Господарський суд

Житомирської області

_______________________________________

___________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/541/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Вітів В.А., ордер серія ТР № 080111 від 26.06.2020 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Сєргій-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-сем-3"

про стягнення 356535,16 грн.

Процесуальні дії по справі.

Фермерське господарство "Сєргій-С" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-сем-3" 356535,16 грн., з яких: 210750,00 грн. - заборгованість за договором оренди №18 від 20.11.2019р., 42150,00 грн. - 20% штрафу, 84300,00 грн. - 10% штрафу, 19335,16 грн. - пеня.

Ухвалою від 07.07.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 06.08.2020р.

30.07.2020р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с.47-49).

Ухвалою від 06.08.2020р. суд відклав підготовче засідання на 29.09.2020р.

01.09.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 70-72).

Ухвалою від 29.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.10.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Сікорської Н.А. 20.10.2020 на лікарняному, ухвалою суду від 02.11.2020р. розгляд справи по суті призначено на 10.11.2020р.

10.11.2020р. від представника позивача до суду надійшло клопотання щодо питання розподілу судових витрат, до якого додано докази про сплату відповідачем основного боргу (а.с.99-100; 104-107).

У судовому засіданні 10.11.2020р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

На виконання укладеного сторонами договору оренди транспортного засобу (сільськогосподарської техніки) №18 від 20.11.2019р. позивач передав відповідачу в строкове платне користування трактор.

Вартість послуг з користування трактором склала 210750,00 грн.

Відповідач оплату за надані послуги не провів, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 210750,00 грн.

Позивач зазначає, що надсилав відповідачу претензію від 22.04.2020р., яка залишена без відповіді і задоволення.

Оскільки відповідч свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 210750,00 грн. боргу, 42150,00 грн. 20% штрафу, 84300,00 грн. 10% штрафу, 19335,16 грн. пені.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 193, 208, 283, 285 ГК України, ст.ст. 15, 525, 526, 530, 759 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів та вимог позивача.

Вказує, що позивач надав в оренду сільськогосподарську техніку, однак такий вид діяльності по КВЕД не значиться у списку видів діяльності ФГ "Сєргій-С" в ЄДРПОУ.

В акті здачі-приймання робіт (послуг) від 02.12.2019р. не значаться номерний знак, заводський знак, номер свідоцтва сільськогосподарської техніки, тобто неможливо ідентифікувати транспортний засіб. Тому позивачем не доведено факт, що зазначений у договорі трактор та переданий за актом є одним і тим же транспортним засобом.

Зазначає, що позивач застосував надмірну цивільно-правову відповідальність, нарахувавши за один і той самий вид порушення різні види штрафних санкцій - два види штрафу та пеню.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності індивідуальних ознак транспортного засобу в акті виконаних робіт є безпідставними, оскільки останньому було передано саме той трактор, який передбачено умовами договору.

В іншому випадку відповідач би заявив про порушення умов договору при підписанні акту чи у відповіді на претензію, однак він цього не зробив.

Твердження відповідача вважає надуманими та недобросовісними з метою ухилитися від оплати отриманих послуг.

Вказує, що порушення боржником взятих на себе зобов`язань та подальша поведінка не містять підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

10.11.2020р. представником позивача подано клопотання щодо питання розподілу судових витрат, в якому вказано про сплату відповідачем в період з 09.10.2020р. по 10.11.2020р. суми основного боргу в розмірі 210750,00 грн., тому просить врахувати поведінку відповідача при розподілі судових витрат, а саме, що понесені позивачем витрати стали неминучими через поведінку ТОВ "Агро-сем-3" (а.с.99-100).

В підтвердження сплати відповідачем основного боргу в розмірі 210750,00 грн., подано копії платіжних доручень №479 від 09.10.2020р., №492 від 13.10.2020р., №493 від 13.10.2020р., №496 від 15.10.2020р., №480 від 21.10.2020р. (а.с.104-107).

Крім того, позивач заявив, що оригінали документів, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть надані в п`ятиденний строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення 42150,00 грн. 20% штрафу, 84300,00 грн. 10% штрафу, 19335,16 грн. пені. з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом надсилання ухвали суду від 02.11.2020р. про призначення розгляду справи на електронну пошту, а також шляхом передачі телефонограми директору ТОВ "Агро-сем-3" Кузьміній Г.І. засобами мобільного зв`язку (а.с.94-96).

Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.11.2019р. між Фермерським господарством "Сєргій-С" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-сем-3" (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу (сільськогосподарської техніки) №18 (далі - договір), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування для оранки сільськогосподарських земель трактор марки САSE IH Magnum 340 (далі - трактор), державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 (а.с.17-19).

Відповідно до п.1.2 договору трактор надано орендарю в момент підписання цього договору. Цей договір одночасно є актом прийому-передачі предмета оренди.

Згідно п.1.3 договору розмір орендної плати становить: тариф користування 14635,41 грн. за один календарний день без ПДВ (*кінцевий обрахунок здійснюється із зазначенням ПДВ за увесь строк користування).

Пунктом 1.4 договору погоджено, що орієнтовний термін оренди трактора до 31 грудня 2019 року. Датою закінчення оренди є дата складання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), якщо інше не вказано в акті.

Пунктом 4.1 договору обумовлено, що ціна договору визначається шляхом множення розміру орендної плати (тарифу), зазначеного в п.1.3 цього договору, на кількість діб (в тому числі неповних) оренди; крім того в ціну договору додатково включається штраф, накладений орендодавцем на орендаря в разі, якщо трактор повернуто не в повній комплектації, пошкоджений або втрачений.

Згідно п.4.2 договору орендодавець зобов`язується сплачувати орендну плату в кожний 30 день користування трактором, якщо строк користування становить менше 30 календарних днів то повний розрахунок здійснюється в день підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Правові наслідки у разі порушення зобов`язань за цим договором сторони визначили у п.3.4 договору.

Так, пп. 3.4.1 договору сторони обумовили, що за порушення орендарем зобов`язання щодо оплати користування транспортним засобом згідно п.4.2 цього договору з орендаря стягується штраф у розмірі 20% вартості наданих послуг.

Умовами пп. 3.4.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати користування ТЗ з орендаря стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, по яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за кожне прострочення понад 30 днів календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості наданих послуг.

02.12.2019 сторонами підписано акт здачі-прийняття виконання робіт (послуг), згідно якого ФГ "Сєргій-С" було надано в платне строкове користування для оранки сільськогосподарських земель трактор марки САSE IH Magnum 340 ТОВ "Агро-сем-3" на строк з 20 листопада 2019 року до (включно) 02 грудня 2019 року, що становить 12 календарних днів (а.с.22).

Відповідно до п.2 акту загальна вартість послуг з користування трактором за 12 календарних днів без ПДВ 175625,00 грн., ПДВ 20% - 35125,00 грн. Всього з ПДВ 210750,00 грн.

Згідно п.4 акту, належить до одержання за цим актом - 210750,00 грн.

22.04.2020р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 356535,16 грн., а саме: 210750,00 грн. боргу за користування сільськогосподарською технікою, 42150,00 грн. штрафу у розмірі 20%, 84300,00 грн. 10% штрафу за кожні 30 календарних днів прострочення, 19335,16 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з 03.12.2019р. по 21.04.2020р. (а.с.20, 21), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідач суму основного боргу сплатив у повному розмірі в сумі 210750,00 грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди транспортного засобу (сільськогосподарського техніки) №18 від 20.11.2019р.

Частинами 1,6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи, зокрема, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 02.12.2019р., який підписаний представником відповідача без жодних зауважень та завірений печаткою ТОВ "Агро-сем-3", вказують, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу в платне користування трактор марки САSE IH Magnum 340, на 12 календарних днів, що вказує про належне виконання своїх обов`язків позивачем.

Оскільки строк оренди тривав менше 30 днів, тому за умовами п. 4.2 договору орендодавець повний розрахунок мав здійснити в день підписання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто 02.12.2019р.

Разом з тим, необхідно зазначити, що в п.4.2 договору сторони вказали про обов`язок орендодавця сплачувати орендну плату, що є помилкою, оскільки за загальними нормами орендна плата сплачується орендарем, в даному випадку - ТОВ "Агро-сем-3".

Відповідач, всупереч умовам договору, орендну плату в день підписання акту здачі-прийняття виконання робіт (послуг) від 02.12.2019р. не сплатив.

Розрахунки відповідач провів після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №479 від 09.10.2020р. на суму 50000,00 грн.; №492 від 13.10.2020р. на суму 40000,00 грн.; №493 від 13.10.2020р. на суму 30000,00 грн.; №496 від 15.10.2020р. на суму 30000,00 грн., № 503 від 16.10.2020 на суму 20000,00 грн. та № 480 від 21.10.2020 на суму 40750,00 грн. (а.с.104-107).

За вказаних обставин, розмір заборгованості станом на дату прийняття рішення погашено в повному обсязі.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи наведене, в частині позовних вимог про стягнення 210750,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку відсутністю предмета спору.

Відносно твердження відповідача про те, що в акті здачі-приймання робіт (послуг) від 02.12.2019р. не значаться номерний знак, заводський знак, номер свідоцтва сільськогосподарської техніки, тому неможливо ідентифікувати транспортний засіб, у зв`язку з чим позивачем не доведено факту, що зазначений у договорі трактор та переданий за актом є одним і тим же транспортним засобом, суд зазначає наступне.

В п.1.1 договору оренди транспортного засобу (сільськогосподарської техніки) № 18 від 20.11.2019р визначено предмет оренди, який передається у строкове платне користування для оранки сільськогосподарських земель - трактор марки САSE IH Magnum 340, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 .

За умовами п.1.2 договору, трактор надано орендарю в момент підписання цього договору. Цей договір є одночасно актом прийому-передачі предмету оренди.

Акт здачі-приймання робіт (послуг) від 02.12.2019р, складений сторонами на виконання приписів п. 1.4 договору, в якому міститься посилання на договір оренди транспортного засобу №18 від 20.11.2019р. ФГ "Сєргій-С".

Зазначений акт здачі-приймання робіт (послуг) від 02.12.2019р. підписаний від імені орендаря директором ТОВ "Агро-сем-3" Кузьміною Г.І. та завірений печаткою товариства. Жодних зауважень з приводу будь-яких порушень чи невідповідності транспортного засобу тому, який зазначений в договорі, акт не містить.

Отже, твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, тому судом не беруться до уваги.

Згідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо стягнення пені та штрафів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 42150,00 грн. штрафу в розмірі 20% вартості наданих послуг (за умовами п.3.4.1 договору) та 84300,00 грн. штрафу у розмірі 10% (за умовами п.3.4.2 договору).

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 20% вартості наданих послуг в сумі 42150,00 грн., суд дійшов висновку, що нарахування проведено згідно вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відносно нарахування штрафу за пп. 3.4.2 у розмірі 10% вартості наданих послуг на загальну суму 84300,00 грн., судом встановлено, що штраф позивачем нараховано чотири рази за різні періоди з інтервалом 30 днів, а саме:

- з 02.12.2019р. по 01.01.2020р. в розмірі 21075,00 грн.;

- з 02.01.2020р. по 31.01.2020р. в розмірі 21075,00 грн.;

- з 01.02.2020р. по 02.03.2020р. в розмірі 21075,00 грн.;

- з 02.02.2020р. по 31.03.2020р. в розмірі 21075,00 грн.

Суд вважає, що позивач безпідставно здійснив розрахунок штрафу у визначеному ним порядку, враховуючи наступне.

Згідно пп. 3.4.2 договору, за порушення строків оплати користування ТЗ з орендаря стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, по яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за кожне прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості наданих послуг.

Здійснюючи нарахування штрафу у вищевказаний спосіб, умову щодо кожного прострочення понад 30 календарних днів позивач розуміє так, що якщо орендар не провів розрахунки протягом 30 днів, то йому нараховується штраф у розмірі 10% вартості послуг, і якщо зі спливом наступних 30 днів розрахунки не проведено, орендодавець повторно здійснює нарахування штрафу в розмірі 10% вартості послуг і т.д.

Суд вважає, що позивач на власний розсуд розтлумачив ці умови договору, натомість вказані умови слід розглядати в сукупності з п. 1.4 договору та першою частиною п. 4.2 договору, згідно яких орієнтовний термін оренди трактора до 31.12.2019 і сплата орендної плати здійснюється орендарем в кожний 30 день користування трактором за умови, якщо строк користування становить більше 30 календарних днів.

Тому суд вважає, що вказавши у пп. 3.4.2 про нарахування штрафу за кожне прострочення понад 30 календарних днів, сторони мали на увазі тривалий період оренди трактора, та неодноразове нарахування орендної плати, оплата якої мала проводитись в кожний 30-й день користування технікою.

Оскільки період користування трактором становить менше 30 днів, і орендна плата за користування трактором нарахована одноразово, тому штраф у розмірі 10% підлягає стягненню за прострочку сплати в період з 02.12.2019р. по 01.01.2020р. в сумі 21075,00 грн.

З огляду на викладене, вимога в частині стягнення 10% штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 21075,00 грн. В стягненні 63225,00 грн. штрафу (84300,00 грн. - 21075,00 грн.) слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 19335,16 грн. пені за період з 03.12.2019р. по 21.04.2020р.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" розрахунок пені, суд встановив, що пеня за період з 03.12.2019р. по 21.04.2020р. складає 19343,25 грн., однак позивач за вказаний період заявив до стягнення 19335,16 грн., тобто в меншому розмірі, що є його правом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19335,16 грн. є законним та обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача про надмірне застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді пені та двох штрафів суд зазначає наступне.

Положеннями частин 2-3 статті 6 та ч.1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В контексті вищевказаних норм закону свобода договору є однією з основоположних засад приватноправового регулювання, що знаходиться в одному ряду з іншими загальними засадами, такими як неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; визнання і недоторканності права власності; свобода підприємницької діяльності; судовий захист цивільних прав та інтересів тощо.

Свобода договору передбачає, зокрема, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини та можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Зміст будь-якого цивільно-правового договору складають його умови (пункти). Відповідно до принципу свободи договору, сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативне не визначений законом чи іншими правовими актами.

Переважна більшість цивільно-правових норм, зокрема тих, що визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, що означає, що сторони в договорі можуть відступити від їх змісту і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В даному випадку, норми чинного законодавства стосовно визначення у договорі видів відповідальності за порушення виконання грошових зобов`язань не носять імперативного характеру, оскільки означені умови договору погоджуються сторонами на власний розсуд.

Тобто, при укладання договору сторони вільні у визначенні умов договору, в тому числі стосовно видів відповідальності за порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань, і ніхто не має право втручатися у правовідносини, які виникли між двома суб`єктами господарювання.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості скласти протокол розбіжностей щодо питання застосування до останнього відповідальності у вигляді пені та двох штрафів, обумовлених пунктами 3.4.1, 3.4.2 договору, однак не скористався таким правом.

Встановлено, що сторони вільно, на власний розсуд визначили умови договору та прийняли ці умови шляхом його підписання.

За вказаних обставин, суд вважає безпідставними твердження відповідача про надмірне застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді пені та двох штрафів.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі № 904/5770/18, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

З приводу тверджень відповідача щодо відсутності у позивача права надавати в оренду сільськогосподарську техніку, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.19, ст.ст. 43, 44 ГК України суб`єкт господарювання може здійснювати будь-які види підприємницької діяльності, окрім заборонених законом.

Види господарської діяльності, при здійсненні яких обов`язково слід мати ліцензію, наведені у ст.7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Щоб здійснювати такі види діяльності, суб`єкт господарювання має зазначити їх в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що суб`єкт господарювання має змогу здійснювати будь-який вид діяльності, що не заборонений законом, в тому числі, і діяльність, здійснення якого не потребує отриманя ліцензії, незалежно від того, чи внесено інформацію про нього (код такої діяльності за КВЕД) до ЄДРПОУ.

Цей висновок підтверджує і сама суть кодів КВЕД, які містяться у ЄДРПОУ.

Так, відповідно до наказу №457 від 11.10.2010р. Державного комітету України техрегулювання та споживчої політики затверджено Національний класифікатор України.

Відповідно до Національного класифікатору України класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності.

Тобто, код КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації.

Отже, наявність кодів КВЕД певного виду діяльності у ЄДРПОУ не змушує суб`єкта господарювання займатися саме цим видом діяльності, а його відсутність не забороняє здійснювати певний вид діяльності (якщо він не заборонений чи не потребує отримання відповідного дозволу).

Тому, твердження відповідача, що позивач не мав права надавати в оренду сільськогосподарську техніку, оскільки такий вид діяльності по КВЕД не значиться у списку видів діяльності ФК "Сєргій-С" в ЄДРПОУ, є безпідставним та не приймається судом до уваги.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 82560,16 грн., з яких: 42150,00 грн. - штраф у розмірі 20% вартості наданих послуг; 19335,16 грн. - пеня за кожний день прострочення; 21075,00 грн. - штраф у розмірі 10% за прострочення понад 30 днів

В частині позовних вимог про стягнення 63225,00 грн. штрафу у розмірі 10% суд відмовляє.

В частині вимог про стягнення 210750,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В порядку ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1250,44 грн. за розгляд позовних вимог в розмірі 82560,16 грн., які задоволені судом, покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 957,59 грн. з позовних вимог про стягнення 63225,00 грн. штрафу у розмірі 10%, в задоволенні яких судом відмовлено, покладається на позивача.

Згідно приписів ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі суд, зокрема, вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки клопотання про повернення судового збору позивачем до суду не подано, питання щодо повернення судового збору з підстав закриття провадження у справі в частині стягнення 210750,00 грн. основного боргу, судом не вирішується.

Частиною 8 ст.129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

10.11.2020 представником позивача до суду було подано клопотання щодо питання розподілу судових витрат, в якому, зокрема, зазначено, що оригінали договору надання правничої допомоги та акту виконаних робіт з участі в судових засіданнях представника позивача, підготовки та подання відповіді на відзив будуть надані в суд в строк протягом п`яти днів .

З огляду на вищевказане, для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу необхідно призначити судове засідання.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-сем-3" (13372, Житомирська обл., Бердичівський рн., с.Семенівка, вул.Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 34066111)

на користь Фермерського господарства "Сєргій-С" (13370, Житомирська обл., Бердичівський рн., с.Бистрик, вул.Вчительська, 23, код ЄДРПОУ 38243044):

- 42150,00 грн. - штраф у розмірі 20% вартості наданих послуг;

- 19335,16 грн. - пеня за кожний день прострочення;

- 21075,00 грн. - штраф у розмірі 10% за прострочення понад 30 днів

- 1250,44 грн. судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 210750,00 грн. за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу на 23.11.2020 р. на 12:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський 3/65, зал судових засідань № 401.

6. Фермерському господарству "Сєргій-С" до 16.11.2020 подати докази щодо розміру, понесених судових витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.11.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)

- відповідачу- електронна адреса: agrosem3@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1