ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/932/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Усенка Ю.Д.

представника відповідача Принцовського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. (суддя Прасов О.О., повне судове рішення складено 15.05.2020 р.) в справі № 280/932/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0020953305 від 19.09.2019 р. про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний податок на суму 3411,24 грн.; №0020933305 від 19.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 39 297,86 грн., в тому числі за основним платежем - 26 198,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 099,29 грн.; №0020943305 від 19.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 3 274,83 грн., в тому числі за основним платежем - 2 183,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 091,61 грн.; №0020983305 від 19.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем - 10 105 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 548,50 грн.; №0021003305 від 19.09.2019 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2018 р. на суму 50 грн.; вимоги про сплату боргу №0020963305 від 19.09.2019 р. на суму ЄСВ в розмірі 32 020,47 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій №0020973305 від 19.09.2019 р., яким застосовано штрафні санкцій в розмірі 3995,83 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав незаконності та необґрунтованості, ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог щодо надання оцінки вчинених протягом 2017-2018 років операцій, оскільки відповідачем в акті перевірки не зазначалось про нереальність господарських операцій. Є безпідставним висновок суду про те, що закупівля товарів, робіт, послуг мала здійснюватися на території Чернігівського району Запорізькій області.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.07.2019 по 01.08.2019 контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №631/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 08.08.2019 р., у висновках якого зазначено про встановлення порушення позивачем пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 176.1 пп. «а» ст. 176, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26 198,57 грн., в т.ч. за 2017 р. - 6 494,61 грн., за 2018 р. - 19 703,96 грн.; пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, п. 176.1 пп.«а» ст. 176, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 183,22 грн., в т.ч. за 2017 р. в сумі 541,22 грн., за 2018 р. в сумі 1642,00 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 32 020,47 грн., у т.ч. по періодам за 2017 р. в сумі 7937,85 грн., за 2018 р. в сумі 24 082,62 грн.; пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 594,00 грн., в т.ч. у зв`язку з реалізацією дизельного пального та бензину за ціною, нижчою від придбання, у травні 2017 р. на суму податку на додану вартість 34,00 грн., у вересні 2017 р. на суму податку на додану вартість 4 677,00 грн., у лютому 2018 р. на суму 536,00 грн., у липні 2018 р. на суму податку на додану вартість 489,00 грн., у листопаді 2018 р. на суму податку на додану вартість 1 933,00 грн., у грудні 2018 р. на суму податку на додану вартість 2 925,00 грн., та зменшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість р.10 за червень 2018 р. на суму податку на додану вартість 50,00 грн.; п. 216.12 ст. 216, ст. 231 Податкового кодексу України в частині складення акцизних накладних з порушенням строку на суму акцизного податку 170 561,87 грн. (для цілей пунктів 120-2.1 і 120-2.2 статті 120 Податкового кодексу України).

На підставі цього акту перевірки 19.09.2019 р. відповідачем прийнято наступні рішення:

1) податкове повідомлення-рішення №0020943305, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 3274 грн. 83 коп., з яких: 2183 грн. 22 коп. за податковими зобов`язаннями; 1091 грн. 61 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення №0020983305, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 13242 грн. 50 коп., з яких: 10954 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями; 2548 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) податкове повідомлення-рішення №0021003305, яким зменшено від`ємне значення по податку на додану вартість за червень 2018 року на суму 50 грн. 00 коп.;

4) податкове повідомлення-рішення №0020953305, яким до позивача по акцизному податку на пальне застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 3411,24 грн.;

5) податкове повідомлення-рішення №0020933305, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 39297 грн. 86 коп., з яких: 26198 грн. 57 коп. за податковими зобов`язаннями; 13099 грн. 29 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

6) вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0020963305 від 10.02.2020 з єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 32020 грн. 47 коп.;

7) рішення №0020973305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача за наслідками донарахування 32020,47 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штрафну санкцію у розмірі 3995 грн. 83 коп.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги недоліки в організації та проведенні податкової перевірки, оформленні документів на проведення перевірки та під час перевірки із посиланням на те, що позивач фактично допустив відповідача до проведення перевірки, дотримувався процедури визначеної нормами права.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про нереальність господарських операцій, тому вважав правомірним збільшення позивачу грошових зобов`язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а також донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій.

Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведена планова виїзна перевірка суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р., за результатами якої складено акт №631/08-01-13-05/ НОМЕР_1 від 08.08.2019 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 1) пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, абз а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26 198,57 грн., в тому числі за 2017 р. - 6 494,61 грн., за 2018 р. - 19 703,96 грн.; 2) пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, абз. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 183,22 грн., в тому числі за 2017 р. в сумі 541,22 грн., за 2018 р. в сумі 1642,00 грн.; 3) п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2015 р.) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 32 020,47 грн., у тому числі за 2017 р. в сумі 7937,85 грн., за 2018 р. в сумі 24 082,62 грн.; 4) пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 594,00 грн., в тому числі у зв`язку з реалізацією дизельного пального та бензину за ціною, нижчою від придбання, у травні 2017 р. на суму податку на додану вартість 34,00 грн., у вересні 2017 р. на суму податку на додану вартість 4 677,00 грн., у лютому 2018 р. на суму 536,00 грн., у липні 2018 р. на суму податку на додану вартість 489,00 грн., у листопаді 2018 р. на суму податку на додану вартість 1 933,00 грн., у грудні 2018 р. на суму податку на додану вартість 2 925,00 грн., та зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість р.10 за червень 2018 р. на суму податку на додану вартість 50,00 грн.; 5) п. 216.12 ст. 216, ст. 231 Податкового кодексу України в частині складення акцизних накладних з порушенням строку на суму акцизного податку 170 561,87 грн. (для цілей пунктів 120-2.1 і 120-2.2 статті 120 Податкового кодексу України).

Контролюючим органом на підставі зазначеного акту перевірки 19.09.2019 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0020953305 про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний податок на суму 3411,24 грн.; 2) №0020933305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в назальному розмірі 39 297,86 грн., в тому числі за основним платежем - 26 198,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 099,29 грн.; 3) №0020943305 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 3 274,83 грн., в тому числі за основним платежем - 2 183,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 091,61 грн.; 4) №0020983305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану за основним платежем - 10 105 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 548,50 грн.; 5) №0021003305 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2018 р. на суму 50 грн.; а також вимога про сплату боргу №0020963305 на суму ЄСВ в розмірі 32 020,47 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій №0020973305 від 19.09.2019 р., яким застосовано штрафні санкцій в розмірі 3 995,83 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також нарахування єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу, є висновок контролюючого органу про завищення валових витрат в сумі 145 547,60 грн., (за 2017 р. - 36 081,6 грн., за 2018 р. - 109 466,44 грн.) внаслідок безпідставного включення до складу таких витрат наступних сум: 1) на оплату послуг в сфері інформатизації в розмірі 5830 грн. (за 2017 р. - 2900 грн., за 2018 - 2930 грн.); 2) суми в розмірі 4375 грн. (за 2017 р.); 3) сум на оплату транспортно-експедиційних послуг в розмірі 5250 грн.; 4) внаслідок реалізації дизельного пального за ціною, меншою за ціну придбання, що призвело до завищення валових витрат за 2017 р. на 23 556,16 грн., за 2018 р. - на суму 29 661,44 грн.; 5) витрат з придбання шин для автомобілю ГАЗ 3307 (основних засобів подвійного призначення) в розмірі 17 450 грн. у 2018 р.; 6) витрат на придбання основних засобів (паливо роздавальної колонки «Шельф 100» в сумі 59 425 грн. у 2018 р.

Підставою для збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 10 594 грн. є висновок контролюючого органу про реалізацію дизельного пального та бензину за ціною, нижчою від придбання, що також потягло зменшення податкових зобов`язань з цього податку у червні 2018 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 50 грн.

Судом встановлено, що 10.09.2018 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як виконавцем укладено договір про надання послуг в сфері інформатизації, предметом якого є надання послуг консультування з питань інформатизації, детальний перелік яких встановлюється у рахунках фактурах, які є невід`ємною частиною договору (а.с. 69-70 т.1).

Позивач підтверджує фактичне отримання цих послуг рахунком-фактурою № ЗПМ00002015 від 02.02.2017 р. на суму 2000 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е.Doc - Електронний документообіг з додатковими функціями»), актом надання послуг в сфері інформатизації № 2015 від 22.02.2017 р. на суму 2000 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е.Doc - Електронний документообіг з додатковими функціями») (а.с. 63-64 т.1); рахунком-фактурою № ЗПМ00007740 від 01.09.2017 р. на суму 900 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е. Doc», послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е.Doc - Електронний документообіг з додатковими функціями», інформаційно-консультативні послуги з налаштування поштового з`єднання), актом надання послуг в сфері інформатизації № 7740 від 14.09.2017 р. на суму 900 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е. Doc», послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е.Doc - Електронний документообіг з додатковими функціями», інформаційно-консультативні послуги з налаштування поштового з`єднання) (а.с. 65-66 т.1); рахунком-фактурою № ЗПМ00007380 від 29.09.2018 р. на суму 930 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е. Doc», послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е.Doc - Облік ПДВ», інформаційно-консультативні послуги з налаштування поштового з`єднання) (а.с. 68 т.1); актом надання послуг в сфері інформатизації № 1971 від 22.02.2018 р. на суму 2000 грн. (послуги у сфері інформатизації: інформаційно-консультативні послуги з супроводження ПЗ «М.Е. Doc - Електронний документообіг з додатковими функціями») (а.с. 67 т.1); актом про надання послуг у сфері інформатизації від 10.09.2018 р. про надання послуг на загальну суму 930 грн. (а.с. 69 т.1).

07.04.2018 р. між ОСОБА_3 як позичкодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як користувачем укладено договір позички, за умовами якого позичкодавець передав у безоплатне користування користувачу автомобіль марки ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для використання у повсякденній діяльності користувача (а.с. 78-79 т.1).

В обґрунтування використання транспортного засобу позивачем приєднано до матеріалів справи свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 77 т.1), поліс №АО/1397333 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.07.2019 р., за яким страховик Чернігівська філія ПрАТ «СК «Оранта-Січ», страхувальник ОСОБА_3 (а.с. 76 т.1), свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № НОМЕР_3 , видане ОСОБА_1 строком дії з 23.05.2018 р. по 23.05.2023 р. (а.с. 75 т.1), свідоцтво серії НОМЕР_6 від 23.05.2018 р. про проходження курсів спеціального навчання працівників суб`єктів перевезення небезпечних вантажів, видане ОСОБА_1 (а.с. 74 т.1), свідоцтво серії НОМЕР_4 від 25.04.2018 р. про проходження курсів спеціального навчання працівників суб`єктів перевезення небезпечних вантажів, видане ОСОБА_1 (а.с. 74 т.1), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , відповідно до якого за власником транспортного засобу - спеціалізованої вантажної паливо цистерни марки ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (а.с. 72 т.1), протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00863-01537-19, складений 01.10.2019 щодо транспортного засобу марки ГАЗ, моделі 3307, з реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с. 71 т.1).

На підтвердження факту придбання шин позивач посилається на видаткову накладну № 786 від 29.12.2018 р. на шини 8,25R20 У-2 (2 шт.), УКТЗЕД 4011 20 90 00, 9,00R20 (4 шт.), УКТЗЕД 4011 20 90 00, на загальну суму 20 940 грн., в тому числі податок на додану вартість - 3 490 грн., рахунок на оплату № 977 від 28.12.2018 р., видані ТОВ «Вікар Трейд» (а.с. 20-21 т.2).

