СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Справа № 913/40/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

представники сторін:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився;

3-ї особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Фермерського господарства "Земля і воля", с.Зелеківка, Біловодського району, Луганської області (вх.№2041Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 (суддя Шеліхіна Р.М., повний текст складено 04.06.2020) у справі №913/40/20

за позовом Фермерського господарства "Земля і воля", с.Зелеківка, Біловодського району, Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеск ХХІ", м.Сєвєродонецьк Луганської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного підприємства "Віктор і К", м.Свідловодськ, смт.Власівка Кіровоградської області,

про стягнення 56753,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерського господарства "Земля і воля" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ТОВ "Рутеск ХХІ" 56753,00 грн. вартості втраченого вантажу згідно договору на надання транспортних послуг від 22.02.2019 №2202/П/1.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 (суддя Шеліхіна Р.М., повний текст складено 04.06.2020) у справі №913/40/20 в позові відмовлено.

Позивач - Фермерського господарства "Земля і воля" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 13.08.2019 у справі № 913/310/19 встановлено неналежне виконання договору надання транспортних послуг перевізником ТОВ «Рутеск XXI» в частині доставки (передачі) покупцеві вантажу вагою 5,51 т. і саме в цій частині позовних вимог ТОВ «Рутеск XXI» щодо стягнення вартості перевезення товару рішенням було відмовлено. Також апелянт зазначає, що Акти відбору проб насіння містять інформацію, що частина вантажу 5,51 т залишилася в автомобілях перевізника. Крім того, апелянт не погоджується з проведеною ПП «Віктор і К» (третя особа, вантажоодержувач) експертизою щодо встановлення якості вантажу насіння соняшника, яка була проведена у лабораторії вантажоодержувача.

Ухвалою суду від 19.08.2020 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Земля і воля" на рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України) для усунення недоліків апеляційної скарги.

У визначений ухвалою суду строк від позивача до матеріалів справи надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Також, апелянт разом з апеляційною скаргою заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Земля і воля", встановлено строк відповідачу та третій особі для подання відзивів на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 26.10.2020.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 9184 від 28.09.2020), в якому просить рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Вважає, що оскаржуване рішення відповідає встановленим вимогам законодавства, прийняте з цілковитим додержанням норм матеріального і процесуального права, без порушення процедури розгляду справи з винесенням правосудного і справедливого рішення по справі.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі відповідач вказує на те, що ані Договір №2202/П/1 на надання транспортних послуг, ані нормативні акти, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про автомобільний транспорт) не передбачають обов`язку водія перевіряти якість товару, засвідчувати належну якість товару, а підписи водіїв, що містяться на ТТН №5,6,7,8 засвідчують лише факт прийняття водієм автомобільного транспорту товару (вантажу насіння соняшника) та його здачу вантажоодержувачу згодом. При цьому, зберігання продукції неналежної якості зобов`язаний здійснювати Вантажоодержувач, а не Перевізник, який лише доставляє товар. Відповідач також зазначає, що на кожному акті відбору проб насіння вказане місце складання актів - м. Верхньодніпровськ, тобто місце призначення вантажу відповідно до заявок Замовника (ФГ «Земля і воля»), що доводить доставку вантажу та видачу його Вантажоодержувачу. А за приписами ч.З ст.310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. При цьому Покупець (ПП «Віктор і К») прийняв доставлений Перевізником вантаж, не мав заперечень щодо доставленої йому кількості, але 5,51 т із загальних 88,34 т визнав відходами за проведеною експертизою. У разі незгоди апелянта з результатами експертизи, проведеної ПП «Віктор і К» щодо встановлення належної якості отриманого вантажу, позивач міг не вимагав проведення іншої експертизи, тощо.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 внесено виправлення до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року у справі №913/40/20 та зазначено дату та час, на яку призначено розгляд справи "09.11.2020 о 12:00".

Учасники справи своїм правом на участь у засіданні суду не скористались, у судове засідання, не з`явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№10727 від 06.11.2020), в якому він просить розгляд справи відкласти, у зв`язку із знаходженням його у відпустці.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України;

4) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів, з огляду на передбачений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що явка представників не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, враховуючи принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутністю учасників справи, за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 22.02.2019 між фермерським господарством "Земля і воля" (постачальник-позивач) та приватним підприємством "Віктор і К" (покупець-3 особа) був укладений договір п №22021906 про постачання товару - насіння соняшника - саме того вантажу, що є предметом договору перевезення.

Відповідно до п.1.1. договору поставки постачальник зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника (в подальшому-товар) за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у даному договорі, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.

У п.3.4. договору поставки сторони визначили, що Покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника та/або шляхом внесення готівки в касу підприємства протягом 14 календарних днів з моменту надання належним чином оформлених документів.

Згідно п.4.2. договору поставки, у випадку, якщо якість товару не відповідає параметрам якості, покупець має право відмовитись від приймання товару, або здійснити доведення фактичних показників якості товару до базисних норм, затверджених на підприємстві.

За умовами п.6.3. договору поставки покупець звільняється від відповідальності за відмову приймати товар в разі невідповідності якості, поставленого постачальником товару, вимогам, зазначеним у цьому договорі.

На виконання договору поставки постачальник (позивач) поставив покупцю (3 особі) насіння соняшника у кількості 88,34 тонни на суму 909902грн., що підтверджено рахунком на оплату від 22.02.2019 №1, пред`явленим постачальником покупцеві та товарно-транспортними накладними.

Поставка відбувалась автомобільним транспортом відповідача.

Матеріали справи свідчать, що 22.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рутеск ХХІ" (Перевізник) та фермерським господарством "Земля і воля" (Замовник) укладено договір на надання транспортних послуг №2202/П/1, за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а перевізник зобов`язується надавати послуги з перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом перевізника.

Згідно з п.1.2 договору Перевізник зобов`язується приймати, а замовник надавати для перевезення вантажі в об`ємі і порядку, встановленому умовами договору.

Відповідно до умов п.п. 3.1 та 3.2 договору, замовник зобов`язаний не пізніше 48 годин до початку здійснення транспортних послуг надати перевізникові заявку на перевезення вантажів у вільній формі. Заявка повинна супроводжуватися докладною інформацією про місця вантаження/розвантаження, з вказівкою об`єму/тоннажу перевезення, часу роботи складів, де здійснюватиметься розвантаження, і терміну, протягом якого повинне бути здійснене перевезення.

Згідно п.4.3. договору, вантаж, переданий замовником до перевезення, повинен бути доставлений до місця розвантаження в узгоджені терміни.

За умовами п. 5.2. договору, у разі неналежного виконання однієї зі сторін узятих на себе зобов`язань за договором, винна сторона несе майнову відповідальність відповідно до даного договору і чинного законодавства України.

У всьому останньому, що не передбачено даним договором, сторони керуються Законом України "Про транспорт" і Правилами перевезення вантажів.

Даний договір засвідчений підписами та відбитками печатки сторін, а тому в силу умов п. 8.1. набув чинності та діяв до 31.12.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору перевезення, замовник - ФГ "Земля і Воля", надав перевізнику:

-заявку №1, за якою узгоджено перевезення вантажу - насіння соняшникового вагою 23 тони насипом, яке повинно бути здійснене 25.02.2019 року за маршрутом: с. Зелеківка Біловодського району Луганської області - м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, умови оплати: 100% на р/р перевізника по факту розвантаження;

-заявку №2, за якою узгоджено перевезення вантажу - насіння соняшникового вагою 23 тони насипом, яке повинно бути здійснене 25.02.2019 року за маршрутом: с. Зелеківка Біловодського району Луганської області - м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, умови оплати: 100% на р/р перевізника по факту розвантаження;

-заявку №3, за якою узгоджено перевезення вантажу - насіння соняшникового вагою 23 тони, яке повинно бути здійснене 26.02.2019 року за маршрутом: с. Зелеківка Біловодського району Луганської області - м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області умови оплати: 100% на р/р перевізника по факту розвантаження;

-заявку №4, за якою узгоджено перевезення вантажу - насіння соняшникового вагою 23 тони, яке повинно бути здійснене 26.02.2019 року за маршрутом: с. Зелеківка Біловодського району Луганської області - м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, умови оплати: 100% на р/р перевізника по факту розвантаження.

Згідно умов даних заявок вантажовідправником виступає замовник ФГ "Земля і Воля", а вантажоодержувачем ПП "Віктор і К" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача).

На виконання обов`язку перевезення відповідач перевіз вантаж до вантажоодержувача, на підтвердження чого сторонами спору надано завірені копії ТТН:

-згідно товарно-транспортної накладної від 25.02.2019 №5 - 23,46 т;

-згідно товарно-транспортної накладної від 25.02.2019 №6 - 21 т;

-згідно товарно-транспортної накладної від 26.02.2019 №7 - 22,34 т;

-згідно товарно-транспортної накладної від 26.02.2019 №8 - 21,54 т, всього масою 88,34 т на суму 909902 грн. по ціні 10300 грн. за одну тонну (ціна вказана у рахунку на оплату від 22.02.2019 №1, а.с.13).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані ТТН на лицьовому боці містять інформацію щодо ваги "брутто", "нетто" "тара", інформацію про транспортний засіб перевізника, відомості про перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, а також три підписи: відповідальної особи вантажовідправника, водія підприємства перевізника та відповідальної особи вантажоодержувача про отримання вантажу. На зворотній стороні копій накладних, наданих до справи відповідачем, міститься інформація у вигляді заповненого "вручну" кліше із зазначенням назви підприємства позивача - відправника товару, цифр у графах "маса нетто", "маса брутто", "маса тари", а також інформація із зазначенням критерій та показників якості насіння. Якій саме особі даних правовідносин - вантажовідправнику, отримувачу вантажу або перевізнику - належить заповнення зворотної сторони ТТН, на якому з трьох примірників ТТН зазначена вказана інформація і для якої особи вона належить - не вказано. Розшифровки підписів повноважних осіб, які містяться в кліше на звороті накладних, не має.

З позовної заяви та з документів, наданих до справи представником відповідача, з письмових пояснень сторін спору вбачається, що після доставки вантажу перевізником до покупця - ПП "Віктор і К", у покупця виникли зауваження щодо якості товару кількістю 5,510кг на суму 56753грн. Але, покупець неякісний товар не повернув постачальнику.

З листа від 07.03.2019, направленого перевізником постачальнику і покупцю (а.с.26) і доданого до справи позивачем, вбачається, що неприйнятий товар у кількості 5,510тонн на суму 56753грн. знаходиться на зберіганні у покупця (у 3 особи). Цим листом і листами від 07.03.19 (а.с.24,25) перевізник пропонував сторонам договору поставки надати свій транспорт для перевезення (повернення) неякісного вантажу на адресу постачальника (позивача).

Між тим, матеріали справи не містять документів щодо врегулювання спору по якості товару між постачальником та покупцем. Постачальник стверджує, що втрата насіння у кількості 5,510кг на суму 56753 грн. є наслідком неналежного виконання перевізником договору перевезення, що стало підставою звернення до господарського суду з цим позовом.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав до справи договір перевезення, укладений з відповідачем, договір поставки, укладений з 3 особою, товарно-транспортні накладні та акти відбору проб насіння, складених, як вказує позивач, покупцем - третьою особою. Також, як на підтвердження доводів про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором перевезення і втрату ним частини вантажу у кількості 5,510кг. , позивач посилається на рішення господарського суду Луганської області від 13.08.2019 у справі №913/310/19 за позовом ТОВ "Рутеск ХХІ" до ФГ "Земля і Воля" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ПП "Віктор і К" про стягнення плати за перевезення вантажу за договором на надання транспортних послуг від 22.02.2019 №2202/П/1. Цим рішенням з ФГ "Земля і Воля" на користь ТОВ "Рутеск ХХІ" стягнуто плату за перевезення вантажу за виключенням плати за перевезення 5,510 т соняшника.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про належне виконання відповідачем своїх обов`язків по перевезенню вантажу у відповідності до умов договору перевезення і вимог закону у кількості 88,34тонни - без спричинення збитків, без втрат і чітко на адресу замовлення. Доказів про втрату, нестачу, крадіжку товару в матеріалах справи немає. Тобто, відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу, як то передбачено ст.52 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Договір на надання транспортних послуг від 22.02.2019 №2202/П/1 за своєю правовою природою є договором перевезення і відповідає главі 64 Цивільного Кодексу України "Перевезення".

Законодавчо дані правовідносини врегульовані ст.ст.310,314 ГК України, ст.ст.909,924 ЦК, ст.33,47,49,52 Законом України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У ч.1 ст.924 ЦК України зазначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Стаття 310 ГК України встановлює, що відповідальність перевізника за збереження вантажу, припиняється з моменту видачі його в пункту призначення.

Відповідно до ч. 3 ст.314 Господарського Кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За приписами п.п.3.4.5 ч.2 ст.52 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник зобов`язаний:

забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення;

відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі-правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Відповідно до п.11.3 Правил Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом

За умовами п.11.4 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

У випадку, коли Перевізник за погодженням із Замовником бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт, він несе відповідальність за пошкодження вантажу під час вантаження та розвантаження (п.8.8. правил).

Згідно п. 15.1. Правил, у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в Додатку 4.

