Справа № 635/6883/19

Провадження по справі № 2/635/850/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Кондратенко Л.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,

представник відповідача Радигін Євген Станіславович,

третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,

третя особа Пісочинська селищна рада Харківського району харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», треті особи - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, про визнання права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яким просить захистити його право на житло та визнати за ним право подальшого постійного користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він постійно з 10.04.1982 проживає та зареєстрований, та яке належить Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій «Роща» акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він з 10 квітня 1982 року постійно проживає та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак особи, які є працівниками Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща», протиправно, без посилання на закони України, в порушення вимог ст.ст. 30, 33, 47 Конституції України, неодноразово, з проникненням до житла позивача, де останній постійно проживає, здійснювали протиправні спроби позбавити його житла шляхом фізичного виселення з місця його постійного проживання та реєстрації, посилаючись на нібито відсутність у реєстрі Пісочинської територіальної громади реєстрації зазначеного місця постійного проживання позивача. Спірне приміщення належить відповідачу - Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України. Посилаючись на вимоги ст.. 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.п. 24 п. 4 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою КМУ № 360 від 20 серпня 2014 року, ст. 9 Житлового кодексу України та ст. 55 Конституції України просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, подавши до суду 01 жовтня 2019 року відповідну заяву.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

08листопада 2019року представникомвідповідача Дочірнього підприємства«Клінічний санаторій«Роща» -адвокатом РадигінимЄ.С.,який дієна підставіордеру,виданого відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проадвокатуру таадвокатську діяльність»,наданий відзивна позовнузаяву,в якомувінпросив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права позивача та невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеному праву. Так, позивач дійсно значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 10 квітня 1982 року. У 1982 році порядок користування жилим приміщення регулювався главою 26 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18 липня 1963 року та Основами житлового законодавства Союзу РСР від 24 червня 1981 року. Виходячи з вимог ст. 277 Української РСР та ст.ст. 4, 25, 39 Основ житлового законодавства Союзу РСР від 24 червня 1981 року, єдиною підставою для користування жилим приміщення є наявність ордеру виданого на ім`я громадянина виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Однак , як стверджує відповідач, позивач не надав документа, який би свідчив про той факт, що йому на належних підставах було надано будь-яке житло, у тому числі у гуртожитку, навпаки, з наданих позивачем документів неможливо зрозуміти, де знаходиться житлове приміщення, яке начебто є житлом позивача. У свою чергу, згідно відповіді Пісочинської селищної ради віх. № 2380 від 21 листопада 2017 року будь-яка інформація щодо підстав проживання ОСОБА_1 на території ДП «Клінічний санаторій «Роща» відсутня, до того ж на балансі відповідача відсутні гуртожитки взагалі, у тому числі ніколи не було гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Надана до суду копія договору найму житлового приміщення у житловому домі санаторію «Роща» також не надає відповіді, де саме знаходиться спірне приміщення. Крім того, неможливо встановити коли саме вказаний договір був складений та чи варто такий договір вважати укладеним, з огляду на те, що він не відповідає вимогам законодавства, з тих підстав, що договір не підписаний позивачем, а також неможливо ідентифікувати, яке приміщення передано у найм. Що стосується відмітки у паспорті про місце проживання позивача у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зроблена на момент видачі паспорту 11 січня 2002 року, відповідач вказує на той факт, що належним доказом факту проживання фізичної особи за вищевказаним місцем є наявність у такої особи доказів, що вона має право користуватися визначеним житлом. Існування штампу у паспорті не є належним доказом того, що така фізична особа має право користуватися житлом, тому як такий штамп проставлявся тільки у разі наявності документів, що надають право фізичній особі на використання визначеного житла, тобто є похідним від документів, що підтверджують право проживання в житлі. Також з тексту позовної заяви не зрозуміло, яким чином порушуються саме відповідачем права позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, а саме право подальшого постійного користування житловим приміщенням гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Якщо позивач має таке право, то визнавати його в судовому порядку не є потрібним. Крім того, не зрозуміло яким чином обраний позивачем спосіб захисту може відновити або захистити права позивача на проживання в житлі, що само по собі ставить під сумнів такі позовні вимоги.

13 листопада 2019 року представник третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Легеза А.П. надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10 грудня 2015 року, з 04 квітня 2016 року реєстрацію місця проживання/перебування, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб в Україні здійснюють органи реєстрації (виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, сільські голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено).

