ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 876/32/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

АТ КБ «Приватбанк» - адвоката Колодочки П.О. (дов. від 20.11.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020

у справі № 876/32/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Фізичної особи - підприємця Кулай Лариси Єгорівни

про стягнення 67 214,34 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк, позивач) звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Кулай Лариси Єгорівни (далі - ФОП Кулай Л.Є.) 67 214,34 грн, з яких: 6676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36 754,21 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 з ФОП Кулай Л.Є. стягнуто на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 26.06.2012 у розмірі 67 214,34 грн (6 676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36 754,21 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором), 1 360,00 грн третейського збору за подання позовної заяви.

АТ КБ Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019, в якій просив:

- видати накази на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ФОП Кулай Л.Є. про стягнення заборгованості;

- стягнути з ФОП Кулай Л.Є. на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 26.06.2012 у розмірі 67 214,34 грн (6 676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36754,21грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором);

- стягнути з ФОП Кулай Л.Є. на користь АТ КБ "Приватбанк" третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 1 360,00 грн та 1 051,00 судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ФОП Кулай Л.Є. про стягнення 67 214,34 грн відмовлено.

Суд виходив з того, що в матеріалах справи та третейської справи відсутнє погодження ФОП Кулай Л.Є. зі змістом Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах цієї справи та третейської справи, який не міститься підпису ФОП Кулай Л.Є., тому його не можна розцінювати як частину договору про відкриття поточного рахунку, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а відтак відсутні підстави стверджувати, що сторони погодили у письмовому вигляді третейське застереження в порядку, передбаченому Законом України "Про третейські суди", що за змістом частини першої статті 5 Закону України "Про третейські суди" є обов`язковою умовою для передачі на розгляд третейського суду спору, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин.

Відтак, суд відмовив у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме через непідвідомчість даної справи третейському суду, дійшовши висновку, що за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до правовідносин між сторонами.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

АТ КБ «Приватбанк» подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020, постановити нову, якою заяву AT КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі № 81/2019 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" посилається на неправильне застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема:

- суд фактично здійснив оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, чим порушив приписи статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 355 ГПК України;

- в силу статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правомірність укладеного між позивачем і відповідачем кредитного договору презюмується, отже відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, позаяк відповідач використовував кредитні кошти та частково погашав заборгованість за кредитом, а суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатись до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Доводи інших учасників справи

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019.

Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 56 вказаного Закону заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Компетентним є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Частиною другою статті 24 ГПК України встановлено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 25 ГПК України).

Провадження у таких справах здійснюється у порядку, передбаченому розділом VІІ Господарського процесуального кодексу України.

У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 ГПК України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Так, відповідно до частини другої статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущений встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Подібним чином врегулювано вищезазначене питання у частині шостій статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Отже, у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі №873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19, від 11.07.2019 у справі №910/8692/17, від 13.11.2019 у справі №873/51/19, від 24.12.2019 у справі №870/45/19.

Водночас, аналіз наведених вище приписів дає підстави для висновку, що з`ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється господарським судом, зокрема і на підставі третейської угоди, обов`язок подання якої одночасно із вказаною заявою передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 353 ГПК України.

Таким чином, встановлення обставин укладення третейської угоди, її дійсності та змісту у необхідних обсягах, передує вирішенню господарським судом, як вимог про скасування рішення третейського суду, так і питання про наявність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до статті 355 ГПК України, статті 56 Закону України "Про третейські суди".

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У пункті 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія додається до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду (пункт 2 частини четвертої статті 353 ГПК України).

Звертаючись до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду від 21.10.2019 у справі № 81/2019 Банк посилався на те, що третейське застереження міститься у пункті 1.1.7.30 Умов та правил надання банківських послуг; третейське застереження не визнано недійсним; склад третейського суду відповідає вимогам закону; рішення третейського суду не містить способів захисту прав і охоронюваних законом інтересів, не передбачених законом; питання про права та обов`язки третіх осіб третейським судом не вирішувалося.

АТ КБ "ПриватБанк" до заяви, крім відповідного рішення третейського суду, додано, зокрема, копії заяви про відкриття поточного рахунку та витягу із розміщених на сайті банку "Умов та правил надання банківських послуг", які, як зазначає заявник, в сукупності складають договір № Б/Н від 26.06.2012, що містить третейське застереження.

Згідно з п. 1.1.7.30. витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" сторони домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, в тому числі що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпропетровський банківський союз"; постійно діючий третейський суд при Асоціації "Юридичні компанії України"; суд загальної юрисдикції.

У підписаній ФОП Кулай Л.Є. заяві про відкриття поточного рахунку від 26.06.2012 зазначено, що підписавши цю заяву, фізична особа-підприємець Кулай Л.Є. із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами і правилами обслуговування за розрахунковими картками (розміщені на сайті банку http://www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та зразками підписів відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Разом з тим, додані до заяви АТ КБ "ПриватБанк" "Умови та правила надання банківських послуг" підпису відповідача не містять.

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Положеннями статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, в якій міститься положення про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також того, що на час укладення договору від 26.06.2012 вказаний документ містив саме ці умови, а не інші, зокрема, й щодо третейського застереження.

Колегія суддів зазначає, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.09.2019 у справі №704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі №322/1220/16, від 03.12.2019 у справі №876/42/19, від 13.08.2020 у справі №876/68/19, від 22.10.2020 у справі №876/46/20, від 04.11.2020 у справі №876/49/20.

При цьому Суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.09.2014 (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Таким чином, наявність між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" є першочерговою, обов`язковою та безумовною підставою для віднесення справи до підвідомчості третейських судів, а відсутність такої угоди між сторонами спору, як і не підтвердження її укладення, виключає можливість розгляду такої спору третейським судом, тобто засвідчує непідвідомчість справи цьому суду.

Ураховуючи наведені положення законодавства, висновки Великої Палати Верховного Суду, та обставини даної справи, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком Центрального апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати, що сторони уклали третейську угоду, зокрема у формі третейського застереження, оскільки наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не підписаний відповідачем, а заява відповідача на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 23.06.2012 третейського застереження або посилання на третейську угоду не містить.

За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення через непідвідомчість даної справи третейському суду згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ГПК України, вказавши на не підтвердження матеріалами справи укладення третейської угоди між сторонами спору.

Відтак Верховний Суд зауважує, що доводи апеляційної скарги наведених вище висновків не спростовують, а твердження апелянта щодо протиправного надання судом першої інстанції оцінки законності рішення третейського суду не відповідають обставинам справи, оскільки це рішення не було предметом розгляду у даній справі та оскаржувана ухвала висновків щодо його законності чи обґрунтованості не містить.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" та залишення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі № 876/32/20 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 25, 129, 240, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №876/32/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.