Факт придбання пального позивач обґрунтовує видатковими накладними та рахунками-фактурами, виданими ТОВ «Диз Транс» позивачу у березні-квітні 2017 р. на придбання дизельного палива за ціною 15,9583333 грн. за 1 л, 15,7500000 грн. за 1 л, 15,9166666 грн. за 1 л (а.с. 20-22, 24-27, 62 т.1), у грудні 2017 р. за ціною 19,17 грн. за 1 л (а.с. 20 т.1), у червні 2018 р. за ціною 20,25 грн. за 1 л (а.с. 43 т.1), у липні 2018 р. за ціною 20,38 грн. за 1 л, 19,38 грн. за 1 л, 19,88 грн. за 1 л (а.с. 45-48 т.1), у листопаді 2018 р. за ціною 23,42 грн. за 1 л., 22,33 грн. за 1 л, 21,42 грн. за 1 л, 21,08 грн. за 1 л (а.с. 50, 52, 57-58 т.1), у грудні 2018 р. за ціною 22,79 грн. за 1 л., 20,79 грн. за 1 л (а.с. 54, 56, 60 т.1) виданими ТОВ «Електронмашсервіс» у серпні-вересні 2017 р. за ціною 16,7500000 грн., 15,4166666 грн., 17,0833333, 18,1666666 за 1 л. (а.с. 29-32, 34-37 т.1).

Позивачем здійснена реалізація дизельного палива за видатковими накладними за ціною 15,91 грн. за 1 л у травні 2017 р., за ціною 15,65 грн. за 1 л у травні 2017 р., за ціною 16,67 грн. за 1 л у вересні 2017 р., за ціною 17,50 грн. за 1 л у вересні 2017 р., за ціною 20,25 грн. за 1 л у лютому 2018 р., за ціною 20,33 грн. за 1 л у червні 2018 р., за ціною 20,21 грн. за 1 л у липні 2018 р., за ціною 24 грн. та 23,16 грн. за 1 л у листопаді 2018 р., за ціною 22,29 грн., 21,25 грн., 20,79 грн., 19,79 грн. за 1 л у грудні 2018 р. (а.с. 19, 23, 28, 33, 38-39, 41-42, 44, 49, 51, 53, 55, 59, 61 т.1).

За відомостями книги обліку доходів та витрат у 2018 р. позивачем віднесено до складу витрат витрати на придбання основних засобів - паливороздавальної колонки «Шельф 100» 2-КЕД 50/90/-0.25-1-2ВК та комплектуючих в сумі 59 425 грн.

До податкової перевірки та до матеріалів справи позивачем не надано документів на підтвердження здійснення придбання цього товару, здійснення оплати, транспортування.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами абзацу а) пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визнано перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, до якого належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2);

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4).

Виходячи зі змісту приведених норм права, до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, які пов`язані саме з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, в тому числі вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1).

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пп. 14.1.144-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу документ для цілей цього Кодексу - документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, складення та/або подання, та/або надіслання якого передбачається цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу, та/або пов`язане з реалізацією прав та обов`язків платника податків, та/або контролюючих органів згідно із нормами цього Кодексу.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Стосовно включення до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, витрат, пов`язаних з послугами у сфері інформатизації, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем до податкової перевірки з цього питання надано банківські документи (платіжні доручення), проте на надано будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували факт отримання таких послуг, а також пов`язаність здійснених витрат з господарської діяльністю позивача.

Так, позивачем контролюючому органу не надано актів виконаних робіт, договору про надання таких послуг.

Таких документів платником не надано й до заперечень на акт податкової перевірки.

Крім того, відповідно до книги обліку доходів і витрат позивача, яка зареєстрована в Чернігівському відділенні Токмацької ОДПІ 25.08.2016 р. № 2673, позивачем до складу витрат за 2017 рік включено витрати в сумі 4375 грн.

Проте, позивачем до податкової перевірки не надано платіжних документів (чеків, квитанції, платіжних доручень), будь-яких первинних документів (рахунків-фактур, видаткових накладних, актів виконаних робіт), які б давали змогу контролюючому органу пов`язати ці витрати з будь-якою господарською операцію та господарською діяльністю платника податків.

Таких документів платником не надано й до заперечень на акт податкової перевірки, так й до матеріалів справи.

Стосовно витрат на транспортно-експедиційні послуги в розмірі 5250 грн. суд зазначає таке.

Позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження фактичного отримання транспортно-експедиційних послуг, а також пов`язаності витрат на придбання таких послуг з господарською діяльністю платника податків (актів виконаних робіт тощо).

Суд зазначає, що рахунок-фактура №СФ-0000012 від 13.03.2017 р. та видаткова накладна №РН-0000010 від 13.03.2017 р. виписані ТОВ «Диз Транс», в тому числі й на транспортно-експедиційні послуги у сумі без податку на додану вартість 5250,00 грн.

Разом з тим, будь-яких інших документів (зокрема, товарно-транспортних накладних, договору, актів виконаних робіт) позивачем до суду також не надано.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність пов`язаності витрат позивача на транспортно-експедиційні послуги з отриманням ним доходів.

Стосовно витрат на придбання шин автомобільних на загальну суму 17 450 грн. суд звертає увагу на наступне.

За доводами позивача ним у власній господарській діяльності використовується спеціальний автомобіль для перевезення дизельного палива марки ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору позички від 07.04.2018 р.

За позицією відповідача таки витрати є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, тому не включаються до складу витрат, пов`язаних з отриманням доходу відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Дійсно, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до податкового законодавства основними засобами подвійного призначення для цілей оподаткування в контексті податку на доходи фізичних осіб є земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові і вантажні автомобілі.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобіль ГАЗ 3307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є спеціалізованим вантажним, паливоцистерна.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III,) автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб); автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу); транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо); транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Статтею 19 Закону № 2344-III визначена класифікація та умови реєстрації транспортних засобів. Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо) (частина третя статті 19 Закону № 2344-III).

Технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації (стаття 22 Закону № 2344-III).

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила № 363) вказано, що спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій.

Пунктами 12.1-12.3 розділу Правил № 363 визначено правила транспортування вантажів, зокрема: при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України; для перевезення специфічних (побутових, харчових, швидкопсувних тощо) вантажів необхідно надавати спеціалізований та відповідно обладнаний рухомий склад згідно з вимогами санітарних правил і нормативів.

Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов`язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом визначає Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. № 1644-ІІІ (далі - Закон № 1644-ІІІ), статтею 19 якого в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Зважаючи на те, що Законом № 2344-ІІІ чітко визначено, що транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо), а тільки вантажний автомобіль як транспортний засіб загального призначення може відповідати критеріям подвійного призначення, віднесення спеціалізованого вантажного автомобілю - паливоцистерни до транспортних засобів подвійного призначення є помилковим.

Разом з тим, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що витрати на придбання шин для зазначеного спеціалізованого транспортного засобу пов`язані із провадженням господарської діяльності, тому не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних з отриманням доходу відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону № 1644-ІІІ перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб`єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - органам Національної поліції; здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів; відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

За змістом статті 18 Закону № 1644-ІІІ умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів,

зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються органами Національної поліції.

Відповідно до статті 19 Закону № 1644-ІІІ транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до

перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Статтею 20 Закону № 1644-ІІІ встановлено, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

В обґрунтування використання спеціалізованого транспортного засобу у господарській діяльності позивач посилається на свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 77 т.1), поліс №АО/1397333 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.07.2019, за яким страховик - Чернігівська філія ПрАТ «СК «Оранта-Січ», страхувальник ОСОБА_3 (а.с.76 т.1), свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів № НОМЕР_3 , видане ОСОБА_1 23.05.2018, на строк до 23.05.2023 (а.с. 75 т.1), свідоцтво серії НОМЕР_6 від 23.05.2018, видане ОСОБА_1 (а.с. 74 т.1), свідоцтво серії НОМЕР_4 від 25.04.2018, видане ОСОБА_1 (а.с. 74 т.1), протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00863-01537-19, складений 01.10.2019 щодо транспортного засобу марки - ГАЗ, моделі - 3307, з реєстраційним номером - НОМЕР_2 (а.с. 71 т.1).

Тобто, більшість документів, необхідних для перевезення дизельного пального як небезпечного вантажу, отримані позивачем у 2018 році.

Позивачем не надано до перевірки та матеріалів справи документів щодо розроблення та погодження з органами Національної поліції маршрутів і режимів перевезення небезпечних вантажів, відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу, документів щодо медичного огляду осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів.

При цьому відсутність таких документів, які є обов`язковими при здійсненні перевезень небезпечних вантажів та інших документів, дає підстави вважати, що відповідачем зазначений спеціальний транспортний засіб не використовувався у господарській діяльності, відповідно здійснення витрат на придбання шин для такого транспортного засобу неможливо пов`язати із господарською діяльності позивача.

Суд вважає обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що поліс обов`язкового страхування та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00863-01537-19 від 01.10.2019 отримані та складені під час або після проведення податкової перевірки.

Стосовно реалізації позивачем пального за ціною, меншої від ціни придбання, суд зазначає, що вище судом приведено ціни придбання пального та ціни реалізації (зазначені в рахунках-фактурах та видаткових накладних), аналіз яких дає підстави для погодження висновку контролюючого органу, а позивачем не наведено належного обґрунтування з цього питання, як й не спростовано висновків акту перевірки.

Щодо витрат позивача з придбання колонки паливороздавальної суд зазначає, що позивачем ані до податкової перевірки, ані до матеріалів справи не надано первинних документів щодо придбання, транспортування паливороздавальної колонки «Шельф 100» 2-КЕД 50/90/-0,25-1-2ВК та комплектуючих, а саме договору, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної тощо.

Відсутність первинних документів щодо здійснення відповідних витрат обумовлює правильний висновок контролюючого органу та суду першої інстанції про неврахування цих витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як зазначено вище, інших доказів на підтвердження витрат, які враховані при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у 2017-2018 роках, позивачем не надано як до податкової перевірки, так й на вимогу суду першої інстанції, у зв`язку з чим суд погоджує висновок суду першої інстанції про завищення позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, відповідно, є обґрунтованим збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0020933305.

Стосовно порушення позивачем пп. 1.1 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Пунктами 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Позивач є платником військового збору. Об`єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Необґрунтованість формування у 2017-2018 роках позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вказує на заниження позивачем загального річного оподатковуваного доходу, відповідно, на правомірність збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням №0020943305 суми грошового зобов`язання з військового збору.

Як зазначено вище, підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 10 594 грн. є висновок контролюючого органу про реалізацію дизельного пального та бензину за ціною, нижчою від придбання, що також потягло зменшення податкових зобов`язань з цього податку у червні 2018 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 50 грн.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

Вище судом зроблено висновок про доведеність встановлених в ході перевірки порушень податкового законодавства в цій частині, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0020983305 та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2018 р. на суму 50 грн. податковим повідомленням-рішенням №0021003305.

Стосовно позовних вимог щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, суд вказує на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З урахуванням встановлення необґрунтованості формування у 2017-2018 роках позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, відповідно, заниження позивачем загального річного оподатковуваного доходу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, що обумовило правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Податковим повідомлення-рішення №0020953305 від 19.09.2019 р. до позивача застосовано штрафні санкції на суму 3411,24 грн. за порушення термінів реєстрації акцизних накладних.

За приписами абзацу першого пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з пунктом 231.3 статті 231 Податкового кодексу акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). При цьому окремі обов`язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" пункту 231.1 цієї статті, не заповнюються.

У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.

Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено.

Відповідно до пункту 231.4 статті 231 цього кодексу право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу.

За змістом пункту 231.5 статті 231 Податкового кодексу України при реалізації пального особа, яка реалізує пальне, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Пунктом 231.6 статті 231 цього кодексу визначено, що реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального.

З метою отримання особою, яка реалізує пальне, зареєстрованого в Єдиному реєстрі акцизних накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального, така особа, що реалізує пальне, надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманим особою, яка реалізує пальне.

Відповідальність за порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних передбачена статтею 120-2 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 120-2.1 якого визначено, що порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у розмірі, який залежить від терміну затримки реєстрації акцизних накладних.

Позивачем не надано будь-яких доказів у спростування висновків контролюючого органу, що за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. ним складено акцизні накладні з порушенням строку на суму акцизного податку 170 561,87 грн., тому суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування цього податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. в справі № 280/932/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. в справі № 280/932/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 16.11.2020 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 17.11.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко