ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2209/19Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/737/20 Доповідач - Сташків Б.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Боднар Р.В.

та сторін- представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 601/2209/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року, ухваленого суддею Білосевич Г.С., повне судове рішення складено 26 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за несплату аліментів в розмірі 33413 грн. 21 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що в шлюбі з відповідачем народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 . 10 серпня 2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Зазначала, що на підставі рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2012 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 07 вересня 2012 року та до настання повноліття найстаршою дитиною. Вказувала, що на даний час, у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 33413 грн. 21 коп., у зв`язку з чим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 196 СК України, у неї виникло право на стягнення з відповідача неустойки. Враховуючи наведене позивач просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 33413 грн. 21 коп.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду від ОСОБА_3 поступила апеляційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування усіх обставин справи. Зокрема вказує, що судом не враховано, що відповідно до наявних у матеріалах справи медичних висновків, відповідач може працювати та немає протипоказань для працевлаштування. Вказує, що заборгованість виникла з вини відповідача, оскільки він будучи працездатною особою без поважних причин не сплачує аліменти на дітей. Вважає, що судом першої інстанції допущено неправильне трактування чинного законодавства в частині визначення вини відповідача у несплаті аліментів, що призвало до помилкових висновків суду.

На апеляційну скаргу поступив відзив від ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду без змін. Зокрема вказує, що судом першої інстанціх з`ясовано усі обставини справи, досліджені належним чином усі обставини справи. Вважає, що судом правомірно встановлено те, що позивачем до позовної заяви не долучено доказів його навмисного ухилення від сплати заборгованості по аліментах, не надано доказів притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності за несплату аліментів.

Також вказує, що суд першої інстанції обгрунтовано враховував наявність у нього ІІІ групи інвалідності загального захворювання з вираженим порушенням функцій нервової системи, що позбавляє можливості з даним захворюванням влаштуватися на роботу, у зв`язку із чим єдиним джерелом доходу є пенсія по інвалідності.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В судове засідання не з`явилася позивач ОСОБА_3 , однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, судова палата апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача в утворенні заборгованості зі сплати аліментів,зазначивши що відповідач є інвалідом -III групи загального захворювання з вираженим порушенням нервової системи, розмір пенсії є незначним, загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів на двох дітей складає 50% його пенсії, що не вистачає до повного погашення заборгованості, інших доходів в нього не має, що виключає можливість стягнення пені від суми несплачених аліментів.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону відповідають матеріалам справи та зібраним по справі доказам.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді сплати неустойки.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 07 вересня 2012 року та до настання повноліття найстаршою дитиною.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , сторони по справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки №97 від 27.02.2019 року, ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_1 , разом з нею проживають ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки № 02/599 від 27.02.2019 року, ОСОБА_5 є студенткою 2-го курсу факультету економіки та управління денної форми навчання за державним замовленням освітнього ступеня «бакалавр» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_1 №3897 від 04 березня 2019 року, заборгованість з виплати аліментів станом на 01 березня 2019 року згідно виконавчого листа №1909/2280/12 від 09 жовтня 2012 року Кременецького районного суду Тернопільської області становить 33413,21 грн.,а саме: з 07 вересня 2012 року по лютий 2019 року нараховано 71149,21 грн., стягнуто 39736 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує і висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так,у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.

За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічні висновки містять у Постанові Великої Палати Верховного суду від 25 квітня 2018 року у справі за № 572/1762/15-ц; у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі за №554/2959/19; від 24 квітня 2020 року у справі за № 583/1756/17.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості по аліментах згідно виконавчого листа №1909/2280/12 від 09 жовтня 2012 року наданий Кременецьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції за вхідним №18546 від02 березня 2020року.Вказаний розрахунок відповідачем не оскаржений та не спростований. (а.с.47).

Встановлено, що між сторонами, щодо розміру заборгованості за аліментами спору не існує.

Відповідач, також не посилається на неправильний розрахунку розміру неустойки визначений позивачкою.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов`язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Згідно з пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

У частині дев`ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 згаданого Закону, відповідно до частини дев`ятої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні рішень про стягнення періодичних платежів, в першу чергу проводиться стягнення з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника. Відрахування проводиться з фактичного заробітку пенсії, стипендії та інших доходів боржника на підставі постанови державного виконавця про стягнення аліментів, в якій зазначає дату, з якої проводити утримання аліментів, розмір відрахувань із заробітної плати боржника, розмір заборгованості по аліментам Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків. Перерахування аліментів стягувачеві проводиться за рахунок боржника.

Загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати п`ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з пенсії боржника може бути відраховано не більше 50 процентів її розміру.

Із розрахунку по заборгованості по аліментах ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з квітня 2012 року по день звернення позивачки до суду по 31 жовтня 2019 року постійно і вчасно сплачує аліменти на двох дітей складає 50% від усіх видів заробітку (доходу), а в окремих випадках і більше визначеного розміру в процентах, що не вистачає до повного погашення заборгованості визначеного рішенням Кременецького районного суду від 09 жовтня 2012 року.

Відповідно до заключення РАЙ ЛКК №68 від 02.03.2020 року, виданого Кременецькою РКЛ, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання з вираженим порушенням нервової системи.

Згідно довідки № 322 від 05 березня 2020 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Кременецькому об`єднаному управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи, сума пенсії за період з 01 січня2012 року по 29 лютого 2020 року складає 45343,59 грн.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 не є працевлаштований, 07 жовтня 2012 року йому припинено виплату допомоги по безробіттю.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 проживає у селі Людвище, Шумського району Тернопільської області. разом з сімдесятирічною матір`ю, яка потребує догляду, отримує незначну пенсію. Доказів про наявність іншого рухомого або нерухомого майна, позивачем не представлено. Судом, також не встановлено джерела інших доходів у відповідача. Окрім того, як вбачається із заключення РАЙ ЛКК № 68 від 02 березня 2020 року, у відповідача ОСОБА_1 встановлено діагноз: деформуюча м`язова дистонія генералізована форма з наявністю виражених гіперкінців м`язів, порушенням функції нервової системи, на підставі чого відповідачу встановлено інвалідність ІІІ групи. З таким діагнозом відповідач не може виконувати будь-яку фізичну роботу, а отже позбавлений можливості отримувати інші доходи крім пенсії.

Виходячи із вищенаведеного, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що заборгованість відповідача як платника аліментів утворилася з незалежних від нього причин та за відсутності його вини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду з подібними правовідносинами у постанові від 22 квітня 2020 року у справі за № 657/1786/19.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Колегія вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача в утворенні заборгованості зі сплати аліментів, від повідач є інвалідом -III групи загального захворювання з вираженим порушенням нервової системи, розмір пенсії є незначним, загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів на двох дітей складає 50% його пенсії, що не вистачає до повного погашення заборгованості, інших доходів в нього не має, що виключає можливість стягнення пені від суми несплачених аліментів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.367,368, 375, 381,382 ЦПК України суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 16 листопада 2020 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Щавурська Н.Б.