21 січня 2020 року представником позивача адвокатом Репало О.О., який діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 10 жовтня 2019 року, надана відповідь на відзив, в якій останній зазначає про наступне. Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 46 ЦПК України відповідач не надав до відзиву жодних наявних в нього належних, допустимих, достовірних письмових доказів його правової позиції та обставин, на які послався, та приховав наявні в нього докази, зокрема відповідач приховав свій примірник договору найму з підписом позивача. При цьому відповідач не заперечує проти обставин підписання адміністрацією санаторію «Роща» в особі головного лікаря Журавльова Валерія Олексійовича з боку відповідача вказаного договору, не заперечує проти обставин спрямованості та призначення договору, не заперечує проти обставин, що зазначені у преамбулі вказаного договору, не заперечує проти обставин справжності підпису головного лікаря та справжності печатки юридичної особи в договорі, не заперечує проти обставин наявності за адресою: АДРЕСА_1 власне самого житлового будинку («житлового дому»), який у договорі зазначено як «жилой дом № общ.»; не заперечує проти наявності у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 житлового приміщення «пл.. 16,2 м. кв», без номеру зазначеному у договорі, як «кв №», не заперечує проти обставини, що у нього є свій примірник договору з підписом позивача. По суті, відповідач лише заперечив обставину самої події укладення зазначеного договору. Крім того, відповідач не заперечує проти обставини, що позивач проживає (до його виселення листом відповідача вих. № 3065 від 10.09.2019) і станом на цей час зареєстрований у житловому приміщенні площею 16,2 м.кв. гуртожитку будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; не заперечує обставини, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу. Відповідач лише заперечує щодо наявності правових підстав проживання позивача у спірному житловому приміщенні, посилаючись на відсутність у позивача ордеру на вселення позивача у житлове приміщення. Відповідач не надав жодних наявних у нього доказів судового оскарження підстав проживання позивача у спірному житловому приміщенні та реєстрації місця проживання, а також жодних доказів судового оскарження як самого факту укладання, так і взагалі законності договору найму житлового приміщення. Відповідач, стверджуючи, що позивач не надав доказів належності відповідачу спірного житлового приміщення, в порушення вимог ч. 2 ст. 46 ЦПК України, усвідомлюючи, що такі докази є лише у відповідача, спрямовано не надав таких доказів та приховав їх. Відсутність підпису позивача у вказаному договорі свідчить лише про одну обставину, що позивач, свого часу, підписавши примірник, що знаходиться у відповідача, передав підписаний примірник договору відповідачу, а свій примірник - не підписав і залишив його собі. Надана позивачем копія примірника договору найму зі справжнім підписом головного лікаря ОСОБА_3 доводить обставину наявності належних правових підстав надання у 2005 році відповідачем позивачу певного житлового приміщення. У відзиві відповідач не послався та не надав належних допустимих, достовірних доказів правових підстав для припинення, розірвання чинного до цього часу договору найму, фактів порушення позивачем будь-яких умов договору найму, а також наявності підстав для виселення позивача з займаного ним житлового приміщення. Направленням позивачу вимог за вих. № 3065 від 10 вересня 2009 року про звільнення житлової площі протягом однієї доби відповідачем були порушені права позивача на наймане по чинному договору житло. При цьому позивач, будучи пенсіонером по інвалідності, змушений був виконати вимоги відповідача не за власною волею, будь-якого іншого житла позивач не має.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 лютого 2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначеного до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, пояснивши про обставини, викладені в позові.

Представник відповідача Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Радигін Є.С., у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представники третіх осіб у судове засідання повторно не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 з 10 квітня 1982 року по теперішній час, що підтверджується відомостями про місце реєстрації ОСОБА_1 в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданому Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС України в Харківській області 10 січня 2002 року, а також відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області, наданими заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області №6301.6.1/1010/63.3-17 від 19 грудня 2017 року, листом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області №3733 від 04 грудня 2019 року.

Позивачем наданий договір найму житлового приміщення в житловому будинку санаторію «Роща» від 20.02.2005, за підписом головного лікаря санаторію «Роща» ОСОБА_3 та голови профкому ОСОБА_4 , згідно умов якого адміністрація санаторію «Роща» надає в користування ОСОБА_5 житлове приміщення по АДРЕСА_1 , житловий будинок «общ», пл.. 16,2 кв.м., строк дії договору з моменту підписання і до отримання житла, у випадку відмови від підписання договору мешканець втрачає право на отримання ордеру.

Як вбачається зі змісту листа Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» №2557 від 18 жовтня 2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться комплекс лікувальних, спальних корпусів та технічних будівель ДП «Клінічний санаторій «Роща» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що також підтверджується листом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області №3732 від 16 жовтня 2018 року.

Зі змісту листа Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» №916 від 03 березня 2020 року вбачається, що станом на момент подачі ОСОБА_1 позову та по теперішній час на балансі підприємства гуртожитки відсутні.

Інформація щодо проживання ОСОБА_1 на території ДП «Клінічний санаторій «Роща» відсутня, про що зазначено в листі головного лікаря Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» ОСОБА_3 №911-1 від 21 червня 2017 року та в листі Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області №2380 від 21 листопада 2017 року, зі змісту якого, окрім іншого вбачається, що ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в Пісочинській селищній раді, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, відповідно до журналів обліку вхідної кореспонденції Пісочинської селищної ради факт звернення щодо його проживання на території Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» відсутній; ДП «Клінічний санаторій «Роща» не передавало на баланс Пісочинській селищній раді гуртожиток, який знаходиться за вказаною адресою, Пісочинська селищна рада не є власником приміщення за вказаною вище адресою.

Як вбачається зі змісту акту обстеження житлових умов ОСОБА_1 , складеного депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Бондаренком А.А. 28 березня 2019 року, на момент обстеження ОСОБА_1 проживав на території Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» у приміщенні, де розташовані гаражі санаторія, кімната не отоплюється, жодних умов для проживання немає (вода та каналізація відсутні).

10 вересня 2019 року на адресу позивача ОСОБА_1 директором Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» ОСОБА_3 направлений лист №3065, в якому він просить звільнити позивача житлову площу протягом доби в зв`язку з порушенням умов договору між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Клінічний санаторій «Роща» від 20 лютого 2005 року.

Листом Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» №3419 від 05 листопада 2019 року, адресованим на ім`я адвоката Репало О.О. у відповідь на адвокатський запит, останнього повідомлено про те, що договір найму не було укладено, внаслідок чого ніякої житлової площі позивачу не надавалось, лист №3065 від 10.09.2019 року було надано помилково.

Суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Ст. 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла. Проте реалізація будь-якого права та його захист у випадку порушення можливі лише при чіткому розумінні сутності цього права.

Так, в відповідно до вимог ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до вимог ст. 6 Житлового Кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, житловий фонд охоплює сукупність жилих будинків і жилих приміщень на всій території України, що визнані у встановленому порядку житлом, придатним для проживання громадян незалежно від форми власності.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 29 Цивільного кодексу Українимісцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 10 «Про судову практику в справах про злочини проти власності» закріплено, що піджитломпотрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, у яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов`язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Стаття 50 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Отже,виходячи заналізу зазначенихправових положень,можна зробитивисновок,що законодавство пов`язуєкатегорію «місцепроживання» знаявністю житловогоприміщення,яке повиннобути пристосованимта придатнимдля постійногопроживання.Не визнаються житлом приміщення, не призначені та не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання (відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

Разом з тим, стаття 8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла, і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому, концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме -від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Як встановлено судом на підставі наданих сторонами доказів, за адресою місця реєстрації позивача АДРЕСА_1 , розташований комплекс лікувальних, спальних корпусів та технічних будівель ДП «Клінічний санаторій «Роща» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що, виходячи з аналізу як вимог національного законодавства, так і положень ст..8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, не може бути місцем постійного проживання особи, оскільки такі приміщення не є житловими приміщеннями. Позивачем не надано до суду жодних доказів пристосування та придатності лікувальних, спальних та технічних приміщень санаторію для постійного проживання. Позивач ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні не зазначає конкретного приміщення (кімнати або іншого пристосованого до проживання приміщення), яким він користувався після підписання договору найму, судом також не встановлено конкретного місця проживання позивача на території санаторію з 1982 року. Крім того, в ході судового розгляду позивач не заперечував факту проживання останнім часом в технічному приміщенні гаражу санаторію, який не має належних умов для проживання (зокрема, наявності опалення, каналізації, місця для приготування їжі, тощо).

Згідно частини другоїстатті 128 ЖК УРСРжила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Відповідно до положеньстатті 129 ЖК УРСРна підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Отже, договір найму житлового приміщення в гуртожитку не є самостійною підставою набуття права користування житловим приміщенням, а є лише підставою для отримання спеціального ордеру, який дає право на вселення на надану жилу площу.

Позивачем не надано до суду жодного доказу отримання ним спеціального ордеру, який би визначав певне приміщення, право на вселення до якого отримав позивач. Наданий позивачем договір найму не містить взагалі визначення конкретного приміщення (номеру кімнати, тощо) на вселення до якого отримав право позивач.

Факт реєстрації позивача за спірною адресою сам по собі не може бути підставою набуття права подальшого користування житловим приміщенням за адресою реєстрації за умови відсутності такого житлового приміщення.

За приписамиЗакону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістомстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Конституції.

Згідно ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР, ж итлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ізст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У даному випадку обраний позивачем спосіб захисту не може привести до захисту його прав через відсутність житлового приміщення, право на подальше постійне користування яким просить визнати позивач.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимогстатті 141 ЦПК України, а саме, оскільки позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», треті особи: Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Пісочинським ВМ Харківського РВ УМВС України в Харківській області 11 січня 2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Роща» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», код ЄДРПОУ 02648627, місцезнаходження: 62417, Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Санаторний, 46.

Третя особа Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396727, місцезнаходження: 62416, Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, пров. Транспортний, 2.

Третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, код ЄДРПОУ 37764460, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24.

Повне рішення складено 19 листопада 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко