Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2020 Справа №607/23183/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пред`явили до суду позов до відповідача ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», у якому просять стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 100 000 гривень та на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 69123 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 26 жовтня 2015 року ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21091 н. з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням сіл Лучка -Настасів Тернопільського району Тернопільської області в бік с. Настасів, при наближенні до заїзду на територію ПАП «Агропродсервіс», на ділянці дороги, яка має заокруглення вліво, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із мопедом, яким керував ОСОБА_4 . Внаслідок зіткнення ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких він ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Військово-клінічному медичному центрі Західного регіону. Матір померлого - ОСОБА_1 та дружину померлого - ОСОБА_2 визнано потерпілими у кримінальному провадженні. Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2017 року, у справі №607/5696/17 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. Спричинені наслідки потягли за собою необхідність вартісного лікування та підтримання життя ОСОБА_4 , у різних закладах охорони здоров`я, витратах на медичні засоби та ліки, які були понесені позивачами в розмірі 169 123, 00 гривень. Цивільна відповідальність винної у ДТП особи, ОСОБА_3 , станом на 26 жовтня 2015 року, була застрахована за полісом обов`язкового страхування серії АЕ 2651051 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Відповідно до ст. 33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Наведеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП,яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП Такий обов`язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам. У даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами, а ОСОБА_3 , як особа, винна в ДТП, притягнений до кримінальної відповідальності. За вказаних обставин, позивачі вважають, що із відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» слід стягнути суму страхового відшкодування, яка складається із понесених потерпілим витрат на лікування у сумі 169123 гривень.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04 листопада 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву , у якому відповідач заперечує проти викладених у позові обставин, покликаючись на те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь позивачів 50000 гривень на відшкодування майнової шкоди та по 300000 гривень моральної шкоди кожному. При цьому, з вироку вбачається, що підставою для часткового задоволення цивільного позову про стягнення майнової шкоди стало часткове визнання позову обвинуваченим. Однак щодо решти вимог про відшкодування майнової шкоди судом було відмовлено через те, що копії товарних та касових аптечних чеків не є належними та допустимими доказами.З цих підстав, представник відповідача вважає, що незважаючи на те, що із обвинуваченого судом вже стягнуто 50000 майнової шкоди, однак позивачі просять додатково стягнути із страховика майнову шкоду у розмірі 1691123, тобто мають намір отримати подвійне відшкодування шкоди. Представник відповідача зазначає, що у вказаному випадку слід керуватися нормами спеціального Закону. Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, - шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого. Разом із цим, позивачі, в порушення ст. ст. 33, 35, 36 Закону, взагалі не зверталися до страховика із повідомленнями про дорожньо-транспортну пригоду 26 жовтня 2015 року, заявами, іншими документами. Статтею 37 Закону передбачено перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Згідно із пунктом 37.1.4 статті 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, в тому числі, неподання заяви про страхове відшкодування ж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає. Незважаючи на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 26 жовтня 2015 року позивачі не зверталися до Страховика із заявами про виплату страхового відшкодування, та вперше пред`явили вимоги до страхової компанії, звернувшись до суду із позовом у вересні 2019 року. Відтак, позивачі звернулися із вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю з пропуском трьохрічного строку, який обчислюється з моменту настання події (дорожньо-транспортної пригоди). Крім цього у позовній заяві позивачі просять стягнути на їх користь витрати на лікування ОСОБА_4 . У відповідності до п. З ст. 1; ст. 22, 23 Закону, витрати, що пов`язані з лікуванням потерпілого відшкодовуються виключно особі, яка зазнала ушкоджень здоров`я, тобто безпосередньо потерпілому. Отже, з урахуванням системного аналізу вищезазначених норм, витрати, пов`язані із лікуванням могли відшкодовуватися Страховиком тільки потерпілому, а тому вказані витрати не підлягають стягнення на користь позивачів. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позову.

16 грудня 2019 року від представника відповідача надійшли до суду письмові пояснення, у яких вказано, що згідно зі ст. 24.1 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого можуть відшкодовуватися обгрунтовані і пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх придбання лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути ні документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я. чином, для отримання страхового відшкодування відповідно до Закону потерпілою особою мають бути документи, що підтверджують: обгрунтовані витрати, які пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, у домашніх умовах та придбання лікарських засобів; необхідність витрат має бути підтверджена документально відповідним медичним закладом охорони здоров`я; витрати на лікування та витрати, пов`язанні з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, мають бути в причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Відтак, виключно при додержанні всіх трьох умов, потерпіла особа може мати право на одержання страхового відшкодування та за умови дотримання строків для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, але позивачами не надано жодного документу медичного закладу охорони здоров`я, який би підтверджував необхідність здійснення витрат, отже встановити причинно-наслідковий зв`язок витрат з даною ДТП - неможливо. При цьому, як вбачається зі змісту вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року, який не був оскаржений та набрав законної сили, щодо решти вимог про відшкодування майнової шкоди судом було відмовлено через те, що «копії товарних та касових аптечних чеків не є належними та допустимими доказами». Таким чином, вироком суду, який набрав законної сили та має преюдиційне значення у даній справі 6 ст. 82 ЦПК України) встановлено, що копії товарних та касових аптечних чеків, вже були досліджені судом та суд прийшов до висновку, що вони не є належними та допустимими доказами понесених позивачами витрат. Також представник відповідача стверджує, що страховик своїх обов`язків по виплаті страхового відшкодування не порушував, оскільки позивачі з власної ініціативи, свідомо відмовились від звернення до Страховика в порядку, встановленому Законом, а тому права позивачів не порушені, що є підставою для відмови у позові.

Представник позивачів - адвокат Майка А.Б. подав до суду письмові пояснення, у яких заперечує проти викладених у відзиві та письмових поясненнях відповідача, обставин, вказуючи, що не слід брати до уваги твердження представника відповідача про те, що вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року має преюдиційне значення, оскільки у відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Окрім того, розглядаючи цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12015210180000542, справа 607/5696/17, суд встановив певні обставини лише стосовно осіб, які брали участь у розгляді даної справи, а не відносно самого відповідача по даній справі. Також представник, позивачів вказує на безпідставність тверджень представника відповідача про те, що відповідачі не зверталися до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 листопада 2017 року зверталися до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, датованою 05 листопада 2017 року. Разом із цим, представник позивачів заперечує твердження сторони відповідача про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є вигодонабувачами страхової виплати, оскільки страхові виплати відшкодовують лише потерпілому, оскільки згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-право відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілого внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Враховуючи ст. 979, 985, 990, 994, 996 Цивільного кодексу України, а також частину другу статті 3 Закону України «Про страхування» та статтю 5 Закону Украй «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до кола клієнтів (споживачів) страхових послуг повинно бути віднесено страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів та правонаступників, спадкоємців і опікунів страхувальника, а також потерпілих внаслідок експлуатації транспортних засобів. Посилаючись на наведені обставини просив позов задовольнити.

Від представника відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшли до суду додаткові письмові пояснення, у яких вказує, що твердження представника позивачів про направлення страховику заяви про виплату страхового відшкодування від 05 листопада 2017 року не відповідає дійсності. В обґрунтування зазначеного твердження покликається на те, що у судовому засіданні 22 лютого 2020 року до поданого до суду представником позивача клопотання про приєднання доказів від 29 листопада 2019 року було долучено наступні додатки направлення доказів відповідачу, копії квитанцій щодо витрат на лікування ОСОБА_4 та копія заяви плату страхового відшкодування від 05 листопада 2017 року. Разом з тим на адресу страховика надійшла копія клопотання представника позивача від 29 листопада 2019 року, однак як убачається із його змісту, вказане клопотання містись усього два додатки, а саме доказ направлення докази відповідачу, копії квитанцій щодо витрат на лікування ОСОБА_4 . Такого додатку як копія заяви про виплату страхового відшкодування від 05.11.2017 року до клопотання долучено не було, у переліку додатків вона також відсутня. Таким чином, заява на виплату страхового відшкодування від позивачів ні від 05.11.2017 року ні від жодної іншої дати Страховику не надходила. Крім цього, представник позивача посилався на чек від 06 листопада 2017 року із штрих кодовим ідентифікатором 4650101135464 копія якого долучена до заяви про виплату страхового відшкодування та зазначав, що вказаний чек підтверджує направлення заяви про страхове відшкодування Страховику. Однак, відповіддю АТ «Укрпошта» повідомлено, що чек від 06 листопада 2017 року із штрих кодовим ідентифікатором 4650101135464 не відповідає чекам, які надає Укрпошта при наданні послуг клієнтам, а відділення зв`язку із індексом 03156, який зазначено у заяві, у 2017 році та на даний час не існує. З цих підстав, представник відповідача вважає, що твердження представника позивачів про направлення страховику заяви про виплату страхового відшкодування не відповідає дійсності та просить суд не брати до уваги долучену представником позивачів копію заяви про виплату страхового відшкодування від 05 листопада 2017 року та копію чеку від 06 листопада 2017 року, оскільки вказані документи не відповідають дійсності та подані із порушенням встановленого ЦПК України порядку їх надання.

05 лютого 2020 року судом закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті , про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, однак їх представник - адвокат Майка А.Б. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» - Мамедова І.Р. у судове засідання не з`явилася, попередньо направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом установлено:

26 жовтня 2015 року о 20 годині 10 хвилин на автодорозі сполученням сіл Лучка-Настасів, Тернопільського району, Тернопільської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21091, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та мопеда DIO-Fit під керуванням водія ОСОБА_4 . Унаслідок зіткнення транспортних засобів ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у Військово-клінічному медичному центрі Західного регіону.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки; звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом за даним вироком основного та додаткового покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»; стягнути із засудженого ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування майнової шкоди та 300000 грн. (триста тисяч гривень) моральної шкоди; стягнути з засудженого ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 300000 гривень (триста тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.

Як убачається із вказаного вироку суду ОСОБА_3 26 жовтня 2015 року о 20 годині 10 хвилин, керуючи технічносправним автомобілем ВАЗ-21091, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався автодорогою сполученням сіл Лучка - Настасів Тернопільського району Тернопільської області в бік с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області. При наближенні до заїзду на територію ПАП «Агропродсервіс», на ділянці дороги, яка має заокруглення вліво, водій ОСОБА_3 керував автомобіль зі швидкістю близько 60 км/год. В цей час в зустрічному напрямку рухався технічносправний мопед DIO-Fit під керуванням водія ОСОБА_4 . Водій ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9. (а) ПДР України. Окрім того, порушуючи вимоги п.п. 11.2.; 11.3.; 13.1. ПДР, водій ОСОБА_4 не рухався мопедом якнайближче до правого краю проїзної частини, а безпричинно їхав серединою проїзної частини. Під час керування автомобілем водій автомобіля ВАЗ-21091 ОСОБА_3 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) Правил дорожнього руху України. Маючи об`єктивну можливість завчасно виявити мопед, який під керуванням ОСОБА_4 рухався серединою проїзної частини в зустрічному відносно його руху напрямку та вжити заходів до зменшення швидкості руху автомобіля ВАЗ-21091 аж до його повної зупинки, або обрання безпечного бокового інтервалу при роз`їзді із зустрічним транспортним засобом, водій ОСОБА_3 , порушуючи вимоги п.п. 11.3.; 12.3.; 13.1 ПДР України виїхав автомобілем на зустрічну смугу, на якій зіткнувся із вказаним мопедом. Унаслідок зіткнення транспортних засобів ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми з розвитком посттравматичної гідроцефалії, деструктивно-проліферативні зміни тканини головного мозку з повторними крововиливами в тканину, що призвело до гострого порушення гемомікроциркуляції і набряку головного мозку, і від яких він ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 годині помер у Військово-клінічному медичному центрі Західного регіону.

Також, як слідує із вироку суду, при розгляді даного кримінального провадження потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення в користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 169123 грн. та 400000 грн. моральної шкоди, а також в користь ОСОБА_2 400000 грн. моральної шкоди.

При цьому, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 жовтня 2017 року стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 50 000 гривень, в задоволенні решта позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди відмовлено, оскільки копії товарних та касових аптечних чеків не є належними та допустимими доказами.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_3 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2651051.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2651051, укладеного 29 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», строк дії полісу із 27 березня 2015 року по 01 січня 2016 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 гривень; за шкоду, заподіяну майну - 50000 гривень; розмір франшизи - 1000 гривень.

27 вересня 2019 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, пред`явивши вимогу до відповідача ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 169123 гривень, зокрема, стягнути на користь ОСОБА_1 - 100 000 гривень та на користь ОСОБА_2 - 69123 гривень, оскільки вказана сума коштів у розмірі 169123 становить вартість лікування постраждалого у ДТП ОСОБА_4 .

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачі покликаються на ст. 33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. ст. 1187, 1194 ЦК України.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Разом із цим, відносини, які склалися між сторонами регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Відповідно до п. 331.1 статті 331 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Представник позивачів стверджує, що 06 листопада 2017 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зверталися до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. На підтвердження вказаних доводів представником позивачів надано копію заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 05 листопада 2017 року адресованої Приватному акціонерному товариству «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 154, індекс 03056. На вказаній копії заяви також міститься копія фіскального чеку ТД ПАТ «Укрпошта» від 06 листопада 2017 року із штрих кодовим ідентифікатором 4650101135464 про направлення даної заяви відповідачу.

Представник відповідача стверджує, що жодних заяв від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не поступало.

Відповідно до відповіді директора Департаменту врегулювання збитків регіональної мережі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», станом на 08 вересня 2020 року за місцезнаходженням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154) та на адресу Тернопільської дирекції ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (м. Тернопіль, вул. Соломії Крушельницької, 51) заяви про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за подією, що сталася 26 жовтня 2015 року за участю транспортного засобу ВАЗ, р/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , не надходило.

На адвокатський запит представника відповідача, АТ «Укрпошта» надано відповідь від 13 серпня 2020 року за №33-М-8319, у якій повідомлено, що інформація щодо поштового відправлення, зазначеного у запиті в автоматизованій системі Укрпошти відсутня. Відділення поштового зв`язку у м. Києві з індексом 03156 у 2017 році та на даний час не існує, а долучений фіскальний чек не відповідає чекам, які надає Укрпошта при наданні послуг клієнтам.

Крім цього, у письмових поясненнях представник відповідача стверджує, що у чеку від 06.11.2017 року із штрих кодовим ідентифікатором 4650101 135464 зазначена вага відправлення 0,022 кг (22 грами), а з переліку додатків, які зазначені у заяві про виплату страхового відшкодування вказано, що до заяви про виплату страхового відшкодування від 05.11.2017 року було додано «копії квитанцій, що підтверджують витрати на лікування ОСОБА_4 , які були понесені позивачами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», при цьому, клопотання про приєднання доказів від 29.11.2019 місять аналогічний додаток «копії квитанцій, що підтверджують витрати на лікування ОСОБА_4 , які були понесені позивачами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обсягом 45 сторінок. Відтак, як стверджує позивач, якщо врахувати, що до вказаного клопотання від 29.11.2019 долучені копії квитанцій про витрат на 45 (сорок п`ять) аркушів, стає очевидним, що лист який містив в собі заяву про страхове відшкодування від 05.11.2017 та серед інших додатків, ті ж самі копії квитанцій не міг бути вагою 0,022 кг (22 в вартість його відправлення не могла становити 7,00 гривень.

Суд вважає, що вказані зауваження представника відповідача заслуговують на увагу.

Разом із цим, суд бере до уваги, що окрім копії фіскального чеку від 06 листопада 2017 року із штрих кодовим ідентифікатором 4650101135464, який згідно відповіді АТ «Укрпошта» надано відповідь від 13 серпня 2020 року за №33-М-8319 не відповідає чекам, які надає Укрпошта при наданні послуг клієнтам, жодних інших доказів на підтвердження факту звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, стороною позивачів суду не надано.

Відтак, позивачами не надано суду доказів на підтвердження факту дотримання ними трьохрічного строку із зверненням до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Разом із цим, незважаючи на відсутність доказів щодо направлення страховику заяви про виплату страхового відшкодування в межах трьохрічного строку, позивачі також звернулися до суду із пропущенням зазначеного строку, зокрема, дорожньо-транспортна пригода відбулася 26 жовтня 2015 року, при цьому позов пред`явлено до суду лише 27 вересня 2019 року, тобто із пропуском визначеного п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» трьохрічного строку, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, зробленого при розгляді цивільної справи у753/5293/16 у постанові від 03 жовтня 2018 року, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Крім цього, згідно п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Всупереч вказаних вимог закону, позивачами не надано суду підтверджених документально відповідним закладом охорони здоров`я витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 . Суд критично сприймає надані представником копії товарних чеків (а.с. 38-81), оскільки з них неможливо встановити ким придбавалися товари та з якою метою, частина копій вказаних товарних чеків виготовлена неякісно, зміст яких прочитати неможливо. Відтак, суд вважає, що копії товарних та касових аптечних чеків не є належними та допустимими доказами.

Пунктами 24.2, 24.3 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Однак, позивачами не надано суду жодних доказів на підтвердження факту перебування потерпілого ОСОБА_4 у закладі охорони здоров`я. Більше того, позовна заява навіть не містить викладу обставин щодо того, скільки днів та у яких лікувальних закладах перебував на лікуванні потерпілий ОСОБА_4 . Доказів на підтвердження факту перебування та строку перебування на лікуванні у медичному закладі суду не надно, відтак, суд позбавлений можливості визначити мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, у відповідності до вимог 24.2, 24.3 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89,141, 264, 265,268, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» про стягнення страхового відшкодування -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 13 листопада 2020 року.

Реквізити сторін:

Позивачі: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання: с. Лучка, Тернопільського району, Тернопільської області.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», адреса місцезнаходження: вул. Борщагівська, 154, м. Київ, код ЄДРПОУ 33908322.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка