ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 р.Справа № 440/3696/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 11.08.20 року по справі № 440/3696/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльність,зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненадання в місячний строк відповіді ОСОБА_1 на його письмове звернення від 20 травня 2020 року до відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області в особі уповноважених осіб відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо службових осіб Головного управління Пенсійного ф086;нду України в Полтавській області відповідальних за виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 440/3031/19, які не усунули зазначені в окремій ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року по справі № 440/3031/19 порушення закону;

- зобов`язати уповноважених осіб відділення поліції № 1 Полта;вського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області скласти протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направити адміністративні матеріали за підсудністю щодо службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідальних за виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 440/3031/19, які не усунули зазначені в окремій ухвалі від 18 вересня 2019 року у справі № 440/3031/19, які не усунули зазначені в окремій ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року по справі № 440/3031/19 порушення закону.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 передано адміністративну справу № 440/3696/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає ухвалу незаконною , прийнятою з порушенням норм процесуального права . Вказує , що відповідно до частини 1 статті 20 КАС України місцевому загальному суду як адміністративному суду не підсудна позовна вимога : «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не надання в місячний строк відповіді ОСОБА_1 на його письмове звернення від 20 травня 2020 року до відділення поліції №1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.» Таким , чином враховуючи приписи частиною 3 статті 21 КАС України та те, ще одна з його позовних вимог підсудна саме окружному адміністративному суду, тому і справа має розглядатись в цілому Полтавським окружним адміністративним судом. Просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року , а справу повернути до Полтавського окружного адміністративного для продовження розгляду.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про передачу справи до Автозаводського районного суду міста Кременчука за підсудністю , суд першої інстанції виходив з того , що окружний адміністративний суд позбавлений правових підстав для перевірки доводів позивача стосовно можливого (ймовірного) вчинення особою адміністративного правопорушення за ознаками статті 1856Кодексу України про адміністративні правопорушення, від чого і залежить правомірність подальших дій владного суб`єкта, котрі безвідносно до складання чи не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за своєю правовою природою є діяннями владного суб`єкта у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо передачі справи за підсудністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року по справі № 440/3031/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання наявності права на отримання пенсії, розрахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення, визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження відділу з питань призначення пенсій та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 від 02 серпня 2019 року №10/02.9-17. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 червня 2013 року з врахуванням отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення безпосередньо за 24 місяці перед звільненням на пенсію та з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.

13 квітня 2020 року Полтавським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу у справі № 440/3031/19 згідно якої заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №440/3031/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання наявності права на отримання пенсії, розрахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення, визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №440/3031/19 щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з врахуванням отриманої ним індексації грошового забезпечення безпосередньо за 24 місяці перед звільненням на пенсію та з врахуванням раніше виплачених сум пенсії лише за період з 01 червня 2013 року по 31 грудня 2015 року. Копію окремої ухвали направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №440/3031/19. Про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі №440/3031/19 повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 днів після отримання окремої ухвали.

Разом із відзивом на позов відповідачем подано копію заяви ОСОБА_2 "Про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого статтею 1856КУпАП", у якій останній просив відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 30, м. Полтава, 36007) доручити уповноваженим особам скласти адміністративні протоколи по статті 1856Кодексу України про адміністративні правопорушення, на відповідальних осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року по справі № 440/3031/19 та направити адміністративні матеріали для подальшого розгляду до Київського районного суду м. Полтави.

Листом від 24 червня 2020 року вих. № 3457/115/102/02 відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що в ході проведення перевірки працівниками ВП № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, із письмових пояснень начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_3 встановлено, що працівники пенсійного органу діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, в обсязі наданих прав та покладених обов`язків здійснили розгляд окремої ухвали, вжили заходи реагування на вказані судом порушення закону та надали відповідь на окрему ухвалу у встановлений строк, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення передбаченого частиною першою статті 1856КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

В даному випадку , позивач вважаючи, що його письмове звернення (заява) від 20 травня 2020 року "Про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого статтею 185-6 КУпАП", розглянута несвоєчасно , у неналежний спосіб та за її розглядом не складено протоколів про адміністративне правопорушення відносно посадових осіб ГУ ПФУ у Полтавській області звернувся до окружного адміністративного суду.

Фактично позивачем оскаржується бездіяльність відповідача у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення ,передбачене ст.185-6 КУпАП .

Так, відповідно до ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (статті 185-4 - 185-9).

Відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтями 183-1 - 185-11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведені вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що саме окружний адміністративний суд позбавлений правових підстав для перевірки доводів позивача стосовно можливого (ймовірного) вчинення особою адміністративного правопорушення за ознаками статті 185-6Кодексу України про адміністративні правопорушення, від чого і залежить правомірність подальших дій владного суб`єкта, котрі безвідносно до складання чи не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за своєю правовою природою є діяннями владного суб`єкта у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта з посиланням на те , що одна з його вимог підсудна саме окружному адміністративному суду , тому відповідно до ч.3 ст. 21 КАС України справа в цілому повинна розглядатися саме Полтавським окружним адміністративним судом є помилковими , оскільки вимога щодо визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненадання в місячний строк відповіді ОСОБА_1 стосується його заяви від 20.05.2020р. саме про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого статтею 1856КУпАП та виключає можливість розгляду такої вимоги окружним адміністративним судом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності)іншого суду.

Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 місцем реєстрації проживання позивача є: АДРЕСА_1 у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області).

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду перщої інстанції , що дана справа підлягає передачі за підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

За приписами частин першої, другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року по справі № 440/3696/20 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 16.11.2020 року