Справа №443/1166/20

Провадження №3/443/1182/20

ПОСТАНОВА

іменем України

30 жовтня 2020 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючої

за ст. 44-3 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом серії ВАБ № 258778 від 01.08.2020 ОСОБА_1 01.08.2020 о 03год 30хв перебувала в приміщенні Жидачівського ВП без засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора чи захисної маски, чим порушила пп.1 п. 3 Постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 зі змінами та п. 2 Постанови Головного державного санітарного лікаря України № 16 від 09.05.2020. Своїми діями вчинила правопорушення передбачене ст. 44-3 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у 'судове засідання не з`явилася. Судом на адресу правопорушниці направлялись судові повістки, проте поштові відправлення повернулися до суду, згідно відмітки засобу зв`язку «Укрпошта» 09.10.2020 у зв`язку із за закінченням терміну зберігання. Попри це, 15.10.2020 від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та 20.10.2020 про відкладення розгляду справи. Відтак, ОСОБА_1 було відомо про час та місце розгляду справи.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 подавши заяву про ознайомлення з матеріалами справи, так і не з`явилась для ознайомлення.

Вище наведені обставини суд оцінює критично та вважає, що дії ОСОБА_1 спрямовані на створення перешкод для своєчасного розгляду справи та відповідно з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. Відтак, клопотання про відкладення розгляду справт не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи повідомленою належним чином про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явилася, а клопотання про відкладення розгляду справи судом зідхилено, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Зважаючи на сповіщення ОСОБА_1 про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у її відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.

До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.

Згідно зіст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський1 суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Ємірнова проти України").

Вирішуючи питанняпро розглядсправи увідсутності ОСОБА_2 ,суд враховує,що останнійбув добреобізнаний зфактом складенняна ньогопротоколу про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП та датою та часом розгляду справи. Слід звернути увагу на той факт, що останній не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та Обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_2 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

20.10.2020 через канцелярію надійшла заява про допуск ОСОБА_3 як захисника в справі про адміністративне правопорушення. З приводу заявленого клопотання суду зазначає наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-V1II від 02 червня 2016 року, яким Конституцію було доповнено статтею 131-2, за частинами першої та четвертої якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

У «Перехідних положеннях» Конституції України передбачено, що представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

З огляду на викладені норми Основного Закону, які є нормами прямої дії, з 01 січня 2019 року захист та представництво осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності в судах мають право здійснювати лише адвокати.

В свою чергу суду не надано будь-яких документів про те, що ОСОБА_3 є адвокатом та за законом має право на надання правової допомоги ОСОБА_1 .

За таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у допуску ОСОБА_3 до участі у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Перевіривши наявні матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Положення ст.44-3 КУпАП передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи. Формулювання суті правопорушення не може обмежуватись посиланням на нормативний акт, а повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією ст.44-ЗКУпАП з конкретизацією суті правопорушення відповідно до вказаного Закону. Тобто, в протоколі має бути посилання на відповідний підпункт та пункт постанови Кабінету Міністрів України.

В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що санітарно-протиепідемічні правила і норми це нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно зі ст. 29 Закону № 1645-ІІІ карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Відповідно доПостанови КабінетуМіністрів Українивід 11.03.2020№ 211«Про запобіганняпоширенню натериторії Україникоронавірусу COVID-19» в редакції від 05.05.2020 на усій території України з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з ПостановамиКМУ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020

Відповідно до ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Станом на 01.08.2020 положення пп.1 п. 3 Постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-Й» втратили чинність на підставі Постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Таким чином, немає необхідності проводити перевірку дій ОСОБА_1 на відповідність вимогам пункт 3 Постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки станом на 01.08.2020 такі положення втратили чинність.

Із змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 також порушила Постанову Головного санітарного лікаря , як акт законодавства.

Стаття 40 Закону України «Про 'забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначає повноваження Головного державного санітарного лікаря України.

При цьому, у Головного державного санітарного лікаря України відсутні повноваження на встановлення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм. Зазначеною статтею лише передбачено повноваження Головного державного санітарного лікаря України на внесення на затвердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, проекти актів, якими встановлюються державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно- епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (абз. 2 п.п. «а» ч. 1 ст.40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).

Відповідно ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами У країни.

У зазначеній правовій нормі застосовується також термін «законодавство».

Акт законодавства нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, суб`єктом прийняття (або санкціонування) якого є парламент як законодавчий орган державної влади. В системі нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти.

Конституційним Судом України (див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. З ст. 21 КЗпП України від 9 липня 1998р. №12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну «законодавство». Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», який вживається в ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття «законодавство» у широкому значенні. Проте він не включив підзаконні акти та акти внутрішньовідомчі до поняття «інші акти законодавства».

Із наведеного слідує, що постанови головного санітарного лікаря МОЗ України №16 від 09.05.2020 року не є іншим актом законодавства і посилатись на неї немає підстав, оскільки ст. 44-3 КУпАП є банкетною (відсилочною нормою права).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Окремо суд звертає увагу на тре, що з поданих матеріалів, єдиними доказами інкримінованого ОСОБА_4 правопорушення є рапорт працівника поліції Горбатого Б.О., а також складений ним же протокол про адміністративне правопорушення. Окрім того, до протоколу не долучено жодних інших доказів, які б підтвердили обставини викладені в протоколі.

Звертаю увагуна те,що рапортпрацівника правоохороннихорганів відповіднодо п.2.2.9Інструкції зділоводства всистемі Міністерствавнутрішніх справ,затвердженої наказомМВС від23.08.2012№ 747.належить довнутрішніх документів,а відтакне можевважатися належнимта допустимимдоказом таслугувати підставоюдля підтвердженняобставин події,яка сталася01.08.2020 з участю Бурячок Г.А

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про правильність складеного протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статей 283 і 284 КУАП у постанові, серед іншого, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як; наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд вважає за доцільне наголосити, що з прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі ССПЛ), зокрема, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може Відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконання, що протокол; про адміністративне правопорушення не може бути визнано належним, доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви в суду, таких доказів суду не надано. .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події «і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на грубі порушення, допущені при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст. 44-3 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого правопорушення.

Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАПзакрити у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Р.Г. Равлінко