Справа № 135/364/19

Провадження № 2/135/59/20

РІШЕННЯ

іменем України

04.11.2020 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Друга Тростянецька державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування за заповітом та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача

1. Виклад позиції позивача.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просить усунути ОСОБА_5 , 1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 права на спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 , 1933 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за нею право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом, що залишилося після смерті її бабусі ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., та житловою площею 37,4 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її бабуся ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка до дня смерті проживала в АДРЕСА_1 .

Після смерті бабусі відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, яке належало їй на праві приватної власності. Зокрема, на момент смерті, станом на 07.04.2018 згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2019 ОСОБА_6 належав на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 134 000 грн. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 станом на

07.04.2018 був її син ОСОБА_5 , який проживав разом із матір`ю в одному будинку та в силу ст. 1266 ЦК України діти другого сина ОСОБА_6 ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхньому батькові, якби він був живий на час відкриття спадщини.

У зв`язку із зазначеним, у визначений законом шестимісячний термін, 03.10.2018, вона ОСОБА_8 , звернулась до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її бабусі, в порядку ч. 1 ст. 1266 ЦК України. Проте, листом №740/02-14 від 03.10.2018 завідувач Другої Тростянецької державної нотаріальної контори повідомила позивача, що її заява, яка надійшла 03.10.2018 за №365 була прийнята до уваги, але за даними нотаріальної контори її бабусею ОСОБА_6 , померлою 07.04.2018 було складено заповіт не на її ім`я. Тому вона не є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 .

Надалі, їй стало відомо, що 11.04.2007 ОСОБА_6 склала нотаріально посвідчений заповіт на користь свого сина ОСОБА_5 , який проживав разом з нею до дня її смерті. Згідно з заповітом бабуся заповіла все належне їй майно своєму сину ОСОБА_5 . У вересня 2018 року до закінчення визначеного законом шестимісячного терміну для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_5 , який за заповітом успадкував все майно помер. Внаслідок смерті ОСОБА_5 , відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, право на прийняття належного йому спадкового майна перейшло до його спадкоємців, тобто до відповідачів по справі, які є його дітьми. Однак, оскільки, її бабуся ОСОБА_6 , 1933 року народження, яка померла у віці 84 років, була людиною похилого віку, до дня смерті постійно хворіла, перебувала на обліку в КП «Ладижинський міський центр ПМСД» Ладижинської міської ради з діагнозом: ЕХС: атеросклеротичний кардіосклероз, склеротична гіпертонія, у зв`язку з її похилим віком та хворобами, вона потребувала постійного догляду та постійної сторонньої допомоги.

З січня 2017 року по день смерті бабуся була практично лежачою і не мала можливості самостійно себе обслуговувати, була у безпорадному стані.

Син ОСОБА_6 та спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 постійно проживав разом зі своєю матір`ю в одному будинку до дня її смерті, але жодної допомоги матері не надавав, хоча міг надавати їй посильну допомогу. Отже, спадкоємець ОСОБА_5 фактично ухилявся від надання своїй матері необхідної їй допомоги. Разом з тим, позивач, проживаючи в м. Бершадь, регулярно приїздила до своєї бабусі, провідувала її, надавала їй матеріальну допомогу, прибирала в будинку, прала речі, постіль бабусі, привозила харчі. В її відсутність за бабусею ОСОБА_6 вимушені були доглядати інші люди, зокрема, її сестра ОСОБА_9 , яка також проживає в с. Лукашівка і сама є людиною похилого віку. Також, ОСОБА_6 опікувались соціальні служби, оскільки на сина ОСОБА_5 не було ніякої надії в допомозі.

У зв`язку з опікуванням ОСОБА_6 працівниками соціальної служби, ОСОБА_6 двічі: 02.02.2017 та 02.02.2018 оформляла в КП «Ладижинський міський центр ПМСД» Ладижинської міської ради медичну карту по догляду соціальними працівниками. Інші внуки - відповідачі по справі жодного разу не тільки не надали ніякої допомоги своїй бабусі та своєму батькові ОСОБА_5 , але й жодного разу не приїздили до них, не цікавились життям бабусі та свого батька, не телефонували їм, не хотіли спілкуватись, але, при цьому, взяли активну участь в оформленні своїх спадкових прав на майно, що залишилось після смерті бабусі та їхнього батька.

Отже, враховуючи зазначене, вважає, що ОСОБА_5 , який є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 , який за життя не надавав матері ніякої допомоги, хоча мати у зв`язку із похилим віком та станом здоров`я потребувала такої допомоги, а він міг та зобов`язаний був надавати матері таку допомогу, але не надавав її, має бути усунений від права на спадкування.

2. Виклад позиції відповідача.

01.11.2019на адресусуду відвідповідача ОСОБА_3 надійшли письмовіпояснення тавідзив напозовну заяву,у якихвона зазначила,що категорично не погоджуються з безпідставним твердженням позивача стосовно того, що її батько ОСОБА_5 ухилявся від надання допомоги своїй матері ОСОБА_6 та не піклувався про неї. Адже саме її батько постійно проживав з хворою та немічною матір`ю в одному житлі та саме він постійно та цілодобово піклувався за її станом та буттям.

Не заперечує, що інші близькі родичі допомагали матеріально її бабусі ОСОБА_6 та провідували її, але ж постійно з нею перебував в одній оселі та постійно піклувався і здійснював догляд лише її син, та батько відповідача ОСОБА_5 , який годував, переодягав, викликав лікарів, виконував інші загальні потреби матері.

Звертає увагу, що якби її батько не піклувався про свою матір, то напевне вона скасувала б заповіт на його ім`я від 11.04.2007 та склала б новий заповіт, або на свою рідну сестру, або на онуків, яких у ОСОБА_6 було п`ятеро. Окрім того, вражає, що позивач зовсім довільно тлумачить цивільне законодавство України.

Так, відповідно до приписів ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, на які є посилання в позовній заяві, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Таким чином, особа може бути усунена від права на спадкування тільки за законом, та не може бути усунена від права на спадкування за заповітом. Більш того, згідно положень ч. 1 ст. 1224 ЦК України, навіть якщо особа вчинила замах на життя спадкодавця, то і в цьому випадку спадкодавець, знаючи про це, все ж може призначити цю особу своїм спадкоємцем за заповітом.

Положення ст. 1224 ЦК України поширюється також на всіх спадкоємців відносно яких існують підстави для усунення від спадкування, у тому числі і тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, та на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ, але її батько не належав до категорії спадкоємців, які мали право на обов`язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України) або до осіб, про які було зазначено в заповіті, оскільки заповіт ОСОБА_6 від 11.04.2007 на ім`я її батька ОСОБА_5 не містить заповідального відказу, предмет якого регламентовано приписами ст.ст. 1237-1238 ЦК України. Окрім того, як вже було зазначено, її батька, як спадкоємця за заповітом, не може бути усунуто від права на спадкування на підставі приписів ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

А тому відповідач ОСОБА_3 вважає, що позов ОСОБА_1 до неї та її брата є безпідставний, як з правової, так і з морально-етичної точок зору, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_4 відзив на позов не надходив.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

10.01.2020 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, у якій остання зазначила, що у зв`язку з неможливістю особисто прибути до Ладижинського міського суду за сімейними обставинами, вона погоджується на розгляд справи за її відсутності з обов`язковим направленням на її адресу копії судового рішення (а.с.102).

Відповідач ОСОБА_4 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Другої тростянецької державної нотаріальної контори Г.С. Кощєєва в судове засідання не з`явилася, однак направила на адресу суду заяву, у якій просила розглянути справу за відсутності представника Другої тростянецької державної нотаріальної контори, оскільки вони не мають зацікавленості у вирішенні даної справи (а.с. 39).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

13.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.11.2019 винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

IV. Пояснення сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду показала, що її покійний батько був сином померлої ОСОБА_6 , а тому вона вважає, що є спадкоємицею своєї покійної бабусі ОСОБА_6 . Однак, звернувшись до нотаріальної контори їй було відмовлено, оскільки бабуся все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_5 . Також зазначила, що покійний ОСОБА_5 не надавав допомоги своїй матері, зовсім не турбувався і не опікувався нею, оскільки зловживав алкогольними напоями. Стверджує, що за бабусею доглядала вона, адже приїздила з м. Бершадь і допомагала. Також сусіди і рідна сестра бабусі ОСОБА_9 . Відповідачі у справі взагалі не цікавилися а ні життям своєї бабусі ОСОБА_6 , а ні життям їх батька ОСОБА_5 . На її телефонні дзвінки ОСОБА_3 повідомила, що не має наміру приїздити і чимось допомагати ОСОБА_6 . Син ОСОБА_4 приїхав на похорон до батька ОСОБА_5 зі своєю дружиною і купив лише труну, решту витрат понесла ОСОБА_9 . Тому вважає, що вона має цілковите право на спадщину, яка залишилася після смерті бабусі ОСОБА_6 .

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Клименко І.Ф. в судовому засіданні зазначила, що померлий ОСОБА_5 міг надавати допомогу своїй матері ОСОБА_6 , проте цього не робив. Сторонні люди і родичі бабусі доглядали за нею і підтримували. А тому представник позивача вважає, що така бездіяльність ОСОБА_5 є ухилянням від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік і хвороби була у безпорадному стані.

V. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Ладижинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №69 (а.с. 6).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2019 ОСОБА_6 належав на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

З копії паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лукашівка Тростянецького району Вінницької області (а.с. 5).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_10 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лукашівка, Тростянецького району Вінницької області, батьком записаний ОСОБА_7 , мати ОСОБА_11 (а.с. 7).

З копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 вбачається, що 30 серпня 2003 року ОСОБА_12 одружився з ОСОБА_10 після одруження остання отримала прізвище « ОСОБА_13 » (а.с. 8).

Судом досліджено копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 9).

З копії Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 10).

З копії повідомлення наданого завідувачем Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Г.С. Кощеєвою №740/02-14 від 03.10.2018 вбачається, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено заповіт не на ім`я позивача ОСОБА_1 , тому вона не є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_6 (а.с. 11).

З копії відповіді на адвокатський запит №897/205/24-2019 від 20.02.2019, наданої старшим слідчим СВ Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Бабієм Ю.О. вбачається, що згідно з висновком експерта №112 від 26.09.2018 причиною смерті громадянина ОСОБА_5 є патологічні зміни у вигляді цирозу печінки (а.с.12).

З копії відповіді на адвокатський запит №82 від 12.03.2019, наданої КП «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ладижинської міської ради вбачається, що громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька с. Лукашівка м. Ладижин Вінницької області перебувала на диспансерному обліку з діагнозом: IХС: атеросклеротичний кардіосклероз. Склеротична гіпертонія (а.с. 13).

Разом з тим, судом було досліджено матеріали спадкової справи №105/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 (а.с. 47-71).

Судом досліджено копію заповіту від 11 квітня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_6 заповідала усе належне їй майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось своєму сину ОСОБА_5 (а.с. 53).

З відповіді на запит №159/02-14 від 12.03.2019, наданої начальником КП «Тульчинське МБТІ» Мельником А.Ю. вбачається, що станом на 31.12.2012, згідно з архівними даними, власниками нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 7/20 частин та ОСОБА_14 3/20 (а.с. 86).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_6 та більше двадцяти років відвідувала її. Вона приходила до покійної кожного понеділка і четверга прибирати в домі. Неодноразово бачила як позивач ОСОБА_1 приїздила до своєї бабусі ОСОБА_6 , привозила подарунки, харчі, білила її хату. Бабуся останні три роки життя постійно хворіла. Часто дзвонила до своїх онуків, відповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Однак, ОСОБА_4 не відповідав на телефонні дзвінки, а онука ОСОБА_3 казала, що не приїде. Також показала, що син ОСОБА_5 жив за коштом матері, ніде не працював, мати його забезпечувала, адже дуже любила. Він жив у іншій половині хати. За покійною ОСОБА_6 доглядала її рідна сестра ОСОБА_9 .

Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_16 , яка є знайомою родини позивача ОСОБА_1 показала, що позивач постійно приїздила з матір`ю до бабусі. Останні два роки ОСОБА_6 була прикута до ліжка, тому позивач ОСОБА_1 садила городи, білила її хату, привозила подарунки. ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, однак інколи працював біля будинку, допомагав по господарству, допомагав садити город. Покійна ОСОБА_6 дуже сумувала за своїми онуками, відповідачами у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Однак останні не йшли на контакт, до бабусі не приїздили.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є сусідкою покійної ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показала, що у березні 2016 року у бабусі був інсульт. Свідок інколи доглядала за нею. Покійна просила, щоб свідок телефонувала її онукам, відповідачам у справі, однак ОСОБА_4 не відповідав на телефонні дзвінки, а онука ОСОБА_3 обіцяла приїхати, але так і не з`явилася. Натомість позивач ОСОБА_1 приїздила до бабусі, допомагала їй, прала білизну. Щодо її покійного сина ОСОБА_5 , то він нічим не допомагав своїй матері, за нею постійно доглядала сестра ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою покійної ОСОБА_6 суду показала, що її племінник ОСОБА_5 ніде не працював, жив на пенсію матері. Сестра скаржилася, що він її ображав, але все одно його дуже любила. Онуки ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідали на її телефонні дзвінки, хоча остання дуже хотіла їх побачити. Також зазначила, що вона самостійно займалася похованням своєї сестри ОСОБА_6 та племінника ОСОБА_5 . Відповідачі приїздили лише на похорон.

VI. Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновок суду.

Статтями12,81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зістаттею 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як встановлено судом померлий ОСОБА_5 постійно проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , а тому він вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з ч. 5ст.1224 ЦК Україниза рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятоїстатті 1224 ЦК України маєзначення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладеногоу пункті 6постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українистосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другійстатті 1259 ЦКУкраїни.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятоїстатті 1224 ЦК Українистосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно доСімейного кодексу Українине були зобов`язані утримувати спадкодавця.