ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2020 року м. Кропивницький

справа № 383/593/16-ц

провадження № 22-ц/4809/868/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Бобринецької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Бондаренко В. В.) від 02 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

05 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Бобринецької міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . 14 листопаді 2016 року позивач подав до суду заяву про уточнення своїх вимог і остаточно просив суд про таке:

1)визнати діїБобринецької міської ради щодо прийняття рішення від 18 червня 2013 року № 1368 та рішення від 16 липня 2013 року № 1392 протиправними;

2)скасувати рішення Бобринецької міської ради від 18 червня 2013 року № 1368 «Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_4 »;

3) скасувати рішення Бобринецької міської ради від 16 липня 2013 року № 1392 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого фермерського господарства та передачі земельних ділянок безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 »;

4)визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане 05 серпня 2013 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0866 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

5)визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 ;

6)визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 , видане 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0401 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, щовін є власником квартири АДРЕСА_3 , а власником квартири АДРЕСА_4 у цьому ж будинку є ОСОБА_4 . Його і ОСОБА_4 частки у праві власності на будинок з надвірним будівлями і спорудами складають 13/25 і 12/25 часток відповідно, їх виділення в натурі не проводилося. Іншим його сусідом є власник будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 . У 2014 році позивач дізнався, що відповідачі здійснили приватизацію земельних ділянок, які перебували у їх користуванні. Так, рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 18 червня 2013 року № 1368 «Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_4 » та рішенням від 16 липня 2013 року № 1392 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства і передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 » передано відповідачам у власність земельні ділянки, до складу яких входять частини земельних ділянок, якими він користується, у тому числі частина земельної ділянки під його квартирою. Вказує, що при виготовленні технічної документації із землеустрою відповідачі межі земельних ділянок з ним не погоджували. Він стверджує, що зазначені рішення Бобринецької міської ради порушують його право на користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду

РішеннямБобринецького районного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року, позов задоволено, а саме:

1)визнано діїБобринецької міської ради Кіровоградської області щодо прийняття рішення № 1368 від 18 червня 2013 року та рішення № 1392 від 16 липня 2013 року протиправними;

2)скасовано рішення Бобринецької міської ради Кіровоградської області № 1368 від 18 червня 2013 року «Про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянці ОСОБА_4 »;

3)скасовано рішення Бобринецької міської ради Кіровоградської області № 1392 від 16 липня 2013 року «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства і передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 »;

4)визнано недійсними та скасовано:

свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане ОСОБА_4 5 серпня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0866 га (866 кв.м) для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) по АДРЕСА_1 ;

свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 , видане ОСОБА_2 10 вересня 2013 року на земельну ділянку площею 0,1 га (1 000 кв.м) для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) по АДРЕСА_2 ;

свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 , видане ОСОБА_2 10 вересня 2013 року на земельну ділянку площею 0,0401 га (401 кв.м) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ;

Стягнено з Бобринецької міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у загальній сумі 2 756,02 грн по 918,67 грн з кожного.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року рішенняБобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про скасування рішенняБобринецької міської ради Кіровоградської області від 16 липня 2013 року № 1392, визнання недійсними і скасування виданих ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10 вересня 2013 року з індексними номерами 9165125 та 9158581, а також в частині стягнення судового збору скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2019 року до участі у справі залучено правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними дій Бобринецької міської ради Кіровоградської області щодо прийняття від 16 липня 2013 року рішення № 1392, скасування цього рішення, визнання недійснимиі скасування виданих ОСОБА_2 свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 10 вересня 2013 року з індексними номерами 9165125 і 9158581 відмовлено повністю.

Оцінивши подані суду докази, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що оскаржуване рішення Бобринецької міської ради від 16 липня 2013 року № 1392 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства і передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 ». та видані на його підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки, порушують права чи законні інтереси позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними й задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В поданій до суду апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Вона посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. 26 травня 2011 року комісію Бобринецької міської ради було встановлено, що межі домоволодінь АДРЕСА_2 і АДРЕСА_5 не відповідають тим, які зазначені у технічних паспортах. Проте міська рада не виконала свої обов`язки, передбачені ст. 158 ЗК України - не вирішила спір про межі земельних ділянок. Без вирішення цього спору та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель, міська рада передала земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_2 , що спричинило порушення прав ОСОБА_3 . Крім того, суд необґрунтовано залишив без задоволення заявлені нею клопотання про витребовування письмових доказів та допит свідків.

Відповідачі не подали відзивів на апеляційну скаргу позивачки.

Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні

Позивачка особисто в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилася, але надіслала свої письмові пояснення, а її представник адвокат Гольфіндер С. К. підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_2 теж особисто до суду не з`явився, а його представник адвокат Пономарьов О. В. висловив заперечення проти апеляційної скарги.

Бобринецька міська рада повідомлена судовою повісткою про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника до суду не забезпечила.

Проте, згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи:

ОСОБА_3 на праві власності належало13/25 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 , виданого 30 червня 2004 року Бобринецькою міською радою Кіровоградської області).

Співвласником цього домоволодіння є ОСОБА_4 , якій, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 липня 2004 року, належить 12/25 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель.

Вказана садиба розташована на земельній ділянці, яка станом на 1986 рік мала загальну площу 1 686,1 кв.м та розміри: по фасаду 21,59 м; з лівого боку 83,13 м; задня межа 19,0 м; з правового боку 83,13 м.

Частки у праві власності на домоволодіння в натурі не виділялися.

Відповідно договору купівлі-продажу від 10 вересня 1986 року, ОСОБА_2 є власникомжитлового будинкуз надвірними будівлямипо АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, становила 1480,2 кв.м та мала такі розміри: по фасаду 17,5 м.; з лівого боку 81,6 м.; задня межа 19.0 м.; з правого боку 81,9 м

Домоволодіння в АДРЕСА_5 і АДРЕСА_2 межують між собою.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2012 року по справі № 2-515/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою межі будинку АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 , згідно з яким: фасад 17,50 метрів; права бокова межа 82,30 метрів; ліва бокова межа 84,42 метрів; (згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №5486, 5487/23 від 26 червня 2012 року, ліва межа по фасаду зменшена на 0,60 метрів, а по задній межі на 0,80 метрів), залишено без змін.

Рішенням Бобринецької міської ради від 16 липня 2013 року № 1392 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства та передачі земельних ділянок безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 » затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,0401 га, а також передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0401 га для особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

При виготовленні ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою ОСОБА_3 акт погодження меж земельних ділянок не підписував.

10 вересня 2013 року на підставі рішення Бобринецької міської ради від 16 липня 2013 року № 1392 реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1 га із кадастровим номером 3520810100:50:078:0013, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,0401 га із кадастровим номером 3520810100:50:078:0014, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповіднодо п.«а» ч.3ст.16ЗК Українибезоплатна передачаземельних діляноку власністьгромадян провадитьсяу разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами унормовано ст. 118 ЗК України, якою передбачено, зокрема, таке:

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, щопідтверджують розмір земельної ділянки. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (стаття 118 ЗК України).

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку про право особи приватизувати земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні.

Приватизація громадянами земельних ділянок державної або комунальної власності, які перебувають у користуванні громадян, передбачає встановлення або відновлення меж земельної ділянки на місцевості для чого виготовляється відповідна технічна документація (ч. 1, п. «і» ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій»).

Згідно зч.14ст.186ЗК Українитехнічна документаціяіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)погодженню непідлягає ізатверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихст. 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема,план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів).

Згідно зі ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до ст. 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Пунктами 4.1-4.4Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі Інструкція), встановлено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно достатті 186 ЗК Українидокументації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є необхідним дляуникнення технічних помилок та порушення прав землекористувачів.Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Відсутність акта погодження меж земельної ділянки не свідчить про незаконність рішення щодо затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

За змістом ст. 152 ЗК України права громадян та юридичних осіб на землю підлягають судовому захисту при умові, що вони порушені, в тому числі, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

У справах про оспореннярішення відповідного органу про передачу земельної ділянки на підставі поданих учасниками справи доказів суд має перевірити та вставити, чи призвело прийняття цього рішення до реального порушення прав суміжного землекористувача, зокрема, до зменшення його земельної ділянки, накладення повністю або частково меж суміжних земельних ділянок тощо.

Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Відповідно до п. 6.1. Глави 5 Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами, основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема: визначення фактичногоземлекористування земельнимиділянками,а самефізичних характеристикземельних ділянок(конфігурації,площі,промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

У справі є три висновки судової експертизи, а саме:

висновок судової будівельно-технічної експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5486,5487/23 від 26 червня 2012 року;

висновок судової будівельно-технічної експертизи судового експерта № 7/13 від 26 серпня 2013 року;

висновок судової земельно-технічної експертизи Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 17-425,426 від 19 червня 2017 року.

Для проведенні експертних досліджень на вирішення експертів ставилисяпитання, зокрема, щодо відповідності меж земельних ділянок АДРЕСА_2 і АДРЕСА_5 технічній документації та щодо можливого збільшення земельної ділянки № НОМЕР_5 за рахунок земельної ділянки № НОМЕР_6 .

Суд першої інстанції дослідив усі три висновки експертиз, заслухав пояснення всіх експертів, які проводили експертизи, надав їм оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Згідно з висновком від 26 червня 2012 року № 5486, 5487/23 експерт встановив зміну меж земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 , але при цьому експерту не вдалось встановити причини такої зміни, не встановлено накдення меж земельних ділянок.

У висновку експерта від 26 серпня 2013 року № 7/13 також не було встановлено такого факт накладення земельних ділянок, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 ..

До того ж апеляційний суд звертає увагу, що ці експертизи проводилися до прийняття Бобринецькою міською радою оскаржуваного рішення від 6 липня 2013 року № 1392 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого фермерського господарства та передачі земельних ділянок безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 ».

Згідно з висновком експерта №17-425, 426 судової земельно-технічної експертизи від 19 червня 2017 року, складеного Кропивницьким відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 , у спільному користуванні дорівнює 1663,47 кв.м., що на 22,63 кв.м. менше відповідно до первинних документів та земельна ділянка на час проведення експертизи має загальні розміри: по фасаду 21,23 м, з лівого боку 80,3 м, задня межа 18,51 м, з правого боку 82,02 м.

Щодо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , то межі та розміри земельних ділянок, зазначені у виданих останньому свідоцтвах про право власності на нерухоме майноз індексними номерами № 9165125 і № 9158581 від 10 вересня 2013 року,не відповідають первинній технічній документації, а саме фактичним розмірам земельної ділянки. На час проведення експертизи загальні розміри земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 були змінені та складали: по фасаду 17,19 м, з лівого боку 82,02 м, задня межа 18,1 м, з правого боку 82,18 м. Фактична площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 дорівнювала 1408,94 кв.м, що на 71,26 кв.м менше відповідно до первинних документів. Згідно з інвентаризаційною справою № 3098 (1986 рік) відстань від житлового будинку по АДРЕСА_5 до межі домоволодіння по АДРЕСА_2 , дорівнює 4,1 м, що дорівнює відстані, яка існує на час проведення експертизи, а відстань від житлового будинку по АДРЕСА_2 до огорожі домоволодіння по АДРЕСА_6 , дорівнює 2,0 м, що дорівнює відстані в натурі.

Отже, експертним шляхом у цій справі не встановлено причини зміни загальних площ земельних ділянок суміжних землекористувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , у порівняннні з первинними їх розмірами, але при цьому і не встановлено накладення меж цих земельних ділянок одна на одну, навіть частково.

Правильність здійсненої судом першої інстанції оцінки висновків експертизи в апеляційній скарзі позивачка не оспорює, а надані нею інші докази, зокрема комісійний акт обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_5 , від 26 травня 2011 року, на який вона посилається в апеляційній скарзі, не спростовує правильність експертних висновків. Навпаки, він узгоджується з висновками експертиз про невідповідність первинних меж земельних ділянок, якими користуються позивачка і відповідач, але без деталізації такої невідповідності. Крім того, в акті відсутні відомості про порушення меж землекористування одним із сусідів за рахунок земльної ділянки іншого.

Про призначення повторної або додаткової експертизи позивачка суд не просила.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення місцевим судом принципу змагальності в наслідок необґрунтованої відмови у допиті свідків. Так, вона вказує на необхідність допиту свідка ОСОБА_5 , який, за її твердженням, міг дати суду показання щодо межі між її домоволодінням та домоволодінням відповідача. Однак, межі земельних ділянок визначаються технічною документацією та межовими знаками й не можуть підтверджуватися безпосередньо лише показаннями свідків за відсутності достовірних даних про тверді (натуральні) межі земельних ділянок.

Стосовно відмови суду в задоволені клопотань про витребування інших доказів, то в апеляційній скарзі позивачка не конкретизує, які саме докази вона бажала надати суду та з яких причин не могла здобути їх самостійно. Тому, в цій частині доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом так, як вони не містять безпосередньої інформації про докази, у витребуванні яких на думку позивачки суд безпідставно відмовив, про причини неможливості їх подання позивачкою самостійно до суду та відомостей про те, які обставини могли бути підтвердженні цими доказами, а також можливий вплив цих доказів на рішення суду.

Відносно наміру позивачки викликати в судове засідання представника ПП «І-Експерт-Сервіс», розробника технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 , то до справи приєднано комплект цієї технічної документації, що давало сторонам, експертам і суду можливість його дослідити. Які саме питання хотіла поставити позивачка розробнику, вона не вказала, а тому її доводи в цій частині не є суттєвими та відхиляються апеляційним судом.

Інших аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та заслуговували на увагу, апеляційна скарга не містить.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист. Кожному гарантується право на оскарження всуді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування (до числа яких належить оспорюване позивачкою рішення Бобринецької міської ради від 16 липня 2013 року № 1392) може бути оспорений в суді і визнаний судом незаконним та скасований за сукупності таких умов:

1) він суперечить актам цивільного законодавства;

2)в результатійого прийняттяпорушуються цивільніправа абоінтереси особи.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільній справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, приймаючи рішення, повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, і якщо були порушені, то ким.

Відсутність порушеного права або інтересу, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У цій справі позивачка вимагає визнати дії Бобринецької міської ради неправомірними, а ухвалене нею рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого фермерського господарства та передачі земельних ділянок безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 скасувати, тобто вона вимагає скасування акту індивідуальної дії, посилаючись на те, що:

по-перше, внаслідок його прийняття порушено її право користування присадибною земельною ділянкою;

по-друге, Бобринецька міська рада порушила порядок вирішення цього питання.

Однак, позивачка не надала до суду належних, допустимих, достатніх і достатніх доказів доказів того, що її право землекористування було реально порушено Бобринецькою міською радою прийнятим рішенням про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції в цій частині дав правильну оцінку доводам позивачки і обґрунтовано вважав, що вони ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах. Не встановивши фактів порушення прав позивачки, суд обґрунтовано відхилив її аргументи.

Посилання позивачки на порушення земельного законодавства з боку Бобринецької міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення, які фактично не привели до порушення її прав, не можуть бути підставою для задоволення позову так, як це суперечить завданням цивільного судочинства.

Обгрунтовано відмовивши у визнанні незаконними дій Бобринецької міської ради та у скасуванні її рішення, суд логічно відмовив позивачці у визнанні недійсними виданих ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення ради свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки).

Отже, суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Оскільки місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367,374,375,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року без змін.

Постановаапеляційного судунабирає законноїсили здня їїприйняття таможе бутиоскаржена безпосередньодо ВерховногоСуду увипадках,передбачених ст.389ЦПК України,протягом тридцятиднів здня складанняповного судовогорішення.Повний текстпостанови складено04листопада 2020року. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч. 3ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

С. І. Мурашко