Справа № 192/3300/16-ц

Провадження № 2/192/884/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" листопада 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Корота Л.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 , Новосад М.І.,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача адвоката Петренка П.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Солонянської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа: Солонянська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка зурахуванням уточненихпозовних вимогвід 03липня 2017року звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання заповіту недійсним.

На обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що її брат ОСОБА_4 , перебував у шлюбі з ОСОБА_5 та проживали в будинку АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, а ОСОБА_4 проживав за вказаною адресою до 22 червня 2016 року та після смерті ОСОБА_6 отримав все майно й майнові права.

19 червня 2016 року ОСОБА_4 перебував у позивачки вдома та в ході бесіди запевняв, що у зв`язку з тим, що вона його рідна сестра, яка не відмовилася від нього, постійно допомагала йому матеріально, тому він хоче заповісти все своє майно, майнові та немайнові права на ім`я позивачки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Після поховання ОСОБА_4 позивачка звернулась до Солонянської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та від нотаріуса дізналася, що нібито ОСОБА_4 ще в 2010 році склав заповіт не на своїх родичів, а на третіх осіб, хоча за три дні до смерті мав наміри заповісти все своє майно та майнові права на свою рідну сестру. За життя наміру відчужувати майно та майнові права на третіх осіб він не мав і про складання заповіту на користь інших осіб нічого не говорив.

Від нотаріуса, позивачці стало відомо, що заповіт було посвідчено секретарем Широчанської сільської ради.

При цьому, в заповіті, складеному на користь ОСОБА_3 стоїть не підпис ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вона змушена звернутися з позовом до суду про визнання заповіту недійсним.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача виконавчого комітету Солонянської селищної ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними, та просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Солонянської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, згідно листа просили проводити розгляд справи за відсутності нотаріуса (Т. 2 а.с.165).

22 травня 2017 року селищною головою Солонянської селищної ради Копейко М.М., подано до суду заперечення, згідно яких зазначено, що Широчанська сільська рада увійшла до складу громади Солонянської селищної ради. Так, 19 листопада 2010 року до Широчанської сільської ради звернувся ОСОБА_4 для складання заповіту, у зв`язку з чим секретарем Широчанської сільської ради було вчинено нотаріальну дію в частині посвідчення заповіту. Як вбачається з тексту заповіту, особу було встановлено та перевірено її дієздатність. Тому у посадової особи сільської ради не було підстав для відмови в посвідченні заповіту, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу виданого Солонянським районним бюро РАЦС Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1 актовий запис №467740, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб, ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9 (Т. 1 а.с. 24).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з його смертю до Солонянської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 15 липня 2016 року та 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 .

Згідно дослідженого в судовому засіданні оригіналу заповіту від 19листопада 2010 року, посвідченого секретарем Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №15, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів земельну ділянку площею 7,580 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Широчанської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області і належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ДП №002487 ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 73-84).

Відповідно до висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №474-18 від 15 березня 2018 року підписи в графі «Підпис» від імені ОСОБА_4 в двох екземплярах заповіту складеного 19 листопада 2010 року та посвідченого секретарем Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за реєстровим номером №15 виконані саме ОСОБА_4 (Т. 2 а.с. 1-10).

Правильність доводів судового експерта у висновку експерта №474-18 від 15 березня 2018 року підтверджені допитом судового експерта в судовому засіданні 22 січня 2020 року за клопотанням сторони позивачки.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України , заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1247ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1ст.1251ЦК України,передбачено якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України - заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно дост.1269ЦК України-спадкоємець,який бажаєприйняти спадщину,але начас відкриттяспадщини непроживав постійноіз спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином суд вважає, що в судовому засіданні не знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_4 не підписував заповіт від 19листопада 2010 року, тобто немав волевиявлення на заповідання свого майна відповідачу ОСОБА_3 , оскільки відповідно до дослідженого висновку експерта вказаний заповіт підписав саме ОСОБА_4 .

Доводи позивачки та представника позивачки про те, що висновок судового експерта необґрунтований та викликає сумніви, суд вважає надуманими та необґрунтованими, оскільки експертом проведено дослідження на підставі наданих судом документів, в тому числі і витребуваних за клопотанням позивачки та її представника, а допитаний в судовому засіданні судовий експерт повідомив суд, що йому було достатньо тих зразків, які були надані для надання висновку і підстав для заявлення клопотання щодо додаткових матеріалів не було.

Крім того, доводи позивачки, що висновок не містить печатки установи і досліджені документи штампу інституту є також надуманими, оскільки печатка та штампи наявні на висновку та на документах відповідно.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження того, що волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало його волі, а доводи позивачки та її представника ґрунтуються на припущеннях, які не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, які маються в матеріалах справи, тому суд позбавлений можливості прийти до висновку про задоволення позову позивачки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 215, 1125, 1235, 1241, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 77, 78, 81, 102, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до виконавчого комітету Солонянської селищної ради, який розташований: смтСолоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул.Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04339652, ОСОБА_3 , який мешкає: с. Широке, Солонянського району, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , третя особа: Солонянська державна нотаріальна контора, яка розташована: смтСолоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул.Задернюка, буд. 5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 028912285 про визнання заповіту недійсним відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивачки.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.