ентеритів.

Питання № 10: Які існують клінічні ознаки, діагностика захворювання, види збудників, методи їх виявлення, лікування, особливі умови утримання тварини її при захворюванні органів дихання кішок, викликаними бактеріальними інфекціями, у тому числі з гнійними випотами.

Відповідь на питання №10: Виявлення гнійного ексудату в плевральній порожнині є наслідком розвитку інфекційного захворювання, ускладненого стрето або стафілококами. Стрептококи відносяться до порядку Eubacteriales, родини Streptococcus.Рід Streptococcusнараховує багато видів. Найбільше значення з них мають s. руоgenes, s. viridans, s. рneumoniae, s. faecalis, s. аgalactiae, анаеробні стрептококи. У котів гнійні випоти можуть бути наявними при інфекційній патології, опуховій хворобі. За бактерійних захворювань, пацієнтам призначається антибіотикотерапія.

Питання №11: Які захворювання можна попередньо діагностувати по знімках і рентгенологічних досліджень? Опис всіх 10 знімків. Для аналізу цифрових рентгенологічних знімків необхідні фахові знання: лікаря - рентгенолога. У нашому університеті відсутня посада лікаря - рентгенолога, тому на це питання відповіді дати ми не можемо.

Питання №12: Які побічні ефекти може дати ведення сироватки Ронколейкин? Після ведення сироватки Ронколейкин тварині стало погано, її нудило. Що повинен був зробити лікар для стабілізації стану здоров`я тварини?

Відповідь на питання №12: Ронколейкин - це не сироватка, а імуностимулятор, побічні ефекти згідно інструкції, нудота не є критичним станом, причин виникнення її багато, стабілізація стану здоров`я тварин залежить від причини.

Питання №13: Чи мав право лікар використовувати антибіотики, які застосовуються в медицині (Цефотаксим, Левоміцетин, Метрогил, Юнідокс, Офлоксацим)? Які аналоги є у ветеринарній медицині при лікуванні тяжких інфекційних захворювань кішок? Тварині було призначено прийом великої кількості препаратів, антибіотиків, антибактеріальних препаратів, гормональних препаратів, знеболювальних і т.д. На скільки це було виправдано? Чи було передозування медичних препаратів (по показником-правильність дозування в залежності від ваги тварини)? Коректність застосування Бутомідора ? Наслідки передозування лікарських препаратів для тварини, у т.ч. антибіотиків?

Відповідь на питання №13: Назначені антибіотики не мають аналогів у

ветеринарній медицині. Препарат Кобактан 2,5%, виробництва Інтервет

інтернешнл Б.В., Нідерланди, (АА-00667-01-11 від 18.07.2016 р.), згадуваний у

позовній заяві, що міг би бути аналогом, в інструкції щодо застосування містить

лише дози для сільськогосподарських тварин, а собаки і коти не згадуються.

(«Ветеринарні лікарські засоби», Львів, Афіша, 2017). Щодо безпечної кількості препаратів. У кожному конкретному випадку лікар ветеринарної медицини з урахуванням діагнозу, перебігу захворювання визначає схему лікування з використанням засобів етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії. При цьому значення має не стільки кількість препаратів як їх сумісність та здатність зняти основні симптоми хвороби та сприяти одужанню. Ефективність антибіотикотерапії визначається бактерійним діагнозом та правильністю вибору препарату (найбільш ефективний та найменш токсичний). Визначальною є доза препарату, яка зазвичай залежить від маси тварини. Однак, при цьому лікар обов`язково враховує стан тварини, спосіб та кратність введення, присутність в схемі інших протимікробних і протипаразитарних засобів. Бутомідор є зареєстрованим в Україні анальгетиком групи синтетичних опіоїдів (АА-00530-01-09 від 28.11.2014р.) в якості засобу ветеринарної медицини. Відповідно до інструкції щодо його застосування рекомендованою дозою для підшкірного введення котам є (за маси для тіла кота 4 кг - 0,16 мл/кг, а за 4,5 кг - 0,18 мл/кг) 0,73 мл на кг м.т (0,17x4,27 кг). Тому, говорити про передозування за умови 4-й разового введення препарату в загальній кількості 0,87 мл нелогічно, що підтверджується відсутністю характерних ознак передозування цим препаратом. Вживання терміну "тяжкі інфекційні хвороби" не коректний вираз.

Питання №14: При проведенні агресивної антибіотикотерапії, які лабораторні дослідження повинен був призначити лікар для постійного Контролю стану внутрішніх органів, зокрема, печінки і нирок? Яку підтримуючу терапію, одночасно з прийомом антибіотиків, повинен був призначити лікар, яка зменшує негативний вплив останніх (антибіотиків) на нормальне функціонування зазначених органів?

Відповідь на питання №14: Не коректне питання термін "підтримуюча" терапія не існує. При застосуванні агресивної антибіотикотерапії необхідно декілька разів на тиждень (2-3 рази на тиждень) проводити загальний та біохімічний аналізи крові, за показниками, які залежать від хвороби.

Питання №15: Яке захворювання можна було діагностувати за клінічними ознаками стану здоров`я тварини: слинотеча, блювота, пожовтіння шкірного покриву, пожовтіння склер очей, дуже темний колір сечі, високий рівень пігментів в сечі? Розшифровка загального аналізу сечі від 30.01.2015

Відповідь на питання №15: Перераховані симптоми можуть вказувати, зокрема: слинотеча і блювота на патологію рота, патологія шлунка, 12-палої кішки; іктеричність видимих слизової оболонки та шкіри - на ушкодження печінки та жовчевидільної системи; темний колір сечі - «некоректний вираз». У сечі здорових тварин жовчні пігменти звичайними лабораторними дослідженнями не виявляються. У хворих тварин наявність жовчних пігментів в сечі за звичайного лабораторного дослідження відзначають при ураженні печінки та жовчних шляхів. При цьому, сеча набуває темного жовто-зеленого відтінку. Розшифровка аналізу сечі. Аналіз сечі від 30.01.2015 року представлений на стор. 97 відображені кількісні і якісні показники. Що Ви мали на увазі? Інтерпретувати кожний показник, чи інше? Якщо в осаді сечі виявили свіжі еритроцити (8-10 в п / зору), можливий розвиток гематурії. Зростання кількості лейкоцитів вказує на запальні процеси в нирках. Наявність 2% глюкози в сечі - на розвиток ренальної глюкозурії, що може спостерігатись при хворобах нирок (гломерулонефриті, нефрозі). Аналізуючи результати аналізу сечі, можна відмітити, що у кота була патологія печінки та нирок, ймовірно зумовлена дією ендотоксинів, які утворювались внаслідок запальних процесів в організмі кота за інфекційного захворювання. Надмірне нагромадження в організмі ендотоксинів зумовлювали гепато- та нефроцелюлярну патологію.

Питання №16: Які лабораторні аналізи повинен був назначити лікар тварині перед оперативним втручанням?

Відповідь на питання №16: Перед проведенням оперативного втручання із застосуванням седативних препаратів та наркотичних речовин необхідно провести дослідження щодо встановлення показників, які характеризують функціональний стан дихальної, серцево-судинної та сечовидільної систем. Такі дослідження включають встановлення загального клінічного стану тварини з урахуванням ТПД, показників загального та біохімічного аналізу і крові. За потреби проводять інструментальні дослідження, зокрема рентгенографію або ехокардіографію.

Питання №17: Лікар провів три оперативні втручання протягом 2-х тижнів (04.01.2015; 11.01.2015; 14.01.2015) для встановлення дренажів у грудну порожнину із застосуванням внутрішньовенного анестетика Профопола. Які негативні наслідки на стан здоров`я тварини могло дати багаторазове введення Профополу через короткі інтервали часу, з огляду на таке: наявності сильного запального процесу інфекційного характеру в організмі тварини згідно з результатами загального аналізу крові від 06.01.2015 року та 13.01.2015 року; наявності у тварини порушенням дихальної функції, на тлі прийому антибіотиків та антибактеріальних препаратів, на тлі розвитку анемії?

Відповідь на питання № 17: Доцільність проведення оперативного втручання за будь якої хірургічної патології встановлює лікар з урахуванням абсолютних відносних показань та протипоказань до проведення втручання. Наявність гнійного ексудативного процесу у грудній порожнині з наростаючим лейкоцитозом та відсутністю відповіді організму тварини на проведення антибактеріальної терапії є абсолютним показанням до дренування грудної порожнини для евакуації вмісту з метою запобігання виникнення сепсису. Оскільки сильний запальний процес зумовлений наявним патологічним процесом в грудній порожнині, то доцільність оперативного втручання є виправданим у даному випадку. Стосовно порушення дихальної функції, то лікар мав врахувати тип дихання та стан серцево-судинної системи за вибору тактики анестезії при даному оперативному втручанні: за наявності суттєвого зниження фракції викиду, що призводить до порушення гемодинаміки застосування пропофолу і протипоказане, оскільки препарат має виражену гіпотензивну дію. За інших станів протипоказу до застосування пропофолу немає. Стосовно кратності введення пропофолу, то даний інтервал між введеннями є цілком допустимий, оскільки період повного виведення препарату становить до 36 годин. Відносно кумулятивну властивість препарат має у тварин з добре розвиненою жировою тканиною, оскільки є ліпофільним, та деякий час може залишатися у жировій тканині, але на повторне введення препарату це не впливає, якщо інтервал між введеннями перевищує 36 годин. Прийом твариною антибактеріальних препаратів не є протипоказанням до проведення загальної анестезії. Загальна анемія може суттєво повпливати на введення тварини в наркоз таким чином, що транспорт кисню до тканин сповільнюється, що призводить до тканинної гіпоксії, як наслідок гострого метаболічного ацидозу та набряку мозку.

Питання №18: Дренажі для промивання порожнин встановлюються одноразово або їх потрібно замінювати якщо проводиться заміна дренажів, то в ; яких випадках і як часто? Діаметр дренажів був 4 мм, для вилучення їх з грудної порожнини обов`язково треба було давати наркоз тварині?

Відповідь на питання №18: Загалом, для дренування грудної порожнини необхідний дренаж або система дренажів. У гнійній хірургії з цією метою застосовують синтетичні трубки різного діаметру. Зазвичай вони ставляться раз, фіксуються швами до м`язів та шкіри тварини і при нормальному інкціонуванні та правильному догляді (правильна постановка з урахуванням анатомічних особливостей дренованої порожнини, дотримання правил асептики та антисептики, промиванні антисептичними розчинами з метою допускання обструкції) заміни не потребують аж до повного видалення. Але дренажі під час експлуатації мають тенденцію до перекручування, згинання, перегинання, закупорювання або ж пошкоджуються твариною. Дренаж потребує щоденного догляду з оцінкою прохідності останнього. У випадках припинення функціонування (закупорка, пошкодження тощо) дренаж зазвичай видаляють з заміною на новий. Враховуючи малу інвазивність даної процедури (особливо при дренуванні природніх порожнин) проведення маніпуляції у тварин потребує як мінімум седації поєднаної із місцевим знеболенням. Вибір тактики анестезії за даної маніпуляції залежить від таких факторів: загального стану тварини, стану клінічних показників, типу нервової системи тварини, анатомо-топографічної характеристики дренованої ділянки з урахуванням інервації та характеру доступу, часу втручання та складності виконання маніпуляції.

Питання №19: У картці тварини, крім захворювання ІПК, лікарем зазначено ряд інших захворювань у тварин: токсоплазмоз, панлейкопенія, хронічна ниркова недостатність, неоплазія і лейкоз (останні два - під питанням). Прошу вказати, на підставі яких досліджень, які знаходяться у справі, були встановлені ці захворювання.

Відповідь на питання №19: Наявність ІПК було встановлено комплексним дослідженням, що у тому числі включало серологічні дослідження. Підозріння щодо інфікування токсоплазмами було встановлено на основі серологічних досліджень, а хронічна ниркова недостатність - на основі анамнезу, клінічних в тому числі біохімічних досліджень крові. Зазначення неоплазії та лейкозу (під питанням) було внесено з метою диференційної - діагностики, ці захворювання було виключено лікарем під час детально проведеного дослідження. Лікарем зазначено ряд інших захворювань у тварин: токсоплазмоз, панлейкопенія, хронічна ниркова недостатність, неоплазія і лейкоз (останні два - під питанням).

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2019 року у зазначеній справі було призначено додаткову судово-ветеринарну експертизу, а провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення справи до Київського районного суду м. Одеси.

20.08.2020 року від Харківської державної зооветеринарної академії надійшов висновок від 04.08.2020 року за №02-2020 за результатами додаткової судово-ветеринарної експертизи.

Так, експерти дійшли наступних висновків.

1. Тварина хворіла на вірусний ринотрахеїт, при цьому, в загальному аналізі крові був підвищений показник ШОЕ. Яким чином можна було перевірити нормалізацію цього показника крові: по зовнішньому стану здоров`я тварини чи по лабораторному дослідженню крові?

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) - неспецифічний лабораторний показник крові, що відображає співвідношення фракцій білків плазми крові та певною мірою залежить від кількості еритроцитів в одиниці об`єму крові. Зміна ШОЕ може бути непрямою ознакою запального або іншого патологічного процесу. Збільшення ШОЕ спостерігають за гострих і хронічних інфекцій, пневмоній, інфаркту міокарда, уражень печінки, нефротичного синдрому, цукрового діабету, тиреотоксикозу, анемій, злоякісних новоутворень, сепсису, за впливу окремих фармакологічних препаратів, травм, переломів кісток, анемій, інвазійних захворюваннях, інфекційних захворюваннях тощо. Нормалізацію показника швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) можна перевірити виключно повторним лабораторним дослідженням крові за Панченковим або Вестергреном. За зовнішнім станом тварини визначити показник швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) не можливо. Проте, якщо тварина хворіла на вірусний ринотрахеїт, то оцінювати стан її здоров`я в процесі лікування необхідно за комплексом ознак, зокрема: клінічними ознаками, показниками лабораторних досліджень біологічного матеріалу (крові, сечі), візуалізаційними методами дослідження (наприклад, рентгендіагностика - за потреби), виявлення внутрішньоядерних включень у мазках із слизової оболонки ротової і носової порожнин, очей І виділення вірусу в культурі клітин). Для уточнення діагнозу проводять реакцію нейтралізації у культурі клітин нирки або легень кошенят. Серед лабораторних досліджень крові необхідно провести клінічний і біохімічний аналізи. Серед показників клінічного аналізу крові визначити кількість еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів, вміст гемоглобіну, швидкість осідання еритроцитів тощо. Визначення лише показника швидкості осідання еритроцитів не може бути абсолютно достовірною інформацієюпро стан здоров`я тварини.

2. Які ускладнення можуть виникнути у тварини після перенесеного вірусного ринотрахеїту?

Після перенесеного вірусного ринотрахеїту у тварини можуть виникнути ускладнення у вигляді хронічних запальних процесів органів дихання: риніт - запалення слизової оболонки носа, ларингіт - запалення слизової оболонки гортані, трахеїт - слизової оболонки трахеї, бронхіт - запалення бронхів, пневмонія - запалення легенів, бронхопневмония - запалення бронхів і легенів, плеврит - запалення серозної оболонки в грудній порожнині, а також тонзиліт - запалення мигдаликів; органів зору: кон`юнктивіт - запалення слизової оболонки ока і повік, рідше - виразковий кератит (запалення рогівки ока, що супроводжується переважно її помутнінням, утворенням виразок, болем і почервонінням ока); стоматит - запалення слизової оболонки ротової порожнини; приносових пазухах (лобової - фронтит і верхньощелепної - гайморит). Дуже рідко зустрічаються ураження оболонок головного мозку, атонія кишківника, запори, виразковий дерматит та ін. Ступінь розвитку ускладнень після перенесеного вірусного ринотрахеїту у кота залежить від багатьох чинників, зокрема, віку, породи тварини, її фізіологічних особливостей та клінічного стану, наявності та тривалості хронічних захворювань, наявності супутніх і ускладнюючих патологій, індивідуальних особливостей організму тварини, вірулентності збудника хвороби, стану захисних механізмів в організму, в т.ч. імунної системи тощо.

3. Інфекційний перитоніт кішок (ІПК) з вологою (випітною) формою: клінічні ознаки захворювання у тварини; характер випоту; діагностика та методи виявлення збудника; диференціація від ініиих захворювань зі схожими клінічними ознаками. Чи повинен лікар для діагностиці ПІК застосувати такі методи; ІІЛР (полімеразна ланцюгова реакція) випота та/або крові; визначення рівня загального вмісту білка та рівня альфа І-кислого глікопротеїна у випоптої рідини. Які результати повинні мати дослідження при підозрі на ІПК?

За інфекційного перитоніту кішок (ІПК), клінічні ознаки захворювання, характер випоту; діагностика та методи виявлення збудника; диференціація від інших захворювань зі схожими клінічними ознаками з вологою (випітною) формою детально описані в дослідницькій частині висновку експертів. Оскільки офіційно затверджених протоколів клінічного лікування хвороб тварин, в т.ч. і інфекційного перитоніту котів (ІПК), в Україні не існує, то комплекс діагностичних заходів і способів лікування котів за ІПК, як і за інших захворювань, визначає лікар ветеринарної медицини, який лікує цю тварину, виходячи з ознак захворювання та клінічного стану тварини, спираючись на передовий досвід у сфері ветеринарної медицини та новітні наукові розробки і рекомендації, проте такий комплекс діагностичних заходів і способів лікування котів має бути обґрунтований. Метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) є достатньо точним і чутливим методом діагностики, в т.ч. для дослідження випоту в порожнини тіла та/або крові (99,9 % точності), проте існують і інші методи, наприклад, ІФА (метод імуноферментного аналізу), які проявили себе досить ефективно. Метод ПЛР виправданий за наявності вірусів в біоптатах, отриманих від хворого кота, проте в латентній (не активні) формі вірус може бути відсутнім в біоптатах, але антитіла, які виробилися на антиген (вірус) в крові залишаються, тому визначення титру антитіл в крові методом ІФА (імуноферментний аналіз) є обов`язковим для підтвердження наявності і визначення титру вірусу. Дослідження альфа-1-кислого глікопротеїну в крові проводять з метою виявлення гострих запальних станів, аджейого рівні збільшуються в 3-4 рази за більшості запальних процесів, за інфекції і тканинного некрозу, за внутрішньосудинного руйнування еритроцитів (див. с. 31-33 дослідницької частини висновку експертів). Загальний вміст білка у випітній рідині у кішок з ІПК зазвичай перевищує 35 г/л і зазвичай більший за рахунок глобулінів, ніж альбумінів, знижуючи альбуміново-глобулінове співвідношення. Діагноз на ІПК ставлять комплексно з урахуванням епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів лабораторних досліджень (див. в дослідницькій частині висновку експертів - с. 23-25). Який саме метод чи сукупність методів діагностики застосувати в кожному конкретному клінічному випадку визначає лікар ветеринарної медицини, який лікує тварину, виходячи із завдань дослідження тощо. Перераховані в питанні № 3 методи діагностики є досить інформативними. За ексудативного (вологого) перитоніту у котів розвивається асцит, у черевній та грудній порожнинах накопичується рідкий ексудат (в`язка рідина солом`яного кольору в черевній порожнині), утворюється випіт в плевральну порожнину. За неексудативного (сухого) перитоніту клінічні ознакрі часто слабо- виражені, неспецифічні і різноманітні. Цей стан найбільш важко діагностувати. До характерних ознак належать: втрата ваги, відсутність апетиту. Інші симптоми залежать від того, які органи уражені, і від ступеня їх пошкодження. До них відносяться: увеїти, нашарування на рогівці, помутніння склоподібного тіла і опалесценція водянистої вологи, лімфоцитарна інфільтрація судин сітківки, піогранулема сітківки. У тварини реєструють лихоманку, анемію слизових оболонок, схуднення, зневоднення, ознаки порушення роботи шлунково-кишкового тракту (здуття черевця, блювоту, діарею), розлади дихання, можливий розвиток перикардиту, печінкової недостатності. Ураження кровоносних капілярів усього організму (особливо - черевної порожнини, головного мозку, внутрішніх органів і лімфатичних вузлів) супроводжуються формуванням імунних комплексів, призводять до підвищення судинної проникності і до відкладень фібрину в порожнинах. У загиблих тварин виявляють серозно- фібринозний перитоніт і маленькі (гранульоматозні і/або некротичні) вузлики, розсіяні по поверхні печінки та органів черевної порожнини. Брижові лімфатичні вузли і печінка збільшені. Ексудативний (вологий) перитоніт - важка клінічна форма, яка швидко розвивається (тривалість 1-12 тижнів) і в більшості випадків закінчується летально. За підозри на ІПК в гострий період ПЛР буде позитивною (наявність вірусу), в сироватці крові виражена динаміка антитіла до цього збудника (титри антитіл збільшуються протягом 2-3 тижнів до 1:3200), за наявності клінічної картини хвороби, з високою ймовірністю свідчить про наявність інфекційного перитоніту котів [33, 37], вміст альфа-1-кислого глікопротеїну буде підвищеним, проба Рівальта буде позитивною, будуть виявлені зміни в лейкоформулі. Для диференційної діагностики ексудативної форми інфекційного перитоніту необхідно виключити бактерійний перитоніт, токсоплазмоз, асцити серцевого і ниркового походження, пухлини, серцеву недостатність і травми, а за неексудативної форми хвороби - лімфосаркоматоз, туберкульоз і токсоплазмоз.

4. При яких захворюваннях у тварини, крім ІПК, проба Рівальта. може дати позитивний результат? Чи може випот при хворобі, викликаною бактеріальною Інфекцією, дати позитивний результат проби Рівальта?

Проба Рівальта не є специфічним тестом на коронавірус - збудник ІПК. Ця проба дає змогу відрізнити трансудат від ексудату (за вмістом у випоті із грудної чи черевної порожнини білку). Діагностична цінність тесту Рівальта становить 86-97 %. Позитивний результат, таким чином, буде отриманий під час дослідження випітної рідини з грудної чи черевної порожнин, поява якого зумовлена розвитком запального процесу, спричиненого як вірусами і бактеріями, так і іншими патогенними мікроорганізмами. Проба Рівальта буде позитивною за ІПК, плевриту (запалення серозної оболонки грудної порожнини), гепатитів різної етіології, перфорації кишечнику тощо. За бактеріальної інфекції випіт із порожнин тіла може дати позитивний результат в пробі Рівальта. Шляхом диференційної діагностики лікар ветеринари от медицини, який лікує тварину, має звузити коло діагнозів хвороби.

5. У тварини був гнійний випіт у грудну порожнину. У бактеріальному дослідженні випітної рідини була знайдена бактерія Пневмокок - Streptococcus pneumoniae. Яке захворювання викликає цей збуднику кішок? Характеристика захворювання та методи діагностики.

Збудник Streptococcus pneumoniae, в т.ч. і у кішок, є головною причиною гострих пневмоній (запалення легенів), бактеріальних менінгітів (запалення мозкових оболонок), гострих середніх отитів (запалення середнього вуха), синуситів (запалення додаткових пазух носа), первинного сепсису, запалення шкіри, суглобів, абсцесів внутрішніх органів, ураження серця (ендокардит), ураження нирок тощо. Діагностика будь-якого захворювання хоч заразної, хоч не заразної етіології, в т.ч. і захворювання, котрі спричиняються бактерією Streptococcus pneumoniae здіснюється комплексно. Для цього оцінюють клінічні ознаки захворювання, патологоанатомічні зміни, результати лабораторних досліджень, інструментальних та візуалізаційних методів дослідження. Результати патологоанатомічного розтину трупа кота Кузя в матеріалах справи відсутні.Етіологічна лабораторна діагностика включає виявлення пневмококів, посів досліджуваного матеріалу з подальшою культуральною і біохімічною ідентифікацією збудника (наприклад, методом ПЛР - полімеразної ланцюгової реакції), визначенням антибіотикочутливісті; виявлення специфічних генетичних фрагментів пневмокока і його антигену, виявлення специфічних антитіл в сироватці крові (наприклад, методом ІФА ).Мікроскопічні дослідження використовують для виявлення пневмококівв різних видах біологічного матеріалу: плевральній рідині, виділеннях з вуха, даткових пазух носа, крові тощо.За наявності росту на чашках проводиться обов`язкова кількісна оцінка бактеріального росту і виділення чистої культури передбачуваного збудника для подальшої ідентифікації.Крім того, для уточнення діагнозу використовують рентген-діагностику. Цим методом виявляють наявність вогнищ запалення та вільну рідину в серозних порожнинах. Так, на рентген-знімках, записаних на DVD-R диску реєструються рентгенологічні ознаки наявності вільної рідини в плевральних порожнинах, що може свідчити про гідроторакс.

6. На яке захворювання можуть вказувати результати цитологічного дослідження випітної рідини, які надані клінікою « Айболит » та знаходяться у справі.

Для постановки діагнозу необхідно застосувати комплекс методів дослідження: клінічні дослідження систем організму з використанням інструментальних та візуалізаційних методів, а також лабораторних методів дослідження біологічних середовищ організму (крові, сечі, випітних рідин, вмістимого шлунку, кишечнику тощо). Лише такий комплекс методів забезпечить постановку об`єктивного діагнозу. Ставити діагноз на основі результатів лише цитологічного дослідження випітної рідини, які надані клінікою « Айболит » є не коректним. Проте, цитологічні дослідження випітної рідини кота Кузя від 6.01.2016, 8.01.2016, 13.01.2016 можуть свідчити про протікання запального процесу чи неопластичного росту (онкологія). Відповісти на питання, в якій порожнині тіла протікає такий запальний процес, не виявляється за можливе, оскільки на бланках, в яких внесені дані цитологічних досліджень випітної рідини кота Кузя від 6.01.2016, 8.01.2016, 13.01,2016, інформація про це відсутня.

7. Які існують ветеринарні препарати-антибіотики для лікування хвороб домашніх тварин (собак та кішок), викликаних вірусними та бактеріальними інфекціями (звичайний перелік часто вживаних). Чи можна застосовувати для лікування вказаних хвороб ветеринарний препарат « Кобактан » та «Комбікел»?

Антибіотики - це речовини природного, синтетичного або напівсинтетичного походження, які перешкоджають росту і розмноженню живих клітин, в основному найпростіших і прокаріотів. Ветеринарних препаратів-антибіотики для лікування хвороб домашніх тварин (собак та кішок), спричинених вірусними та бактеріальними Інфекціями нині дуже багато, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Серед них такі як: Цефотаксим, Кобактан, Комбікел, Метрогіл, Діоксидин, Юнідокс, Енроксил, Клавасептин, Байтрил, Синулокс, Комбікел, Зінапрім, Пенбекс, Верафлокс, Кеіа Атоху-кеї 15 тощо. Оскільки офіціно затверджених протоколів клінічного лікування хвороб тварин, в т.ч. за вірусних та бактеріальних інфекцій тварин, в Україні не існує, то вибір антибактеріального чи іншого препарата для лікування тварини, залишається за лікарем ветеринарної медицини, який лікує тварину, проте такий вибір має бути обґрунтований. Кобактан і комбікел є препаратами, які за своєю суттю є комбінованими антибіотиками широкого спектру дії, і застосування їх, а також інших антибіотиків за інфекцій є необхідним, оскільки за бактеріальних інфекцій вони пригнічують та знищують збудника, за вірусних інфекціях - на сам вірус не діють, проте пригнічують умовно-патогенну секундарну мікрофлору в організмі, не дозволяючи їй ускладнити основне вірусне захворювання.

8. При лікуванні тварини були застосовані антибіотики та антибактеріальні препарати такі як «Цефотаксим», «Левоміцетин», «Метрогил», «Діоксідин», «Юнідокс». Які негативні побічні дії можуть бути від їх приймання? Чи може приймання цих. препаратів викликати у тварини гемолітичну анемію, дісфункцію печінки, нирок, кишечнику та інших органів? Чи можуть порушення у роботи цих органів викликати патологічні процеси в організмі, які загрожують життю тварини? Які препарати-протектори необхідно надавати тварині при застосуванні вказаних антибіотиків для органів: печінка, нірки, кишечник (звичайний перелік часто вживаних).

Препарати Цефотаксим , Левоміцетин , Метрогіл, Діоксідин, Юнідокс здатні спричиняти різні види побічної дії, перерахованої в запитанні 8: дисфункцію печінки, нирок, кишечнику та інших органів; зниження загальної опірності організму до різних інфекційних захворювань в результаті тривалого прийому антибіотиків, звикання бактерій до компонентів препарату і зниження ефективності його впливу через занадто тривалий прийом, часто потрібно додатковий прийом препаратів, які відновлюють мікрофлору шлунково-кишкового тракту, алергічні реакції. Крім того, негативною побічною дією цих препаратів є блювання, напади гарячки, жовтяниця, азотемія, підвищення рівня трансаміназ, збільшення протромбінового часу, озноб, підвищення температури тіла, диспептичні розлади, судомні скорочення м`язів, алергічні реакції, фотосенсибілізувальний ефект тощо. Вплив побічної дії антибіотиків на організм тварини залежить від дози та кратності препарату, віку, маси тіла, фізіологічних особливостей тварини, наявності в неї побічних хронічних патологій, стану обміну речовин в організмі, індивідуальних особливостей організму, в т.ч. переносимість цих препаратів.Порушення роботи органів організму тварини під час атибіотикотерапії можуть спричиняти патологічні процеси в організмі, які загрожують життю тварини (наприклад, алергічні реакції, дисфункцію печінки, нирок підшлункової залози хоча і не завжди). На це впливають вік і порода тварини, її фізіологічні особливості та клінічний стан, наявність хронічних захворювань, ступінь порушення роботи внутрішніх органів, тривалість такого стану, наявність супутніх і ускладнюючих патологій, дози та кратності антибактеріального препарати, індивідуальних особливостей організму тварини тощо.Для запобігання ускладнень під час антибіотикотерапії застосовують гепатопротектори (Гептрал, Глутаргін, Таблетки Анімал Фітолайн Гепатолайф AnimAll FitoLine Hepatolife ; Api-San Гепатоджект - ін`єкційний розчин та ін.), у разі розладів роботи шлунково-кишкового каналу - пробіотики (наприклад, FotiFlora, Рro-Коlin, Vіуо Reinforces, Рrotexin DC), сорбенти (наприклад, Дивопрайд), вітаміни групи В, в т.ч. В12. Проте, застосування цих препаратів не є обов`язковим і здійснюється в залежності від конкретної клінічної ситуації, оскільки антибіотики не завжди спричиняють таку виражену побічну дію на організм, яка проявляється помітно клінічно.Крім того, необхідно враховувати, що дисфункція різних органів може бути симптомами іншого основного захворювання, а не результатом побічної дії лікарських препаратів, в тому числі антибіотиків.Проте, це питання має узагальнюючий, абстрактний характер. Будь-яке питання в судово-ветеринарній експертизі необхідно оцінювати, виходячи з конкретної ситуації.

9. Чи потребує тварина специфічного лікування при підвищенному показнику ЩОЕ, де всі інші показники в нормі та загально доброму стані?

Підвищення показника швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ - швидкості осідання еритроцитів) є ознакою, а не хворобою, тому в описаній ситуації незрозуміло, на що має бути спрямоване лікування. Якщо від норми відрізняється лише показник ШОЕ, необхідно проводити подальші клінічні та лабораторні дослідження тварини для з`ясування остаточного діагнозу хвороби. В будь-якому випадку діагностика хвороб тварин має бути комплексною: клінічний огляд, інструментальні та візуалізаційні дослідження (УЗД, рентгенологічні), лабораторні дослідження (гематологічні, бактеріологічні, вірусологічні, імуноголічні тощо) біологічного матеріалу (крові, сечі, випітної рідини, жовчі, вмістимого шлунку, кишечнику тощо). Лише за такого підходу до діагностики хвороби тварини можна отримати позитивний результат лікування. Лікування тварини за підвищеного показника ШОЕ, де всі інші показники в нормі, а тварина знаходиться в загально доброму стані, не має сенсу до з`ясування остаточного діагнозу хвороби, адже лікування має бути засноване на принципах етютропної, симптоматичної, патогенетичної терапії і прямо буде залежати від діагнозу хвороби.Проте, це питання має узагальнюючий, абстрактний характер. Будь-яке питання в судово-ветеринарній експертизі необхідно оцінювати, виходячи з конкретної ситуації.

10. Чи може невакцінований дорослий кіт заразитися коронавірусом та/чи інфекційним перитонітом кішок від вуличного невакцінованого кошеняти? Чи можуть такі хронічні вірусні інфекції призвести до гнійного плевриту?

В ситуації, описаній в запитанні, зараження невакцинованого дорослого кота коронавірусом та/чи інфекційним перитонітом кішок від вуличного невакцинованого кошеняти цілком можливе; вакцинація при цьому значення не має, оскільки засоби специфічної профілактики (вакцина, сироватка) проти інфекційного перитоніту котів (ІПК) не розроблені. Гнійний плеврит не є клініко-анатомічною ознакою інфекційного перитоніту котів (ІПК), але може виникнути як ускладнення цієї хвороби на фоні різко зниженого рівня імунітету тварини.

11. Чи має право лікар використовувати антибіотики при лікуванні гнійного плевриту? Якщо так, то, чи має він право обирати антибіотики самостійно?

За таких захворювань, як гнійний плеврит, застосування антибіотикотерапії є показаним, оскільки будь-яке гнійне запалення розвивається за прямої участі патогенних бактерій, тому лікар ветеринарної медицини, на думку експертів, мав усі підстави застосовувати антибіотики і обирати для лікування тварини необхідний їх вид, за можливостю - широкого спектру дії (Кобактан, Юнідокс, Діоксидин, Метрогіл тощо). Для впевненості в їх ефективному впливові на організм хворої тварини використовують антибіотикограму - тест на чутливість до конкретних антимікробних засобів. Оскільки офіційно затверджених протоколів клінічного лікування хвороб тварин, в т.ч. гнійного плевриту, в Україні не існує, то вибір антибактеріального чи іншого препарати для лікування тварини, залишається за лікарем ветеринарної медицини, який лікує тварину, проте такий вибір має бути обґрунтований.

12. Чи можуть хронічні вірусні інфекції з часом визивати такі симптоми: слинотечія, блювання, пожовтіння шкіри та склер очей, різка втрата ваги, порушення функції кишечнику, втрата рухової активності?

Хронічні вірусні інфекції з часом можуть спричиняти у тварини такі симптоми, як слинотечу, блювання, пожовтіння шкіри та склер очей, зменшення маси тіла, порушення функції кишечнику, втрату рухової активності ті інші розлади здоров`я. Зазначені симптоми за хронічних вірусних інфекцій тварини будуть залежати від виду, статі, віку, фізіологічних особливостей тварини, стану імунної системи тварини, вірулентності збудника, котрий спричинив хронічну вірусну інфекцію, тривалості протікання хронічного хворобливого процесу, ускладнення основного захворювання, якості годівлі і умов утримання тварини тощо. Проте, це питання має узагальнюючий, абстрактний характер. Будь-яке питання в судово-ветеринарній експертизі необхідно оцінювати, виходячи з конкретної ситуації.

У судовому засіданні 17.11.2020 року судом, в якості свідка, був допитаний лікар ОСОБА_4 , який безпосередньо проводив лікування кота по клички «Кузя».

Свідок ОСОБА_4 повідомив про те, що він дійсно лікував кота по клички «Кузя», власником якого була позивач ОСОБА_1 , лікування він проводив правильно, однак призначене лікування позивач не виконувала, вибірково, на свій розсуд вводила препарати, які вважала за необхідне, при цьому, свідок вказував на те, що кіт був не щеплений, попереджував позивача про те, що у кота несприятливий прогноз та спасти його практично неможливо.

Однак, як стверджував свідок ОСОБА_4 , позивач все одно наполягала на його лікуванні, а потім підписала відмову від лікування та забрала кота з клініки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11, 1166, 1167 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зазначені вище положення законодавства, саме на позивача покладено обов`язок доказування.

Судом встановлено, що офіційно затверджених протоколів клінічного лікування хвороб тварин в Україні не існує, тому вибір препаратів для лікування тварини залишається за лікарем ветеринарної медицини.

Однак, позивачем не доведено, по-перше, протиправної поведінки відповідача, та, по-друге, причино-наслідкового зв`язку між зверненням до лікарні відповідача та смертю кота позивача.

Суд, аналізуючи зібрані по справі докази, вважає, що сам по собі факт смерті кота не може свідчити про винну поведінку лікаря відповідача, за відсутності переконливих доказів на підтвердження цьому.

При цьому, висновками судово-ветеринарної експертизи та додаткової судово-ветеринарної експертизи не встановлено порушення лікування кота позивача лікарем ветеринарної клініки «Айболит» ОСОБА_4 , тобто не встановлено винну поведінку лікаря.

