ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1598/20Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/3261/19 Категорія: 311010200 Степченко М. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальний заклад «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обох сторін на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2020 (ухвалене о 13 год. 09 хв. у залі судових засідань Золотоніського міськрайонного суду, повний текст складено 03.08.2020, суддя в суді першої інстанції Степченко М.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, яким просила скасувати, як протиправний (незаконний), наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради №99-к/06 від 09.09.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на роботі заступника директора з виховної роботи та вчителя математики Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого, після уточнення позовних вимог, склав 80253,81 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач з 2003 року працювала на посаді заступника директора з виховної роботи та вчителя математики комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради». Оскільки в даному закладі працювала вихователем її донька - ОСОБА_2 , у серпні та вересні 2019 року керівництво навчального закладу повідомляло її про наявність потенційного конфлікту інтересів, у відповідності до ст.34 ЗУ «Про запобігання корупції» та пропонувало врегулювати цю ситуацію шляхом переведення її на посаду вихователя цієї ж школи. Позивач також зверталася до керівництва школи із заявою про перегляд її службових обов`язків. Однак 09.09.2019 відповідачем було винесено наказ № 99-К/06, яким її звільнено на підставі ст.25-1 КЗпП України (у зв`язку з порушенням норм щодо обмеження спільної роботи родичів в установі). Дане звільнення позивач вважає протиправним, оскільки відповідачем не було враховано, що згідно ч.1 ст.27 ЗУ «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент звільнення) обмеження щодо спільної роботи близьких родичів поширюється лише на осіб, зазначених у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини 1 ст. 3 цього закону, а заступник директора з виховної роботи до даних осіб не відноситься.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2020 позов у справі задоволено частково та скасовано, як протиправний (незаконний), наказ Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради №99-к/06 від 09.09.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з виховної роботи», поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з виховної роботи комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа» Черкаської обласної ради. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 200679,12 грн. Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Допущено рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць та в частині поновлення позивача на посаді заступника директора з виховної роботи комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа» Черкаської обласної ради. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд вказав, що позивач була звільнена з порушенням вимог трудового законодавства - потенційний конфлікт інтересів належним чином врегульовано не було, отже звільняти працівника підстав не було. Роботодавцем було допущено порушення положень ст. 25-1 КЗпП та ст. 34 ЗУ «Про запобігання корупції», не отримано згоди профспілкового комітету на звільнення позивача. Зазначені обставини стали підставами для поновлення позивача на займаній посаді та стягнення на її користь з роботодавця компенсації у виді середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Одночасно суд вказав, що позивач не довела, що на час звільнення вона займала посаду вчителя математики, про поновлення на якій у позові також порушувалося питання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 28.08.2020 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та невірне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та новим рішенням залишити без задоволення вказані позовні вимоги у справі. В обґрунтування зазначено про те, що для врегулювання конфлікту інтересів, зумовленого відносинами прямого підпорядкування між близькими особами, можуть використовуватись такі заходи - застосування зовнішнього контролю, переведення на іншу посаду та звільнення особи. Зовнішній контроль над діяльністю позивача може здійснювати лише директор (керівник) відповідача, до посадових обов`язків якої відповідні функції не включено. Суд помилково вказав про можливість передачі частини посадових обов`язків позивача іншій особі, зокрема, заступнику директора з навчальної роботи, адже вказаний профіль роботи є кардинально іншим ніж ті обов`язки, які покладено на позивача, як заступника директора з виховної роботи. Крім того, заступник директора з навчальної роботи підміняти заступника директора з виховної роботи може лише тимчасово, що вбачається зі змісту посадових інструкцій вказаних працівників. Відповідач дотримався строків для прийняття рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, адже позивач перебувала на лікарняному, що не дозволило відповідачу вирішувати в цей час питання про її звільнення. В наказі про звільнення позивача помилково вказано на ст. 25-1 КЗпП України, замість п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України, що на його законність не впливає. Попередня згода первинної профспілкової організації для розірвання трудового договору з позивачем у зв`язку з наявним конфліктом інтересів не потрібна. На даний момент рішенням від 20.02.2020 №23-к/ос, погодженим з Департаментом освіти та науки Черкаської ОДА, посада заступника директора з виховної роботи виведена із штатного розпису відповідача, отже позивача на неї поновити не можливо.

Також апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в цій справі подано через відділення поштового зв`язку 21.09.2020 позивачем, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду в частині відмови у вимогах про поновлення на посаді вчителя математики, вона просить рішення суду скасувати в цій частині та задовольнити відповідні позовні вимоги. В обґрунтування вказано, що робота позивача на посаді вчителя математики підтверджується записом в її трудовій книжці (запис №7 від 26.08.2006) - наказом ГУ освіти і науки №238-К від 22.08.2003 та наказом від 26.08.2003 її переведено з посади вихователя на посаду заступника директора з виховної роботи та вчителя математики. Також в трудовій книжці містяться записи №№8-13 про встановлення позивачу кваліфікаційних категорій та проведення її атестації саме як вчителя математики, отже суд помилково вказав, що в наказі №15 від 26.08.2006, який відповідач надав суду з порушенням порядку подання доказів, не зазначено про переведення позивача на посаду вчителя математики.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вказала на необґрунтованість її доводів у зв`язку з чим просила залишити цю скаргу без задоволення. Зазначила, що відповідач не вжив належним чином заходів до врегулювання конфлікту інтересів та звільнив позивача з порушенням трудового законодавства

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 просила суд відхилити вказану апеляційну скаргу, а рішення суду, в неоскаржуваній нею частині, залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивач з 01.09.1994 призначена вихователем в Золотоніську допоміжну школу-інтернат (запис №5 її трудової книжки). Золотоніська допоміжна школа-інтернат перейменована на Золотоніську спеціальну школу-інтернат (запис №6 трудової книжки позивача). У подальшому, згідно з наказом №15 від 26.08.2003 Золотоніської спеціальної школи-інтернату позивач була переведена з посади вихователя на посаду заступника директора з виховної роботи.

Згідно з наказом №99-к/ОС від 09.09.2019 позивача було звільнено з посади заступника директора з виховної роботи на підставі статті 25-1 КЗпП та частини 2 статті 34 ЗУ «Про запобігання корупції» та з метою врегулювання конфлікту інтересів.

Це звільнення оспорюється в даній справі.

При цьому позивач порушує питання про поновлення її, в тому числі, на посаді вчителя математики, однак з цієї посади позивача оспорюваним наказом звільнено не було. Отже вказаним розпорядчим актом відповідача трудові права позивача щодо роботи вчителем математики не порушувались, відповідно, в разі його скасування судом захищені чи поновлені бути не можуть.

Всі апеляційні доводи позивача та її представника адвоката Міщенка С.В. щодо перебування позивача на посаді вчителя математики за таких обставин не свідчать про можливість її поновлення на цій посаді та про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, адже доказів звільнення позивача з вказаної посади сторонами суду надано не було, відповідно не доведено факту порушення її права, на захист якого спрямований даний позов.

З позиції сторін у справі слідує, що може мати місце спір щодо факту перебування сторін у трудових правовідносинах, в яких позивач буде працівником - вчителем математики. Однак відповідне питання не входить до предмету доказування у цій справі за позовними вимогами про поновлення на роботі.

Крім того, вказівка представника позивача на те, що в її трудовій книжці наявний запис про звільнення з роботи, що на його думку стосується у тому числі і посади вчителя математики, має бути відхилена, адже усі записи в трудовій книжці вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), який і є підставою для відповідного запису в трудовій. Однак у даному випадку спірний наказ про звільнення позивача стосується лише її посади заступника директора школи та не містить посилань щодо звільнення позивача з посади вчителя математики.

Отже висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині рішення, щодо не доведення позивачем факту її перебування на посаді вчителя математики є передчасними, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити в цій частині позову про поновлення її на посаді вчителя математики за недоведеністю факту порушення трудових прав позивача та звільнення її з даної посади.

Далі, у листі НАЗК без номера та дати, адресованого відповідачу (а.с.125-127), зазначено, що у позивача ОСОБА_1 вбачається потенційний конфлікт інтересів через наявність приватного інтересу, зумовленого сімейними стосунками у сфері виконання її службових повноважень стосовно своєї дочки ОСОБА_2 , яка працює вихователем в школі, де посаду заступника директора обіймає позивач.

З матеріалів справи вбачається, що згідно листів № 01-16/101 від 19.08.2019 та № 01-16/120 від 09.09.2019 керівництво відповідача повідомляло позивача про наявність конфлікту інтересів та необхідність його врегулювання з пропозиціями переведення на посаду вихователя (єдина вакантна станом на 01.09.2019 згідно штатного розпису), а в разі незгоди, - звільнення.

09.09.2019 позивач зверталась до відповідача із заявою-повідомленням про потенційний конфлікт інтересів та його врегулювання. Також цього ж дня позивач надала відповідачу письмову відмову від переведення на посаду вихователя так як це є порушенням її права на працю за фахом.

Так як іншим способом врегулювати конфлікт інтересів відповідачу виявилося неможливим, оспорюваним в цій справі наказом було вирішено звільнити позивача з посади заступника директора з виховної роботи.

Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.

Згідно ч.5 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, що також передбачено п.6 ч.1 ст.5-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За обставин справи сторони перебували у трудових правовідносинах на підставі безстрокового трудового договору.

Далі, ст.25-1 КЗпП містить положення про обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, установі та організації, згідно з якими власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв`язку з виконанням трудових обов`язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері боротьби з корупцією (з чим пов`язане питання усунення в працівника потенційного конфлікту інтересів, як у цій справі), є ЗУ «Про запобігання корупції».

Обмеження спільної роботи близьких осіб, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів регламентовано статтями 27, 28 ЗУ «Про запобігання корупції».

Так частиною 1 статті 27 ЗУ «Про запобігання корупції» станом на день звільнення позивача 09.09.2019 передбачалось, що особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Статтею 1 цього Закону, в редакції на 09.09.2019, визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням. Близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини першої статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування належать: посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Згідно зі статтею 81 ЦК України комунальні підприємства, установи та організації належать до юридичних осіб публічного права, а керівники таких підприємств, установ, організацій є посадовими особами юридичних осіб публічного права.

Отже заступник директора школи з виховної роботи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, є посадовою особою юридичної особи публічного права.

Такі висновки відповідають позиції ВС, викладеній ним у постанові від 13.05.2020 у справі №569/858/18. В даній постанові Верховний суд також прийшов до висновку про наявність законодавчого обмеження спільної роботи близьких осіб із посадовими особами юридичних осіб публічного права, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, отже в такому випадку на підставі п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України підлягає підпорядкована посадовій особі близька особа.

Таким чином доводи позивача про те, що на посаду заступника директора школи не поширюються обмеження на роботу родичів згідно ЗУ «Про запобігання корупції» є помилковими та такими, що не відповідають вимогам закону.

Звільнення працівника могло мати місце лише в разі неможливості врегулювання конфлікту інтересів, що регламентується ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції». Так частиною 1 цієї статті передбачено, що особи, зазначені в пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону (у тому числі працівники закладів освіти) зобов`язані, зокрема, 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Частина 2 статті 34 ЗУ «Про запобігання корупції», вказана в наказі про звільнення позивача, станом на 09.09.2019 передбачала звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Відповідно до положень ч.2 ст.27 ЗУ «Про запобігання корупції» у разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п`ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

Отже, аналіз вищевикладених положень чинного законодавства України дає суду підстави вважати, що конфлікт інтересів є більш широким поняттям, що включає в себе і обмеження відносин прямого підпорядкування, проте ним не обмежується. Відповідно законодавцем передбачено спеціальний порядок врегулювання конфлікту інтересів у випадку наявності прямого підпорядкування близьких родичів, один з яких, зокрема, є посадовою особою юридичної особи публічного права, та визначений ч.2 ст.27 ЗУ«Про запобігання корупції».

Вихователь ОСОБА_2 відповідно до ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» є близькою особою (донька) щодо позивача ОСОБА_1 та перебувала у прямому підпорядкуванні у близької особи.

З аналізу змісту спірного наказу про звільнення позивача вбачається, що фактичними підставами для її звільнення стали вимоги ст.25-1 КЗпП, ч.2 ст.34 ЗУ «Про запобігання корупції», а також врегулювання конфлікту інтересів.

Згідно з наказом від 02.11.2020 за № 117-к/ос « Про внесення змін до наказу від 09.09.2019 № 99к\ос» змінено статтю, якає підставою для звільнення на п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України (а.с.223).

При цьому п.4 ч.1 ст.41 КЗпП України передбачав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця через перебування працівника всупереч вимог ЗУ "Про запобігання корупції" у прямому підпорядкуванні у близької особи.

Аналогічні положення містить і ч.2 ст.27 ЗУ «Про запобігання корупції» стосовно звільнення підпорядкованого працівника.

Отже відповідно до вимог чинного станом на 09.09.2019 трудового законодавства України, до звільнення підлягав саме підпорядкований працівник, а не керівник - за обставин цієї справи вихователь ОСОБА_2 , а не позивач ОСОБА_1 .

Питання про звільнення вирішувалося лише щодо позивача, яка працювала в роботодавця з 01.09.1994, обіймала посаду заступника директора та у зв`язку з цим є більш кваліфікованим працівником у порівнянні з підпорядкованою особою - донькою позивача вихователем ОСОБА_2 , яка прийшла на роботу значно пізніше та обіймає посаду, яка потребує нижчого рівня кваліфікації та обсягу компетенції.

При цьому, з усього обсягу визначених законодавством варіантів щодо усунення вказаного у даній справі потенційного конфлікту інтересів відповідачем було запропоновано позивачці лише переведення на посаду вихователя, від якого вона відмовилася.

Доказів застосування заходів до врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, шляхом переведення на іншу посаду підпорядкованої позивачу близької особи роботодавцем суду не надано.

Апеляційний суд констатує, що попередня згода первинної профспілкової організації для розірвання трудового договору з позивачем у зв`язку з наявним конфліктом інтересів з підстав, передбачених ЗУ «Про запобігання корупції» не потрібна, про що вірно вказав відповідач у своїй апеляційній скарзі та що вбачається зі змісту ст. 43 КЗпП України про випадки, коли перед звільненням працівника отримується попередня згода профспілкової організації, отже відповідне посилання суду першої інстанції на відсутність такої згоди як підставу для скасування наказу про звільнення позивача є помилковим та має бути виключене з мотивувальної частини рішення.

Посилання відповідача в його апеляційній скарзі на те, що на даний момент рішенням від 20.02.2020 №23-к/ос, погодженим з Департаментом освіти та науки Черкаської ОДА, посада заступника директора з виховної роботи виведена із штатного розпису відповідача, отже позивача на неї поновити не можливо, апеляційний суд відхиляє, адже скорочення посади на час вирішення спору судом щодо законності звільнення з неї працівника згідно до вимог закону не є перешкодою для захисту порушених трудових прав особи.

Також апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що звільненню в порядку врегулювання конфлікту інтересів підлягала саме позивачка, оскільки на її доньку, як на підпорядковану особу, не поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції», оскільки позивача було звільнено на підставі норм трудового права, які регулюють питання щодо звільнення з роботи саме підпорядкованої посадовій особі близької особи ( п.4 ч.1 ст.41 КЗпП), отже не у відповідності до вимог закону.

Апеляційний суд приймає до уваги, що про конфлікт інтересів стало відомо посадовим особам відповідача у червні та липні 2019 року, що підтверджується копіями листів Черкаської обласної ради на адресу Золотоніської спеціальної школи-інтернату від 21.06.2019 вих. №01.1-61/885 та від 11.07.2019 вих.№01.1-61/986, а заходи щодо переведення були вжиті 19.08.2019, тобто з порушенням встановленого Законом місячного строку, а заходи щодо звільнення були вжиті 09.09.2019.

При цьому згідно наданих листків непрацездатності позивач перебувала на лікарняному з 11.06.2019 по 01.07.2019, з 16.07.2019 по 25.07.2019, з 09.08.2019 по 17.08.2019, з 27.08.2019 по 06.09.2019.

Отже вжити заходи до врегулювання конфлікту інтересів у визначені законодавством строки відповідач не мав можливості з поважних підстав - у зв`язку з перебуванням працівника на лікарняному, адже згідно положень ст. 40 КЗпП Украни не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

В цій частині апеляційні доводи відповідача заслуговують на увагу, а відповідна вказівка суду першої інстанції про необґрунтований пропуск відповідачем строків для вирішення питання про врегулювання конфлікту інтересів має бути виключена з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в цій справі.

Далі, частиною 1 статті 235 КЗпП України передбачено у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З цих підстав апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, сума якого судом першої інстанції вірно визначена згідно наведених вище норм КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та скаржником не оспорюється.

При цьому суд вірно встановив, що середньоденна заробітна плата позивача становить 903,96 грн. (відповідна довідка на а.с.83), період вимушеного прогулу складає з 10.09.2019 по 29.07.2020 (день винесення рішення судом), до якого входять 222 робочі дні, отже розмір компенсації позивачу за час вимушеного прогулу має скласти 200679,12 грн.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст.376 ЦПК України передбачено , що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2020 у даній справі слід змінити у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виклавши зміст його мотивувальної частини у редакції цієї постанови апеляційного суду.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати відповідача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за цим скаржником, а витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд її апеляційної скарги - віднести на рахунок держави, оскільки позивач в даній категорії справ звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги сторін - задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Золотоніська спеціальна школа Черкаської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - змінити, виклавши зміст його мотивувальної частини у редакції цієї постанови апеляційного суду.

У решті рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2020 в цій справі - залишити без змін.

Витрати відповідача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - залишити за цим скаржником.

Витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 19.11.2020.

Суддя-доповідач

Судді