Справа № 738/2227/19

№ провадження 2/738/91/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чеpнiгiвської області в складі судді Парфененко О. Я., за участю секретарів судового засідання Бреус Н. В., Зубкович Н. Ф., представника позивачки ОСОБА_1 , представника третьої особи Каленюка Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Менської міської ради, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А H О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та третіх осіб, заперечень відповідача.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Менської міської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку. Позовна заява мотивована тим, що позивачка має громадянство Російської Федерації, з 06 квітня 2005 року має право на постійне проживання в Україні. Позивачка є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2004 року, укладеного з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивачка не набула право власності на присадибну земельну ділянку, оскільки були відсутні відомості про оформлення прав на таку ділянку попередніми власниками. У 2019 році позивачка дізналась, що земельна ділянка площею 0,23 га була набута у приватну власність ОСОБА_7 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю від 13 червня 2000 року. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцями були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але спадкові права на земельну ділянку не оформили. Позивачка вважає, що з набуттям права власності на жилий будинок, вона набуває право приватної власності на присадибну ділянку, на якій він розміщений, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, а також позивачка більше 15 років постійно, відкрито та безперешкодно користувалася земельною ділянкою та розміщеним на ній нерухомим майном, що є підставою для набуття позивачкою права приватної власності на земельну ділянку в порядку набувальної давності відповідно до статті 344 Цивілького кодексу України та статті 119 Земельного кодексу України. Позивачка, посилаючись на статті 16, 316, 317, 321, 328, 344, 377 ЦК України, статті 119, 120, 152, 158, 160 ЗК України, просить визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку площею 0,23 га по АДРЕСА_1 .

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. 05 лютого 2020 року до суду надійшла заява від представника відповідача, у якій представник відповідача просив ухвалити рішення на розсуд суду (том 1 арк. с. 27).

Треті особи: Відділ Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області заперечення на позовну заяву не подали.

25 лютого 2020 року до суду надійшла заява від представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якій представник третьої особи при вирішенні справи покладається на розсуд суду (том 1 арк. с. 46).

05 травня 2020 року до суду надійшла заява від третьої особи ОСОБА_3 , у якій третя особа вказує про відсутність у неї заперечень у справі (том 1 арк. с. 189).

27 серпня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи ОСОБА_4 , у яких третя особа просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю доказів розділення та розмежування земельної ділянки, застосувати до позовної заяви та доказів, поданих позивачкою пропущення строків позовної давності в порядку статті 126 ЦПК України (том 2 арк. с. 19-20).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії.

Згідно з ухвалою суду від 11 лютого 2020 року, внесеною до протоколу судового засіданні до участі у справі залучена третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (том 1 арк. с. 28 - 30).

Згідно з ухвалою суду від 14 квітня 2020 року до участі у справі залучені треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (том 1 арк. с. 165 - 166).

Згідно з ухвалою суду від 06 листопада 2020 року суд відмовив у задоволенні клопотанні представника третьої особи ОСОБА_8 про призначення почеркознавчої експертизи.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивачки просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити у позові, посилаючись на обставини, викладені у письмових поясненнях.

Представник відповідача, третя особа Полторак В. М., представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи Відділу Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_2 є іноземною громадянкою, має громадянство Російської Федерації з правом постійного проживання безстроково на території України, зареєстроване місце проживання в Україні: по АДРЕСА_1 , що підтверджується Тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 06 квітня 2005 року (том 1 арк. с. 6).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ЧН № 008172 від 13 червня 2000 року ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка, площею 0,23 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території міста Мена Менської міської ради, у тому числі: сільськогосподарські угіддя - 0,21 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,02 га (том 1 арк. с. 8).

Відповідно до Повідомлення Відділу Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області від 24 грудня 2019 року Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЧН № 008172 від 13 червня 2000 року не скасований та не визнаний недійсним, межі та розміри земельної ділянки не змінювались (том 1 арк. с. 10).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 15 листопада 2001 року (том 1 арк. с. 9).

З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як спадкоємцям за заповітом, 23 вересня 2004 року видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з якими ті набули у приватну власність кожний по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці земель Менської міської ради: по АДРЕСА_1 . У спадковій справі відсутні відомості про інших спадкоємців, а також відомості щодо спадкування земельної ділянки, яка належала ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЧН № 008172 від 13 червня 2000 року. У спадковій справі відсутні будь-які документи стосовно земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , у тому числі й відомості належності цієї земельної ділянки до земель Менської міської ради Менського району Чернігівської області (том 1 арк. с. 49-54).

Згідно з Договором (купівлі-продажу жилого будинку) від 27 жовтня 2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали у власність ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований на земельній ділянці земель Менської міської ради: по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 9 000,00 грн. У договорі відсутні умови, у яких зазначені відомості про земельну ділянку, яка зайнята житловим будинком з надвірними будівлями, про земельну ділянку, яка є необхідною для їх обслуговування та відомості про права продавців нерухомості на ці земельні ділянки (том 1 арк. с. 7).

З матеріалів нотаріальної справи щодо Договору (купівлі-продажу жилого будинку) від 27 жовтня 2004 року вбачається, що у ній відсутні будь-які документи стосовно земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , у тому числі й відомості належності цієї земельної ділянки до земель Менської міської ради Менського району Чернігівської області (том 1 арк. с. 75-83).

Відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будинку по АДРЕСА_1 02 листопада 2004 року здійснена державна реєстрація права приватної власності за ОСОБА_2 (том 1 арк. с. 32).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (том 1 арк. с. 64-65).

З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом. У спадковій справі відсутні відомості щодо спадкування земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (том 1 арк. с. 94-112).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (том 1 арк. с. 66-67).

З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом. У справі є Заява про відкладення нотаріальних дій ОСОБА_4 від 25 жовтня 2017 року, у якій ОСОБА_4 повідомляє про намір оспорити спадкові права у судовому порядку. 04 квітня 2018 року з матеріалів спадкової справи вилучений оригінал заповіту ОСОБА_5 у зв`язку із досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12018100080001056, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України. У спадковій справі відсутні відомості щодо спадкування земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (том 1 арк. с. 113-143).

Щодо земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 13 квітня 2020 року за заявою ОСОБА_2 виготовлена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 квітня 2020 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 7423010100:01:002:1098, площею 0,2252 га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення особистого підсобного господарства яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . У кадастровому плані земельної ділянки наявна експлікація земельних угідь, згідно з якою площа земельної ділянки за угіддями складається з: ріллі - 0,1341га; багаторічних насаджень 0,0368 га; малоповерхових забудов - 0,0046 га, 0,0062 га, 0,0435 га (том 1 арк. с. 145-147, 149-164).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу) та інші.

Законодавець неодноразово змінював норми закону, що регулюють підстави та умови набуття права власності на земельну ділянку в разі відчуження розташованої на ній будівлі або споруди.

Відчуження об`єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (під час дії статті 120 ЗК в редакції від 25 довтня 2001 року) не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК ( в редакції 2001 року) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

До особи, яка придбавала житловий будинок, будівлю або споруду, з 1 січня 2004 року (з моменту введення в дію ЦК) згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 №997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором; а якщо договором цього не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. У разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалося пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності

земельні ділянки, до них переходить право користування земельною

ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

За змістом чинних на час вирішення справи статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК, з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача) (стаття 377 ЦК і стаття 120 ЗК в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5.11.2009 №1702-VІ).

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 78-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною десятою статті 78-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Суд встановив, що позивачка має громадянство іноземної держави, 27 жовтня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями без визначення в договорі права на земельну ділянку, на якій вони розміщені, при цьому можливість укладення між відчужувачами і позивачкою додатку до цього договору щодо права на земельну ділянку відсутня, оскільки віджувачі померли та станом на час укладення договору купівлі-продажу будь-які права на земельну ділянку, на якій розміщений жилий будинок з надвірними будівлями за віджувачами не були оформлені.

Спірна земельна ділянка є сформованою відповідно до положень статті 79-1 ЗК України, з визначенням її площі, меж, внесенням інформації про неї до Державного земельного кадастру та належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , яка не була віджувачем за договором купівлі-продажу, укладеного з позивачкою. Спірна земельна ділянка має кадастровий номер 7423010100:01:002:1098, площу 0,2252 га, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для ведення особистого підсобного господарства, за експлікацією земельних угідь, ця земельна ділянка складається із земель ріллі, багаторічних насаджень та земель під малоповерховими забудовами.

Отже встановлено, що спірна земельна ділянка, не зважаючи на розміщення на ній нерухомого майна, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, власник земельної ділянки ОСОБА_7 за життя зміну цільового призначення земельної ділянки під нерухомим майном та частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями не ініціювала, при переході права власності на нерухоме майно в порядку спадкування нові власники права на земельну на земельну ділянку, на якій розміщений жилий будинок з надвірними будівлями, не оформили та відчужили жилий будинок з надвірними будівлями позивачці.

Позивачка не надала доказів щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил тощо, клопотання про призначення експертизи під час розгляду справи не заявила.

Відповідно до положень частини 4 статті 22, частин 2, 3 статті 81 ЗК у редакціях, чинних на час набуття позивачкою у власність нерухомого майна, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам; іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності; іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно з положеннями частини 5 статті 22 ЗК у редакції, чинній на час розгляду справи землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з набуттям позивачкою права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, які розташовані на спірній земельній ділянці, до неї, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавці на момент укладення договору купівлі - продажу не мали права власності на цю земельну ділянку. Окрім цього спірна земельна ділянка є сформованою, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, які за приписами статті 22 ЗК України не можуть передаватись у власність іноземцям.

Посилання позивачки на те, що вона набула право власності на земельну ділянку за набувальною давністю, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Положення статті 119 ЗК регламентують набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) та не передбачають жодних переваг для осіб, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування. Ця норма надає право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування.

Позивачка не надала доказів, які б свідчили про її звернення до органу місцевого самоврядування з відповідним клопотанням та порушення відповідачем її прав, тому позовні вимоги про визнання права власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, кеpуючись статтями 263 - 265 ЦПК Укpаїни, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Менської міської ради, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області.

Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , громадянство (підданство) Російської Федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків в Україні НОМЕР_2 .

Відповідач: Менська міська рада, місцезнаходження вулиця Титаренка С., 7 в місті Мена Чернігівської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 0464421541.

Треті особи: Відділ Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області, місцезнаходження вулиця Героїв АТО, 9 в місті Мена Чернігівської області.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, місцезнаходження проспект Миру, 14 в місті Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39764881.

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Рішення в повному обсязу складене 16 листопада 2020 року.

Суддя О. Я. Парфененко