У разі направлення претензій отримувачем або відправником перевізникові, то, відповідно до п.16.10. правил, до претензії додаються документи, які її обґрунтовують. Товарно-транспортні накладні та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, крім е-ТТН.

Швидкопсувні вантажі перевозяться автомобілями-рефрижераторами тільки за пломбою вантажовідправника, який несе відповідальність за якість, кількість, асортимент і відповідність вантажу санітарним вимогам (п.29.12. правил).

У відповідності до приписів ст.310 ГК України, коли вантаж був доставлений до пункту призначення і видано покупцю у відповідності до умов договору перевезення і замовлень позивача, відповідальність перевізника за збереження вантажу припинилась.

Відповідно до положень Договору №2202/11/1 на надання транспортних послуг, який був укладений між ТОВ «Рутеск XXI» та ФГ «Земля і воля», а саме у Розділі 4 цього Договору вказані обов`язки перевізника. Серед яких, зокрема, перелічені наступні обов`язки:

п.4.1.Перевізник зобов`язаний надавати необхідну кількість транспортних засобів в терміни, вказані в заявці Замовника;

п.4.2.Перевізник зобов`язаний надавати транспортні засоби в технічно справному стані, придатному для перевезення залежно від специфіки вантажів;

п.4.3.Вантаж, переданий Замовником до перевезення, повинен бути доставлений до місця розвантаження в узгоджені терміни.

Таким чином, ні Договір №2202/П/1 на надання транспортних послуг, укладений між ФГ «Земля і воля» (Замовник, вантажовідправник) та ТОВ «Рутеск XXI (Перевізник), ані нормативні акти, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про автомобільний транспорт) не передбачають обов`язку водія перевіряти якість товару, засвідчувати належну якість товару, а підписи водіїв, що містяться на Товарно-транспортних накладних №5,6,7,8 (містяться у матеріалах справи) засвідчують лише факт прийняття водієм автомобільного транспорту товару (вантажу насіння соняшника) та його здачу вантажоодержувачу згодом.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем доставлена повністю кількість вантажу - 88,34тонни, яка і була відправлена позивачем на адресу 3 особи.

З наданих до позовної заяви товарно-транспортних накладних вбачається, що відправник вантажу (позивач) надав перевізникові (відповідачу) до перевезення насіння соняшника у кількості 88,34тонни. ТТН містять підпис отримувача вантажу (покупця товару, 3 особи) саме у вказаній кількості і за вказаною адресою (а.с.20-23, т.1).

Момент прийняття вантажу до перевезення та момент його видачі одержувачеві відбувся без претензій з будь-якої сторони. При передачі вантажу вантажоодержувачу, останнім не було складено акту розбіжностей відповідно до п.15 Наказу Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), який би засвідчував те, що Перевізником доставлена менша кількість вантажу, ніж заявлено.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній Акт про зіпсування або пошкодження вантажу, а також про розбіжності між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, складений у паперовій або електронній формі, що наведена в додатку 4 Правил перевезення.

Додані позивачем до позовної заяви Акти про відбір вантажоодержувачем проб зерна на дослідження якості, не є і не можуть бути належними та допустимими доказами про втрату перевізником частини вантажу у кількості 5,510т на суму 56753грн, оскільки вантаж був відправлений постачальником (позивачем) і прийнятий покупцем (3 особою) у кількості 88,34т.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на обставини неприйняття покупцем частини вантажу у кількості 5,510т на суму 56753грн у зв`язку з неякісністю товару, не підтверджують факт втрати відповідачем цього неякісного вантажу і настання за це відповідальності. Навпаки, такі обставини підтверджують доставку відповідачем товару у кількості, яка була направлена відправником - 88,34т.

Договір перевезення (розділ 1 та 4), укладений між сторонами спору, не містить обов`язку перевізника вивантажувати товар або здійснювати повернення товару (частини відправленого товару) без замовлення відправника (позивача). Замовлення вантажовідправника (позивача) до перевізника (відповідача) про повернення частини неякісного товару у кількості 5,510 т не надходило і на письмові пропозиції перевізника про надання його власного транспорту за необхідності доставити неприйнятий покупцем вантаж - вантажовідправник (позивач) не відповів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про належне виконання відповідачем своїх обов`язків по перевезенню вантажу у відповідності до умов договору перевезення і вимог закону у кількості 88,34тонни - без спричинення збитків, без втрат і чітко на адресу замовлення. Доказів про втрату, нестачу, крадіжку товару в матеріалах справи немає.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу, як то передбачено ст.52 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Посилання позивача у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Луганської області від 13.08.2019 у справі № 913/310/19 за позовом ТОВ "Рутеск ХХІ" до ФГ "Земля і воля" про стягнення заборгованості за договором на надання транспортних послуг від 22.02.2019 №2202/П/1 у сумі 48821,35 грн є безпідставим, оскільки у даним рішенням не встановлено факту втрати ТОВ "Рутеск ХХІ" (перевізником) товару на суму 56753 грн. у кількості 5,510 т при перевезенні. Про наявність доказів, які б підтверджували факти отримання вантажу у кількості, меншій ніж відправлено, про втрату вантажу перевізником, про нестачу вантажу, тощо, в рішенні господарського суду Луганської області від 13.08.2019 у справі №913/310/19 не зазначено. Не вказано також в цьому рішенні про докази в підтвердження вини або відсутності вини перевізника, у зв`язку з чим суд не встановив факт вини або відсутності вини перевізника.

Позивач у апеляційній скарзі також не погоджується з експертизою щодо встановлення якості вантажу насіння соняшника, яка була проведена у лабораторії Вантажоодержувача, оскільки на його думку вона була проведена в невідомій лабораторії, незрозумілим способом та підписана особами, які не можуть підтверджувати правильність висновків. При цьому, доказів поставки якісного товару не надав, з претензіями до ПП «Віктор і К» не звертався, не вимагав проведення іншої експертизи, тощо. Водночас, позивач не звертає уваги на те, що в актах відбору проб зерна взагалі не зазначена кількість прийнятого і не прийнятого за якістю соняшника. Не зазначено скільки насіння залишилось в машинах перевізника. Враховуючи викладене, позивач намагається спір по якості товару, який повинен вирішуватися між постачальником і покупцем, кваліфікувати як спір з перевізником про стягнення збитків за часткову втрату товару, вважаючи відправлену неякісну кількість товару 5,510тонн на суму 56753 грн., втраченою з вини перевізника.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що правовідносини між постачальником і покупцем з приводу несплати частини кількості товару жодним чином не мають відношення до перевізника - відповідача, оскільки ні закон, ні договір перевезення, ні договір поставки, укладений між покупцем і постачальником, не зобов`язує перевізника приймати участь у прийнятті товару за якістю та не зобов`язує переважувати товар за місцем його вивантаження (призначення).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Також господарський суд першої інстанції правомірно у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України задовольнив заяву відповідача від 17.03.2020 №б/н та стягнув з позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем надано на їх підтвердження: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги адвокатом від 10.02.2020 №10/02/20-С; акт приймання-передачі наданих послуг від 13.02.2020 №03/20; рахунок-фактури від 17.02.2020 №03/20-С на суму 5000 грн; додаток №1 до договору від 10.02.2020 №10/02/20-С "гонорар та порядок розрахунку"; платіжне доручення від 17.02.2020 №518 про сплату ТОВ "Рутеск ХХІ" адвокату Саламасі В.Р. 5000 грн за надання правової допомоги за договором від 10.02.2020 №10/02/20-С.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв`язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги - колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 7600 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції ним сплачено 7600 грн, обумовлених в акті приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2020 №15/20-С.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката відповідач надав до матеріалів справи наступні документи:

-копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги адвокатом від 10.02.2020 №10/02/20-С;

-копію Додаткової угоди №1 від 12.06.2020 до договору від 10.02.2020 №10/02/20-С;

-копію акту приймання-передачі наданих послуг від 15.09.2020 №15/20-С на суму 7600 грн;

-рахунок-фактуру від 15.09.2020 №15/20-С на суму 7600 грн;

-копію платіжного доручення від 23.09.2020 № 1043 про сплату ТОВ "Рутеск ХХІ" адвокату Саламасі В.Р. 7600 грн за надання правової допомоги за договором від 10.02.2020 №10/02/20-С.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем до справи надано докази фактично понесених витрат на послуги адвоката на суму 7600 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи належними доказами.

Приймаючи до уваги, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, клопотання відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами слід задовольнити на заявлену суму 7600 грн та стягнути вказані кошти з позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Земля і воля" на рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/40/20 залишити без змін.

Стягнути з фермерського господарства "Земля і воля" (92831, с.Зелеківка Біловодського району Луганської області, вул.Молодіжна, буд.25, ід.код 13411986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рутеск ХХІ" (93400, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Механізаторів, буд.14, ід.код 34306105), витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 7600 грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2020.

Головуючий суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян