ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020Справа № 910/6192/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Легалплейс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

про скасування рішення

Учасники справи:

від позивача: Заброда М.Л.,

від відповідача: Круглова О.М.,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: Мартьола Д.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" про скасування рішення № 1 від 01.11.2018, що прийняте відповідачем у якості єдиного управителя корпоративними правами ТОВ "Легалплейс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення прийнято на підставі договору управління майном від 25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, який є неукладеним в силу закону, оскільки нотаріально не посвічувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6192/20, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Легалплейс" та Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення документів.

17.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов разом з клопотанням про залишення позову без розгляду.

19.06.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по справі.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про залишення без розгляду пояснень на позовну заяву.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В підготовче засідання 24.06.2020 з`явилися представники позивача та третьої особи-2.

В підготовчому засіданні представник позивача просив не допускати представника третьої особи до участі у справі, оскільки він не є адвокатом та не може бути представником в порядку самопредставництва, а також з цих же підстав підтримав клопотання про залишення без розгляду пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

У порядку самопредставництва орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції може представляти за посадою його керівник або інша уповноважена особа, повноваження якої підтверджуються відповідно до частини 4 статті 56 вказаного Кодексу.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва органу місцевого самоврядування як в порядку самопредставництва - керівником, так і іншими особами як представниками такого органу, що узгоджується з наведеними вище положеннями Конституції України.

Як встановлено судом, письмові пояснення від імені Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, підписав ОСОБА_1 , який також з`явився до суду як представник вказаної особи в порядку самопредставництва.

На підтвердження повноважень представляти Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в матеріали справи подано Наказ від 11.02.2020 № 68/9-03-ос про призначення Мартьоли Д.С. з 23.02.2020 на посаду провідного спеціалісту відділу представництва в судах України Управління правового забезпечення центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Положення про відділ представництва в судах України Управління правового забезпечення центрального апарату АРМА.

Крім того, перевіривши у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості щодо осіб, які мають повноваження представництва Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, суд встановив, що Мартьола Д.С. значиться особою-підписантом з повноваженнями на представництво інтересів АРМА в судах без окремого доручення голови АРМА та підписання документів.

Отже, суд дійшов висновку про наявність у Мартьоли Д.С. належним чином підтверджених повноважень на самопредставництво від імені АРМА.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотань позивача про залишення без розгляду пояснень третьої особи та недопуск представника третьої особи до участі у справі відмовити через необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою від 24.06.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/6192/20.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольнити, клопотання відповідача залишення позову без розгляду відкласти на наступне засідання, відкласти підготовче засідання на 15.07.2020, встановити позивачу строк до 07.07.2020 для надання відповіді на відзив.

25.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

06.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зобов`язання третьої особи направити копії документів.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про недопуск представника АРМА та про залишення без розгляду пояснень АРМА, заява про доповнення підстав позову.

14.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 15.07.2020 з`явилися представники позивача та третьої особи-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання позивача про зобов`язання третьої особи направити копії документів щодо представництва відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання позивача про недопуск представника АРМА та про залишення без розгляду пояснень АРМА відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити заяву про доповнення підстав позову без розгляду через непідтримання її позивачем.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотань представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити у зв`язку з недостатньою обґрунтованістю в порядку ст. 43 ГПК України.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 12.08.2020.

04.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

05.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

11.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 12.08.2020 з`явилися представники позивача та третьої особи-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити через необґрунтованість.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти заяву про зміну підстав позову, відкласти підготовче засідання на 16.09.2020, встановити відповідачу строк для надання заперечень на заяву про зміну підстав позову до 01.09.2020, заяву про закриття провадження розглянути в наступному засіданні.

01.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.

09.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі та пояснення на заперечення проти заяви про зміну підстав позову.

16.09.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 16.09.2020 з`явилися представники відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи підтримав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс", засновником якого є, зокрема, позивач, конфісковані в дохід держави на виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 14.04.2020 у справі № 757/28806/18-к.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Однак, предметом цього позову є скасування рішення ТОВ "Житловий комплекс Воздвиженка" № 1 від 01.11.2018 щодо обов`язків керівника ТОВ "Легалплейс", а натомість застосована судом спеціальна конфіскація належних позивачу корпоративних прав ТОВ "Легалплейс" не припиняє існування такого предмета спору.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання третьої особи-2 про закриття провадження відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача задовольнити, оголосити перерву в підготовчому засіданні до 05.10.2020.

02.10.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 05.10.2020 з`явилися представники відповідача та третьої особи-2.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.10.2020.

В судове засідання 28.10.2020 з`явилися представники сторін та третьої особи-2. Представник третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що третю осоу-1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника вказаної особи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Представник третьої особи-2 підтримав позицію представника відповідача.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 28.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" значиться одним із засновників (власників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс".

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №752/19045/17 (провадження №1-кс/752/7258/17) клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Шевчук К.О., погоджене прокурором відділу Прокуратури м. Києва Кондратовим О.Г. про арешт майна в межах кримінального провадження № 12013110000001043 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, задоволено; накладено арешт та заборонено відчуження корпоративних прав ТОВ «Легалплейс» засновниками (учасниками), яких є: Компанія «ФаймаркРісорсизКорп.» та ТОВ «ФАВ - Україна».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №752/19045/17 (провадження №1-кс/752/3258/18) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління з метою забезпечення збереження або збереження їх економічної вартості докази, арештовані на підстави ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №752/19045/17, а саме, корпоративні права ТОВ «Легалплейс», засновниками (учасниками), яких є: Компанія «ФаймаркРісорсизКорп.» та ТОВ «ФАВ - Україна».

25.10.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено договір управління майном (активами) (надалі - Договір управління) предметом якого, є передання установником управління управителеві на строк, визначений у п. 1.2 розділу 1 цього договору, зокрема, корпоративних прав-частки у статутному капіталі ТОВ «Легалплейс», що становить 91,0650% від статутного капіталу товариства, засновником якого є ТОВ «ФАВ - Україна», ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 6 335 600,00 грн.

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Договору управління, строк управління активами становить з дня укладення цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення його договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору; або до 25 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до п. 6.1 Договору управління майном, цей договір набирає чинності в момент підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення цього договору та діє до 25 жовтня 2019 року включно, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Рішенням № 1 єдиного управителя корпоративними правами-часткою, яка становить 100% у статутному капіталі ТОВ "Легалплейс", від 01.11.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" встановлено:

1. Відсторонити від виконання обов`язків керівника ТОВ «Легалплейс» ОСОБА_2 .

2. До призначення керівника ТОВ «Легалплейс» покласти виконання обов`язків керівника із правом підпису на ОСОБА_3 .

3. Внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03.01.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено додатковий договір про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25.10.2018 (надалі також - Додатковий договір від 03.01.2019).

Відповідно до п. 6.1 Договору управління в редакції Додаткового договору від 03.01.2019, цей договір набирає чинності в момент підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 25 жовтня 2019 року включно, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором, проте в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

05.10.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено додатковий договір про внесення змін до договору управління майном (активами) від 25.10.2018 (надалі також - Додатковий договір від 05.10.2019).

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 Договору управління в редакції Додаткового договору від 05.10.2019, строк управління активами: з дня укладення цього договору до дня надходження у письмовій формі повідомлення від установника управління про припинення його договору у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави; або до іншого строку у разі настання випадків визначених у розділі 6 цього договору; або до 25 жовтня 2024 року включно.

Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення № 1 від 01.11.2018 підлягає скасуванню, оскільки останній не мав правових підстав для його прийняття, адже Договір управління майном від 25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є неукладеним в силу закону. В обґрунтування такої позовної вимоги (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) позивач зазначає, що Договір управління майном від 25.10.2018 всупереч пункту 6.1 договору нотаріально не посвічувався, що згідно з ч. 4 ст. 639 ЦК України свідчить про його неукладеність. При цьому, про неукладеність договору свідчить також те, що нотаріальне посвідчення Договору управління, про яке домовились сторони, є істотною умовою договору, що не виконана.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту суперечить завданню господарського судочинства; доводи позивача про скасування рішення № 1 є необґрунтованими та незаконними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно скасування рішення) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як встановлено судом, предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" є скасування рішення № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" як єдиного управителя корпоративними правами-часткою, яка становить 100% у статутному капіталі ТОВ «Легалплейс», від 01.11.2018, яким: 1) відсторонено від виконання обов`язків керівника ТОВ «Легалплейс» ОСОБА_2 ; 2) до призначення керівника ТОВ «Легалплейс» покладено виконання обов`язків керівника із правом підпису на ОСОБА_3 ; 3) внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" звернулося з указаним позовом як один із власників корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» з часткою 91,0650% у статутному капіталі товариства, обґрунтовуючи незаконність вказаного рішення неукладеністю Договору управління.

Корпоративними правами, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Водночас, як встановлено судом, в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні було накладено арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс».

Ухвалою слідчого судді вказані корпоративні права передано в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі також - Агентство), а останнє на підставі Договору управління майном передало їх в управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" № 772-VIII (надалі також - Закон № 772) Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 772, активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 772 управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 772 Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону № 772 управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Агентства на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвала про арешт активів є тим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів їх власник тимчасово позбавлений права визначати їхню долю, самостійно ними користуватися, в тому числі передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвала про передачу активів в управління Агентства є визначеним слідчим суддею спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Таким чином, з постановленням слідчим суддею ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Агентства, виключно останнє уповноважується здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цього майна.

Тобто, лише Агентство має юридично забезпечену можливість бути в безпосередньому фактичному зв`язку з відповідними речовими доказами, вилучати корисні властивості з цього майна, визначати долю цих активів шляхом, зокрема, їх передачі в управління.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18.

У зв`язку з наведеним, Агентство передало в управління активи (корпоративні права ТОВ «Легалплейс») на підставі Договору управління Товариству з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка", яке в процесі здійснення управління такими активами в межах своїх повноважень прийняло оспорюване рішення.

Незважаючи на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВ-Україна» статусу власника корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» на момент звернення до суду, позивач не навів жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, зокрема, в контексті статті ст. 167 Господарського кодексу України. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу.

Безпосередньо позивач не є особою, якої стосується оскаржуване рішення, тому воно не спричинило жодного негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Очевидно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВ-Україна» спрямовані не на захист корпоративних прав позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» та їх поновлення, а натомість на встановлення неукладеності Договору управління.

Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

З цього приводу суд звертає увагу, що відсутність порушення спірним рішенням прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18.

Разом з тим, судом також встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2020 у справі № 757/28806/18-к затверджено угоду про визнання винуватості від 07.04.2020 у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018100000000393, укладену між прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Кондратовим О.Г. та обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; застосовано спеціальну конфіскацію та передано у власність держави нерухоме майно та корпоративні права, які постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м.Києві Шевчук К.О. від 27.09.2019 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» зі 100% часткою в його статутному капіталі, учасниками якого є Компанія «Файрмарк Рісорсиз Корп.» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВ-Україна».

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 Кримінального процесуального кодексу України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159 1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209 1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212 1, частиною першою статей 222, 229, 239 1, 239 2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363 1, 364 1, 365 2 цього Кодексу.

Враховуючи вилучення у власність держави корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс» за судовим рішенням, задоволення цього позову не поновить будь-яких прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" як колишнього власника корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Легалплейс».

З урахуванням викладених обставин, позивач не довів перед судом факту порушення таких своїх прав оспорюваним рішенням, які можуть бути відновлені шляхом його скасування.

Водночас, незважаючи на встановлені вище самостійні підстави відмови у задоволенні позовних вимог, з метою забезпечення завдання господарського судочинства, об`єктивного та правильного вирішення спору, суд вважає необхідним також оцінити аргументи позивача, покладені в основу позовних вимог щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" прав на прийняття спірного рішення.

Так, як встановлено вище, позивач вважає, що Договір управління майном від 25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВ-Україна" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є неукладеним у зв`язку з недодержанням нотаріальної форми договору та невиконанням істотної умови договору про його нотаріальне посвідчення.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено у ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). (ч. 1 ст. 1029 ЦК України)

За приписами ст. 1031 ЦК України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 1035 ЦК України, істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління майном.

Отже, а ні загальними нормами ЦК України, а ні спеціальним Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не визначено нотаріальне посвідчення необхідною умовою для укладення договору управління майном.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Водночас, суд бере до уваги твердження позивача про помилку у ч. 6.1 Договору управління майном про набрання ним сили з моменту нотаріального посвідчення, оскільки невдовзі після підписання основної редакції договору сторони у Додатковому договорі від 03.01.2019 виклали, зокрема, п. 6.1 договору у новій редакції, виключивши з нього умову про нотаріальне посвідчення договору.

Поряд з викладеним суд також зазначає, що в будь-якому разі у даному випадку сторонами Договору управління здійснено фактичні дії щодо його виконання, що в свою чергу виключає можливість визнання його неукладеним.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №456/2946/17.

Отже, з огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що Договір управління майном є неукладеним, суд визнає неспроможними та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на встановлені судом обставини.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.11.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко