ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2906/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Кусової Тетяни Олександрівни, м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 107067,04 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Божко Т.В., дов. від 30.09.2020.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець Кусова Тетяна Олександрівна, м. Дніпро, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 310818-00 від 31.08.2018 в розмірі 107067,04 грн., з яких: 81500,00 грн. - основна заборгованість, 4876,60 грн. - пеня, 2423,25 грн. - 3% річних, 1967,18 грн. - інфляційні втрати, 16300,00 грн. - штраф. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.10.2020 об 11:00 год.

07.10.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 25111), в якому, заперечуючи проти позову, зазначив, що документи, надані позивачем до суду, в обґрунтування позову, викликають у відповідача сумніви щодо їх достовірності. Сума заборгованості, що є предметом даного спору, не підтверджується бухгалтерією ПАТ "Харківський верстатобудівний завод". Також відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду документів, які є підставою для здійснення оплати наданих послуг, а також не довів факту порушення боржником строків виконання умов договору.

У судове засідання 11.11.2020 представник позивача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання відповіді на відзив, передбаченим ст. 166 ГПК України, позивач не скористався.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2020 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Протокольною ухвалою від 11.11.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів (вх. № 25111).

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.11.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.08.2018 між Фізичною особою-підприємцем Кусовою Тетяною Олександрівною (позивач, експедитор) та Приватним акціонерним товариством "Харківський верстатобудівний завод" (відповідач, замовник, АТ "Харверст") укладено договір транспортного експедирування № 310818-00, відповідно до умов якого позивач зобов`язується від свого імені і за рахунок коштів відповідача здійснювати комплекс робіт по організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, залучаючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а замовник зобов`язується оплатити ці послуги. Зобов`язання сторін договору виникають на підставі погоджених заявок з організації експедиційно-транспортних послуг.

На виконання умов договору, сторонами були погоджені наступні заявки на надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг, з організації та перевезення вантажу відповідача:

1. 15.07.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000199 (заявка 1), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Харків - смт. Краснопавлівка, Харківська область, а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 8500,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної (ТТН), рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки 1, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 15.07.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки 1, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 176 від 15.07.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 1 відповідачем не сплачена та складає 8500,00 грн.

2. 08.08.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000219 (заявка 2), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Бровари (Київська обл.) - м. Харків, а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 8700,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної (ТТН), рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 08.08.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 189 від 09.08.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 2 відповідачем не сплачена та складає 8700,00 грн.

3. 12.08.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000222 (заявка 3), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Дніпро - м. Харків, а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 11000, 00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 13.08.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 193 від 14.08.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 3 відповідачем не сплачена та складає 11000,00 грн.

4. 29.08.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000234 (заявка 4), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: с. Святопетровське, Київська обл. - м. Харків, а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 19500,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 30.08.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 205 від 02.09.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 4 відповідачем не сплачена та складає 19500,00 грн.

5. 03.09.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000236 (заявка 5), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Харків - м. Лозова, Харківська обл., а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 8400,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 04.09.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 210 від 05.09.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 5 відповідачем не сплачена та складає 8400,00 грн.

6. 05.09.2019 між сторонами погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000239 (заявка 6), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Лозова, Харківська обл. - м. Харків, а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 6500, 00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 05.09.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 212 від 06.09.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 6 відповідачем не сплачена та складає 6500,00 грн.

7. 26.09.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000248 (заявка 7), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Харків - с. Близнюки, Харківська обл., а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 10000,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 27.09.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 217 від 27.09.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 7 відповідачем не сплачена та складає 10000,00 грн.

8. 23.10.2019 між сторонами була погоджена заявка з організації експедиційно-транспортних послуг № КУ000000262 (заявка 8), за умовами якої позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу за маршрутом: м. Харків - м. Лозова, Харківська обл., а відповідач - сплатити вартість послуг (провізну плату) за даною заявкою у розмірі - 8900,00 грн.

Умови оплати: протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

На виконання умов договору та заявки, позивачем організовано надання відповідачеві в місце завантаження автотранспортний засіб для перевезення вантажу, а 23.10.2019 вантаж було доставлено вантажоотримувачу, про що свідчить відбиток печатки останнього на ТТН.

На виконання умов договору та заявки, позивачем виконана послуга з організації перевезення вантажу відповідача, про що свідчить акт надання послуг № 229 від 25.10.2019, скріплений підписами та печатками сторін.

Заборгованість за заявкою 8 відповідачем не сплачена та складає 8900,00 грн.

Таким чином, на виконання умов договору від 31.08.2018, на підставі погоджених сторонами заявок, позивачем були надані послуги щодо здійснення організації перевезення вантажу.

Відповідач, в свою чергу, отримав послуги в повному обсязі (вантаж доставлений по маршрутам, визначених заявками), прийняв надані послуги, шляхом забезпечення надання вантажу до перевезення та прийняття вантажу в місці доставки, про що свідчать відбитки печаток вантажоотримувачів про доставку вантажу на відповідних ТТН, а також підписання без зауважень з боку відповідача актів надання послуг та скріплення їх печаткою підприємства замовника.

Натомість, станом на 01.09.2020 відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги, та має заборгованість за договором від 31.08.2018 в розмірі 81500, 00 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати даної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 ЦК України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

В силу дії ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного між сторонами договору транспортного експедирування № 310818-00 від 31.08.2018, між сторонами погоджено заявки з організації експедиційно-транспортних послуг №№ КУ000000199, КУ000000219, КУ000000222, КУ000000234, КУ000000236, КУ000000239, КУ000000248, КУ000000262, за умовами яких позивач зобов`язується здійснити перевезення вантажу відповідача територією України, за відповідними маршрутами, а відповідач зобов`язався оплатити надані послуги з перевезення протягом трьох банківських днів після отримання від позивача копії товарно-транспортної накладної, рахунку, акту про виконані роботи (п. 6.3. договору).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Ч. 1 ст. 240 ЦК України передбачено, що представник зобов`язаний вчинити правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі інший особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Факт отримання вантажу вантажоотримувачами підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, про що свідчить відбиток печаток останніх на ТТН.

Таким чином, на виконання умов договору від 31.08.2018, на підставі погоджених сторонами заявок, позивачем були надані послуги щодо здійснення організації перевезення вантажу.

Відповідач, в свою чергу, отримав послуги в повному обсязі (вантаж доставлений по маршрутам, визначених заявками), прийняв надані послуги, шляхом забезпечення надання вантажу до перевезення та прийняття вантажу в місці доставки, про що свідчать відбитки печаток вантажоотримувачів про доставку вантажу на відповідних ТТН, а також підписання без зауважень з боку відповідача актів надання послуг та скріплення їх печаткою підприємства замовника.

Натомість, станом на 01.09.2020, відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги, та має заборгованість за договором від 31.08.2018 в розмірі 81500, 00 грн.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи вищевикладене, несплату відповідачем заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, у строки, визначені сторонами при підписанні договору від 31.08.2018, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за послуги перевезення за договором в розмірі 81500,00 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду належних доказів на спростування доводів позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 31.08.2018 на транспортне обслуговування в розмірі 81500,00 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.7 договору від 31.08.2018, у разі порушення термінів оплати, замовник сплачує штрафні санкції: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості, штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

За прострочення оплати за договором від 31.08.2018, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 01.09.2020 склала 4876,60 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи та не спростований відповідачем.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, а також від 22.03.2018р у справі № 911/1351/17.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов`язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 4876,60 грн. та штраф у розмірі 16300,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача, як правомірно розраховані та не спростовані відповідачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2423,25 грн. та 1967,18 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Суд критично оцінює заперечення відповідача, відповідно того, що позивачем не доведено факту порушення замовником обов`язків по сплаті за послуги перевезення, оскільки ним не отримувались ТТН, рахунки, акти про виконані роботи. Так, суд зазначає про факт обізнаності замовника (відповідача) про належне виконання перевізником (позивачем) умов укладеного сторонами договору, оскільки замовником підписані без зауважень акти надання послуг та скріплені печаткою підприємства замовника. А, отже, презюмується той факт, що відповідач мав усі дані суми наданих позивачем послуг з перевезення, для проведення розрахунків з позивачем.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано наявності істотних обставин, які б могли перешкодити відповідачу здійснити платежі за надані позивачем послуги з перевезення, протягом встановленого у договорі терміну.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що неотримання відповідачем ТТН, рахунку, актів про виконані роботи не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 цього Кодексу, тобто наявність або відсутність зазначених документів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, відповідно до пункту 6.3 договору, що також не суперечить ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15.

Щодо ставлення відповідачем під сумнів достовірності підписаного між сторонами даного спору договору транспортного експедирування № 310818-00 від 31.08.2018, заяв з організації перевезення, актів наданих послуг, суд зазначає наступне.

Дослідивши надані до матеріалів справи договір транспортного експедирування № 310818-00 від 31.08.2018, заяви з організації перевезення, акти наданих послуг, суд приходить до висновку, що вони є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України, оскільки відповідачем, в рамках розгляду даної справи, не надано доказів того, що їх підписала не уповноважена особа.

Так, суд зазначає, що на даних документах міститься печатка юридичної особи - сторони договору № 310818-00 від 31.08.2018 на транспортне обслуговування - Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод", що встановлює їх дійсність. Зазначена обставина, на думку суду, свідчить про складання даного договору на транспортного експедирування від 31.08.2018, підписання заяв з перевезення та актів наданих послуг за згодою сторін, оскільки відповідач не надав переконливих доказів того, що його печаткою мали можливість розпоряджатися сторонні особи, а не лише генеральний директор Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" - О.Г Штрассер.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються судом.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги, наведені позивачем в позовній заяві, підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані, тому є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України, в зв`язку з чим судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, проспект Московський, 277, код ЄДРПОУ 00223243) на користь Фізичної особи-підприємця Кусової Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , відомості про дату народження відсутні) заборгованість, яка складається з: 81500,00 грн. - основна заборгованість, 4876,60 грн. - пеня, 2423,25 грн. - 3% річних, 1967,18 грн. - інфляційні втрати, 16300,00 грн. - штраф та судовий збір в розміру 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Фізична особа-підприємець Кусова Тетяна Олександрівна ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , відомості про дату народження відсутні);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" (61089, м. Харків, проспект Московський, 277, код ЄДРПОУ 00223243).

Повне рішення складено 16.11.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2906/20