ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1902/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергогруп", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерджитрейд", м.Харків про та зустрічним позовом до про стягнення 6352414,58 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерджитрей", м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергогруп", м.Харків стягнення 10534414,40 грн.за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) -

Андрійко О.В. (адвокат, ордер АХ №1019532 від 16.07.2020 року),

Гринько К.В. (адвокат, ордер АХ №1019531 від 16.07.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться справа №922/1902/20 за первісним позовом ТОВ "Спеценергогруп" до ТОВ "Газенерджитрейд" про стягнення 6352414,58 грн. за договором №15/08/19 від 15.08.2019 року, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газзенерджитрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергогруп" про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 10534414,40 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області (далі-Ухвала) від 18.06.2020 року первісну позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року прийнято первісну позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1902/20 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року первісну позовну заяву залишено без руху за клопотанням відповідача, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

10.08.2020 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№18314), у зв`язку з чим, розгляд справи було продовжено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2020 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "Газенерджитрейд" до ТОВ "Спеценергогруп" про стягнення 10853414,40 грн. безпідставно отриманих коштів та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №922/1902/20.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі №922/2040/20 на 30 днів до "05" жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.10.2020 року, яке протокольними ухвалами суду неодноразово відкладалося.

Сторонами надано до суду наступні документи по суті спору:

- відзив відповідача на первісний позов (т.1 а.с.119-128) про відмову в задоволенні позову;

- зустрічний позов (т.1 а.с.163-175) про стягнення 10534414,40 грн. безпідставно отриманих коштів;

- уточнена первісна позовна заява (т.2 а.с.4-12);

- додатковий відзив відповідача на первісний позов (т.2 а.с.207-216);

- відповідь позивача на відзив (т.3 а.с.26-29);

- заява про уточнення первісних позовних вимог (вх.№25451 від 02.11.2020), яку представник позивача в судовому засіданні 03.11.2020 року просив прийняти як відмову від частини позовних вимог в розмірі 2130611,82 грн.

Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.11.2020 року первісний позивач підтримував свої позовні вимоги, та просив прийняти відмову від частини позовних вимог в розмірі 2130611,82 грн., зазначивши, що наслідки відмови від позову позивачу відомі; проти зустрічного позову заперечував. Первісний відповідач не заперечував проти прийняття відмови позивача від частини позову, заперечував проти позовних вимог в іншій частині, зустрічний позов підтримував.

В судовому засіданні протокольною ухвалою суду було оголошено перерву до 04.11.2020 року, в якому представники зустрічного позивача (відповідача за первісним позовом) зустрічний позов підтримували, проти первісного позову заперечували. Первісний позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Обставини первісного позову:

15.08.2019 року між ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» (Агент, позивач) та ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» (Підприємство, Замовник, відповідач) було укладено агентський договір №15/08/19 (далі - Договір), у відповідності до п. 2.1. якого, Агент від імені і за рахунок Підприємства, у порядку та на умовах, визначених цим Агентським договором, додатками до нього, за Агентську винагороду надає наступні послуги:

1) забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області;

2) залучення Клієнтів та укладання ними договорів про постачання електричної енергії з Підприємством: інформування клієнтів про переваги та про вартість електричної енергії, друк, вручення/доставка рахунків на оплату послуг; контроль факту оплати рахунків клієнтами та інші заходи, що включають в себе обслуговування Клієнтів в рамках укладених договорів про постачання електричної енергії з Підприємством;

3) отримання, підготування та/або передачі Клієнту, представникам інших підприємств/організацій/закладів, що співпрацюють з Підприємством (фактично або потенційно) узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії - за дорученням Підприємства та в рамках наданих Підприємством повноважень;

4) вивчення кон`юнктури ринку постачання електричної енергії для клієнтів за адміністративно-територіальними одиницями України (область, район, місто) та по Україні в цілому, в тому числі з питань, що стосуються конкуренції на ринку, договірних умов постачання електричної енергії та надання додаткових продуктів/послуг клієнтам, рівня цін/тарифів, умов комерційних пропозицій і т.ін.;

5) консультування співробітників Підприємства, а також надання рекомендацій щодо організації та проведення заходів (в т.ч. рекламних), направлених на інформування та просування інформації щодо діяльності підприємства, умов співробітництва, пропозицій/продуктів для клієнтів (в т.ч. комерційних) і т.ін., забезпечення їх проведення на території Агента та/або партнерів Агента;

6) надання Підприємству інших, в т.ч. посередницьких, послуг в процесах, які пов`язані з забезпеченням здійснення Підприємством з постачання електричної енергії споживачам.

У відповідності до п.4.1. Договору розмір Агентської винагороди за звітний період складається з суми усіх винагород за кожну надану послугу Підприємству з переліку послуг, перелічених в п. 2.1. цього Договору та має такі складові:

- Перемінну складову представництва, залучення та обслуговування - за послуги, які надаються Агентом Підприємству згідно до підпунктів 1) - 3) пункту 2.1. цього Договору;

- Перемінну складову додаткових послуг - за послуги, які надаються Агентом Підприємству згідно до підпунктів 4) - 6) пункту 2.1. цього Договору.

На виконання вимог Договору Позивачем за січень 2020 року було надано Відповідачу згідно з обліковими даними наступні агентські послуги:

- забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області:

- залучення Клієнтів та укладання договорів між клієнтом та Підприємством на надання послуг з постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість договорів:

- отримання, підготування та/або передача Клієнту, узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість пакетів документів.

Агент стверджує, що ним надано підприємству послуги на загальну суму агентської винагороди (з ПДВ) 3902414,58 грн.

Агентом на підтвердження надання послуг надано підписаний тільки ним Акт №5 про надані Агентські послуги за січень 2020 року та Звіт №5 про надані Агентські послуги за січень 2020 року.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що перемінна складова представництва, залучення та обслуговування суми Агентської винагороди визначається Сторонами щомісячно згідно порядку, викладеному у Додатку 4 до цього Агентського договору.

У відповідності до п.3 Додатку 4 до Агентського договору №15/08/19 від 15.08.2019 року "Порядок визначення суми агентської винагороди" за послуги з залучення та обслуговування Клієнтів в процесі постачання електричної енергії за кожним з укладених Підприємством договорів про постачання електричної енергії між Підприємством та Клієнтом, що відбулося за заявкою Агента, протягом періоду дії цих договорів та, відповідно, здійснення Підприємством постачання електричної енергії відповідному Клієнту, Агент отримує винагороду в розмірі перемінної складової залучення та обслуговування Агентської винагороди. Згідно з пунктом 4 цього Додатку розмір перемінної складової залучення та обслуговування Агентської винагороди щомісячно визначається як узгоджена Сторонами цього Договору доля (ставка у вигляді проценту, %) від прибутку у звітному періоді, отриманому Підприємством від діяльності з постачання електричної енергії Клієнтам, залученим до укладання договорів про постачання електричної енергії за сприяння Агента з початку дії цього Договору, а саме: розмір перемінної складової залучення та обслуговування агентської винагороди 50%.

Крім того, в період з вересня 2019 року по січень 2020 року Позивачем було надано Відповідачу згідно з обліковими даними наступні додаткові послуги:

- вивчення кон`юнктури ринку постачання електричної енергії для клієнтів за адміністративно-територіальними одиницями України (область, район, місто) та по Україні в цілому, в тому числі з питань, що стосуються конкуренції на ринку, договірних умов постачання електричної енергії та надання додаткових продуктів/послуг клієнтам, рівня цін/тарифів. умов комерційних пропозицій і т.ін

- консультування співробітників Підприємства, а також надання рекомендацій щодо організації та проведення заходів (в т.ч.рекламних), направлених на інформування та просування інформації щодо діяльності підприємства, умов співробітництва, пропозицій/продуктів для клієнтів (в т.ч. комерційних) і т.ін., забезпечення їх проведення на території Агента та/або партнерів Агента:

- надання Підприємству інших, в т.ч. посередницьких, послуг в процесах, які пов`язані з забезпеченням здійснення Підприємством з постачання електричної енергії споживачам

Агент стверджує, що ним надано підприємству послуги на загальну суму 2450000,00 грн., про що складено Акт №6 про надані Агентські послуги за період з вересня 2019 року по січень 2020 року від 27.05.2020 року та Звіт №6 про надані Агентські послуги за період з вересня 2019 року по січень 2020 року, які підприємством не підписані.

Згідно з п.4.3. Договору перемінна складова додаткових послуг суми Агентської винагороди визначається в залежності від наданих Агентом Підприємству додаткових послуг згідно до підпунктів 4) - 6) пункту 2.1. цього Договору, надання яких Підприємству пропонується та узгоджується Агентом окремою додатковою угодою до цього Договору, в який відображається склад, обсяг та вартість цих додаткових послуг, а також порядок їх надання Підприємству з боку Агента. Фактичні обсяг та вартість цих додаткових послуг включається Агентом окремим рядком до Звіту про агентську діяльність (далі - Звіти), Актів про надання агентських послуг (надалі - Акти) та рахунків за відповідний звітний період, в якому ці додаткові послуги були фактично надані.

Згідно з п.3.2.4. Договору Підприємство зобов`язане надавати Агенту інформацію щодо кількості фактично залучених Клієнтів, з якими Підприємством укладено договір про постачання електричної енергії за сприянням та/або в результаті діяльності Агента та про фактичний розмір доходів Підприємства від здійснення постачання електричної енергії Підприємством Клієнтам, залученим Агентом з дня початку дії цього Договору. Пункт 3.2.2. Договору встановлює обов`язок Підприємства здійснювати сплату Агентської винагороди в розмірі та у строки, передбачені цим Договором.

В свою чергу Агент має право на підставі п.п.3.3.2., 3.3.3. Договору:

- Отримувати від Підприємства інформацію та документи, необхідні для залучення Клієнтів до співпраці з Підприємством, для організації взаємодії Підприємства з партнерами.

- Отримувати оплату за надані Агентські послуги згідно з цим Агентським договором, додатками та додатковими угодами до нього.

У відповідності до п.4.5. Договору до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, Підприємство надає Агенту інформацію щодо кількості фактично залучених Агентом Клієнтів, з якими Підприємством були укладені договори про постачання електричної енергії (з вказанням терміну початку постачання електричної енергії для цих Клієнтів з боку Підприємства) та інформацію щодо рівня доходу, отриманого у звітному періоді Підприємством від Клієнтів, залучених Агентом до укладання договорів про постачання електричної енергії з Підприємством з початку дії цього договору, яка необхідна для розрахунку перемінної частини Агентської винагороди за звітний період.

У позові зазначено, що ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» порушило свої зобов`язання за Договором, зокрема, зобов`язання передбачені п.п. 4.5., 3.2.4., 3.2.2., тощо.

ТОВ «ГАЗЕНЕРЖИТРЕЙД» не надано ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» інформацію щодо кількості фактично залучених Агентом Клієнтів, з якими Підприємством були укладені договори про постачання електричної енергії (з вказанням терміну початку постачання електричної енергії для цих Клієнтів з боку Підприємства) та інформацію щодо рівня доходу, отриманого у січні 2020 року Підприємством від Клієнтів, залучених Агентом до укладання договорів про постачання електричної енергії з Підприємством з початку дії цього договору, яка необхідна для розрахунку перемінної частини Агентської винагороди за січень 2020 року. Зокрема, не було надано інформації щодо рівня доходу, отриманого ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» у січні 2020 року від клієнта ХКП «Міськелектротранс», якого було залучено ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» до укладання договору про постачання електричної енергії з ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД».

ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» зазначає, що не мало можливості сформувати відповідні звіти та акти за надані агентські послуги, а також рахунки за надані послуги Агента.

Агент стверджує, що Договором не передбачений обов`язок Агента звертатися до Підприємства за наданням вищезазначеної інформації, а навпаки встановлений обов`язок Підприємства надавати таку інформацію у встановлений Договором строк, а Підприємство стверджує навпаки.

У позові зазначено, що у зв`язку з ненаданням ТОВ "ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД" інформації щодо кількості фактично залучених Агентом Клієнтів, з якими Підприємством були укладені договори про постачання електричної енергії (з вказанням терміну початку постачання електричної енергії для цих Клієнтів з боку Підприємства) та інформації щодо рівня доходу, отриманого у січні 2020 року Підприємством від Клієнтів, залучених Агентом до укладання договорів про постачання електричної енергії з Підприємством з початку дії цього договору, яка необхідна для розрахунку перемінної частини Агентської винагороди за січень 2020 року ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОГРУП" здійснило самостійно розрахунок перемінної частини агентської винагороди за січень 2020 року, а також перемінної частини агентської винагороди за надання додаткових послуг за період з вересня 2019 року по січень 2020 року самостійно на підставі наявних даних щодо фактичних обсягів поставленої електричної енергії, середньозважених цін Ринку на добу наперед (РДН) в Об`єднаній енергетичній системі (ОЕС) України (опубліковані на офіційному сайту Оператору ринка https://www.oree.com.ua/mdex.php/newsctr/nlist/regular) та тарифу за послуги Оператора системи передачі ПрАТ НЕК "Укренерго" (встановлений Постановою НКРЕКП від 12.07.2019 року №1411 з урахуванням змін, внесених Постановою НКРЕКП від 30.08.2019 № 1781).

27.05.2020 року Позивачем було надіслано Відповідачу Укрпоштою цінним листом з описом вкладень (трекінг-номер 6103718979809):

- рахунок-фактура №1 від 27.05.2020р.;

- рахунок-фактура №2 від 27.05.2020р.;

- акт №5 про надані Агентські послуги за січень 2020 року;

- звіт №5 про надані Агентські послуги за січень 2020 року;

- акт №6 про надані Агентські послуги за період з вересня 2019 року по січень 2020 року;

- звіт №6 про надані Агентські послуги за період з вересня 2019 року по січень 2020 року.

Згідно з відомостями з офіційного сайту Укрпошти https://ukrposhta.ua/ відправлення 6103718979809 було вручено Відповідачу 01.06.2020 року.

Проте, Відповідач не повернув підписані звіти та акти, не оплатив зазначені вище агентські послуги на загальну суму 6352414,58 грн., що стало підставою для звернення з первісним позовом до суду.

Позивач (Агент) в обґрунтування своєї позиції посилається на п.3.2. Договору, згідно з яким Підприємство (Відповідач) зобов`язане, зокрема здійснювати сплату Агентської винагороди в розмірі та у строки, передбачені цим Договором (п.п.3.2.2. Договору) та прийняти/отримати від Агента Звіти про агентську діяльність, Акти про надані агентські послуги і у встановлений п.4.4 Договору строк підписати ці акти та один екземпляр повернути Агенту (п.п.3.2.5. Договору). Цьому обов`язку Підприємства відповідає право Агента (Позивача) на отримання оплати за надані Агентські послуги згідно з цим Агентським договором, додатками та додатковими угодами до нього (п.п.3.3.3. Договору).

У відповідності до п.4.6. Договору Підприємство (відповідач) протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання Агентом Акту про надані Агентські послуги, повинно його погодити (підписати) та надіслати Агенту один примірник або надати мотивовану відмову від підписання Акту. У випадку відмови Підприємства від підписання Акту, Агент протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати одержання мотивованої відмови вносить виправлення в Акт про надані Агентські послуги та надає на погодження Підприємству. Якщо у визначений цим пунктом термін Підприємство відмовиться від прийняття Акту або не підпише Акт, або не надасть вмотивовану відмову від його підписання, або буде здійснювати інші дії по ухиленню від виконання взятих на себе зобов`язань, Акт вважається таким, що підписаний Підприємством, а Агент має право, на час вирішення спірних питань (в т.ч. в судовому порядку) повністю зупинити надання послуг Підприємству за даним договором. Крім того, пунктом 4.7. встановлено, що Підприємство оплачує рахунок за надані послуги Агента протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його надання.

Агент стверджує, що акт №5 про надані Агентські послуги за січень 2020 року та акт №6 про надані Агентські послуги за період з вересня 2019 року по січень 2020 року отримані Відповідачем 01.06.2020 року, вважаються такими, що підписані ТОВ "ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД" 09.06.2020 року. Крім того, 09.06.2020 року є останнім днем строку оплати наданих Позивачем агентських послуг.

Позиція ТОВ "ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД" (Підприємства, відповідача) полягає в наступному.

У Підприємства відсутні будь-які дані щодо залучених у спірний період ТОВ «Спеценергогруп» Клієнтів, з якими Підприємством були укладені договори про постачання електричної енергії.

ТОВ «Газенержитрейд» не заперечує факт укладання з Позивачем за первісним позовом договору №15/08/19 від 15.08.2019 року про надання Агентських послуг, однак стверджує, що вказаний Договір було укладено в іншій редакції ніж та, що надана Позивачем за первісним позовом.

Щодо сплачених ТОВ «Газенерджнтрейд» на користь ТОВ «Спеценергогруп» грошових коштів у розмірі 10534414, 40 грн. зазначає наступне.

22.10.2019 року між Сторонами було підписано Звіт та Акт про надання агентських послуг за вересень 2019 року, відповідно до якого Сторони погодили, що згідно з обліковими даними за звітній місяць вересень 2019 року Агент за Агентську винагороду надав, а Підприємство отримало наступні послуги:

- забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області - 4;

залучення Клієнтів та укладання договорів між клієнтом та Підприємством на надання послуг з постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість договорів - 1;

- отримання, підготування та/або передача Клієнту, узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість пакетів документів на загальну суму агентської винагороди з ПДВ - 3902414,58 грн. - 14.

Загальна сума агентської винагороди за вересень 2019 року склала - 1206889,40грн.

20.11.2019 року між Сторонами було підписано Звіт та Акт про надання агентських послуг за жовтень 2019 року, відповідно до якого Сторони погодили, що згідно з обліковими даними за звітній місяць жовтень 2019 року Агент за Агентську винагороду надав, а Підприємство отримало наступні послуги:

- забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області -3;

- залучення Клієнтів та укладання договорів між клієнтом та Підприємством на надання послуг з постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість договорів - 1;

- отримання, підготування та/або передача Клієнту, узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість пакетів документів на загальну суму агентської винагороди з ПДВ - 3902414,58 грн. - 11.

Загальна сума агентської винагороди за жовтень 2019 склала з ПДВ - 1712146,74 грн.

16 грудня 2019 року між Сторонами було підписано Звіт та Акт про надання агентських послуг за листопад 2019 року, відповідно до якого Сторони погодили, що згідно з обліковими даними за звітній місяць листопад 2019 року Агент за Агентську винагороду надав, а Підприємство отримало наступні послуги:

- забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області - 4;

- залучення Клієнтів та укладання договорів між клієнтом та Підприємством на надання послуг з постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість договорів - 1;

- отримання, підготування та/або передача Клієнту, узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість пакетів документів на загальну суму агентської винагороди з ПДВ - 3902414,58 грн. - 14.

Загальна сума агентської винагороди за листопад 2019 склала з ПДВ -2924816,58 грн.

31 грудня 2019 року між Сторонами було підписано Звіт та Акт про надання агентських послуг за грудень 2019 року, відповідно до якого Сторони погодили, що згідно з обліковими даними за звітній місяць грудень 2019 року, Агент за Агентську винагороду надав, а Підприємство отримало наступні послуги:

- забезпечення представництва інтересів Підприємства перед Клієнтами в межах України, в т.ч. в Харківській області - 15 ;

- залучення Клієнтів та укладання договорів між клієнтом та Підприємством на надання послуг з постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість договорів - 1;

- отримання, підготування та/або передача Клієнту, узгоджених документів, матеріалів, повідомлень, тощо в рамках обслуговування діючих договорів про постачання електричної енергії в звітному періоді, кількість пакетів документів на загальну суму агентської винагороди з ПДВ 3902414,58 грн. - 22.

Загальна сума агентської винагороди за листопад 2019 склала з ПДВ - 5009561,68 грн.

Таким чином, загальний розмір Агентської винагороди за період з вересня по грудень 2019 року склав - 10853414,4 грн., яка була сплачена у повному обсязі на розрахунковий рахунок ТОВ «Спеценергогруп», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивач за первісним позовом не заперечує факт отримання від Відповідача за первісним позов вказаної грошової суми. Однак, вважає дану суму недостатньою, надаючи до первісного позову власний розрахунок, який стосується виключно доходу, отриманого ТОВ «Газенерджитрейд» за договором про постачання електричної від 23.08.2019 року. На підставі вказаного розрахунку ТОВ «Спеценергогруп» дійшло висновку, що загальний рівень прибутку, отриманого ТОВ «Газенерджитрейд» від залученого ним Клієнта за період з вересня по грудень 2019 року є значно вищим, ніж той, від якого було сплачено винагороду за вересень-грудень 219 року, а за січень 2020 року - взагалі не сплачено.

Таким чином, ТОВ «Спеценергогруп», враховуючи вже сплачену суму Агентської винагороди в розмірі 10853414,40 грн., виходячи з самостійно вирахуваного ним рівня прибутку, отриманого ТОВ «Газенерджитрейд», вважає, що в даному випадку у відповідача ще мається заборгованість за надані позивачем агентські послуги у розмірі 6352414, 58 грн.

Обставини зустрічного позову:

28.08.2019 року було укладено договір про постачання електричної енергії №06/19 між ТОВ «Газенерджитрейд» та ХКП «Міськелектротранссервіс», за твердженням Підприємства без допомоги Агента.

Засновником Комунального підприємства «Міськелектротранссервіс» є територіальна громада в особі Харківської міської ради.

Підприємство забезпечує діяльність регулярного електротранспорту, включаючи діяльність фунікулерів та підвісних канатних доріг (основний вид), забезпечує діяльність тролейбусного транспорту, автомобільного вантажного транспорту та інше.

19 червня 2019 року КП «Міськелектротранссервіс» було оголошено тендер на закупівлю електричної енергії за ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія у кількості 42000000 кВт/год на суму 98000000,00 грн. (ідентифікатор закупівлі - UA-2019-06-19-000836-b).

22 липня 2019 року тендер було відмінено на підставі абзацу 5 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» (у чинній на той час редакції), оскільки на участь у процедурі закупівлі було подано менше двох тендерних пропозицій (не подано жодної тендерної пропозиції).

15 липня 2019 року КП «Міськелектротранссервіс» було повторно оголошено тендер на закупівлю електричної енергії за ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія у кількості 42000000 кВт/год на суму 98000000,00 грн. (ідентифікатор закупівлі- UA-2019-07-15-002249--b).

15 серпня 2019 року тендер було відмінено на підставі абзацу 5 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» (у чинній на той час редакції), оскільки на участь у процедурі закупівлі було подано менше двох тендерних пропозицій).

У зв`язку з чим, 16 серпня 2019 року КП «Міськелектротранссервіс» оголосило про проведення переговорної процедури на закупівлю електричної енергії за ДК 021:2015:09310000-5 - електрична енергія у кількості 42000000 кВт/год на суму 98000000,00 грн. (ідентифікатор закупівлі - UA-2019-08-16-001617-b на підставі п. 4 ч.2 ст.35 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на той час).

Відповідно до протоколу щодо застосування переговорної процедури на закупівлю за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія від 16.08.2019 року, прийнято рішення про визначення переможцем за результатами оцінки пропозиції - ТОВ «Газенерджитрейд».

У зв`язку з вищевикладеним для безперебійної роботи підприємства Замовником було прийнято рішення укласти договір з ТОВ «Газенерджитрейд» на закупівлю за ДК 021:2015;09310000-5 - електрична енергія у кількості 42000000 кВт/год на суму 98 000 000,00 грн.

28.08.2019 року між ТОВ «Газенерджитрейд» та ХКП «Міськелектротранссервіс» було укладено договір про постачання електричної енергії за № 06/19.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Законом України «Про публічні закупівлі» визначено, що замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Спеценергогруп» не приймало будь-якої участі у підготуванні тендерної документації та подальшого оприлюднення інформації про закупівлю електричної енергії з боку КП «Міськелектротранссервіс, оскільки за приписами п.1 ч.1 cт.10 Закону України «Про публічні закупівлі» імперативно визначено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю.

У зустрічному позові зазначено, що ТОВ «Газенерджитрейд» діяло самостійно через особистий кабінет у системі «Прозоро».

Підприємство у зустрічному позові стверджує, що сплачена ТОВ «Газенержитрейд» на користь ТОВ «Спеценергогруп» грошова винагорода у розмірі 10 853 414,4 грн. за вересень - грудень 2019 року стосувалася виключно наданих послуг по залученню 1-го Клієнта - ХКП «Міськелектротранссервіс».

Вказана обставина також підтверджується і наданим розрахунком Позивача за первісним позовом, який не заперечує стосовно того, що вказаний розмір агентської винагороди дійсно було сплачено на його рахунок, саме в якості 50% від отриманого прибутку за Договором постачання електричної енергії, що був укладений між ТОВ «Газенержитрейд» та ХКП «Міськелектротранссервіс».

Підприємство вважає, що грошова винагорода у розмірі 10853414,40 грн. була сплачена ТОВ «Газенержитрейд» на рахунок ТОВ «Спеценергогруп» без наявності для цього будь-яких правових підстав, та підлягає поверненню на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України.

Агент (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що кошти в сумі 10853414,40 грн. були ним отримані як оплата за надані послуги за спірним договором.

Щодо спірного договору:

Судом встановлено, що надані сторонами примірники спірного договору дещо різняться (т.1 а.с.9-12 - примірник позивача та а.с.129-135 - примірник відповідача), а саме:

- вступна частина договору т.1 а.с.9 - написана від руки, а.с.129 - надрукована;

- строк дії договору п.9.1 (т.1 а.с.12) - 1 рік з автоматичною пролонгацією, а.с.134 - до 31.12.2019 р. з автоматичною пролонгацією;

- п.1.6 щодо визначення клієнта (т.1): а.с.9 - клієнт - юридичні споживачі (..Не державної та/або Не комунальної форми власності.., в іншому - а.с.129 - клієнт - юридичні споживачі (... державної та/або комунальної форми власності.).

Відповідно до п.10.1 Договору цей агентський договір складено у 2-х оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по 1-му для кожної сторони.

Сторони не заперечують укладення та підписання наявних у справі примірників договорів.

В судовому засіданні 03.11.2020 року судом було досліджено оригінали договорів, наданих як позивачем так й відповідачем. Наявні в матеріалах справи копії договорів відповідають наданим сторонами для огляду оригіналам цих договорів (з урахуванням розбіжностей).

Чому редакції договорів мають розбіжності, сторонами не пояснено.

Позивач (первісний) не зміг надати пояснень щодо розбіжностей у п.1.6 договору, зазначив, що позначки "НЕ" начебто не було при ознайомленні з проектом договору.

Обидві редакції договорів є підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств. Договір є чинний, розірваний у судовому порядку чи за згодою сторін не був. Договір сторонами не оспорювався, недійсним чи неукладеним не визнавався, доказів протилежного до суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову є сплата агентської винагороди за січень 2020 року. Звіти та акти за період з вересня по грудень 2019 року сторонами погоджені, кошти сплачені.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для вирішення спору необхідно перш за все встановити обсяг та види робіт, які мав виконати відповідач згідно з умовами спірного договору, та строки їх виконання.

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини про те, що Відповідач (Виконавець) надає Позивачу (Замовнику) агентські послуги з залучення нових клієнтів та інші консультаційні послуги, зазначені в контракті, а Замовник оплачує ці послуги.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 243 ЦК України визначає комерційне представництво:

"1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

2. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

3. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом".

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.301 ГК відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Агент (позивач) виконував роботи (надавав послуги), які сторони погоджували в довільній формі в актах виконаних робіт та звітах, без розгорнутого опису виконаних робіт, технічного завдання, тощо, та які оплачував замовник (відповідач).

Судом встановлено порушення умов договору обома сторонами.

В якості підтвердження об`єму наданих послуг позивач посилається на дані щодо фактичних обсягів поставленої електричної енергії.

Суд не приймає розрахунок агентської винагороди, заснований на цих даних, як належний та допустимий доказ, оскільки ці дані не дають змогу встановити кількість фактично залучених Агентом Клієнтів, з якими Підприємством були укладені договори про постачання електричної енергії (з вказанням терміну початку постачання електричної енергії для цих Клієнтів з боку Підприємства) та рівень доходу, отриманого у січні 2020 року Підприємством від Клієнтів, залучених Агентом до укладання договорів про постачання електричної енергії з Підприємством з початку дії цього договору.

Щодо наданих первісним позивачем актів і звітів.

Суд не приймає їх як належний та допустимий доказ, який підтверджує надані послуги Агентом за спірний період, оскільки в них містяться загальні фрази, відсутнє розгорнуте описання робіт, відсутнє зазначення контрагентів-клієнтів, з якими від імені довірителя Агент укладав договір; акти та звіти підписані та завірені лише Позивачем, складені після шести місяців звітного періоду.

В матеріалах справи відсутні будь-які копії первинних документів та документів, що підтверджують шляхи пошуку Клієнтів Агентом (переписка, укладання попередніх договорів, інше, що може свідчити про надані послуги щодо пошуку контрагентів-споживачів). Агентом не надано будь-яких договорів, із посиланням в них на те, що цей договір був укладений при сприянні Агента.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, дослідивши перелічені вище докази, надані первісним позивачем в обґрунтування первісного позову, суд вважає їх менш вірогідними, ніж надані відповідачем на спростування первісних позовних вимог.

Первісним позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами обсяг наданих відповідачу послуг за спірний період на заявлену до стягнення суму, отже наявність у відповідача обов`язку щодо оплати таких послуг є недоведеною.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що первісним позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позові обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості за надані позивачем послуги.

Позивачем надано до суду заяву про відмову від частини позовних вимог в сумі 2130611,82 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 2 та 3 ст.191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову підписана повноважним представником первісного позивача, який не обмежений у вчиненні таких процесуальних дій,

Відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наслідки відмови від позову позивачу відомі. Отже, суд приймає відмову позивача за первісним позовом від частини позовних вимог в розмірі 2130611,82 грн.

Згідно з ч.3 ст.191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи положення п.4 ч.1 ст.231 ГПК України суд закриває провадження у справі в частині первісних позовних вимог в розмірі 2130611,82 грн.

В іншій частині первісні позовні вимоги про стягнення 4221802,76 грн. боргу за надані за договором №15/08/19 від 15.08.2019 року послуги є такими, що не підтверджуються матеріалами справи та є необґрунтованими, через що первісний позов не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Для застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Твердження Підприємства (позивача за зустрічним позовом) про безпідставність перерахування Агенту (відповідачу за зустрічним позовом) коштів в сумі 10853414,40 грн. спростовуються матеріалами справи, зокрема, листуванням засобами електронної пошти, ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» приймало безпосередню участь у підготовці тендерної документації від імені ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД», що відповідає умовам п.п.2.1, 2.2. Договору №15/08/19. Подальші дії Відповідача у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) - підписання актів та звітів, сплата винагороди за Договором, свідчать про подальше схвалення правочину.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦКУ.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту ч.1 ст.241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14.

Своїми діями: підписанням договору за день перед оголошенням результатів тендеру, подальшим підписанням актів та звітів, та виплатою агентської винагороди, ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» визнало, що ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОГРУП» надавало послуги, визначені пп.2.1, 2.2 Договору і має право на отримання винагороди з доходу, отриманого ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» за договором №06/19, укладеного останнім з КП «Міськелектротранссервіс».

ТОВ «ГАЗЕНЕРДЖИТРЕЙД» (Підприємство), з посиланням на пп.3,4,7 додатку №1 до Договору 15/08/19 стверджує, що Агент не надав Підприємству первинних документів, тому у нього відсутній обов`язок сплачувати агентську винагороду.

Зазначене спростовується наступним.

Факт надання послуг за період вересень-грудень 2019 року підтверджується підписаними актами та звітами, а також тим, що після надання необхідних документів саме Підприємство склало проекти актів та звітів та надсилало їх засобами електронного зв`язку на адресу Агента (Пункт 11 додатків до уточненої позовної заяви).

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2018 року у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст.1212 ЦК України про те, що конструкція ст.1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.202, ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали спірний договір про надання агентських послуг.

Дослідивши платіжні доручення, за якими перераховано 10853414,40 грн., суд встановив, що призначенням платежу зазначено спірний договір, а саме "сплата за агентські послуги згідно Договору №15/08/19 від 15.08.2019 року".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що перерахування зустрічним позивачем коштів в сумі 10853414,40 грн. відбулося саме на підставі договору, у зв`язку з чим положення ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Щодо посилань зустрічного позивача на правову позицію щодо того, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, а для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2020 року по справі №916/1577/19, суд зазначає наступне.

При вирішенні даного спору у справі суд перш за все повинен встановити правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статтей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Ч.1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 статті 11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2020 року по справі №916/1577/19 в основу застосування ст.ст.1212-1214 ЦК покладено рішення суду про визнання договору неукладеним, однак у справі №922/1902/20 спірний договір є чинний, в судовому порядку недійсним не визнавався, тобто правова підстава для набуття (збереження) майна не відпала.

Отже, між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов`язки на підставі договору.

Крім того, договірні відносини у цій справі підтверджуються окрім самого договору, звітом, актом наданих послуг, призначенням платежу у платіжних дорученнях, перепискою сторін.

Наявність договірних правовідносин з надання послуг між сторонами є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування до правовідносин, що мають договірний характер, положень частини першої статті 1212 ЦК України також відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17, від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17.

Таким чином, твердження зустрічного позивача про безпідставність слати коштів зустрічному відповідачу ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні зазначеної ним постанови Верховного суду та норм чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим, відхиляються судом як хибні.

З урахуванням зазначеного, в задоволенні зустрічного позову щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів слід відмовити повністю.

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні обох позовів у повному обсязі через їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, суд зазначає наступне

Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.1 та ч.4 ст.129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторонами понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного та зустрічного позовів, а також, обома сторонами заявлені до стягнення витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні обох позовів, як первісного так і зустрічного, суд, виходячи з положень ст.ст.126, 129 ГПК України, покладає судові витрати на позивачів. Отже, судові витрати залишаються за сторонами, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовів, та витрати на правничу допомогу не стягуються на користь один одного.

Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 126, 129, 191, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача за первісним позовом від частини позовних вимог в розмірі 2130611,82 грн.

В частині позовних вимог первісного позову в розмірі 2130611,82 грн. провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині первісного позову відмовити повністю.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" листопада 2020 р.

Суддя К.В. Аріт