РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року

м. Рівне

Справа № 565/669/20

Провадження № 22-ц/4815/1116/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівному апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" Крилової О.Л. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 липня 2020 року, ухваленого в складі судді Малкова В.В., повний текст судового рішення виготовлено 08 липня 2020 року, у справі № 565/669/20,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення безпідставно списаних коштів та моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 21 березня 2020 року з її зарплатної картки за № НОМЕР_1 банківського рахунку № НОМЕР_2 , що відкритий на ім`я позивача у АТ КБ «Приватбанк», списані грошові кошти у сумі 12000 гривень. Вказана обставина підтверджується випискою по картці/рахунку позивача НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.03.2020-31.03.2020.

03.04.2020р. позивач зверталась до голови правління АТ КБ «Приватбанк» із заявою, в якій просила повернути кошти в розмірі 12000 грн., як неправомірно списані з її банківського рахунку. Проте, відповідач листом від 09.04.2020р. відмовив у поверненні коштів та повідомив, що з 21.03.2020р. по 24.03.2020р. в банкоматі CARO2764 клієнти замість купюр номіналом 100 грн. помилково отримували купюри номіналом 500 гривень, при чому з рахунків списувались 100 грн., тому надалі проведено списання зайво отриманих клієнтами коштів, що знімали кошти у вказаний період.

Позивач зазначає, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки 21 березня 2020 року вона отримала у банкоматі лише 8 000 гривень, що відображено у смс-повідомленні, тому працівники банку безпідставно стверджують про існування у неї боргу перед банком на суму 12 000 гривень.

Вказує, що у зв`язку з такими діями відповідача їй була заподіяна моральна шкода.

Просила суд стягнути з відповідача безпідставно списані кошти із карткового рахунку в розмірі 12 000 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 12000 (дванадцять тисяч) гривень - безпідставно списаних з банківського рахунку коштів та 1000 (одну тисячу) гривень - моральної шкоди.

У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність правомірності списання коштів з рахунку позивача, оскільки відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту правомірності дій банку.

Просить рішення скасувати у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його беззмінит, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Суд установив, що 21 березня 2020 року ОСОБА_1 за допомогою банкомату АТ «ПриватБанк», за адресою: місто Вараш вул. Вараш, 5а здійснила одну операцію зі зняття готівкових коштів з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 . На момент здійснення вказаних операцій на картковому рахунку знаходились грошові кошти у розмірі 10853,40 грн.

Згідно з випискою з карткового рахунку № НОМЕР_1 , 21 березня 2020 року було знято готівкою кошти у розмірі: 8 000,00 грн, та 12 000,00 грн, всього на загальну суму 20 000,00 грн (а. с. 6).

29 березні 2020 року на мобільний телефон надійшло смс повідомлення проте, що банк списав додатково із її рахунку, на якому находиться заробітна плата, 12000,00 грн.

03.04.2020р. позивач зверталась до голови правління АТ КБ «Приватбанк» із заявою, в якій просила повернути кошти в розмірі 12000 грн., як неправомірно списані з її банківського рахунку.

На дану заяву позивачу листом від 09.04.2020р. було відмовлено у поверненні коштів та повідомлено, що з 21.03.2020р. по 24.03.2020р. в банкоматі CARO2764 клієнти замість купюр номіналом 100 грн. помилково отримували купюри номіналом 500 гривень, при чому з рахунків списувались 100 грн., тому надалі проведено списання зайво отриманих клієнтами коштів, що знімали кошти у вказаний період.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Частиною першою статті 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Частиною другою згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Судами не встановлено, що позивач вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною третьою статті 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

У відповідності до пункту 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Згідно зі статті 7 та пункту 38.1 і 38.4 статті 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України (змагальність сторін) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Покликання у апеляційній скарзі представника відповідача на проведене Службове розслідування від 27.03.2020 року та інші докази які не були предметом дослідження суду першої інстанції, не є беззаперечним доказом того, що позивач отримав грошові кошти не у замовленій у банкоматі сумі 8000,00 грн, а перевищив ліміт картки та отримав на 12 000,00 грн більше, при цьому здійснивши одну операцію із зняття готівкових коштів.

Твердження апелянта про те, що у справі достатньо доказів, які підтверджують допущену 21 березня 2020 року при завантаженні банкнот у банкомат СARO2764 помилку та доводять отримання позивачем надлишкової суми у розмірі 12 000 гривень, апеляційний суд вважає безпідставними.

Сам лише факт помилки у роботі банкомата у відповідний день не доводить беззаперечно видачу позивачу більшої суми, ніж йому належала згідно із його запитом.

Крім того, в матеріалах справи докази на які покликається апелянт в матеріалах справи відсутні і судом першої інстанції не досліджувались.

Встановивши такі обставини, а також передбаченої законом чи договором правової підстави для списання з карткового рахунку позивача коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідні дії банку щодо списання 12 000 гривень є неправомірними і ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з тим, стягуючи 1000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди внаслідок порушення правил про надання фінансових послуг, суд першої інстанції правильно застосував положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Висновки суду по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем належним чином.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374,375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Крилової О.Л. залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 12 листопада 2020 року.

Головуючий суддя :

Судді