ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 820/6620/16

адміністративне провадження № К/9901/40716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року (головуючий суддя Кононенко З.О., судді: Калиновський В.А., Калитка О.М.) у справі №820/6620/16 за позовом Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» та Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Карлівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - позивач, податковий орган) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» (надалі - Товариство, відповідач 1 та Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (надалі відповідач 2), в якому просила стягнути податкову заборгованість з розрахункових рахунків у сумі 22 302 113,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг у сумі 22 302 113,99 грн. виник внаслідок несплати сум згідно поданих податкових розрахунків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» з розрахункових рахунків у банках, які його обслуговують, на користь Державного бюджету України кошти в сумі податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 22 302 113 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, податковий орган подав до суду апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов податкового органу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» та Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено. Стягнуто кошти у сумі податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 22 302 113, 99 грн. з поточних рахунків учасників Договору про спільну діяльність від 15.09.2004 року № 927 шляхом перерахування коштів за відповідними реквізитами.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач 2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач 2 вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у неврахуванні судом, що податковий борг підлягає сплаті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей», як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність. Зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає можливість погашення податкового боргу, який виник в межах договору про спільну діяльність, шляхом стягнення коштів із сторін договору про спільну діяльність як окремих платників податків, а визначає право контролюючих органів звертатися з позовами (поданнями) про таке стягнення з платника податку - уповноваженої особи за такими договорами. Вважає, що суд апеляційної інстанції, стягнувши солідарно з відповідачів податковий борг, який утворився в межах виконання договору про спільну діяльність, порушив вимоги статей 20, 87, 95, 252 Податкового кодексу України. Посилається на те, що Податковим кодексом України закріплено право органу стягнення звертатися до суду щодо стягнення коштів виключно з платника податків, який має податковий борг та якому вручено податкову вимогу. Податковий кодекс України не передбачає можливості направлення податкової вимоги учаснику договору про спільну діяльність, який не є особою, уповноваженою на сплату податків за таким договором.

Податковий орган 13.07.2017 року подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просив у задоволенні касаційної скарги відмовити. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» є оператором спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 року № 927. Сторонами даного договору є Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (сторона 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей»( сторона 2).

До обов`язків відповідача умовами договору № 927 та додаткової угоди №1 від 31.05.2007 року зокрема віднесено ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, а також своєчасна та повна сплата передбачених чинним законодавством податків, обов`язкових зборів (платежів), а також відшкодування стороні 1 сплачених нею всіх податків, обов`язкових зборів (платежів), які стосуються та випливають із здійснення спільної діяльності.

Судами встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом, що виник внаслідок несплати сум згідно поданих податкових розрахунків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин , що складається з боргу по рентній платі за користування надрами для видобування нафти, боргу по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу, по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по строку сплати 30.09.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Цефей» не сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти за податковий (звітний) період - серпень місяць 2016 року в загальному розмірі 134 292,98 грн. та по строку 30.10.2016 року за податковий (звітний) період - вересень місяць 2016 року в загальному розмірі 179 323,48 грн.

Сума податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, що обліковуються за Договором про спільну діяльність від 15.09.2004 року №927, за кодом 473544036, де уповноваженою особою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей», становить 313 616,46 грн.

Також, судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Цефей» як уповноваженою особою за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 року №927 не сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за податкові (звітні) періоди 2016 року, зокрема, за серпень місяць в загальному розмірі 10 742 440, 03 грн. по строку сплати 30.09.2016 року, за вересень місяць в загальному розмірі 10 953 669, 27 грн. по строку сплати 30.10.2016 року.

За порушення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання, на виконання вимог статті 129 Податкового кодексу України, на суму податкового боргу по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату нарахована пеня в розмірі 96 349, 05 грн. грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цефей», як уповноваженою особою за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 року №927 не сплачені самостійно визначені податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату за податкові (звітні) періоди 2016 року, зокрема, за серпень місяць в загальному розмірі 76 722,69 грн. по строку сплати 30.09.2016 року, за вересень місяць в загальному розмірі 94 327,33 грн. по строку сплати 30.10.2016 року.

Сума податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату, що обліковується за Договором про спільну діяльність від 15.09.2004 року №927, за кодом 473544036, де уповноваженою особою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» становить 196 039,18 грн., утому числі за основним платежем в сумі 171 050,02 грн., пеня у розмірі 24 989,16 грн.

Внаслідок несплати платником податків податкових зобов`язань, податковим органом на адресу оператора спільної діяльності за договором №927, Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей» направлено податкову вимогу від 25.05.2015 року №248-25, яка не оскаржена товариством та не виконана.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом статті 262 Податкового кодексу України плата за користування надрами це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

За приписами підпункту 263.1.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

Підпунктом 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 Податкового кодексу України передбачено, що платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом ІІ цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу.

Відповідно до пункту 263.12 статті 263 Податкового кодексу України, платник протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачує податкові зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ним органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» є оператором спільної діяльності за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 року (надалі - Договір), сторонами якого є Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Сторона- 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» (Сторона-2).

За умовами Договору оператор - уповноважена Сторона, визначена договором, яка здійснює ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю. Оператором за даним договором є сторона-2.

За умовами пункту 5.3 розділу 5 Договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-2. З питань, пов`язаних із спільною діяльністю, оператор є представником сторони-1 та діє від її імені в межах, обумовлених даним Договором, Програми спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається Стороною -1 на весь термін дії договору, у строк, не пізніше 10 днів з моменту підписання цього Договору.

До обов`язків оператора відповідно до підпунктів 5 та 6 пункту 5.11 розділу 5 Договору викладеним в новій редакції відповідно до додаткової угоди від 31.05.2007 року №1, відноситься ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; своєчасна та повна сплата передбачених чинним законодавством податків, обов`язкових зборів (платежів), а також відшкодування Стороні-1 сплачених нею всіх податків, обов`язкових зборів (платежів), які стосуються та випливають із здійснення спільної діяльності.

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Згідно з пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені цим Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» перебуває на додатковому обліку в податкових органах як учасник Договору, відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору.

Договір зареєстровано 22.09.2004 року за №47194 у Слобожанській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, 22.09.2004 року взято на податковий облік в Чутівському відділенні Карлівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області як платник податків за неосновним місцем обліку та має стан-17.

Згідно карток особових рахунків за Товариством з обмеженою відповідальністю «Цефей» обліковується податковий борг на загальну суму 234 378 459,53 грн., що складається із заборгованості по рентній платі за користування надрами для видобування нафти в сумі 1 381 630,68 грн., по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу в сумі 231 110 637,17 грн., по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 1 886 191,68 грн.

За приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою погашення податкового боргу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей», як оператора спільної діяльності за Договором застосовані заходи стягнення податкового боргу та направлено податкову вимогу від 25.05.2015 року №248-25, яка 10.06.2015 року вручена платнику.

Ні в судовому ні в адміністративному порядку податкова вимога не оскаржувалася.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судами встановлено, що у визначений законом строк суму визначених податкових зобов`язань до бюджету відповідач у повному обсязі не сплатив.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у встановлений строк для погашення податкових зобов`язань, підприємство не сплатило узгоджену суму податкового зобов`язання з податку за користування надрами для видобування корисних копалин, самостійно визначених платником податків на підставі поданих ним розрахунків, у зв`язку з чим за відповідачем обліковуються заборгованість всього на суму 22 302 113,99 грн.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що під грошовим зобов`язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена суб`єктом владних повноважень до стягнення сума коштів відповідає визначенню податкового боргу наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий обов`язок відповідачем не виконаний, підстави для припинення податкового обов`язку у спірних правовідносинах відсутні, строк давності відносно спірної суми боргу не сплинув, існуюча спірна заборгованість не підпадає під ознаки безнадійного податкового боргу.

Судами також встановлено, що пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, про що приймається рішення на засіданні Комітету з управління, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов даного Договору.

Враховуючи наведені норми та умови Договору, Верховний Суд не погоджується з твердженням скаржника про одноособову відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей».

Крім того, за приписами частини 1 статті 1137 Цивільного кодексу України порядок відшкодування витрат і збитків, пов`язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

Статтею 1138 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність учасників за спільними зобов`язаннями. Якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до частини 3 статті 1141 Цивільного кодексу України, з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов`язаннями щодо третіх осіб.

Касаційний Суд не погоджується з доводами скаржника про неможливість застосування положень Цивільного кодексу України у даних правовідносинах, оскільки солідарна відповідальність передбачена умовами укладеного Договору, а Договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 року у справі №820/6620/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник