13.11.2020 Справа № 756/13722/20

№ 756/13722/20

№ 3/756/6830/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 листопада 2020 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев`ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого баристою в кав`ярні «Літл Кафе», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 332203 від 22.10.2020, 22 жовтня 2020 року близько 12 год. 15 хв., у кав`ярні «Літл Кафе», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 18, був відсутній лист скринінгу вимірювання температури, чим бариста ОСОБА_1 порушив розпорядження Київської міської державної адміністрації № 62 від 01.07.2020 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КпАП України.

ОСОБА_1 до суду з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що скринінг ним було здійснено, однак він не встиг занести відповідні відомості до листа скринінгу, внаслідок чого працівники поліції склали на нього протокол за ст. 44-3 КпАП України.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд вважає, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КпАП України.

Правилами статей 245, 251, 252, 280 КпАП України передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. До цих ознак належать: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 332203, який складений 22.10.2020 зазначено, що ОСОБА_1 працюючи у кав`ярні «Літл Кафе» бариста порушив розпорядження № 62 від 01 липня 2020 року Київської міської державної адміністрації, оскільки у вказаній кав`ярні був відсутній лист скринінгу вимірювання температури.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 особливого порядку проведення профілактичних, протиепідемічних у томі числі дезінфекційних та інших заходів у місті Києві на час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, яка відноситься до категорії «Медико-біологічні НС» код 207713 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з епідеміологічним спалахом небезпечних інфекційних хвороб» затверджених в редакції від 01 липня 2020 року №62, затверджених розпорядженням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального рівня, Виконавчого органу Київської міської ради, передбачено що суб`єкти господарювання повинні дотримуватися вимог, крім іншого, та зокрема рішень Київської міської ради та відповідних розпоряджень та забезпечити роботу закладів роздрібної торгівлі, що проводять діяльність, пов`язану з виробництвом та /або зберіганням харчових продуктів, тощо. Пунктом 7 передбачений обов`язок суб`єктів господарювання забезпечити проведення щоденної термометрії всіх працівників (перед початком робочої зміни та після її завершення). Результати термометрії вносити до оформлених на кожного працівника листків термометрії.

Доказів, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований баристою у кав`ярні «Літл Кафе», а також доказів того, що він є суб`єктом господарювання, на якого покладений обов`язок забезпечити наявність відповідного листа скринінгу вимірювання температури.

Вищевикладене свідчить про недотримання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення або і самої події.

Суд законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національної судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 3 ГК України суб`єктами підприємництва вважаються особи, які займаються підприємницькою діяльністю «для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку». Стаття 42 ГК України, визначаючи підприємництво як вид господарської діяльності, прирівнює суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з ознаками підприємницької, до підприємців. Тому, виходячи з цього, поняття суб`єкта підприємницької діяльності слід розглядати крізь призму визначення поняття «суб`єкт господарської діяльності» з урахуванням специфіки, обумовленої зайняттям саме підприємницькою діяльністю. За змістом ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна.

Суб`єктами господарювання (в тому числі підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність. Стаття 3 ГК України окреслює коло відносин, які за своєю природою можуть вважатися господарськими. До них належать господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. До них, зокрема, належать договірні відносини між суб`єктами підприємницької діяльності і, відповідно, відносини, що виникають між ними у разі порушення таких зобов`язань.

Відповідно до матеріалів справи суб`єкт господарювання не встановлювався.

Адміністративні матеріали у відношенні ОСОБА_1 не містять інших відомостей та належних, допустимих доказів про наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП України.

Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

На обґрунтування провини ОСОБА_1 суду не надано жодних об`єктивних доказів, які б дозволяли на підставі ст. 252 КпАП України зробити висновок про доведеність факту вчинення ним інкримінованого правопорушення, передбаченого саме ст.44-3 КпАП України.

Відповідно до ст. 284 КпАП України, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КпАП України; 3) закриття справи.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КпАП України, а отже, приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст. 40-1 КпАП України стягненню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 44-3, 251, 256, п.1 ст. 247, 283-286 КпАП України, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КпАП України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.В. Дев`ятко