печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59348/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Сіманчука М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача Макогон О. про закриття провадження у цивільній справі № 757/59348/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного центра зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа ОСОБА_1 до Державного центра зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

28.11.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача Макогон О. , в якому останній просив закрити провадження у вказані справі, обґрунтовуючи тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі необхідно закрити, оскільки посада начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення, з якої було звільнено позивача, відноситься до публічної служби.

Позивач в підготовчому судовому засіданні заперечував щодо закриття провадження та вказував, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримав з доводів викладених у ньому.

Суд, дослідивши клопотання про закриття провадження у справі та матеріали справи, заслухавши позицію учасників розгляду, прийшов до наступного висновку.

Положеннями статті 11 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом розгляду вказаного позову є поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення Державного центру зайнятості та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Наказом від 14.06.2019 № 945 затверджено Положення про державну службу зайнятості, яким визначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України.

Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи).

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), відповідно до преамбули якого він визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку зі вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Згідно з частиною 2 ст. 9 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Водночас, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 працюючи на посаді начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення, був уповноваженою особою на виконання функцій держави в установі, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та є юридичною особою публічного права.

Це підтверджується і подачею ОСОБА_1 , як уповноваженою особою на виконання функцій держави, щорічних е-декларацій на сайті НАЗК.

За вказаних обставин, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду начальника Відділу з енергозбереження та енергоефективності Управління організації матеріально-технічного забезпечення, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З наведеного у пункті 17 статті 4 КАС України (у редакції, чинній на сьогодні) терміну «публічна служба» розуміється, що це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Наведене нормативне визначення поняття «публічна служба» різниться від подібного, яке було дано в пункті 15 частини першої статті 3 цього Кодексу в редакції до 15 грудня 2017 року, тільки тим, що з поняття «державна служба» виділено і додано окремо вид діяльності на посадах патронатної служби, які охоплюються поняттям публічної служби.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Вказане також підтверджується і Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №754/15544/17-ц, провадження №14-202-цс19 за позовом ОСОБА_3 до Державної служби зайнятості (Центрального апарату), яку відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2019 № Ю74 було перейменовано на Державний центр зайнятості (далі - Центральний апарат Служби), про скасування дисциплінарного стягнення (догани), зробила висновок про те, що такий спір не є трудовим спором приватного характеру, а стосується проходження особою публічної служби, відтак є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства .

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що посада, з якої було звільнено позивача відноситься до публічної служби, а відтак, спір з приводу поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом першим частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити. При цьому позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 55, пунктом 1 ч. 1 ст. 255, статтями 258, 260, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача Макогон О. про закриття провадження у цивільній справі № 757/59348/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного центра зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі № 757/59348/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Державного центра зайнятості про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Повний текст ухвали складено 16 листопада 2020 року.

Суддя Т.Г. Ільєва