Справа № 161/4219/20 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/1139/20 Категорія: 76 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Ковалько О. М.

з участю:представника відповідача Тратнікова Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «АГРОПАНХІМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ» (далі ТзОВ) про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Покликалась на те, що з лютого 2016 року працювала директором ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ». У період з 07.02.2020 по 19.02.2020 перебувала у відпустці, під час якої дізналася,що її звільнено з роботи.

Просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 01.10.2020 закрито провадження у даній справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що була директором (ТзОВ) , а не його учасником, тому питання її звільнення з посади врегульовано нормами трудового права та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Згідно з наказом № 1-ОС від 27.03.2018 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора за сумісництвом ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ» на підставі протоколу №1 від 26.03.2018 зборів засновників, з 27.03.2018 (а.с. 42).

Рішенням засновника від 12.02.2020 постановлено звільнити ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.5 ст. 41 КЗпП України та призначено директором ОСОБА_2 (а.с. 44).

Наказом № 2 -ОС від 13.02.2020 звільнено ОСОБА_1 з займаної посади директора ТзОВ (а.с. 43).

Відповідно до пунктів 36, 36.1.1 Статуту ТзОВ ФІРМА «Агропанхім» одноосібним виконавчим органом товариства є директор, який може діяти від імені Товариства без довіреності (а.с. 101-108).

Відповідно до пункту 15 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства», посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Отже, ОСОБА_1 , яка працювала директором, була посадовою особою ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ», одноосібним виконавчим органом.

Нормами Цивільного кодексу України (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 47, 62, 63), Закону України "Про акціонерні товариства" (статті 52, 58, 59, 60, 61) визначено, що виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов`язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників.

Згідно з п.3.5 Статуту, до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення усіх питань діяльності товариства, крім тих, які відповідно до закону або Статуту належать до компетенції загальних зборів учасників.

Згідно з положеннями частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Належить звернути увагу, що положення цієї норми у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, передбачають можливість, в тому числі, і припинити повноваження члена виконавчого органу, а не тільки «усунути від виконання обов`язків», як про це вказує в апеляційній скарзі позивач

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Та обставина, що позивач, відповідно до Статуту, була одноосібним виконавчим органом, не спростовує правильності посилання суду на положення статті 99 ЦК України при наведенні мотивів постановленої ухвали, оскільки згідно з приписами частини 2 цієї норми права, виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Тому положення частини 3 статті 99 ЦК України стосуються як колегіального виконавчого органу, так і одноосібного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Розгляд позовної вимоги про поновлення на роботі вимагає оцінювання законності дій засновника товариства, який прийняв рішення про звільнення директора, як одноосібного виконавчого органу, зокрема їх відповідності вимогам цивільного, а не трудового законодавства.

Враховуючи зазначені і приписи законодавства України та зміст правовідносин учасників справи, колегія суддів вважає, що хоча рішення уповноваженого органу товариства про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу шляхом звільнення має наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні.

Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги про допущене судом протиріччя у визначенні критеріїв розмежування судової юрисдикції та неправильне застосування положень п.2 ч.І ст.. 232 КЗпП України.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 ( справа № 760/9300/17 ).

Доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 «мова йде про обрання, усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу, а не про звільнення та не про одноособового директора», на думку апеляційного суду, є некоректними, тому відхиляються судом, оскільки у цьому рішенні Конституційний Суд України надав тлумачення положенням частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV в аспекті конституційного звернення .

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача 3000 грн., понесених на надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача діє на підставі ордера від 01.10.2020 на представництво інтересів ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ» в Луцькому міськрайонному суді та Волинському апеляційному суді та Договору про надання правової допомоги № 10 від 29.09.2020 (далі Договір) (а.с. 68-70).

З наданого розрахунку плати за надану правничу допомогу, відповідач сплатив представникові за надану правничу допомогу 1600 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу(витрачено 4 години робочого часу), та за представництво інтересів в апеляційному суді (сплачено наперед) 1400 грн.(а.с.127).

Пунктом 4.2 Договору визначено розмір гонорару за представництво інтересів у судовому засіданні 1400 грн., у разі відкладення справи з причин неявки позивача розмір гонорару складає 700 грн., тобто розмір оплати визначено незалежно від тривалості судового засідання.

Актом приймання-передачі від 05.11.2020 підтверджується надання правничої допомоги представником та прийняття її відповідачем.

Випискою з карткового рахунку, відкритого на ім`я представника відповідача Тратнікова Я. В. в АТ «Ощадбанк» та зазначеного в Договорі, підтверджується про зарахування на його рахунок коштів у розмірі 3000 грн. 05.11.2020.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, на підставі статті 141 ЦПК України апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФІРМА «АГРОПАНХІМ» 3000 гривень, понесених на надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді. Апеляційний суд враховує ту обставину, що у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідач заявляв клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 3000 грн., цей відзив був надісланий для відому позивачу, що підтверджується квитанцією та описом вкладення, також, в матеріалах справи міститься ордер та Договір, наданий в суді першої інстанції, і з яким мала можливість ознайомитися позивач. У Договорі наведено порядок визначення гонорару адвоката - представника відповідача. Позивач та його представник не звертались до апеляційного суду з заявами про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не може з ініціювати питання про зменшення витрат на правову допомогу .

Відповідно до положень частини І статті 256 ЦПК України, апеляційний суд роз`яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 368, 375, 376, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «АГРОПАНХІМ» 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: