ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 906/1024/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020

(головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Петухов М.Г., Маціщук А.В.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020

(суддя Маріщенко Л.О.)

у справі №906/1024/19

за позовом Північного офісу Держаудитслужби

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач", 2) Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Семенівської сільської ради

про стягнення 31 582,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Північний офіс Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (далі - ТОВ "Газпромпостач") та Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради (далі - Відділ освіти), згідно з яким, уточнивши в ході розгляду справи вимоги, просив стягнути солідарно з відповідачів 31 582,26 грн надмірно сплачених бюджетних коштів.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведеної позивачем перевірки закупівлі природного газу, здійсненої Відділом освіти, встановлено невідповідність укладеної відповідачами додаткової угоди від 22.01.2019 №1 вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.7 розділу 10 договору постачання природного газу від 26.12.2018 №18-2019г, тому вона є нікчемною, а безпідставно сплачені на її виконання бюджетні кошти підлягають стягненню в дохід Семенівської об`єднаної територіальної громади.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Відділом освіти проведено відкриті торги щодо закупівлі "Природний газ" 84 500 метрів кубічних з очікуваної вартістю 1 235 000 грн.

2.2. Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro - публічні закупівлі" за UА-2018-11-16-003554-а. Основним критерієм вибору переможця є ціна.

Учасниками вказаних торгів зареєструвалися: ТОВ "Газпромпостач" з пропозицією 861 900 грн (остаточна пропозиція 861 900 грн); ТОВ "АС" з пропозицією 891 475 грн (остаточна пропозиція 891 475 грн).

За результатами проведених торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "Газпромпостач" з ціновою пропозицією 861 900 грн.

2.3. 26.12.2018 між ТОВ "Газпромпостач" (постачальник) та Відділом освіти (споживач) укладено договір постачання природного газу №18-2019г (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується забезпечити поставку природного газу споживачу для його власних потреб (споживання), а споживач зобов`язується приймати природний газ та своєчасно оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору ціна за спожитий природний газ у 2019 році за 1000 куб.м спожитого природного газу без врахування тарифів на його транспортування та розподіл, становить 10 200,00 грн з урахуванням ПДВ. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 861 900,00 грн з урахуванням ПДВ.

Сума договору (очікувана вартість) вказана з урахуванням кошторисних призначень на відповідний період. Зобов`язання по договору закупівлі виникають залежно від реального фінансування. Замовник може брати зобов`язання щодо оплати предмета закупівлі в межах доведеної суми після затвердження асигнувань в установленому законодавством порядку та термін його дії з 01.01.2019.

2.4. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 4.1 цього розділу, є обов`язковою для сторін з дати підписання договору. Визначена вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.5 договору істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання, крім випадків, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

2.5. Згідно з п. 10.7 договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

2.6. 22.01.2019 ТОВ "Газпромпостач" та Відділ освіти підписали додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим внесли такі зміни до договору:

1. Внести зміни в п. 4.1 розділу "Ціна природного газу" договору та викласти його у наступній редакції:

"4.1. Ціна 1000 (одна тисячі) кубічних метрів газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на його транспортування по території України і розподіл природного газу з 01.01.2019 та до досягнення обсягу споживання споживачем природного газу за договором №18-2019г у розмірі 3,000 тис. куб.м становить 8 500 грн, крім того ПДВ - 1 700 грн. Всього з ПДВ - 10 200 грн.

Після досягнення споживачем обсягу споживання природного газу за договором №18/2019г загальним об`ємом 3,000 тис. куб.м, ціна за 1000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на його транспортування по території України і розподіл природного газу становить 9 350 грн, крім того ПДВ - 1 870 грн. Всього з ПДВ - 11 220 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 861 900 грн, з урахуванням ПДВ 143 650 грн.

Сума договору (очікувана вартість) вказана з урахуванням кошторисних призначень на відповідний період. Зобов`язання по договору закупівлі виникають залежно від реального фінансування.

Замовник може брати зобов`язання щодо оплати предмета закупівлі в межах доведеної суми після затвердження асигнувань в установленому законодавством порядку та термін його дії з 01.01.2019".

2.7. В подальшому між ТОВ "Газпромпостач" та Відділом освіти підписувались додаткові угоди до договору постачання природного газу, якими були внесені зміни та доповнення умов договору стосовно прав та обов`язків сторін, відповідальності сторін, реквізитів сторін та вносилися зміни ціни природного газу (додаткові угоди №2 від 23.01.2019, №3 від 28.01.2019, №4 від 25.04.2019, №5 від 16.10.2019).

2.8. Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 передано природного газу в кількості 33,963 тис. куб.м на загальну суму 378 004,86 грн. За поставлений природний газ Відділ освіти провів розрахувався у повному обсязі.

2.9. На підставі ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі", абз. 3, 4 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631, позивачем проведено перевірку здійсненої Відділом освіти закупівлі по предмету "Природний газ" (інформацію оприлюднено в електронній системі закупівель за номером UА-2018-11-16-003554-а).

В ході вказаної перевірки закупівель встановлено, що споживачем в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" укладено додаткову угоду №1 від 22.01.2019 до договору від 26.12.2018 №18-2019г щодо зміни ціни за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни такого товару в сторону збільшення, у зв`язку з чим Відділом освіти надмірно сплачено 31 582,26 грн за придбаний природний газ.

2.10. 31.05.2019 позивачем було направлено лист Відділу освіти про усунення порушень законодавства, в п. 2 якого вказано, що укладений договір про закупівлі (додаткова угода) є нікчемним у зв`язку з чим необхідно застосувати наслідки недійсності (нікчемності) правочину в частині укладання додаткової угоди від 22.01.2019 №1 до договору від 26.12.2018 №18-2019г та зобов`язати Відділ освіти надати Управлінню в термін до 01.07.2019 вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів.

2.11. 20.06.2019 Відділ освіти направив на адресу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області лист №125 про результати розгляду вимоги, в якому проінформував, зокрема, що ним 10.06.2019 надісланий лист №114 про розірвання додаткової угоди №1.

ТОВ "Газпромпостач" листом від 19.06.2019 №2258 відмовило у розірванні додаткової угоди та вважає вимоги Відділу освіти безпідставними та необґрунтованими.

2.12. Враховуючи факт зниження ціни на природний газ в березні-квітні 2019 року, за даними прейскуранта НАК "Нафтогаз України", відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" Відділом освіти ініціювалось питання перед ТОВ "Газпромпостач" про внесення змін до договору поставки шляхом зниження ціни товару. Додаткова угода про зниження ціни на 10% у квітні, яка є результатом домовленостей, оприлюднена на веб-порталі системи публічних закупівель "Prozorro".

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 17 лютого 2020 року рішенням Господарського суду Житомирської області позов задоволено. Стягнуто солідарно з Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" в дохід сільського бюджету Семенівської об`єднаної територіальної громади 31 582,26 грн сплачених бюджетних коштів. Здійснено розподіл судового збору.

3.1.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідачів не було законних підстав та документально підтвердженого обґрунтування для зміни істотних умов договору постачання природного газу від 26.12.2018 №18-2019г - ціни згідно з додатковою угодою №1, відтак, додаткова угода укладена всупереч приписам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що довідка Торгово-промислової палати України №23/08.0-7.3 від 09.01.2019 не є належним доказом коливання ціни, а тому не може бути документальним підтвердженням та обґрунтуванням необхідності зміни ціни, зафіксованої у договорі, укладеному за результатом процедури публічної закупівлі.

При вирішенні спору суд зазначив, що відповідачем-2 безпідставно сплачено на користь відповідача-1 31 582,26 грн бюджетних коштів, а тому, до спірних правовідносин застосовував вимоги ст. 1212 ЦК України.

3.2. 04 червня 2020 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 скасовано в частині стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради надмірно сплачених коштів в розмірі 31 582,26 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради.

Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, код ЄДРПОУ 36424636) в дохід бюджету Семенівської об`єднаної територіальної громади 31 582,26 грн сплачених бюджетних коштів.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, код ЄДРПОУ 36424636) на користь Північного офiсу Державної аудиторської служби України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560) 1 921 грн судового збору за подання позовної заяви".

3.2.1. Приймаючи постанову, господарський суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода №1 до договору укладена всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", тому вона є нікчемною та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її недійсністю.

3.2.2. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

3.2.3. Враховуючи те, що відповідач-1 за нікчемною додатковою угодою від 22.01.2019 №1 одержав (набув) від відповідача-2 грошові кошти в сумі 31 582,26 грн, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про стягнення саме з ТОВ "Газпромпостач" в дохід Семенівської об`єднаної територіальної громади безпідставно отриманих коштів в зазначеному розмірі, оскільки за приписами ст. 1212 ЦК України обов`язок повернути безпідставно набуте майно, або його вартість покладено на особу, якою це майно безпідставно було набуте.

3.2.4. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ні договором, ні законом, зокрема і ст. 1212 ЦК України, не передбачено в даному випадку солідарної відповідальності відповідачів. З огляду на викладене, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 1212 ЦК України та безпідставне стягнення з відповідача-2 коштів, тому рішення суду в цій частині скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ТОВ "Газпромпостач" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.1.1. Підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Заявник касаційної скарги зазначає, що судами порушено норми ст.ст. 45, 53 ГПК України та неправильно застосовано ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі".

4.1.2. Також ТОВ "Газпромпостач" зауважило на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.ст. 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

4.1.3. Скаржник вважає, що цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів, про що, на його думку, свідчить правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17.

4.1.4. ТОВ "Газпромпостач" неодноразово наголошувало про необхідність дотримання судами обох інстанцій приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України позивачем мала бути Семенівська сільська рада.

Судами обох інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття рішення за позовом неуповноваженої законом особи.

При цьому ТОВ "Газпромпостач" подавалося клопотання про зміну територіальної підсудності. З метою уникнення розгляду справи Господарським судом м. Києва, Північним офісом Держаудитслужби було подане клопотання про залучення як співвідповідача Відділу освіти.

4.1.5. З урахуванням того, що ТОВ "Газпромпостач" заявляло про непідсудність справи Господарському суду Житомирської області, рішення Господарського суду Житомирської області та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду підлягають скасуванню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 310 ГПК України, оскільки ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

4.1.6. Скаржник вважає, що суди обох інстанцій у своїх рішеннях застосували п. 8 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", що надає органу державного фінансового контролю право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

А також п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", що надає органу державного фінансового контролю право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

На теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

4.1.7. На думку ТОВ "Газпромпостач" у Північного офісу Держаудитслужби відсутнє право звернення до суду з позовом до ТОВ "Газпромпостач" відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" в частині права органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування та стягувати кошти в дохід місцевого бюджету, а не в дохід державного бюджету, оскільки місцевий бюджет не тотожній бюджету державному. Подання органами Держаудитслужби позовів в інтересах місцевого самоврядування є перевищенням повноважень цими державними органами та прямим втручанням в діяльність територіальних громад.

4.1.8. Також відповідач-2 вважає, що належні довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Таким чином, фактографічна довідка Торгово-промислової палати України від 09.01.2019 №23/08.0-7.3, надана ТОВ "Газпромпостач" є належним доказом коливання ціни на природний газ у січні 2019 року в порівнянні з груднем 2018 року.

Зазначаючи про зменшення цін на ринку природного газу, судами не враховано, що ціна у січні 2019 року була більшою ніж ціна договору, а тому може бути збільшена сторонами договору. За наведених обставин, скаржник вважає, що судами неправильно застосовані норми ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо нікчемності додаткової угоди.

4.2. Північний офіс Держаудитслужби подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 - без змін.

4.2.1. Позивач вважає, що Верховним Судом вже неодноразово висловлена позиція щодо належності звернення до суду у подібних правовідносинах саме органами державного фінансового контролю та саме до господарських судів. Зокрема, позиція Верховного Суду з даного питання викладена в постановах від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, від 07.12.2018 по справі №924/1256/17, від 13.02.2019 по справі №906/296/18, від 17.04.2019 по справі №923/560/18.

Відповідно до наведених постанов, прокурором з підстав порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", допущених під час проведення відповідних процедур закупівель, в інтересах держави подано позови щодо визнання недійсними рішень тендерних комітетів, визнання недійсними договорів, укладених за результати проведених процедур, та застосування наслідків такої недійсності. По всім справам відповідачами є замовник та переможець торгів, які є сторонами оспорюваного договору. Обґрунтовуючи своє право звернення до суду із вказаними позовами прокурор вказував на відсутність повноважень Держаудислужби України щодо звернення до суду із вказаними позовами.

4.2.2. Проте Верховний Суд, застосовуючи п. 10 ч. 1 ст. 10 "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", вказав, що "у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсним рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти" (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 по справі №923/560/18).

Така позиція Верховного Суду безпосередньо спростовує твердження скаржника, що в даному випадку "право звернення до суду з позовом у Північного офісу Держаудитслужби відсутнє відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а також, що дана справа "належить до юрисдикції адміністративних судів".

4.2.3. В свою чергу, згідно з п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також п. 50 "Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, передбачено, що "за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених підстав або з порушенням вимог законодавства". При цьому вказані норми не обмежують предмет позову та коло осіб, до яких він може бути пред`явлений. Зокрема, така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №924/1237/17, згідно з якою "положення таких нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави".

Проте, станом на день подачі даного позову жодних документів щодо виконання вимог в частині застосування наслідків недійсності (нікчемності) укладеної додаткової угоди не надходило.

Північний офіс Держаудитслужби в даному випадку має право та зобов`язаний особисто звернутись до суду в інтересах держави. Отже, питання законності, економності та ефективності витрачання коштів місцевих бюджетів безпосередньо належать до сфери інтересів держави. Відтак, Північний офіс Держаудитслужби в даному випадку жодним чином не звертається до суду в інтересах органу місцевого самоврядування або будь-якого іншого органу, про що безпідставно зазначає скаржник, а діє виключно в інтересах держави.

4.2.4. Позивач зауважує на тому, що сільський бюджет Семенівської об`єднаної територіальної громади, в даному випадку, не виступає як окрема юридична особа та зазначається лише як складова ланка бюджетної системи України на користь якої необхідно стягнути кошти.

4.2.5. Інформація зазначена в довідці Торгово-промислової палати України лише вказує на ціни природного газу з 01.01.2019 та жодним чином не підтверджує факт коливання ціни товару на ринку в бік збільшення на 10% в період між укладанням договору та додаткової угоди №1 (а саме з 26.12.2018 по 22.01.2019). Відтак, скаржник ні в ході розгляду справи судами обох інстанцій, ні в поданій касаційній скарзі не довів наявності підстави для зміни ціни товару. Вказане свідчить про порушення відповідачами абз. 1 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладання вищевказаної додаткової угоди. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладання з порушенням вимог передбачених ч. 4 ст. 36 цього Закону.

4.3. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення солідарно з відповідачів надмірно сплачених бюджетних коштів.

5.2.2. Згідно з ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити в тому числі зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Верховний Суд зазначає, що в силу ст.ст. 3, 14 ГПК України господарський суд здійснює судочинство відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, та розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

При з`ясуванні суб`єктного складу відповідачів та змісту позовних вимог господарський суд, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено позивачем при зверненні з позовними вимогами та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати кількісний склад відповідачів та по іншому, ніж позивач визначати суть позовних вимог, якщо їх пред`явлено до всіх відповідачів.

За змістом позовної заяви (уточненої) позивач не пред`явив вимоги до кожного з відповідачів окремо, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно коштів як до підконтрольної установи так і до непідконтрольної установи відносно позивача.

5.2.3. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

5.2.4. Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 N43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (підпункт 6); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Положенням установлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4).

5.2.5. Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено право органу державного фінансового контролю порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8); право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

5.2.6. Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи підконтрольній установі, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

5.2.7. Спір у справі, що розглядається, стосується вимоги Північного офісу Держаудитслужби стягнути солідарно з ТОВ "Газпромпостач" (непідконтрольної установи) та Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради (підконтрольної установи) надмірно сплачені кошти, які виникли у зв`язку із укладенням та виконанням відповідачами додаткової угоди від 22.01.2019 №1. При цьому, звертаючись з позовом, орган державного фінансового контролю обґрунтовував свої вимоги тим, що ця угода є нікчемною в силу вимог ст.ст. 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки під час її укладення завищено ціну за одиницю товару, у зв`язку з чим Відділом освіти надмірно сплачено 31 582,26 грн ТОВ "Газпромпостач" за придбаний природний газ. Позивач вважає, що сплачені на виконання додаткової угоди бюджетні кошти підлягають стягненню в дохід Семенівської об`єднаної територіальної громади.

Тобто, суб`єкт владних повноважень в тому числі заявив позовні вимоги до юридичної особи - ТОВ "Газпромпостач", яке не є підконтрольною установою, владних управлінських функцій відносно ТОВ "Газпромпостач" Північний офіс Держаудитслужби не здійснює, та до Відділу освіти, молоді та спорту Семенівської сільської ради, який є підконтрольною установою.

Водночас, Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Північному офісу Держаудитслужби, як суб`єкту владних повноважень, надано право звертатися до суду з відповідним позовом про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами.

5.2.8. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що орган державного фінансового контролю має можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Водночас, в даному випадку позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідачів коштів у зв`язку з нікчемністю додаткової угоди до договору, тоді як ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не передбачено право позивача для звернення до суду з такими вимогами.

5.2.9. В даному випадку звернення органу державного фінансового контролю до суду з цим позовом, у підсумку, спрямоване на те, щоб стягнути з непідконтрольної йому установи (суб`єкта господарювання) кошти, які отримала ця установа внаслідок укладення та виконання відповідачами додаткової угоди від 22.01.2019 №1.

По суті, виявивши, що підконтрольною установою сплачено зайві кошти непідконтрольній установі, позивач намагається їх стягнути шляхом їх солідарного стягнення з особи, якій їх сплачено, та з особи, яка їх отримала.

Водночас такий спосіб реалізації (здійснення) позивачем владних (управлінських) повноважень не має правових підстав.

5.2.10. Крім того, в даному випадку позивачем не заявлялися вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 22.01.2019 №1, укладеної між відповідачами, тоді як в силу вимог п. 8 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" у органу державного фінансового контролю наявне право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Про оспорюваність таких правочинів (додаткових угод) свідчить практика Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 09.09.2020 у справі №921/524/18, у яких правовідносини є подібними зі справою, що переглядається.

Отже, Верховний Суд вважає, що заявлені позовні вимоги (стягнення солідарно коштів з підконтрольної та непідконтрольної установ), які обрані позивачем за встановлених обставин цієї справи, є неприйнятними.

Виставивши за наслідками ревізії вимогу з вказівками про забезпечення застосування наслідків нікчемності додаткової угоди від 22.01.2019 №1 (наявність якої орган державного фінансового контролю виявив на основі проведеної перевірки господарських взаємовідносин відповідача-2 з іншими суб`єктами господарювання) позивач не може змінити визначений законодавством порядок їх примусового пред`явлення.

5.2.11. При цьому твердження позивача у відзиві на касаційну скаргу про те, що вже наявний висновок Верховного Суду щодо належності звернення до суду у подібних правовідносинах саме органами державного фінансового контролю та саме до господарських судів, Верховний Суд вважає помилковим, оскільки наведені позивачем постанови стосуються справ, де звертався прокурор у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", допущених під час проведення відповідних процедур закупівель, і прокурором подано позови в інтересах держави щодо визнання недійсними рішень тендерних комітетів, визнання недійсними договорів, укладених за результатами проведених процедур, та застосування наслідків такої недійсності.

Верховний Суд враховує висновки у наведених постановах про те що у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсним рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Водночас у цій справі правовідносини сторін не є подібними з правовідносинами, про які зазначається у відзиві на касаційну скаргу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч. 1 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

6.2. З огляду на таке, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу відповідача-1 шляхом прийняття нового рішення у справі, судовий збір, сплачений відповідачем-1 за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн та касаційної скарги у розмірі 3 842,00 грн, покладається на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1024/19 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Стягнути з Північного офiсу Державної аудиторської служби України (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, код ЄДРПОУ 36424636) 2 881,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 3 842,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Житомирської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Кролевець