В той же час, доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Як відзначалося, обставини справи встановлюються за допомогою доказів.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статей 263, 264 ЦПК України, суд, вирішуючи справу суд повинен ухвалювати рішення, яке базується на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, суд під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

За змістом частини другої статті 229 ЦПК України, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Суд зазначає, що належними є докази, які мають значення для справи, тобто мають властивість підтвердити взаємопов`язані з ним істотні обставини і які у відповідності з нормою матеріального права створюють фактичну основу спірних правовідносин.

В такому разі, аргументи позовної заяви щодо винної поведінки лікаря ветеринарної клініки «Айболит» ОСОБА_4 не є виправданими, оскільки судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням відповідача та заподіянням збитків позивачу.

Позивач у наданій позовній заяві взагалі не посилається на норми діючого законодавства України, які, на її думку, порушив відповідач.

Закон України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач та, який, на її думку, було порушено відповідачем, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Разом з тим, позивачем не доведено, що послуги, які надавалися відповідачем були неякісні.

У судовому засіданні позивач посилалась на порушення відповідачем ч. 2 ст. 67 Закону України «Про ветеринарну медицину», яка передбачає, що забороняється обіг ветеринарних препаратів, не зареєстрованих в Україні. У виняткових випадках при лікуванні непродуктивних тварин лікар ветеринарної медицини може застосовувати лікарські засоби у разі відсутності зареєстрованих аналогічних ветеринарних препаратів.

Однак, позивач невірно трактує положення цієї статті, оскільки ч. 2 ст. 67 Закону України «Про ветеринарну медицину» не забороняє використання людських препаратів при лікуванні тварин, а забороняє використання препаратів, не зареєстрованих в Україні.

При цьому, суд підкреслює, що офіційно затверджених протоколів клінічного лікування хвороб тварин в Україні не існує, тому вибір препаратів для лікування тварини залишається за лікарем ветеринарної медицини.

Вказане також підтверджується висновком Харківської державної зооветеринарної академії від 04.08.2020 року за №02-2020 за результатами додаткової судово-ветеринарної експертизи.

Таким чином, суд не може встановити, чи були будь-які порушення при лікуванні кота позивача, а також не може встановити, чи можливо було призначати при лікуванні кота людські препарати антибіотики.

Висновки двох судово-ветеринарних експертиз також не підтвердили факту того, що неможна було призначати при лікуванні кота по клички « Кузя » людські препарати антибіотики.

Посилання позивача на відсутність у відповідача дозвільних документів на роботу рентгенівського кабінету та його обладнання за період з грудня 204 року по січень 2015 року, а також на відсутність у відповідача ліцензії на ветеринарну практику на період дії 2014-2015р.р., судом до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявне свідоцтво про атестацію №45-299/2013, видане 03.10.2013 року Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, чинне 02.10.2016 року, зі змісту якого вбачається, що ветеринарна лабораторія ФОП ОСОБА_2 м. Одеса (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 99) відповідає критеріям атестації й атестована на проведення робіт поза сферою поширення державного метрологічного нагляду (т. 2 а.с. 61).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту рентгенівського кабінету № 419, копія протоколу №1537.16 засідання екзаменаційної комісії з перевірки знань з питань радіаційної безпеки «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ-97); «Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур», затверджених наказом МОЗ України №294 від 04.06.2007 р. та інші нормативні акти з питань радіаційної безпеки, копія акту прийняття (або попереднього узгодження) рентгенівського кабінету в експлуатацію для ветеринарної медицини (практики), а також копії сертифікатів на проходження курсу навчання роботі на обладнанні виробництва групи компаній ТОВ «Телеоптик» - рентгенівське обладнання (т. 2 а.с. 68-74).

Таким чином, доводи позивача щодо без ліцензійної діяльності ФОП ОСОБА_2 та відсутності у відповідача дозвільних документів на роботу рентгенівського кабінету та його обладнання не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить також з того, що в матеріалах справи наявні копія прохання про продовження лікування від 02.12.2014 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , отримала повну інформацію від лікуючого лікаря ОСОБА_4 про стан здоров`я її тварини та дізнавшись про несприятливий прогноз перебігу захворювання, просить співробітників ФОП ОСОБА_2 продовжувати все можливе для порятунку життя її тварини та надає згоду на проведення всіх необхідних лікувальних та діагностичних заходів. Розуміє, що проведене лікування може не привести до позитивних наслідків та її тварина, незважаючи на всі зусилля лікарів, може загинути (т. 1 а.с. 127).

При цьому, 16.01.2015 року ОСОБА_1 надала письмову відмову від необхідних досліджувань, в якій зазначила, що отримала повну інформацію від лікуючого лікаря ОСОБА_4 про стан здоров`я її тварини кота « Кузі » та необхідність проведення додаткових, спеціальних методів дослідження, вона відмовляється від запропонованих діагностичних заходів по відомим їй причинам. Розуміє, що проведене без цих спеціальних досліджень лікування може бути неадекватним та неповним та погоджується, що відповідальність за наслідки такого лікування покладена повністю тільки на неї (т. 1 а.с. 126).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів, наявність яких, при їх дослідженні, як окремо, так і у сукупності, підтверджують обставини щодо причин смерті кота, наявного причинно-наслідкового зв`язку між діянням та заподіянням збитків, а також вини відповідача в їх спричиненні.

Крім того, у суду відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки, в даному випадку, вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від основних вимог про відшкодування шкоди, які задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди- залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.11.2020 року.

Суддя Петренко В. С.